Рішення № 16285494, 26.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2011 р. Справа № 12/24-56/139-09

вх. № 4851/4-56

Суддя господарського суду Бринцев О.В.

при секретарі судовогозасідання Невзгляд Н.О

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка", м. Коломия

до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків

про усунення пошкодження майна, повернення його та стягнення 114423,88 грн. неустойки

ВСТАНОВИВ:

22.06.2009р. позивач ТОВ «Арніка» звернувся до господарського суду Івано-Франківської області із позовом до відповідача ПАТ «Укрсиббанк». В позові позивач просить суд зобовязати відповідача відшкодувати завдану шкоду шляхом покладання на відповідача обовязку відремонтувати орендоване на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 30.12.2004р. №1479 нежитлове приміщення по пл. Вічевий майдан, 4 в місті Коломиї та передати його за актом позивачеві; стягнути з відповідача на користь позивача неустойку розмірі 114.423,88 грн. та судові витрати у справі. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 22, 552, 765, 767, 773, 779, 785 ЦК України та ст.232, 291 ГК України. Позивач стверджує, що відповідач зобовязаний відновити спірне нежитлове приміщення, яке було передане в оренду відповідачеві і після цього було пошкоджено внаслідок пожежі. Крім того, вказує позивач, відповідачеві нарахована неустойка на підставі ч.2 ст.785 ЦК України за невиконання обовязку щодо повернення речі після розірвання договору оренди.

Згідно ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 09.06.2009р. у справі №12/24 дану справу передано за підсудністю до господарського суду Харківської області.

Під час розгляду справи господарським судом Харківської області позивач своїм правом на участь представника у судових засіданнях не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки про направлення ухвал про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною самим позивачем та повідомлення про вручення відповідних поштових відправленнь Зокрема повідомлення про судове засідання 26.04.2011р. підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення одержаним відповідачем 18.04.2011р. (т.IV а.с.98).

Відповідач ПАТ «Укрсиббанк» проти задоволення позову заперечує у відзиві на позовну заяву та в письмових поясненнях (т.IV а.с 60-62) вказує, що обєкт оренди знищений пожежею, яка сталася не з його вини, а відтак обовязок по його капітальному ремонту покладений не нього (орендаря) на орендодавця (позивача). В обґрунтування цієї позиції відповідач посилається на ч.2ст. 776 ЦК України у відповідності до якої капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Проти передачі позивачеві приміщення за актом приймання-передачі та проти стягнення неустойки у вигляді подвійної орендної плати відповідач також заперечує, посилаючись на те, що договір оренди нежитлового приміщення від 30.12.2004р. №1479 є розірваним з моменту набуття чинності судовим рішенням про розірвання договору постановою Львівського Апеляційного господарського суду від 18.06.2008р. у справі №5/45.

Представник відповідача в судових засіданнях, в яких він брав участь, підтримує викладену у відзиві позицію, просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Правом на участь представника у судовому засіданні 26.04.2011р. відповідач також не скористався, причину неявки не повідомив та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення (т.IV а.с 97).

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.

30.12.2004р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди нежитлового приміщення на першому поверсі, розташованого за адресою: Івано-Франківська область, м. Кломия, площа Вічевий майдан, 4 загальною площею 114,7 м2. Договір посвідчено приватним нотаріусом Коломийського МНО ОСОБА_1 за р/№1479. Того ж дня вказане у договорі приміщення було передане позивачем відповідачеві про, що складено акт приймання-передачі від 30.12.2004р.

06.04.2005р. у орендованому приміщенні сталася пожежа, внаслідок якої пошкоджено стіни приміщення, датчики охоронно-пожежної сигналізації. Це підтверджуєтться актом про пожежу від 06.04.2005р. (т. ІІІ а.с. 18-19).

Позивач ТОВ «Арніка» звернувся до відповідача із листами від 17.07.208р. №60 від 05.08.2008р. №66 та ін.. (т. І а.с. 39-41) в яких запропонував відповідачеві негайно передати йому, позивачеві, нежитлове приміщення за адресою пл.. Вічевий Майдан, 4 за актом приймання-передачі, а також самостійно нарахувати і сплатити неустойку, передбачену ч.2 ст.785 ЦК України за кожний день прострочення передачі приміщення.

Відповідач ПАТ «Укрсиббанк» своїми листами від 01.08.2008р. №18-6/1120, від 20.08.2008р. №18-6/1219, від 26.08.2008р. №18-62/1313 (т.І а.с. 13-15) відмовив позивачеві в задоволенні його пропозицій.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст.1166 ЦК України. Відповідно до її положень майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Також ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

На підставі зазначених правових норм, з урахуванням п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992р. №6 та з урахуванням п. 6 Розяснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994р. №02-5/215 суд зазначає таке. Задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового звязку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

За правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статей 22 та 1166 ЦК України позивач в даній справі повинен довести, крім іншого, наявність порушення відповідачем норм чинного законодавства України та/або договору.

В даному разі цей обовязок позивачем не виконаний доказів наявності порушення відповідачем положень Закону чи договору оренди нежитлового приміщення від 30.12.2004р. №1479 не надано.

Так позивачем не доведено, що винним у виникненні пожежі та пошкодженні обєкту оренди є відповідач. Навпаки матеріалами справи встановлено, причина виникнення пожежі не повязана із діями, бездіяльністю відповідача. Причиною пожежі став підпал. Цей факт встановлений актом про пожежу від 06.04.2005р. (т.ІІІ а.с. 18-19), а також рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2008р. у справі №12/24 (т.І а.с. 35-37). Згідно ч. 2 ст. 35 факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) позивач доказів на спростування викладених обставин не надав. У звязку з цим суд приходить до висновку про відсутність у справі доказів вини відповідача у завданні шкоди позивачу.

Також позивачем не доведено наявність обовязку відповідача по відновленню пошкодженого пожежею приміщення і приведенню його у первісний стан. Так положення Закону, котрі регулюють орендні правовідносини (зокрема ст.ст. 759-797 ЦК України, ст.ст. 283-291 ГК України) не містять обовязку орендаря проводити капітальній ремонт за для відновлення покодженого обєкту оренди. Натомість положення статті 323 ЦК України визначають, що ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. Наразі іншого договором оренди нежитлового приміщення від 30.12.2004р. №1479 не встановлено. Також зі змісту ст.772 ЦК України вбачається, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження речі орендар несе лише у разі, коли він затримав повернення речі орендодавцеві. Відповідно, в усіх інших випадках цей ризик несе орендодавець.

Крім того, позивачем не доведено розмір збитків, завданих йому пожежею та обсяг робіт, які необхідно вчинити для їх, збитків, усунення. Висновок судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі за позовом ТзОВ «Арніка» від 09.11.2007р. №502 (т.І а.с. 16-36) не є висновком судового експерта у справі в розумінні ст. 42 ГПК України, оскільки ця експертиза була призначена та проведена не в цій (56/139-09), а в іншій справі. Внаслідок цього експерт був позбавлений можливості дослідити матеріали даної справи, котрі мають значення для дачі правильного висновку, а також не міг відповісти на питання, які мають значення для вирішення саме цієї справи. Неможливість визнання висновку експертизи зробленої у іншій справі належним доказом у даній справі підтверджується також позицією ВАС України , викладеною в Розясненні «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 11.11.1998 р. №02-5/424. В абз.3 п.10 розясненн, зокрема, вказано: «особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі». Наразі ухвал суду у даній справі експертові не вручалось і про кримінальну відповідальність експерт не попереджався.

Також, суд зазначає, що власне висновок судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі за позовом ТзОВ «Арніка» від 09.11.2007р. №502 на який посилається позивач у даній справі відсутній. Фотокопія висновку, яка містить у справі (т.І а.с. 16-36) письмовим доказом не є. Згідно ст.36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. В разі подання копії документу вона повинна бути засвідчена відповідно до вимог чинного законодавства України (Закону України "Про нотаріат", Закону України "Про адвокатуру" або ін. Відповідно до п.5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів „Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації іншої юридичної особи (ФОП - за наявності). В даному разі позивачем до позовної заяви додано фотокопію висновку від 09.11.2007р. №502, жодний аркуш якого не посвідчений належним чином, що унеможливлює визнання цих копій в якості письмових доказів в розумінні ст.36 ГПК України.

Не є належним доказом у справі проект реконструкції приміщень під філію банку на пл. Вічевий Майдан, 4 (т. IV а.с.2-48). По-перше, він всупереч вимог ч.2 ст. 4-3 ГПК України поданий до суду не стороною, а експертом. Останній при цьому не надав пояснень стосовно походження цього проекту та підстав прояву власної ініціативи у залученні його до справи. По-друге, він не замінює собою висновок експерта, з тих причин що особа, котра його виконала, експертом не є, про кримінальну відповідальність не попререджалася, з матеріалами даної справи не ознайомлена і взагалі судом в якості експерта не залучалася.

Суд зазначає, що позивачеві були створені належні умов для реалізації своїх процесуальних прав, в т.ч. для надання доказів на підтвердження факту завдання йому шкоди та її розміру, проте позивач цими можливостями не скористався. Більш того, з метою повного, обєктивного та усестороннього дослідження обставин справи судом двічі ухвалою від 17.05.2010р. та 10.01.2011р. призначалась у справі судова будівельно-технічну експертиза. Крім іншого, перед експертом було поставлено питання про те які ремонтно-будівельні роботи (найменування, кількість, вартість) з урахуванням будівельних матеріалів (найменування, кількість, вартість) необхідно провести в нежитловому приміщенні загальною площею 114,7 м2, яке розташоване за адресою: пл. Вічевий майдан, 4 в м. Коломиї, для того що б відновити його стан до стану, який існував до пожежі на момент підписання акту приймання-передачі від 30.12.2004р.? Втім зазначена експертиза залишені експертом без виконання у звязку із ухиленням позивача від оплати експертизи (т.ІІ а.с.1).

Також, зазначає суд, позивачем взагалі не доведено, що шкоду завдано саме йому. Суд своїми ухвалами від 09.12.2009р. від 24.11.2010р., від 12.04.2011р., крім іншого, витребовував у позивача докази права власності на розташоване за адресою: пл. Вічевий майдан, 4 в м. Коломиї. Втім, ці вимоги суду залишені позивачем без виконання. Натомість матеріали справи свідчать про те, що позивач на момент пожежі вже не був власником спірних нежитлових приміщень. Так з акту про пожежу від 06.04.2005р. (т.ІІІ а.с.18-19) вбачається, що власником приміщень був Кислиця Василь Миколайович, тобто інша особа ніж позивач. Це означає, що позивач не зазнав втрат власного майна, а відтак він не є особою, котра наділена правом вимагати відшкодування збитків згідно ст. 22 ЦК України (особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування).

Підсумовуючи викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Арніка» про відшкодування збитків шляхом покладення на відповідача ПАТ «Укрсиббанк» обовязку відремонтувати передане відповідачеві на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 30.12.2004р. №1479 нежитлове приміщення по пл. Вічевий майдан, 4 в місті Коломиї.

В решті позовні вимоги в частині зобовязання відповідача передати позивачеві орендоване приміщення за актом та в частині стягнення неустойки за несвоєчасне повернення орендованого приміщення, підлягають частковому задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Обовязок орендаря повернути орендоване приміщення та передати його за актом приймання-передачі орендодавцеві встановлено ст.785 ЦК України та п.п.3.6., 4.6. та 4.7. договору оренди нежитлового приміщення від 30.12.2004р. №1479.

У відповідності до ст. 653 ЦК України розірвання договору в судовому порядку не означає автоматичного припинення всіх прав та обовязків за цим договором, як це помилково сприймає відповідач. Згідно із названою нромою розірвання договору, в т.ч. в судовому порядку, означає, що у сторін договору припиняються одні права та обовязки ті, що безпосередньо повязані із дією договору, та навпаки, виникають нові ті, що повязані із припиненням його дії. До останніх належить і обовязок по передачі приміщення і обовязок по складанню відповідного акту прийому-передачі.

Доказів виконання вказаного обовязку відповідачем не надано. Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. Відповідно п.5 ч.2 ст. 16 ЦК України та ч.2 ст.20 ГК України належним способом захисту порушеного права в даному разі є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що у нього припинився обовязок по поверненню приміщення у звязку із його знищенням. Матеріали справи унеможливлюють висновок про факт знищення обєкту оренди. Так, по-перше, з акту про пожежу (т.ІІІ а.с. 18-19) та інших матеріалів справи вбачається, що приміщення пожежею не знищено, а лише пошкоджено. Пошкоджені стіни, вікна, двері, датчики охоронно-пожежної сигналізації. Призначена ухвалою суду від 10.01.2011р. судова будівельно-технічно експертиза, перед якою було поставлено питання про ступінь зносу (знищення) спірного приміщення, була залишена експертом без виконання у звязку з ухиленням відповідача від її оплати (т.IV а.с 94). По-друге, навіть повне фізичне знищення обєкту нерухомості не припиняє його існування як обєкту права власності до моменту виключення його із відповідного реєстру (частина 2 статті 349 ЦК України у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру).

Таким чином, враховуючи те, що нежитлове приміщення по пл. Вічевий майдан, 4 в місті Коломиї не припинило своє існування як обєкт права власності, та відповідно як обєкт договору оренди нежитлового приміщення від 30.12.2004р. №1479, наразі відсутні підстави вважати, що зобовязання припинились у звязку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК України) або загибелі (знищення) об'єкта оренди (абз.5 ч.2 ст. 291 ГК України).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про зобовязання відповідача передати позивачеві за актом нежитлове приміщення по пл. Вічевий майдан, 4 в місті Коломиї є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Разом з тим суд зауважує, що встановлена вище відсутність обовязку відповідача проводити капітальний ремонт спірного приміщення, означає, що це приміщення повинно бути передане позивачеві в тому стані в якому воно опинилось на момент розірвання договору (тобто після пожежі 06.04.2005р.). Вказаний договір є розірваним з дня проголошення постанови Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2008р у справі №12/24.

В частині позовних вимог про стягнення неустойки суд керується таким.

У відповідності до п.3, ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Статтею 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Розмір плати за користування спірним орендованим майном визначено в п.3.1. договору оренди нежитлового приміщення від 30.12.2004р. №1479 в розмірі 7.065,52 грн. на місяць з урахуванням інфляції.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна є обґрунтованим в межах строку шість місяців, тобто з 19.06.2008р. (наступного дня за днем проголошення постанови ЛАГС у справі №5/145) до 19.12.2008р. (останнього дня шестимісячного строку). Виходячи із розрахунку позивача, котрий міститься в позовній заяві та в цій частині не заперечується відповідачем, за вказаний період нарахована неустойка в сумі 85.718,48 грн. В решті нарахування неустойки є безпідставним, оскільки не відповідає ч.6 ст. 232 ГК України і тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладаються судові витрати у даній справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог: 85,00 грн. державного мита в частині нематеріальних позовних вимог про передачу приміщення та 857,18 грн. державного мита в частині матеріальних позовних вимог про стягнення неустойки, а також 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 22, 525, 526, 530, 551, 607, 611, 629, 759-797, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 193, 216, 283-291 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 8285 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобовязати Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» (місцезнаходження: пр.-т Московський, 60, м. Харків, 61005; код ЄДРПОУ 09807750) передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Арніка» (місцезнаходження: вул. Січових стрільців, 21 м. Коломия, 78200; код ЄДРПОУ 13656280) за актом нежитлове приміщення по пл. Вічевий майдан, 4 в місті Коломиї.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (місцезнаходження: пр.-т Московський, 60, м. Харків, 61005; код ЄДРПОУ 09807750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арніка» (місцезнаходження: вул. Січових стрільців, 21 м. Коломия, 78200; код ЄДРПОУ 13656280) суми 85.718,48 грн. неустойки, 85,00 грн. державного мита в частині нематеріальних позовних вимог, 857,18 грн. державного мита в частині матеріальних позовних вимог, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решіт позовних вимог (про зобовязання відремонтувати приміщення, про стягнення неустойки в частині 28.705,40 грн. та залишку судових витрат) в задоволенні позову відмовити.

Суддя Бринцев О.В.

Повний текст рішення підписано 29.04.2011 р.

Справа 12/24-56/139-09