Рішення № 16285483, 27.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2011 р. Справа № 5023/2269/11

вх. № 2269/11

Суддя господарського суду Лаврова Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

позивача - Зюдковская С.В. відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Прайм", смт. Малинівка, ЗАТ"Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай" м.Бахчисарай

до ТОВ "Промснаб", м. Харків

про виконання договірних зобов'язань та стягнення 551862,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

31.03.2011 року до господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Зевс", яке виступає в якості повіреного Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" та Закритого акціонерного товариства "Кримський винно-коньчний завод «Бахчисарай» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб" про стягнення 551 862,50 заборгованості.

Відповідач в судове засідання 27.04.2011 року не з'явився, документів витребуваних ухвалою від 04.04.2011 року не надав, причин неявки та неподання документів не повідомив, при тому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином попередньою ухвалою, яка надсилалась рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

30.11.2009 року між ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" та ПП "Зевс" укладено договір № 30/11-09-ПР відповідно до якого повірений зобов'язується вчиняти від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії щодо реалізації третім особам алкогольних напоїв.

Також, 30.11.2009 року між ЗАТ "Кримський винно-коньячний завод" та ПП "Зевс" укладено договір доручення № 30/11-09-БВЗ відповідно до якого повірений зобов'язується вчиняти від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії щодо реалізації третім особам алкогольних напоїв.

За умовами вказаних договорів також передбачалось надання права повіреному вести претензійно-позовну роботу з приводу виконання договорів, що були укладені повіреним з третіми особами та представляти інтереси Довірителя в органах судової влади, державної виконавчої служби, інших підприємствах, організаціях та установах (п.п.1.1.7, 1.1.8 Договорів).

У відповідності до договору поставки напоїв № ХА-1680 від 31.12.2007 року Приватне підприємство "Зевс", діючи на підставі договорів доручення № 30/11-09-ПР від 30.11.2009 року та № 30/11-09-БВЗ від 30.11.2009 року та довіреностей від 30.11.2009 року постачало Відповідачу від імені ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" та ЗАТ "Кримський винно-коньячний завод" алкогольні напої партіями відповідно до замовлень Відповідача, а Відповідач зобов'язувався приймати та оплачувати такий товар.

Покупець оплачує товар шляхом переведення грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 4.2 Договору).

Покупець повинен оплачувати отриманий товар на умовах відстрочення платежу, строк якого розраховується у календарних днях. З урахуванням додаткової угоди від 01.03.2010 року до договору поставки напоїв № 1680 від 31.12.2007 року термін відстрочення платежу складає 45 календарних днів (п.4.3 Договору).

У період з 29.09.2010 по 02.12.2010 року ТОВ "Промснаб" (Відповідач) отримав від ПП "Зевс" алкогольних напоїв з урахуванням бою на загальну суму 464 227,50 грн., що підтверджується видатковими накладними. Але в порушення своїх зобов’язань Відповідач отриманий товар оплатив частково, і таким чином розмір заборгованості відповідача складає 463 671,70 грн.

Слід вказати, що із наданих суду первинних документів вбачається, що передача Товару Покупцю відбувалась на підставі Договору виходячи із наявності посилань на останній у видаткових накладних.

В зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався за отриманий товар в добровільному порядку, позивач був змушений звернутись до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору від 31.12.2007 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

З огляду на те, що позовна заява пред'явлена ПП "Зевс", яке діє на підставі договорів доручення суд при прийнятті рішення враховує наступну приписи норм матеріального права.

Згідно ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Статтею 1003 ЦК України встановлено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Частиною 1 ст.1004 ЦК України передбачено, що повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Повірений має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя. Повірений, який передав виконання доручення замісникові, повинен негайно повідомити про це довірителя. У цьому разі повірений відповідає лише за вибір замісника (ч.1 ст.1005 ЦК України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 463 671,50 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 11 786,66 грн. пені, 27 755,69 грн. 0,1 % за користування чужими грошовими коштами, 46 367,17 грн. штрафу та 2 281,28 грн. 3% річних, а результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 4.6 Договору сторони погодили покладення на Покупця обов’язку сплатити проценти за користування грошовими коштами в розмірі 0,1 % від суми несвоєчасно сплачених грошових коштів за кожний день прострочення.

В п.7.3 Договору зазначено, що за прострочення оплати прийнятого Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої в момент прострочення від суми боргу за кожний день прострочення.

Згідно п. 7.5. Договору в разі затримки сплати вартості отриманого товару більше 30 днів Покупець повинен сплатити Постачальнику штраф в розмірі 10% від суми боргу.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, процентів за користування чужими грошовими коштами, штрафу та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку суми позовних вимог в межах періодів визначених позивачем судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вказані позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, пені, процентів за користування чужими грошовими коштами, штрафу та 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб", вул.Академіка Проскури, 1, м.Харків, 61085 (ідентифікаційний код - 24124416) на користь Приватного підприємства "Зевс", вул.Елеваторна, 1-А, м.Донецьк, 83047 (ідентифікаційний код - 31578034) - 463 671 грн. 70 коп. - боргу, 11 786 грн. 66 коп. - пені, 27 755 грн. 69 коп. –процентів за користування чужими грошовими коштами, 46 367 грн. 17 коп. - штрафу, 2 281 грн. 28 коп. - 3% річних, відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита 5 518 грн. 63 коп. та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Лаврова Л.С.

рішення підписане 29.04.11 року.