Рішення № 16285486, 27.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2011 р. Справа № 5023/2889/11

вх. № 2889/11

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1 (дов. № б/н від 12.04.2011 р.)

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт", м. Харків

до Приватного підприємства "Харківбудмонтаж", м. Харків

про відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" (надалі - Позивач) звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної Приватним підприємством "Харківбудмонтаж" (надалі - Відповідач) у сумі 12 000,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав уточнення до позовної заяви, в якому просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору підряду № 29/07 від 29.07.2010 р. укладеного між позивачем та відповідачем, мотивуючи свої вимоги тим, що вказаний договір є нікчемним з огляду на те, що при його укладенні сторони не досягли згоди за всіма суттєвими умовами господарського договору, у звязку з чим порушили вимоги чинного законодавства, а отже зазначений договір порушує публічний порядок. Також надав заяву, якою підтримує позовні вимоги та просить суд розглядати справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" .

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд приймає заяву позивача про уточнення позовних вимог як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні. Також надає зустрічну позовну заяву про визнання договору підряду № 29/07 від 29.07.2010 р. укладеного між ТОВ "Торгівельне підприємство "Агронафтопродукт" та ПП "Харківбудмонтаж" дійсним.

Враховуючи, що згідно статті 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, суд приймає зустрічний позов відповідача як такий, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника Відповідача за первісним позовом, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

29.07.2010 р. між Відповідачем за первісним позовом та Позивачем за первісним позовом був укладений договір підряду № 29/07, якій був доповнений додатковою угодою № 1 від 02.08.2010 р., за умовами якого генпідрядник - Позивач за первісним позовом доручає, а субпідрядник - Відповідач за первісним позовом зобовязується виконати роботи з реконструкції будівель, призначених для адміністративно-навчального корпусу та гуртожитку Харківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості за адресою: Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Артема, 1, а також усунути можливі недоліки і дефекти, які виникли з його вини і виявлені при прийманні виконаних робіт або в гарантійні терміни експлуатації. Генпідрядник зобовязується прийняти цю роботу і оплатити її.

Відповідно п.2.2 та п.2.3. склад робіт, їх кількість та вартість визначаються згідно з договірною ціною з локальним кошторисом (Додаток 1). Якість предмету договору підряду повинна відповідати діючим будівельним нормам та правилам.

Пунктом 3.1. зазначено, що роботи виконуються із матеріалів субпідрядника за винятком тих матеріалів, які надає підрядник.

Вартість та витрати, відповідно до п. 6.1. договору, визначаються згідно з Договірною ціною з локальним кошторисом (Додаток №1) та складає згідно з Договірною ціною та локальним кошторисом суму у розмірі 2104590,00 грн., з урахуванням ПДВ 350765,00 грн.

Відповідно до п. 7.1, п. 7.2 оплата за виконані роботи здійснюється згідно виставлених субпідрядником рахунку-фактури, актів виконаних підрядних робіт. Вид розрахунків безготівковий.

Згідно п. 8.2. субпідрядник зобовязується виконати роботи у повному обсязі у строк до 31 грудня 2010 року.

На виконання умов договору сторонами були підписані первинні облікові документи (акт виконаних робіт за формою № КБ-2в, довідка про вартість виконаних робіт та витрат за формою № КБ-3, відомість ресурсів) про виконані роботи за серпень 2010 року на суму 2104590,00 грн. по реконструкції будівель, призначених для адміністративно-навчального корпусу та гуртожитку Харківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості за адресою: Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Артема, 1, що також підтверджується виданою Відповідачем за первісним позовом податковою накладною № 270804 від 27.08.2010 р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт приймання Позивачем за первісним позовом виконаних Відповідачем за первісним позовом робіт за договором підряду № 29/07 від 29.07.2010 р.

Позивач за первісним позовом вважає, що спірний договір суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки він порушує публічний порядок, вважає вказаний договір нікчемним, в звязку з чим вимагає застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ч.5 ст.216 ЦК України та просить стягнути з відповідача за первісним позовом 16500,00 грн. в якості відшкодування шкоди.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне:

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського Кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити кошти, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. (п. 1 ст.626, ст. 627, п.1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 статті 180 ГК України також передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Матеріали справи та пояснення представників сторін у судовому засіданні свідчать, що позивач і відповідач як юридичні особи мають цивільну право- та дієздатність; договори були підписані сторонами в силу вільного волевиявлення учасників договорів відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов договорів, договори сторонами виконувались згідно з їх умовами.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, з якими закон повязує недійсність правочинів, зокрема: невідповідності змісту правочину вимогам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; відсутності право- дієздатності сторін правочину; відсутності свободи волевиявлення учасників правочину та невідповідністі волевиявлення їх внутрішній волі; не спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; дійсність договорів позивачем за первісним позовом, всупереч вимог ст.4-3, 33, 44 ГПК України, не спростована.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Стаття 215 ЦК України розрізняє поняття нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обовязки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку, тобто в такому разі існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 204 ЦК України - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч. 1 ст. 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у ч. 1 ст. 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 ч. 2 ст. 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; тощо.

Позивачем за первісним позовом, всупереч вимогам ст.ст.4-3, 33, 34 ГПК України, не доведено обставин, з якими закон повязує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку спрямованості правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, та, відповідно, вини відповідача за первісним позовом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір підряду № 29/07 від 29.07.2010 р., укладений між ТОВ «Торгівельне підприємство «Агронафтопродукт» та ПП «Харківбудмонтаж», не віднесений законом до нікчемних.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідома суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобовязання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішення суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виконання. У разі якщо за змістом зобовязання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобовязання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Наслідки визнання господарського зобовязання недійсним застосовуються після визнання правочину недійсним відповідно до статті 208 ГК України.

Суд зазначає, що сторонами в момент вчинення оспорюваних правочинів додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України, вони підписані двома сторонами, в договорах зазначені всі необхідні умови, що характерні таким договорам. Крім того, сторони вчинили дії, спрямовані на виконання договору.

Надані Відповідачем за первісним позовом в обґрунтування зустрічного позову письмові докази свідчать про те, що спільні дії Позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом при укладенні та виконанні договору підряду № 29/07 від 29.07.2010 р., були направленні на набуття тих прав та обовязків, які випливають саме з цього договору. Таким чином правочин у вигляді вказаного договору спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на наведене, первісні позовні вимоги є необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню.

Щодо можливості захисту оспорюваних прав відповідача за первісним позовом шляхом визнання договору дійсним, суд зазначає наступне.

Щодо можливості захисту оспорюваних прав відповідача за первісним позовом шляхом визнання договору дійсним, суд зазначає наступне.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина пята статті 55). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Спосіб захисту повинен відповідати правовідносинам, що склалися між сторонами та призводити до відновлення порушеного (оспорюваного) права, оскільки саме відновлення такого права є метою захисту та одночасно і його призначенням.

Додатковою угодою № 1 від 02.08.2010 р. до договору підряду № 29/07 від 29.07.2010 р., укладеним між ТОВ «Торгівельне підприємство «Агронафтопродукт» та ПП «Харківбудмонтаж», сторони п.10.5. передбачили можливість захисту прав та охоронюваних законом інтересів у такий спосіб як визнання укладеного договору дійсним.

З огляду на наведене вище, суд вважає за можливе захистити цивільне право та інтерес відповідача за первісним позовом шляхом визнання договору підряду №29/07 від 29.07.2010 р., укладеного між ТОВ «Торгівельне підприємство «Агронафтопродукт» та ПП «Харківбудмонтаж», дійсним.

Враховуючи викладене, суд вважає договір підряду № 29/07 від 29.07.2010 р., таким, що відповідає вимогам діючого законодавства України, у звязку з чим зустрічні позовні вимоги вважає законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 6, 8, 19, 22, 64, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 16, 203, 204, 207, 208, 215, 216, 219, 220, 221, 228, 626, 627, 628, 638, 837, 877 ЦК України, ст.ст. 173, 180 ГК України, статтями 4-3, 22, 33, 34, 44, 49, 60, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У первісному позові відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати договір підряду № 29/07 від 29.07.2010 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельне підприємство «Агронафтопродукт» (61018, м. Харків, вул. 23 Серпня, 29, кв.41, код ЄДРПОУ 31149289) та Приватним підприємством «Харківбудмонтаж» (м. Харків, вул.Барнаульська, 13/39, кв.1, код ЄДРПОУ 32868546) дійсним.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 29 квітня 2011 року

по справі № 5023/2889/11.