Рішення № 16285316, 20.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2011 р. Справа № 5023/2748/11

вх. № 2748/11

Суддя господарського суду Тихий П.В.

при секретарі судовогозасідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився

відповідача - ОСОБА_1 (на підставі довіреності б/н від 01.02.2011р.)

розглянувши справу за позовом Навчально-виробниче підприємство інвалідів «ІНВАПРОМ+» Харківської міської громадської асоціації інвалідного спорту «ВІТАСПОРТ», м. Харків

до ТОВ "Завод Залізобетоних конструкцій" м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач Навчально-виробниче підприємство інвалідів «ІНВАПРОМ+» Харківської міської громадської асоціації інвалідного спорту «ВІТАСПОРТ» звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача ТОВ “Завод залізобетонних конструкцій” на свою користь заборгованість на загальну суму 10266645,44 (десять мільйонів двісті шістдесят шість тисяч шістсот сорок пять) грн. 44 коп., а також, віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 квітня 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20 квітня 2011 року о 11:20 год.

У призначеному судовому засіданні 20 квітня 2011 року представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі. Клопотання було долучено судом до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання зявився та надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що дійсно має заборгованість перед позивачем, але на має можливості її погасити у звязку з тяжким фінансовим становищем та відсутністю грошових коштів.

Присутній в судовому засіданні 20 квітня 2011 року відповідач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника позивача.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2011 року Навчально-виробниче підприємство інвалідів «ІНВАПРОМ+» Харківської міської громадської асоціації інвалідного спорту «ВІТАСПОРТ» уклало з ТОВ «Укрпостачзбут-1» договори купівлі-продажу цінних паперів № № Б 99 та Б 97 (далі договори № № Б 99 та Б 97). Відповідно до п. 1.1. договорів № № Б 99 та Б 97 продавець (ТОВ «Укрпостачзбут-1») зобовязується передати у власність покупця (НВПІ «ІНВАПРОМ+» ХМГАІС «ВІТАСПОРТ»), а покупець прийняти та оплатити цінні папери (прості векселя), а саме:

№Серія та № векселяВекселедавець Дата видачі Вексельна сумаДата платежу

1.АА 2171368ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій»14.01.2011179733,91 грн.за предявленням

2.АА 2171366 ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій»14.01.20111029596,91 грн. за предявленням

3.АА 2171374ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій»14.01.2011668696,17 грн.за предявленням

4.АА 2171375ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій»14.01.20112929825,16 грн. за предявленням

5.АА 2171371ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій»14.01.2011302570,54 грн. за предявленням

6.АА 2171373ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій»14.01.2011585626,14 грн. за предявленням

7.АА 2171301ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій»14.03.2011348020,00 грн.за предявленням

8.АА 2171370ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій»14.01.2011362840,00 грн.за предявленням

9.АА 2171369ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій»14.01.20111496334,91 грн.за предявленням

10.АА 2171372ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій»14.01.20112007877,76 грн. за предявленням

11.АА 2171367ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій»14.01.2011175523,94 грн. за предявленням

Відповідно до п. 1.2. договору № Б99 загальна договірна сума договору складає 6586908,83 грн. Відповідно до п. 1.2. договору № Б97 загальна договірна сума договору складає 3679736,61 грн. Загальна сума 10266645,44 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт переходу права власності на цінні папери (векселя) за договорами №№ Б99 та Б97 підтверджуються актами приймання-передачі цінних паперів б/н від 28.03.2011р. (додаються).

За цим векселем боржник ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій» (далі - відповідач) прийняло на себе зобовязання на вимогу здійснити платіж кредитору (Навчально-виробниче підприємство інвалідів «ІНВАПРОМ+» Харківської міської громадської асоціації інвалідного спорту «ВІТАСПОРТ»). Для здійснення платежу вексель пред'являється платнику. Його згода на оплату векселя (акцепт) оформлюється написом на векселі.

06.04.2011 року позивачем було предявлено вексель для оплати до відповідача, що підтверджується актом предявлення векселів до платежу № 1, проте відповідач листом від 07.04.2011 року № 07/04-01 відмовився у добровільному порядку погасити векселі і сплатити заборговані кошти в сумі 10266645,44 грн.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначає ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог згідно звичаям ділового обігу та іншим вимогам, які звичайно висуваються.

Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне зобовязання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона зобовязується за завданням другої сторони надати послуги, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 903 Цивільного кодексу України зазначає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 198 Господарського кодексу України, платежі за грошовими зобовязаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівкових формах.

В силу статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Згідно Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999 року. Україна приєдналася до зазначеної конвенції.

З зазначеного вбачається, що вексельний обіг в Україні здійснюється з дотриманням, зокрема, вимог Женевської конвенції № 358, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі та Закону України “ Про обіг векселів в Україні ”.

Отже, з моменту такого приєднання для України є обовязковими норми Уніфікованого Закону (06.01.2000 року), за змістом яких простий вексель видається боржником кредитору і зобов'язання за векселем відрізняється від інших зобов'язань своєю абстрактністю - відокремленістю векселя від підстав його видачі і у разі скасування правочину, який є підставою для видачі векселя, зобов'язана особа не вправі відмовитися від виконання зобов'язання, посвідченого векселем, з посиланням на ці обставини.

За своєю правовою природою зобов'язання за векселем відрізняється від інших грошових зобов'язань, а саме: воно є абстрактним, тобто незалежним від обставин, які обумовили видачу векселя; вексельне зобов'язання є безспірним і безумовним - сторони не можуть обумовлювати платіж настанням якихось подій; окрім того вексель може бути переданий за індосаментом. За таких умов відносини учасників вексельного обігу регулюються нормами вексельного законодавства.

Відповідно до ст.ст.33, 75, 76 цього Уніфікованого Закону "Про переказні векселі та прості векселі" документ вважається таким, що не має сили простого векселя, лише у разі відсутності в ньому будь-яких необхідних реквізитів або зазначення строку платежу іншого ніж встановлено у ст.33 Уніфікованого Закону. Інших підстав визнання векселя таким, що не має вексельної сили або недійсним, в Законі не визначено.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України (абз. 4 п. 284 Інструкції).

Чинне вексельне законодавство має альтернативу, щодо стягнення заборгованості за векселями які предявлені до оплати, зокрема шляхом звернення до суду про стягнення заборгованості або звернення до нотаріусу для вчинення протесту векселів та вчинення виконавчого напису. З огляду на викладене позивач самостійно обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді звернення до нотаріусу для вчинення протесту простого векселя та вчинення виконавчого напису.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем надано всіх необхідних документів, які свідчать про наявність заборгованость за договоромами купівлі-продажу цінних паперів № № Б 99 та Б 97 від 28.03.2011 року.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Навчально-виробничого підприємства інвалідів «ІНВАПРОМ+» Харківської міської громадської асоціації інвалідного спорту «ВІТАСПОРТ» про стягнення з відповідача ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій» 10266645,44 грн. заборгованості за договорами купівлі-продажу цінних паперів № № Б 99 та Б 97 від 28.03.2011 року, є обґрунтованими, а тому слід задовольнити позовні вимоги позивача повністю.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом, обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких предявлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних конструкцій» (61102, м. Харків, вул. Достоєвського, 1 Код ЄДРПОУ 31437310, п/р 26005000421288 в АТ «Укрексімбанк» м. Харків, МФО 3516181) на користь Навчально-виробничого підприємства інвалідів «ІНВАПРОМ+» Харківської міської громадської асоціації інвалідного спорту «ВІТАСПОРТ» (61017, м. Харків, вул. Гуданова , 9/11, Код ЄДРПОУ 31233569, п/р 26007301811625 в філії відділення «Промінвестбанк» в м. Харкові, МФО 351458) заборгованість у сумі 10266645,44 (десять мільйонів двісті шістдесят шість тисяч шістсот сорок пять) грн. 44 коп., судові витрати по сплаті державного мита у сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тихий П.В.

Повний текст рішення складено 22.04.2011 року.