Рішення № 16285423, 04.05.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2011 р. Справа № 5023/1403/11

вх. № 1403/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 11.02.2011 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Чайна компанія "АНТАРЕС", м. Донецьк

до ТОВ "УБФ", м. Харків

про стягнення 190842,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чайна компанія "АНТАРЕС" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь суми основного боргу за Договором поставки № 01/04-2010 від 01.04.2010 р. у розмірі 170357,63 грн. та пені у розмірі 20484,94 грн.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 04.05.2011 р. за вх. № Д801, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 04.05.2011 р. за вх. № 10334, надав письмові пояснення з копіями видаткових накладних вказаних в них, які господарським судом залучаються до матеріалів справи. Крім того, у наданих письмових поясненнях представник позивача вказував про те, що інших договорів постачання між сторонами не було укладено.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення та телефонограма № 131, однак відзив на позовну заяву до суду не надав, його представник в судове засідання не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Між сторонами 01 квітня 2010 р. було укладено Договір поставки № 01/04-2010 (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору, постачальник - ТОВ “Чайна компанія "АНТАРЕС" зобов'язувалося поставити та передати товар ТОВ “УБФ” - відповідачу, а ТОВ “УБФ” зобов'язувалося прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Згідно пункту 5.5. Договору, покупець за отриманий товар повинен був розрахуватися впродовж 30 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару.

Згідно пункту 10.1 Договір діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2010 р.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити про те, що станом на 01.09.2010 р. заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становила 263999,01 грн. про що свідчить складений між сторонами акт звірки взаємних розрахунків від 01.09.2010 р. та первісні бухгалтерські документи - видаткові накладні копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, суд зазначає про те, що станом на 12.11.2010 р. заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становила 170357,63 грн. про що свідчить складений між сторонами акт звірки взаємних розрахунків за період 01.09.2010 р. - 11.11.2010 р. та наступні видаткові накладні постачальнику (повернення):

- № X-00020645 від 15.10.2010 р.;

- № Х-00020226 від 15.10.2010 р.;

- № Х-00020248 від 15.10.2010 р.;

- № Х-00020256 від 15.10.2010 р.;

- № Х-00020224 від 15.10.2010 р.;

- № Х-00020247 від 15.10.2010 р.;

- № Х-00031491 від 15.10.2010 р.;

- № Х-00024104 від 15.10.2010 р.

Таким чином, станом на 12.11.2010 року, сума основного боргу ТОВ “УБФ” перед ТОВ “ Чайна компанія "АНТАРЕС" за Договором становила 170357,63 грн.

Разом з цим суд зазначає, що в матеріалах справи доказів сплати відповідачем позивачу суми основного боргу у розмірі 170357,63 грн. не міститься.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума основного боргу за Договором поставки № 01/04-2010 від 01.04.2010 р. у розмірі 170357,63 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Пунктом 6.5. Договору поставки № 01/04-2010 від 01.04.2010 року було передбачено, що у разі порушення відповідачем строків оплати товару він сплачує позивачу за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період існування заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Судом було перевірено розрахунок пені позивача та встановлено, що у ньому не вірно була визначена кількість днів прострочення відповідачем грошового зобов'язання за період з 24.07.2010 р. по 14.10.2010 р., яка становить 83 дня, а не 103 дня, як це було зазначено позивачем. Отже, розмір пені за цей період складає 9489,50 грн.

З огляду на вищевикладене господарський суд визнає позовні вимоги позивача, в частині стягнення з відповідача пені такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 16796,20 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за Договором поставки № 01/04-2010 від 01.04.2010 р. у розмірі 170357,63 грн. та пені у розмірі 16796,20 грн., всього 187153,83 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 1871,54 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 231,28 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 230, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ" (юридична адреса: 61058, Харківська область, м. Харків, Дзержинський район, вул. Данилевського, буд. 19, кв. 90; фактична адреса: 61036, м. Харків, вул. Морозова, буд. 13-Б, оф. 701; код ЄДРПОУ 35702245; п/р 26006003337001 у філії ХД АТ "Індекс - Банк" у м. Харкові, МФО 350619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чайна компанія "АНТАРЕС" (83092, м. Донецьк, вул. Нижньокурганська, буд. 21, кв. 112; код ЄДРПОУ 33256846; п/р 260060102564 в ЗАТ “ПроКредитБанк” м. Київ, МФО 320984) суму основного боргу за Договором поставки № 01/04-2010 від 01.04.2010 р. у розмірі 170357,63 грн.; пеню у розмірі 16796,20 грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 1871,54 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 231,28 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 10.05.2011 р.