Рішення № 16285366, 19.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2011 р. Справа № 5023/1489/11

вх. № 1489/11

Суддя господарського суду Яризько В.О.

при секретарі судовогозасідання Сінченко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов.)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Сімферополь, АР Крим

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб", м. Харків

про стягнення 24 874,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФО П ОСОБА_2, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Промснаб", про стягнення заборгованості в загальній сумі 24874,34 грн., в т.ч. основна заборгованість - 21133,48 грн., інфляційні втрати - 2919,02 грн. Свої вимоги обґрунтовує неналежним виконанням з боку відповідача умов мирової угоди, що затверджена ухвалою господарського суду Харківської області від 07.09.2009р. по справі № 38/160-09.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений ухвалою суду, отримання якої підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач про причини неявки суду не повідомив.

Суд приймає до уваги, що відповідач своєчасно та належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, однак відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, відзиві на позов не надав, про причини неявки суду не повідомляв.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Вислухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.09.2009р. по справі № 38/160-09 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб" про стягнення 30600,23 грн. була затверджена мирова угода, провадження у справі було припинено.

За умовами затвердженої мирової угоди відповідач зобов'язався сплатити на користь позивача 25109,21 грн. основного боргу, який виник за договором № 049 від 24.11.2008 року; інфляційні втрати в сумі 1381,10 грн., а також 330,67 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на протязі 2 (двох) місяців після затвердження мирової угоди, а саме до 07.11.2009 року включно. Позивач відмовився від позовних вимог в іншій частині, а саме щодо вимог про стягнення пені в сумі 2584,02 грн. та відсотків у сумі 3992,64 грн.

Як зазначає позивач, відповідач частково виконав свої зобов'язання за вказаною мировою угодою, перерахувавши 11.11.2009р. 6000,00 грн. в рахунок виконання мирової угоди, що підтверджується наданою до матеріалів справи випискою з банку.

Решту суму заборгованості в розмірі 21133,48 грн. відповідач не сплатив до теперішнього часу, у зв'язку з чим просить стягнути цю суму заборгованості з відповідача.

При цьому позивач також посилається на те, що він звертався до виконавчої служби з заявою про примусове виконання ухвали господарського суду Харківської області від 07.09.2009р. по справі № 38/160-09, однак постановою державної виконавчої служби від 18.05.2010р. відмовлено в прийнятті до провадження даної ухвали та в відкритті виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд зазначає, що господарський суд Харківської області, затвердивши мирову угоду, укладену між сторонами, вирішив по суті спір щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 21133,48 грн., яка заявляється по даній справі.

А отже на даний час є рішення господарського суду викладеного в формі ухвали, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а отже провадження у справі в частині стягнення 21133,48 грн. підлягає припиненню на підставі п. 2 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 3.9.6 Розяснення ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 із доповненнями та змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні п.2 ч.2 ст.3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у ст.19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Стосовно позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 2919,02 грн. та інфляційних втрат у сумі 821,84 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідач до теперішнього часу в повному обсязі не виконав умови мирової угоди, які затверджені ухвалою господарського суду Харківської області від 07.09.2009р. по справі № 38/160-09, на теперішній час заборгованість відповідача перед позивачем складає 21133,48 грн.

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки відповідач не здійснив оплату за договором № 049 від 24.11.2008р., то зобовязання з оплати, виконання якого було предметом спору у справі 38/160-09 господарського суду Харківської області, не припинились.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.11.2008 року № 01-8/685 „Про практику застосування у вирішені спорів деяких норм чинного законодавства (з матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України) зазначено, що чинне законодавство не заперечує можливість звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобовязанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Позивачем зроблений розрахунок інфляційних витрат та 3% річних за період з 08.11.2009р. по 22.02.2011р.

При цьому за період з 08.11.2009р. по 11.11.2009р. нарахування проведені на суму 27133,48 грн., тобто на всю суму, яка підлягає сплаті відповідачем на користь позивача за мировою угодою, в тому числі і на інфляційні та судові витрати, однак таке нарахування суперечить приписам статті 625 ЦК України. Суд також зазначає, що у сторін з укладанням мирової угоди та лише у разі її затвердження судом, виникають не цивільні чи господарські права та обов'язки, а процесуальні права та обов'язки.

Крім того суд звертає увагу на те, що нарахування інфляційних втрат за декілька днів не відповідає самому принципу застосування нарахування інфляційних втрат, так, згідно Листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції необхідно враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід враховувати, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з врахуванням даного місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Однак подальше нарахування з 12.11.2009р. здійснено на суму 21133,48 грн., тобто на суму з урахуванням часткової сплати. Враховуючи вимоги статті 534 ЦК України, якою передбачена черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням, подальше нарахування інфляційних та 3% річних було зроблено саме на суму основного зобов'язання та таке нарахування відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат за період з листопада 2009р. по лютий 2011 р. у сумі 2620,55 грн., 3% річних за період з 12.11.2009р. по 22.02.2011р. у сумі 812,92 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 298,47 грн. за період з 08.11.2009р. по 11.11.2009р. та 3% річних за такий же період у сумі 8,92 грн. суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, в іншій частині судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32-35, 43, 44, 49, п.2 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 21133,48 грн. провадження у справі припинити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб" (м. Харків, вул. М.Бажанова, 21/23, код 24124416, р/р 260018307 в ВАТ "Мегабанк" МФО 351629) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1, поштова адреса : АДРЕСА_2, код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в КРД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 324021, м. Сімферополь) інфляційні втрати за період з листопада 2009р. по лютий 2011 р. у сумі 2620,55 грн., 3% річних за період з 12.11.2009р. по 22.02.2011р. у сумі 812,92 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 34,33 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 32,57 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 298,47 грн. та 3% річних у сумі 8,92 грн. в задоволенні позовних вимог відмовити.

Видати наказ суду після набрання рішенням законної сили.

Суддя Яризько В.О.

Повний текст рішення підписаний 26.04.2011р.