Рішення № 16285527, 04.05.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2011 р. Справа № 5023/2545/11

вх. № 2545/11

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судовогозасідання Чепак А.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за дов. від 22.04.2011 року,

1-го відповідача - ОСОБА_2 за дов.№08-11/3143/2-10 від 31.12.2010 року,

2-го відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків

до 1. Харківської міської ради, м. Харків , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський центр технічного обслуговування" м. Харків

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, м. Харків (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, м. Харків (1-й відповідач) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський центр технічного обслуговування" м. Харків (2-й відповідач) про зобов'язання розірвати договір на право тимчасового користування землею. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невідповідність договору № 2519 «на право тимчасового користування землею» від 14 вересня 2001 року, укладеного між виконавчим комітетом Харківської міської ради та, Товариством з обмеженою відповідатьністю «Харківський центр технічного обслуговування», оскільки відповідно до договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 10.03.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за № 1063, ОСОБА_3 (позивач), є власником спірної частини нежитлової будівлі літ. «В-3» загальною площею 909,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.04.2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 04.05.2011 року о 10:30 годині.

До господарського суду Харківської області 04.05.2011 року від представника позивача надійшов супровідний лист (вх.9127), відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів справи оригінал ОСОБА_1 з ЄДРПОУ стосовно 2-го відповідача станом на 27.04.2011 року, копію Свідоцтва про державну реєстрацію ФОП стосовно позивача.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні на заявлених позовних вимогах наполягає у повному обсязі та просить суд задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.

Представник 1-го відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог не заперечує. Надав пояснення по суті справи.

Представник 2-го відповідача в призначене судове засідання не з'явився, причини не явки у судове засідання суду не відомо, вимог попередньої ухвали суду не виконав, причини неявки у судове засідання суду не відомо. Проте, до господарського суду Харківської області 19.04.2011 року повернулась ухвала від 12 квітня 2011 року про порушення провадження у справі, з поштовою довідкою з відміткою "адресат вибув".

2-й відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх незявлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

14 вересня 2001 року між виконавчим комітетом Харківської міської ради (1-й відповідач) та Товариством з обмеженою відповідатьністю «Харківський центр технічног обслуговування» (2-й відповідач) було укладено договір № 2519 «на право тимчасового користування землею» згідно з яким виконавчий комітет Харківської міської ради рішенням № 1427 від 17.08.2001 року надав, а товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський центр технічного обслуговування» прийняв в тимчасове користування земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею: 0,0721 гектарів.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка була надана у тимчасове користування строком до 01.07.2026 року для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку та майстерень.

Відповідно до договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 10.03.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за№ 1066, ОСОБА_3. є власником Уг (однієї другої) частини нежитлової будівлі літ. «В-3» загальною площею 909,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з витягом про державну реєстрацію прав Комунального підприємства «Харківського міського бюро технічної інвентаризації» від 12.03.2011 року за № 29273360 - 1/2 нежитлової будівлі літ. «В-3» загальною площею 909.5 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_2, на праві приватної власності належить - ОСОБА_3 (позивачу)

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 10.03.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за№ 1063, ОСОБА_3, є власником 1/2 (однієї другої) частини нежитлової будівлі літ. «В-3» загальною площею 909,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з витягом про державну реєстрацію прав Комунального підприємства «Харківського міського бюро технічної інвентаризації» від 12.03.2011 року за № 29273301 - 1/2 нежитлової будівлі літ. «В-3» запальною площею 909.5 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_2. на праві приватної власності натежигь - ОСОБА_3 (позивач).

Таким чином, позивач є єдиним власником нежитлової будівлі літ. «В-3» загальною площею 909.5 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу на праві приватної власності належить нежитлова будівля літ. «В-3» загальною площею 909,5 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2, але договір на право тимчасового користування землею (на якій розташована зазначена будівля) укладено між виконавчим комітетом Харківської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський центр технічного обслуговування».

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені. Сторони договору мають право на свій власний розсуд обирати форму договору, крім тих випадків, коли форма такого договору спеціально встановлена законом.

Зміст права власності становлять три складові (стаття 317 Цивільного кодексу України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю. Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з положеннями статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 147 Господарського кодексу України майнові права субєктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права субєкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються, зокрема, шляхом визнання відповідного права.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України кожна особа може звернутися до суду за захистом свого права.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановляє, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, у спосіб визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а ч. 2 вказаної статті ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено визнання права.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за обєктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Крім того, положеннями п. е) ч. 1 ст. 141 Земельного Кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позову в частині усунення перешкоди у користуванні належним позивачеві майном: нежитловою будівлею літ. «В-3», загальною площею 909,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2, та розірвати договір на право тимчасового користування землею № 2519 від 14.09.2001 року укладеного між виконавчим комітетом Харківської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський центр технічного обслуговування».

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 316, 317, 319, 321, 328, 331, 334, 376, 392, 626, 627, 639, 655, 657 Цивільного кодексу України, ст 141 Земельного Кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Усунути перешкоди у користуванні належним Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (61124, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) майном: нежитловою будівлею літ. «В-3», загальною площею 909,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Розірвати договір на право тимчасового користування землею № 2519 від 14.09.2001 року укладеного між виконавчим комітетом Харківської міської ради (61200, м. Харків, площа Конституції, 7 код ЄДРПОУ 04059243) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський центр технічного обслуговування» (61200, м. Харків, вул. Римарська, Л. код ЄДРПОУ 00223651).

Суддя Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі 5023/2545/11 складено та підписано 04.05.2011 року.