Рішення № 16285416, 26.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2011 р. Справа № 5023/1267/11

вх. № 1267/11

Суддя господарського суду Рильова В.В.

при секретарі судовогозасідання Волощук К.В.

за участю представників сторін:

позивача - Жабін Ю.I. - голова первинної профспілкової організації; ОСОБА_1, довіреність від 03.03.11 р.

відповідача - ОСОБА_2, довіреність №615 від 10.03.11 р.; ОСОБА_3, довіреність №177 від 05.01.11 р.

розглянувши справу за позовом Первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України локомотивного депо Куп"янськ Південної залізниці, м. Куп"янськ Харківської області

до Статутного теріторіально-галузевого об"єдння "Південна залізниця" в особі Локомотивного депо Куп'янськ СТГО "Південна залізниця", м. Куп'янськ-6 Харківської області

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Первинна профспілкова організація вільної профспілки машиністів України локомотивного депо Купянськ Південної залізниці, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Статутного територіально - галузевого об"єдння "Південна залізниця" в особі Локомотивного депо Куп'янськ СТГО "Південна залізниця" про зобов`язання відповідача надати первинній профспілковій організації ВПМУ локомотивного депо Купянськ, як стороні колективного договору , в безоплатне користування обладнане приміщення у строк, визначений судом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.02.2011р. було порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 15.03.2011р.

В судовому засіданні 15.03.2011р. було оголошено перерву до 26.04.2011р. об 11:20 год.

01.04.2011р. на адресу господарського суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів а саме, листування профкому первинної профспілкової організації профспілки транспортників та транспортних будівельників України локомотивного депо Купянськ Південної залізниці (голова - Артеменко І.П.) з позивачем - Первинною профспілковою організацією вільної профспілки машиністів України локомотивного депо Купянськ Південної залізниці (голова - Жабін Ю.І.) з питання намагання позивача приєднатись до діючого колективного договору локомотивного депо Купянськ Південної залізниці.

Клопотання про витребування доказів судом залишається без задоволення з таких підстав. Згідно положень ст. 38 ГПК України сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.

Відповідно цьому, з урахуванням матеріалів справи, а також висловлених в судовому засіданні думок сторін, суд відхиляє клопотання про витребування доказів, як необґрунтоване. Так, в клопотанні не зазначено, які саме конкретні документи маються на увазі, не вказано які саме обставини, можуть підтвердити відповідні документи, а також яке значення для правильного вирішення цієї справи мають відповідні обставини. Тобто заявником клопотання не обґрунтовано, що витребувані ним докази відносяться до предмету доказування і відповідають принципу допустимості доказів (господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи ст. 34 ГПК України).

В судовому засіданні 26.04.2011р. представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні 26.04.2011р. проти позову заперечували в повному обсязі, надали письмові пояснення стосовно своїх заперечень, а саме вважають вимоги позивача про виділення приміщення та твердження про одностроннє приєднання до діючого колективного договору локомотивного депо Купянськ незаконними, безпідставними, такими, що прямо суперечать вимогам КЗпП України та Закону України "Про колективні договори і угоди", на підставі чого просять суд відмовити у позові в повному обсязі.

Судом долучені до матеріалів справи письмові пояснення відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін , повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

24.11.2010р. Первинна профспілкова організація вільної профспілки машиністів України локомотивного депо Купянськ Південної залізниці (позивач по справі) звернулась до керівництва локомотивного депо Куп'янськ Південної залізниці (відповідач по справі) із заявою про надання приміщення для роботи виборного органу профспілкової організації згідно ч.ч.1,2 ст.42 Закону України «Про профспілки ,їх права та гарантії діяльності" та ч.ч. 1,2 ст.249 КЗпП України.

У відповідь на вказану заяву 30.11.2010р. відповідач направив на адресу позивача лист №3031 з відмовою у наданні приміщення посилаючись на те, що: «первинна профспілкова організація ВПМУ локомотивного депо Куп'янськ не має законних підстав приєднання до колективного договору на час його дії», «тільки загальні збори (конференція) трудового колективу, а не адміністрація підприємства приймають рішення приєднання профспілкової організації ВПМУ локомотивного депо Куп'янськ до колективного договору», «профспілкова організація не є стороною колективного договору».

22.12.2010 року згідно ст.6 ГПК України позивач звернувся до відповідача, з претензією в якій запропонував усунути порушення законних прав профспілкової організації, надати відповідне приміщення для роботи її виборного органу.

20.01.2011 року претензія відповідачем відхилена повністю, мотивуючи тим, що первинна профспілкова організація ВПМУ локомотивного депо Куп'янськ не є стороною колективного договору локомотивного депо Куп'янськ і тільки при умові підписання нею колективного договору, виборний орган профспілки отримає право на приміщення.

22.05.2010р. позивач надіслав відповідачу повідомлення про приєднання до колективного договору локомотивного депо згідно пункту 2 додатка 7 до «Генеральної Угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008-2009 роки».

25.05.2010р. відповідач направив відповідь на адресу позивача в якій зазначив , що приєднання первинної профспілкової організації ВПМУ до колективного договору локомотивного депо Куп'янськ не має законних підстав.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про колективні договори і угоди" колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників або уповноважених ними органів.

Частиною 3 ст.2 Закону України "Про колективні договори і угоди" передбачено, що угода укладається на державному, галузевому, регіональному рівнях на двосторонній основі.

Згідно ст.3 Закону України "Про колективні договори і угоди" колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом з однієї сторони і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів - представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом. Сторонами генеральної угоди виступають: професійні спілки, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди; власники або уповноважені ними органи, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, на підприємствах яких зайнято більшість найманих працівників держави. Сторонами угоди на галузевому рівні є власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи і профспілки чи об'єднання профспілок або інших представницьких організацій трудящих, які мають відповідні повноваження, достатні для ведення переговорів, укладення угоди та реалізації її норм на більшості підприємств, що входять у сферу їх дії. Угода на регіональному рівні укладається між місцевими органами державної влади або регіональними об'єднаннями підприємців, якщо вони мають відповідні повноваження, і об'єднаннями профспілок чи іншими уповноваженими трудовими колективами органами.

Статтею 4 Закону України "Про колективні договори і угоди" передбачено, що при наявності на підприємстві, державному, галузевому, територіальному рівнях кількох профспілок чи їх об'єднань або інших уповноважених трудовими колективами на представництво органів вони повинні сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів і укладення угоди або колективного договору.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про колективні договори і угоди" у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат; встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Згідно ст.5 Закону України "Про колективні договори і угоди" умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про колективні договори і угоди" положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді. Після закінчення строку дії колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором. Колективний договір, угода зберігають чинність у разі зміни складу, структури, найменування уповноваженого власником органу, від імені якого укладено цей договір, угоду. У разі реорганізації підприємства колективний договір зберігає чинність протягом строку, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін. У разі зміни власника підприємства чинність колективного договору зберігається протягом строку його дії, але не більше одного року. У цей період сторони повинні розпочати переговори про укладення нового чи зміну або доповнення чинного колективного договору. У разі ліквідації підприємства колективний договір діє протягом усього строку проведення ліквідації. На новоствореному підприємстві колективний договір укладається за ініціативою однієї із сторін у тримісячний строк після реєстрації підприємства, якщо законодавством передбачено реєстрацію, або після рішення про заснування підприємства, якщо не передбачено його реєстрацію. Усі працюючі, а також щойно прийняті на підприємство працівники повинні бути ознайомлені з колективним договором власником або уповноваженим ним органом. Сторони, що уклали угоду, повинні інформувати громадян через засоби масової інформації про зміну угоди та хід її реалізації. Галузеві та регіональні угоди підлягають повідомній реєстрації Міністерством праці України, а колективні договори реєструються місцевими органами державної виконавчої влади.

Частиною 1 ст.10 Закону України "Про колективні договори і угоди" передбачено, що укладенню колективного договору, угоди передують колективні переговори.

Отже, колективний договір - це результат переговорів сторін щодо їх взаємних прав та обов"язків.

З вказаного вбачається, що умови і колективного договору, як будь-якого договору, регулюютьть відносини між його сторонами та не створюють прав і обов'язків для третіх осіб. Ч. 1 ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» прямо передбачає: «Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали».

Відповідно до ст.14 Закону України "Про колективні договори і угоди" зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Отже, зміни щодо учасників колективних договорів можуть бути лише за згодою його сторін , а саме адміністрацією підприємства та тією профспілковою організацією з якою укладено цей договір.

Закон України "Про колективні договори і угоди" не містить положень про можливість приєднання до такого договору новоствореної профспілкової організації, незалежно від того , що його умови розповсюджуються на всіх працівників підприємства.

Відповідно до ст.634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Виходячи з того, що згідно із спеціальним ЗУ "Про колективні договори і угоди" його процедура укладання чітко регламентована , шляхом ведення переговорів сторін щодо його умов (ст.10 ЗУ "Про колективні договори і угоди"), отже даний договір не можна віднести до договору приєднання.

А тому твердження позивача стосовно того, що він автоматично є стороною колективного договору і його умови розповсюджуються на нього є хибними.

Також, обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на обов"язок відповідача , щодо забезпечення позивача приміщенням , як це зазначено в ст.42 ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та ст. 249 КЗпП України.

Так, відповідно до ст.42 ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" роботодавець зобов'язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві , в установі або організації. Надання для роботи виборного профспілкового органу та проведення зборів працівників приміщень з усім необхідним обладнанням , зв"язком , опаленням, освітленням, прибиранням, транспортом, охороною здійснюється роботодавцем у порядку , передбаченому колективним договором (угодою).

Статтею 43 ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" пердбачено, що будинки, приміщення, споруди, в тому числі орендовані, призначені для ведення культурно-освітньої, оздоровчої , фізкультурної та спортивної роботи серед працівників підприємства, установи або організації та членів їх сімей , а також оздоровчі табори можуть передаватися на договірних засадах у користування профспілковим організаціям цього підприємства , установи або організації.

Відповідно до ст.249 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти створенню належних умов для діяльності первинних профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі, організації. Приміщення для роботи виборного профспілкового органу та проведення зборів працівників, які є членами професійної спілки з усім необхідним обладнанням, зв'язком, опаленням, освітленням, прибиранням, транспортом, охороною надається власником або уповноваженим ним органом у порядку, передбаченому колективним договором.

Таким чином, саме участь профспілкової організації, як сторони, у колективному договорі є підставою для надання відповідного приміщення. Через те, що позивач не є стороною колективного договору, порядок надання приміщень , визначений в даному договорі на позивача не розповсюджується та надання позивачу приміщення на безоплатній і постійній основі, в силу викладеного вище, буде порушенням з боку залізниці чинного законодавства України.

У відповідності до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України, спори, виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Одже, враховуючи викладене, суд зазначає, що Законом не передбачено можливості на вимогу третіх осіб - не сторін договору, звертатись до суду з зобов"язаннями виконати стороною умови договору. Тобто ініціатива, щодо зобов"язання виконати умови договору може надходити тільки від сторони по договору.

Крім того, як вже було зазначено вище ст. 43 ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" пердбачено, що відповідач має право надати прриміщення у порядку, який буде визначено колективним договором. Проте, колективного договору між позивачем та відповідачем укладено не було, а тому порядок надання приміщення не визначено, на підставі чого суд вважає висновок позивача щодо порушення його прав відповідачем передчасним , оскільки сторони ще не визначили обсяг зобов"язань та порядок їх виконання, що має бути відображено в колективному договорі.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не доведено порушення чи оспорення саме його прав та інтерсів , а тому відсутні правові підстави для судового захисту права позивача.

Крім того, суд зазначає , що відповідно до п.4 ч.1 ст.84 ГПК України резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Проте, позивач , висуваючи вимогу про зобов`язання відповідача надати первинній профспілковій організації ВПМУ локомотивного депо Купянськ, як стороні колективного договору , в безоплатне користування обладнане приміщення у строк, визначений судом, не зазначає, яке саме приміщення необхідно надати , його адресу, площу та належність даного приміщення на праві власності відповідачу.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог і про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України,ст.ст.1, 2, 3, 4, 5, 7, 9, 10, 14 Закону України "Про колективні договори і угоди", ст.ст. 15, 16, 626, 763 ЦК України, ст.ст. 42, 43 ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", ст.249 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 187 Господарського кодексу України , статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Рильова В.В.

Повний текст рішення підписано 28.04.2011р.

Справа №5023/1267/11.