Рішення № 16285368, 18.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2011 р. Справа № 5023/1967/11

вх. № 1967/11

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 08 від 02.02.2011р.)

відповідача - не з'явився

3-ї особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 (дов. № 4 від 18.01.2011 р.)

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ.В", м. Харків

до Харківська районна державна адміністрація, м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІ.В" (далі - Позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про відшкодування заподіяної шкоди внаслідок відмови Харківської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Відповідач) в реєстрації права власності на нежитлові будівлі - ангарів літ. "Л-1" (загальна площа - 551,1 м.кв.) та літ. "М-1" (загальна площа - 739,0 м.кв.) по вул. Урицького, 16 у смт. Хорошево Харківського району, які збудовано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт, у розмірі вартості будівництва.

Позивачем 12 квітня 2011 року було надано уточненну позовну заяву про визнання права власності на нежитлову будівлю - ангару літ. "Л-1" (загальна площа - 551,1 м.кв.) та на нежитлову будівлю - ангару літ. "М-1" (загальна площа - 739,0 м.кв.) по вул. Урицького, 16 у смт. Хорошево Харківського району та залучення до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспекцію ДАБК у Харківській області та належного відповідача - Харківську міську раду по уточненій позовній заяві.

Ухвалою від 13 квітня 2011 року по справі № 5023/1967/11 прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості належного відповідача - Харківську міську раду відмовлено, клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області задоволено та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Інспекцію Державного архітектурно-будівельної.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи у судовому засіданні та у наданому поясненні зазначає, що підстав для задоволення позову не вбачається та просить суд розглядати справу без участі представника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивачем за власні кошти виконано будівництво нежитлових будівель ангарів літ. «Л-1» та літ. «М-1» по вул. Урицького, 16 у смт. Хорошеве Харківського району Харківської області. Роботи виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт тобто самочинно.

Зазначені нежитлові будівлі побудовані на земельній ділянці яка знаходиться в користуванні Позивач на підставі договору оренди земельної ділянки від 02 серпня 2010 року.

Згідно технічного паспорту загальна площа нежитлової будівлі літ. «Л-1» по вул. Урицького, 16 у смт. Хорошеве Харківського району Харківської області складає 551,1кв. м., а загальна площа нежитлової будівлі літ. «М-1» по вул. Урицького, 16 у смт. Хорошеве Харківського району Харківської області складає 739,0 кв. м.

З метою підтвердження можливості подальшої безпечної експлуатації нежитлової будівлі Позивачем було замовлено технічний висновок про стан основних конструктивних елементів нежитлових будівель ангарів літ. «Л-1» та літ. «М-1» по вул. Урицького, 16 у смт. Хорошеве Харківського району Харківської області.

Відповідно до розділу «Висновки та рекомендації» технічного висновку стан будівельних конструкцій на момент огляду забезпечує несучу здатність, достатню для експлуатації будівель. Експлуатація не суперечить будівельно-технічним, санітарним та протипожежним нормам.

З огляду на те, що будівництво виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт Позивач не має можливості оформити права на нерухомість належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 р. та п.1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року N 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу зазначена нежитлова будівля відноситься до обєктів нерухомого майна, тобто до обєктів, право власності на які підлягає обовязковій державній реєстрації.

Відповідно до статті 376 ЦК України в якій визначає, що самочинним будівництвом вважаються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони: 1)збудовані (будуються) на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети; 2)збудовані (будуються) без належного дозволу; 3)збудовані (будуються) без належно затвердженого проекту; 4)збудовані (будуються) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Таким чином, придбана позивачем будівля відноситься до обєктів самовільного будівництва.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Позивача обґрунтованими, підтвердженими наданими до матеріалів справи документами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду.

Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Всупереч викладеним вище нормам, Позивач не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо зазначеного торговельного павільйону, а саме Позивач обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном, оскільки право власності на нього не зареєстроване належним чином.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 3.4. "Порядку вирішення питань, повязаних із самочинним будівництвом" затвердженого рішенням XL сесії Харківської міської ради IV скликання від 23.06.2004 р. № 90/04, встановлено, що питання визнання права власності на завершені будівництвом обєкти, що знаходяться на земельних ділянках, які належать забудовнику на праві власності чи користуванні, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 376 ЦК України - житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Також слід зазначити, що підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п.10. Додатку № 1 до "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на обєкти нерухомого майна.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання права власності на торговельний павільйон є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44 та ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. У звязку з тим, що позивач не наполягає на стягненні судових витрат з відповідача, суд вважає за необхідне витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу залишити за позивачем.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 376, 392 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «СІ.В» (61003, м. Харків, Червонозаводський район, вул. Кооперативна, 22, Код ЄДРПОУ 35243874, р/р 26004052303208 в ХГРУ "Приватбанк", МФО 351533) право власності на нежитлову будівлю ангару літ. «Л-1» по вул. Урицького, 16 у смт. Хорошеве Харківського району Харківської області загальна площа якої складає 551,1 кв. м., та на нежитлову будівлю ангару літ. «М-1» по вул. Урицького, 16 у смт. Хорошеве Харківського району Харківської області загальна площа якої складає 739,0 кв. м.

Суддя Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 26 квітня 2011 року

по справі № 5023/1967/11.