Рішення № 16285367, 18.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2011 р. Справа № 5023/781/11 (н.р. 33/139-10)

вх. № 781/11 (н.р. 5295/3-33)

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 128/10 від 23.12.10 р.); відповідача - ОСОБА_2 (дов. №06/17 від 04.01.2011 р.);

розглянувши справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" м. Харків

про стягнення 146288432,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз", заборгованості у сумі 146 288 432,83 грн. у тому числі 117 926 325,18 грн. основного боргу, 13 665 409,56 грн. пені, 11 318 278,07 грн. інфляційних та 3 378 420,02 грн. 3% річних за договором № 06/09-58 на постачання природного газу, укладеним між сторонами 30.01.09 р. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобовязання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

03 серпня 2010 року рішенням господарського суду Харківської області позов задоволено частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” 107 589 961,09 грн. основного боргу, 10 872 333,77 грн. інфляційних витрат, 3 378 420,02 грн. 3% річних, 6 832 704,78 грн. пені, витрати по сплаті державного мита у сумі 24 946,65 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 115,43 грн. В частині стягнення 10 336 364,09 грн. основного боргу провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ГПК України. В решті позову відмовлено.

01 листопада 2010 року постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2010 р. змінено. Викладено пункт третій резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2010р. по справі №33/139-10 в наступній редакції:

«Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" (61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, у тому числі р. № №260393534 в ВАТ "Інвестиційний банк" м. Київ, МФО 300506, код ЄДРПОУ 03359552) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденко,1, у тому числі р. № 26008301970 в ГОУ ВАТ "Ощадбанк" України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) 107 589 961,09 грн. основного боргу, 10 872 333,77 грн. інфляційних витрат, 3 378 420,02 грн. 3% річних, 997 581,50 грн. пені, витрати по сплаті державного мита у сумі 24 946,65 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 115,43 грн.». В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2010р. по справі №33/139-10 залишено без змін.

24 січня 2011 року постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2010 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.10 р. у справі № 33/139-10 в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення 10 336 364,09 грн. основного боргу залишено без змін. В решті рішення та постанову Харківського апеляційного господарського суду скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

03 лютого 2011 року протоколом розподілу справ між суддями справу № 33/139-10 призначено до розгляду судді Савченко А.А..

03 лютого 2011 року протоколом повторного розподілу справи між суддями, у зв"язку з недопустимістю повторної участі в розгляді справи № 33/139-10 судді Савченко А.А., справу передано до розгляду судді Смірновій О.В. та присвоєно № 5023/781/11.

07 лютого 2011 року ухвалою господарського суду Харківської області призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 01.03.11 р. на 11:40 год.

01 березня 2011 ухвалою господарського суду Харківської області розгляд справи відкладено на "22.03.2011 р. на 11:00 год.

22 березня 2011 року у судовому засіданні оголошено перерву до 04.04.11 р. до 09:40 год.

04 квітня 2011 року в судовому засіданні сторони звернулись з клопотанням про продовження строку вирішення спору за межами, встановленими ч.1 ст.69 ГПК України.

Враховуючи те, що відповідно до ст.69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може подовжити строк розгляду спору, але не більш як на п*ятнадцять днів , суд вважає за необхідне задовольнити клопотання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 квітня 2011 року продовжено строк розгляду спору до 18.04.2011 р. та оголошено перерву до 18.04.2011 р. до 14:45 год.

16 квітня 2011 року відповідач, через канцелярію суду, надав відзив на позовну заяву в якому просить суд зменшити розмір пені на 50%, вважає, що розрахунок індексу інфляції позивача не відповідає вимогам чинного законодавства та складає 10 872 333,77 грн.

18 квітня 2011 року відповідач надав відзив на позовну заяву в якому зазначає, що сума основного боргу відповідача перед позивач складає 78 593 042,09 грн. Дана заборгованість підтверджується довідкою бухгалтерії ВАТ "Харківміськгаз"

18 квітня 2011 року у судовому засіданні представник позивача не заперечує щодо розрахунку суми основного боргу відповідача, який складає 78 593 042,09 грн. В іншій частині позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову в частині стягнення суми основного боргу не заперечує, просить суд зменшити пеню на 50%, заперечує проти розрахунку інфляційних позивача, надав свій контррозрахунок, яким визнає заборгованість щодо інфляційних втрат в сумі 10 872 333,77 грн.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

30.01.09 р. між сторонами був укладений договір на постачання природного газу за № 06/09-58 (далі - договір). Відповідно до умов договору позивач зобовязався передати у власність відповідачу в 2009 році природний газ, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. У відповідності до п. 6.1 договору оплата за газ проводиться грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач свої зобовязання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору передав протягом січня - грудня 2009 року природний газ на загальну суму 384370344,18грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками, які долучені до матеріалів справи. Але відповідач не виконав належним чином свої договірні зобовязання, лише частково оплатив надані позивачем послуги постачання природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Як зазначено вище постановою Вищого господарського суду України від 24 січня 2011 року рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2010 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.10 р. в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення 10 336 364,09 грн. основного боргу залишено без змін. Відповідачем було надано докази часткової оплати суми основного боргу - 28 996 919,00 грн.

В цій частині суд припиняє провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Отже, сума основного боргу складає 78 593 042,09 грн.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги ст. 526 ЦК України, в якій зазначено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. За таких підстав суд визнає вимогу позивача про стягнення 78 593 042,09 грн. основного боргу обґрунтованою, визнаною відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було надано розрахунок 3% річних та індексу інфляції.

Дослідивши надані розрахунки судом встановлено, що розрахунок 3 % річних відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 3378420,02 грн.

Разом з тим, розрахунок індексу інфляції позивачем розрахований невірно.

Відповідачем наданий контррозрахунок, за яким заборгованість інфляційних втрат складає 10 872 333,77 грн.

Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Враховуючи, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день, місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Приймаючи до уваги вищевикладене, за розрахунком суду заборгованість по інфляційним витратам складає 10 872 333,77 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що у разі несплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.6.1. договору відповідач сплачує на користь позивача, окрім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобовязання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства.

Відповідач просить суд зменшити розмір пені на 50%.

Судом встановлено, що газ, який поставлено за цим договором, використовується відповідачем виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Станом на 01.04.2011 р. загальний борг споживачів перед ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" складає 209 143 300,00 грн., в тому числі борг населення 165 726 700,00 грн.., що складає 79,3% від загальної суми боргу. Крім того, відповідачем укладено договорів з населенням на реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відповідно до Закону України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги" № 486/96 від 13.11.1996 р., заборонено нараховувати та стягувати пеню з громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.

Крім того, згідно ст.5 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20.02.03р. на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня на заборгованість перед постачальниками енергоносіїв.

З урахуванням вищевикладеного, та враховуючи, що обставини справи свідчать про те, що підприємство знаходиться у скрутному фінансовому стані, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобовязань за договором, суд, у відповідності до ст.233 ГК України та на підставі п.3 ст.83 ГПК України вважає можливим задовольнити заявлене відповідачем клопотання та зменшити розмір пені на 50%. За таких обставин вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 6 832 704,78 грн.

У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 15 380,57 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 207,58 грн. покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.526, 625 ЦК України, ст.233 ГК України, статтями 1, 12, 47, 49, ст.ст.82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" (61004, м.Харків, вул.Жовтневої революції, 57/59, у тому числі р № №260393534 в ВАТ "Інвестиційний банк" м. Київ, МФО 300506, код ЄДРПОУ 03359552) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м.Київ, вул.Шолуденко,1, у тому числі р.№ 26008301970 в ГОУ ВАТ "Ощадбанк" України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) 78 593 042,09 грн. основного боргу, 10 872 333,77грн. інфляційних витрат, 3 378 420,02 грн. 3% річних, 6 832 704,78 грн. пені, витрати по сплаті державного мита у сумі 15 380,57 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 207,58 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 28 996 919,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ГПК України.

В решті позову відмовити.

Суддя Смірнова О.В.

Повний текст рішення підписано 26 квітня 2011 року

/справа № 5023/781/11/