Рішення № 16285501, 28.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2011 р. Справа № 5023/1230/11

вх. № 1230/11

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 795 від 30.12.10 р.

Відповідач - ОСОБА_2 (особисто).

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк", м. Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач –ПАТ “СЕБ Банк” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача –ФОП ОСОБА_2 на свою користь 374571,88 грн. суму заборгованості, а також просить суд звернути стягнення на майно, що є предметом застави за договором застави № С_425/23_07ДЗ від 12.11.2007р., шляхом надання позивачу права реалізації зазначеного майна від свого імені третім особам в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № С_425/23_07 від 12.11.2007 року. А також просить віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків за кредитним договором № С_425/23_07 від 12.11.2007 року щодо своєчасного внесення кредитних платежів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 лютого 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09 березня 2011 року о 10:45 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 09.03.2011 року, 05.04.2011 року, 18.04.2011 року розгляд справи відкладався.

Через канцелярію суду позивачем надано пояснення до позовної заяви, в якій позивач уточнив свої вимоги та пояснив, що станом на 24.02.2011 року заборгованість відповідача за кредитним договором № С_425/23_07 від 12.11.2007 року складає 377643, 89 грн., у тому числі: прострочені нараховані проценти у розмірі 99442,72 грн.; нараховані проценти за період з 12.02.2011 р. по 23.02.2011 року – 1458,02 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту та несвоєчасну сплату процентів, розрахована за період з 29.08.2008 року по 23.02.2011 року включно в сумі 46530,92 грн., борг за несплаченою (простроченою) частиною кредиту по договору станом на 24.02.2011 року – 113738,76 грн.; залишок строкової заборгованості станом на 24.02.2011 року – 116473,47 грн.

У призначеному судовому засіданні позивач пояснив, що зазначені пояснення є уточненнями позовних вимог, які просив прийняти до розгляду.

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, вищевикладене, суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

У судовому засіданні 26.04.2011 року оголошувалась перерва до 28 квітня 2011 року о 10:30 год.

У призначеному судовому засіданні 28.04.2011 року представник позивача позов з урахуванням уточнень підтримував та наполягав на їх задоволенні.

Присутній у судовому засіданні відповідач не заперечував проти заявленої до стягнення заборгованості.

Також сторонами надано акт звірки заборгованості (вх. № 8933), з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 377643,89 грн., з яких прострочені нараховані проценти у розмірі 99442,72 грн.; нараховані проценти за період з 12.02.2011 р. по 23.02.2011 року – 1458,02 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту та несвоєчасну сплату процентів, розрахована за період з 29.08.2008 року по 23.02.2011 року включно в сумі 46530,92 грн., борг за несплаченою (простроченою) частиною кредиту по договору станом на 24.02.2011 року – 113738,76 грн.; залишок строкової заборгованості станом на 24.02.2011 року – 116473,47 грн.

Присутні в судовому засіданні 28 квітня 2011 року представники сторін пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляд справи по суті..

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

12 листопада 2007 року між Акціонерним банком "Факторіал-Банк" (правонаступником якого є позивач - Публічне акціонерне товариство "СЕБ Банк", далі- кредитор, позивач) та ФОП ОСОБА_2 (далі- відповідач, позичальник) укладено кредитний договір № С_425/23_07, відповідно до умов якого позивач зобов’язався надати відповідачу (позичальнику) на поточні потреби у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строкової платності та цільового використання, грошові кошти в сумі 253000,00 грн., з кінцевим терміном повернення грошових коштів 09.11.2012р., зі сплатою 19% річних.

Пунктом 1.3 договору сторони передбачили умови забезпеченості своєчасного погашення кредиту, сплати процентів по ньому, штрафних санкцій та інших витрат укладання між позивачем та відповідачем договору застави.

В забезпечення зобов'язання за Договором кредиту між позивачем та відповідачем 20.11.2007 року було укладено Договір застави С_425/23_07-ДЗ (далі- договір застави). Згідно п. 1.1 в забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за Договором кредиту, відповідач надав у заставу позивачу належне йому майно, перелік якого зазначено в додатку № 1 який є невід'ємною частиною Договору застави.

Пунктом 2.4 договору кредиту передбачено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті Кредиту щоденно, а також в день повернення заборгованості за Кредитом в повній сумі. Розрахунковий період починається з дати надання кредиту по дату, що передує даті сплати щомісячного платежу відповідно до Графіку погашення згідно з Додатком № 1 до Кредитного договору № С_425/23_07 від 12.11.2007.

Згідно з п. 3.3.5 кредитного договору, Позичальник взяв на себе обов'язки щомісячно сплачувати кредитодавцю грошові кошти відповідно з Графіком погашення в строки ту в порядку, що визначені графіком погашення кредиту, наведеного в додатку № 1 до договору.

На виконання умов договору позивачем перераховано на рахунок відповідача передбачену договором суму кредиту в сумі 253000,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером № 41057968 від 12.11.2007 року..

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, а також не спростовується відповідачем у судовому засіданні, починаючи з серпня 2008 року, відповідач порушував строки повернення заборгованості за кредитним договором та станом на 24.02.2011 року борг за несплаченою частиною кредиту становить 113 738,76 грн. сума нарахованих та несплачених (прострочених) процентів становить 99 442,72 грн. .

Відповідно до п. 4.3 Кредитного договору у разі невиконання Відповідачем зобов'язань, визначених пп. 3.3.1-3.3.10 цього Договору, протягом більше 30 днів, термін надання Кредиту вважається таким, що закінчився, та, відповідно, Відповідач зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня погасити Кредит, сплатити проценти за фактичний час використання Кредиту, комісії та нараховані санкції.

Як зазначає позивач у позовній заяві та додаткових обґрунтуваннях позовних вимог, у зв’язку з простроченням сплати кредиту та відсотків за користування кредитом, у позивача на підставі п. 4.3 кредитного договору виникли підстави вимагати від відповідача (позичальника) виконання ним всіх своїх зобов’язань за кредитним договором, а саме: повернення кредиту, сплати процентів.

Відповідач порушив умови договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними внаслідок чого, станом на 24.02.2011 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 377643,89 грн., з яких прострочені нараховані проценти у розмірі 99442,72 грн.; нараховані проценти за період з 12.02.2011 р. по 23.02.2011 року – 1458,02 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту та несвоєчасну сплату процентів, розрахована за період з 29.08.2008 року по 23.02.2011 року включно в сумі 46530,92 грн., борг за несплаченою (простроченою) частиною кредиту по договору станом на 24.02.2011 року – 113738,76 грн.; залишок строкової заборгованості станом на 24.02.2011 року – 116473,47 грн. що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Як вбачається з пояснень, наданих позивачем у судових засіданнях, звернення стягнення на заставлене майно банком (позивачем) не здійснювалось.

На момент прийняття рішення по справі, в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

          У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі)

          Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.          

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За користування кредитом сторонами договору кредиту були встановлені проценти у розмірі 19 процентів річних.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 7.3 договору кредиту передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до остаточного виконання сторонами зобов’язань.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін неповно та несвоєчасно здійснював виплату кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого , у позивача на підставі п. 4. кредитного договору 3 та ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України виникли підстави вимагати від відповідача (позичальника) виконання ним всіх своїх зобов’язань за кредитним договором, а саме: повернення кредиту, сплати процентів

Окрім того, як свідчать матеріали справи (акт звірки розрахунків від 28.04.2011 року, а також пояснення відповідача, ним не заперечується факт наявності заявленої до стягнення заборгованості за Кредитним договору № С_425/23_07 від 12.11.2007 року по сплаті кредиту та відсотків за його використання.

Отже враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання за Кредитним договору № С_425/23_07 від 12.11.2007 року про надання кредитної лінії з додатковими угодами до нього. Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості по кредиту та по відсоткам по кредитному договору, приймаючи до уваги, що відповідач визнав суму заборгованості, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення боргу за кредитом у сумі 230212,23 грн., правомірна та обґрунтована, як така, що не спростована відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

          Згідно з пунктами 4.2 договору кредиту сторонами встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов’язань по сплаті кредиту, процентів, у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період існування заборгованості, за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення повернення кредиту та відсотків за користування ним, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період 29.08.2008 року по 23.02.2011 року (в межах шостимісячного терміну нарахування, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), у сумі 46530,92 грн.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у загальній сумі 46530,92 грн. (розрахунок пені перевірено судом, розрахунок здійснено згідно з наведеними нормами діючого законодавства).

За таких обставини, суд вважає, що позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи, не спростовані та визнані відповідачем, і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати по цій справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду уточнення позовних вимог (вх. № 9148).

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1, (адреса: 61111, АДРЕСА_1; ІНФОРМАЦІЯ_1, місто Ялта, республіки Крим на користь Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 10; п/р 29094090913001 у ПуАТ "СЕБ Банк", МФО 300175; код ЄДРПОУ: 14351016) - 377643,89 грн. заборгованості; 3776,44 грн. витрат з оплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 29 квітня 2011 року

справа № 5023/1230/11