Рішення № 16285307, 19.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2011 р. Справа № 5023/2662/11

вх. № 2662/11

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судовогозасідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився; відповідача - ОСОБА_1, за дорученням

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Сохо-Плюс", м. Одеса

до Приватного підприємства "Харківбудмонтаж", м. Харків

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне підприємство “Сохо-Плюс” звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди у розмірі 14000,00 грн., заподіяної йому відповідачем - Приватним підприємством “Харківбудмонтаж”. Позов обґрунтований ст.ст. 203, 215, 216, 638, 712, 901 ЦК України.

19 квітня 2011 року позивач надав до канцелярії суду уточнення до позовної заяви, в якому просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору № 29/07 від 29.07.2010 р., до договору про надання інформаційних послуг № 01/07 від 01.07.2010 р., договору на виконання субпідрядних робіт від 28.07.2010 р., укладених між позивачем та відповідачем, мотивуючи свої вимоги тим, що вказані договори є нікчемними у звязку з порушенням публічного порядку. Крім того, просить суд зобов'язати відповідача відшкодувати шкоду, заподіяну відповідачем у розмірі 14000,00 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд, розглянувши заяву позивача, визнав її такою, що не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї - не будь права та охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та підлягає прийняттю.

За таких обставин, суд продовжує розгляд справи з урахуванням заяви.

19.04.2011 року до господарського суду від ПП “Харківбудмонтаж” надійшла зустрічна позовна заява, в якій він просить суд визнати дійсними договори № 29/07 від 29.07.2010 року, № 01/07 від 01.07.2010 року та договір на виконання субпідрядних робіт від 28.07.2010 року, укладені між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 60 ГПК України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Розглянувши матеріали зустрічного позову, суд визнав їх такими, які відповідають вимогам статей 1, 2, 12, 21, 45, 54-57, 60 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, а також враховуючи те, що зустрічний позов взаємно повязаний з первісним позовом, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття зустрічного позову до розгляду разом з первісним позовом.

19.04.2011 року до господарського суду від позивача по первісному позову надійшло клопотання, в якому він підтримує первісний позов у повному обсязі та просить суд розглядати справу без участі його представника в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідно до статті 22 ГПК України, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, а не обов'язком, знаходить правові підстави для задоволення клопотання позивача за первісним позовом як такого, що не суперечить нормам діючого законодавства.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні підтримує зустрічні позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Проти первісного позову заперечує, вважає його необґрунтованим та просить в його задоволенні відмовити.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача по первісному позову, суд встановив наступне.

29.07.2010 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір № 29/07, відповідно до якого продавець передає, а покупець приймає, використовує для своїх потреб та здійснює оплату вартості товару на умовах цього договору. Найменування товару, ціна, кількість та асортимент зазначаються у видаткових накладних продавця.

Згідно пункту 2 договору поставка, завантаження розвантаження товару здійснюється постачальником товару.

Загальна сума договору, відповідно до п.3 договору, складає 63000000,00 грн. Оплата товару здійснюється в національній валюті України у безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця протягом 90 днів з моменту відпуску товару.

На виконання договору №29/07 від 29.07.2010 р. позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи підписаними уповноваженими особами та скріпленими печатками позивача і відповідача видатковими накладними, а саме: №0208109 від 02.08.10р. на суму 127867,13 грн., №0208108 від 02.08.10 на суму 15289,35 грн., №0208105 від 02.08.10 на суму 247456,50 грн., №020899 від 02.08.10 на суму 20163,56 грн., №020897 від 02.08.10 на суму 224434,09 грн., №0208111 від 02.08.10 на суму 300862,13 грн., №0208103 від 02.08.10 на суму 319494,50 грн., №0208106 від 02.08.10 на суму 47036,14 грн., №0208104 від 02.08.10 на суму 53134,48 грн., №020894 від 02.08.10 на суму 783494,26 грн., №020895 від 02.08.10 на суму 592406,67 грн., №020893 від 02.08.10 на суму 801976,97 грн., №0208110 від 02.08.10 на суму 11911,38 грн., №0208102 від 02.08.10 на суму 235651,24 грн., №0208101 від 02.08.10 на суму 69126,13 грн., №0208100 від 02.08.10 на суму 137107,75 грн., №0208107 від 02.08.10 на суму 40103,21 грн., №030813 від 03.08.10 на суму 13289,82 грн., №030816 від 03.08.10 на суму 563378,71 грн., №030814 від 03.08.10 на суму 211605,16 грн., № 030815 від 03.08.10 на суму 29850,00 грн., №040811 від 04.08.10 на суму 447094,84 грн., №040810 від 04.08.10 на суму 13514,73 грн., №05088 від 05.08.10 на суму 11995,03 грн., №050811 від 05.08.10 на суму 37267,73 грн., №050810 від 05.08.10 на суму 335420,75 грн., №05089 від 05.08.10 на суму 545763,30 грн., №060811 від 06.08.10 на суму 205973,96 грн., №060810 від 06.08.10 на суму 204232,52 грн., №07086 від 07.08.10 на суму 314805,17 грн., №090815 від 09.08.10 на суму 14487,02 грн., №100814 від 10.08.10 на суму 14443,82 грн., №100817 від 10.08.10 на суму 438299,59 грн., №100815 від 10.08.10 на суму 707803,20 грн., №100816 від 10.08.10 на суму 328596,26 грн., №11086 від 11.08.10 на суму 26437,19 грн., №11085 від 11.08.10 на суму 356565,42 грн., №120811 від 12.08.10 на суму 388050,00 грн., №120810 від 12.08.10 на суму 22167,01 грн., №120811 від 12.08.10, №120810 від 12.08.10, №13089 від 13.08.10 на суму 121485,32 грн., №130813 від 13.08.10 на суму 59700,00 грн., №130814 від 13.08.10 на суму 302192,33 грн., №130910 від 13.08.10 на суму 246716,70 грн., №130811 від 13.08.10 на суму 48157,02 грн., №14083 від 14.08.10 на суму 451715,98 грн., №160816 від 16.08.10 на суму 11826,50, №160817 від 16.08.10 на суму 217006,16 грн., №160818 від 16.08.10 на суму 50319,64 грн., №160818 від 16.08.2010 р. на суму 50319,64 грн., №17088 від 17.08.10 на суму 374747,51 грн., №17087 від 17.08.10 на суму 241891,03 грн., №17086 від 17.08.10 на суму 14086,47 грн., №180810 від 18.08.10 на суму 241673,23 грн., №180811 від 18.08.10 на суму 29850,00 грн., №19083 від 19.08.10 на суму 238463,77 грн., №200816 від 20.08.10 на суму 631933,75 грн., №200811 від 20.08.10 на суму 97565,71 грн., №200810 від 20.08.10 на суму 84378,67 грн., №20087 від 20.08.10 на суму 631933,75 грн., №20089 від 20.08.10 на суму 4320,55 грн., №200812 від 20.08.10 на суму 242957,03 грн., №200815 від 20.08.10 на суму 497499,98 грн., №200813 від 20.08.10 на суму 79263,69 грн., №200814 від 20.08.10 на суму 30947,75 грн., №23085 від 23.08.10 на суму 107271,95 грн., №250811 від 25.08.10 на суму 23363,24 грн., №250812 від 25.08.10 на суму 431711,35 грн., №25089 від 25.08.10 на суму 13692,14 грн., №250815 від 25.08.10 на суму 33476,29 грн., №250810 від 25.08.10 на суму 369828,37 грн., №250814 від 25.08.10 на суму 63716,32 грн., №250813 від 25.08.10 на суму 239976,81 грн., №26089 від 26.08.10 на суму 406036,61 грн., №26088 від 26.08.10 на суму 564528,03 грн., №270812 від 27.08.10 на суму 9676,67 грн., №270814 від 27.08.10 на суму 243060,19 грн., №270813 від 27.08.10 на суму 42242,23 грн., №28085 від 28.08.10 на суму 219504,96 грн., №29082 від 29.08.10 на суму 434382,31 грн., №300815 від 30.08.10 на суму 626850,00 грн., №300814 від 30.08.10 на суму 511873,75 грн., №300818 від 30.08.10 на суму 241329,37 грн., №300816 від 30.08.10 на суму 188303,80 грн., №300819 від 30.08.10 на суму 29850,00 грн., №300817 від 30.08.10 на суму 136367,03 грн., №310847 від 31.08.10 на суму 25267,18 грн., №310839 від 31.08.10 на суму 118608,65 грн., №310837 від 31.08.10 на суму 197775,69 грн., №310840 від 31.08.10 на суму 117143,52 грн., №310841 від 31.08.10 на суму 246246,74 грн., №310842 від 31.08.10 на суму 34394,66 грн., №310838 від 31.08.10 на суму 462173,07 грн., №310835 від 31.08.10 на суму 85968,00 грн., №310844 від 31.08.10 на суму 34548,59 грн., №310836 від 31.08.10 на суму 83580,00 грн., №310843 від 31.08.10 на суму 597000,00 грн., №310845 від 31.08.10 на суму 115743,37 грн., №310846 від 31.08.10 на суму 547250,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи містяться видані позивачем податкові накладні, а саме: №0208109 від 02.08.10, №0208108 від 02.08.10, №0208105 від 02.08.10, №020899 від 02.08.10, №020897 від 02.08.10, №0208111 від 02.08.10, №0208103 від 02.08.10, №0208106 від 02.08.10, №0208104 від 02.08.10, №020894 від 02.08.10, №020895 від 02.08.10, №020893 від 02.08.10, №0208110 від 02.08.10, №0208102 від 02.08.10, №0208101 від 02.08.10, №0208100 від 02.08.10, №0208107 від 02.08.10, №030813 від 03.08.10, №030816 від 03.08.10, №030814 від 03.08.10, № 030815 від 03.08.10, №040811 від 04.08.10, №040810 від 04.08.10, №05088 від 05.08.10, №050811 від 05.08.10, №050810 від 05.08.10, №05089 від 05.08.10, №060811 від 06.08.10, №060810 від 06.08.10, №07086 від 07.08.10, №090815 від 09.08.10, №100814 від 10.08.10, №100817 від 10.08.10, №100815 від 10.08.10, №100816 від 10.08.10, №11086 від 11.08.10 грн., №11085 від 11.08.10 грн., №13089 від 13.08.10, №130813 від 13.08.10, №130814 від 13.08.10, №130910 від 13.08.10, №130811 від 13.08.10, №14083 від 14.08.10, №160816 від 16.08.10, №160817 від 16.08.10, №160818 від 16.08.10, №160803 від 16.08.10, №17088 від 17.08.10, №17087 від 17.08.10, №17086 від 17.08.10, №180810 від 18.08.10, №180811 від 18.08.10, №19083 від 19.08.10, №200816 від 20.08.10, №200811 від 20.08.10, №200810 від 20.08.10, №20087 від 20.08.10, №20089 від 20.08.10, №200812 від 20.08.10, №200815 від 20.08.10, №200813 від 20.08.10, №200814 від 20.08.10, №23085 від 23.08.10, №250811 від 25.08.10, №250812 від 25.08.10, №25089 від 25.08.10, №250815 від 25.08.10, №250810 від 25.08.10, №250814 від 25.08.10, №250813 від 25.08.10, №26089 від 26.08.10, №26088 від 26.08.10, №270812 від 27.08.12, №270814 від 27.08.10, №270813 від 27.08.10, №28085 від 28.08.10, №29082 від 29.08.10, №300815 від 30.08.10, №300814 від 30.08.10, №300818 від 30.08.10, №300816 від 30.08.10, №300819 від 30.08.10, №300817 від 30.08.10, №310847 від 31.08.10, №310839 від 31.08.10, №310837 від 31.08.10, №310840 від 31.08.10, №310841 від 31.08.10, №310842 від 31.08.10, №310838 від 31.08.10, №310835 від 31.08.10, №310844 від 31.08.10, №310836 від 31.08.10, №310843 від 31.08.10, №310845 від 31.08.10, №310846 від 31.08.10.

Позивач за первісним позовом вважає, що спірний договір суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки при його укладенні не узгоджені істотні умови договору поставки, що на його думку є підтвердженням того, що вказаний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, вважає вказаний договір нікчемним, в звязку з чим вимагає застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ч.5 ст.216 ЦК України та просить стягнути з відповідача за первісним позовом 14000,00 грн. в якості відшкодування шкоди.

Крім того, 01.07.2010 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) був укладений договір про надання інформаційних послуг №01/07, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання надати наступні послуги: пошук потенційних постачальників асфальтобетонного обладнання на території України, дослідження ринку; аналіз спросу на ринку України на обладнання, пошук покупців; аналіз пошуку контрагентів у галузі ЗЕД; надання правових та юридичних послуг в оформленні документів у сфері ЗЕД.

Вказаний договір був доповнений додатковою угодою №1 від 14.07.2010 р.

Відповідно до п.2 договору замовник зобовязаний надати виконавцю документи та забезпечити необхідною для роботи інформацією та оплатити послуги виконавця своєчасно.

Виконавець згідно з п.3 договору зобовязаний надати замовнику всю необхідну для нього інформацію.

Пунктом 4 договору зазначено, що замовник сплачує послуги виконавця відповідно до підписаних актів виконаних робіт на розрахунковий рахунок виконавця.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи підписаними уповноваженими особами та скріпленими печатками позивача і відповідача актами здавання-приймання послуг від 02.08.2010 р. на суму 2887310,52 грн., від 02.08.2010 р. на суму 2887310,52 грн., від 02.08.2010 р. на суму 2887310,52 грн., від 02.08.2010 р. на суму 2887310,52 грн., від 02.08.2010 р на суму 2887310,52 грн., від 02.08.2010 р. на суму 2887310,52 грн., а всього на суму 17323863,12 грн.

Крім того, в матеріалах справи містяться видані позивачем податкові накладні, а саме: №0208112 від 02.08.2010 р., №0208117 від 02.08.2010 р., №0208116 від 02.08.2010 р., №0208115 від 02.08.2010 р., №0208114 від 02.08.2010 р., №0208113 від 02.08.2010 р.

Позивач за первісним позовом вважає, що спірний договір суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки при його укладенні не зазначено конкретного переліку послуг, які зобовязаний надати виконавець, а також місто та дату надання таких послуг, що на його думку є підтвердженням того, що вказаний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, вважає вказаний договір нікчемним, в звязку з чим вимагає застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ч.5 ст.216 ЦК України.

Також, 28.07.2010 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) був укладений договір на виконання субпідрядних робіт, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобовязується своїми силами і засобами на власний ризик виконати у відповідності до умов даного договору роботи, а замовник зобовязується прийняти ці роботи та оплатити їх: будівельні-монтажні роботи.

Відповідно до п.3.1, 3.2, 3.3 договору сума договору складається з актів виконаних робіт, остаточний розрахунок здійснюється на протязі 5 банківських днів, після підписання сторонами акту виконаних робіт. Форма оплати безготівковий рахунок.

Згідно п.4.1 договору термін виконання робіт становить 60 робочих днів, з правом дострокового виконання.

За результатами роботи сторонами щомісячно складається акт приймання виконаних робіт та надається податкова накладна (п.5.1 договору).

На виконання умов вказаного договору позивач виконав, а відповідач прийняв субпідрядні роботи.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи підписаними уповноваженими особами та скріпленими печатками позивача і відповідача актами виконаних робіт від 02.08.10 на суму 476300,00 грн., від 02.08.10 на суму 476000,00 грн., від 02.08.10 на суму 476000,00 грн., від 02.08.10 на суму 425826,00 грн., від 02.08.10 на суму 475500,00 грн., від 02.08.10 на суму 455892,00 грн., від 02.08.10 на суму 480500,00 грн., від 03.08.10 на суму 237000,00 грн., від 05.08.10 на суму 265780,00 грн., від 06.08.10 на суму 203400,00 грн., від 06.08.10 на суму 265780,00 грн., від 07.08.10 на суму 359900,00 грн., від 07.08.10 на суму 359800,00 грн., від 09.08.10 на суму 401100,00 грн., від 09.08.10 на суму 375855,00 грн., від 09.08.10 на суму 385765,00 грн., від 10.08.10 на суму 241270,00 грн., від 11.08.10 на суму 354400,00 грн., від 12.08.10 на суму 468600,00 грн., від 13.08.10 на суму 75200,00 грн., від 15.08.10 на суму 362900,00 грн., від 16.08.10 на суму 488110,00 грн., від 16.08.10 на суму 488000,00 грн., від 17.08.10 на суму 348600,00 грн., від 18.08.10 на суму 328790,00 грн., від 18.08.10 на суму 325000,00 грн., від 19.08.10 на суму 128630,00 грн., від 19.08.10 на суму 380500,00 грн., від 20.08.10 на суму 416585,00 грн., від 21.08.10 на суму 143800,00 грн., від 21.08.10 на суму 425855,00 грн., від 24.08.10 на суму 8900,00 грн., від 25.08.10 на суму 343750,00 грн., від 25.08.10 на суму 343450,00 грн., від 25.08.10 на суму 342100,00 грн., від 26.08.10 на суму 464800,00 грн., від 26.08.10 на суму 460500,00 грн., від 27.08.10 на суму 391257,00 грн., від 27.08.10 на суму 434828,00 грн., від 27.08.10 на суму 435750,00 грн., від 27.08.10 на суму 434255,00 грн., від 27.08.10 на суму 425980,00 грн., від 27.08.10 на суму 458760,00 грн., від 27.08.10 на суму 462970,00 грн., від 30.08.10 на суму 448295,00 грн., від 30.08.10 на суму 450650,00 грн., від 30.08.10 на суму 449855,00 грн., від 31.08.10 на суму 492615,00 грн., від 31.08.10 на суму 488655,00 грн., від 31.08.10 на суму 489250,00 грн., від 31.08.10 на суму 489200,00 грн., від 31.08.10 на суму 494566,00 грн., від 31.08.10 на суму 490520,00 грн., від 31.08.10 на суму 486547,00 грн., від 31.08.10 на суму 485522,00 грн., від 31.08.10 на суму 489200,00 грн., від 31.08.10 на суму 485955,00 грн., від 31.08.10 на суму 495648,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи містяться видані позивачем податкові накладні, а саме: №020892 від 02.08.10, №020892 від 02.08.10, №020891 від 02.08.10, №020889 від 02.08.10, №020888 від 02.08.10, №020887 від 02.08.10, №020886 від 02.08.10, №030812 від 03.08.10, №05087 від 05.08.10, №06090 від 06.08.10, №06089 від 06.08.10, №07084 від 07.08.10, №07085 від 07.08.10, №090812 від 09.08.10, №090813 від 09.08.10, №090814 від 09.08.10, №100813 від 10.08.10, №100813 від 11.08.10, №12089 від 12.08.10, №13088 від 13.08.10, №15082 від 15.08.10, №160814 від 16.08.10, №160815 від 16.08.10, №17085 від 17.08.10, №180888 від 18.08.10, № 18089 від 18.08.10, №19081 від 19.08.10, №19082 від 19.08.10, №20088 від 20.08.10, №21083 від 21.08.10. №20087 від 21.08.10, №24082 від 24.08.10, №25086 від 25.08.10, №25087 від 25.08.10, №25088 від 25.08.10, №26085 від 26.08.10, №26086 від 26.08.10, №27085 від 27.08.10, №27086 від 27.08.10, №27087 від 27.08.10, №27088 від 27.08.10, №27089 від 27.08.10, №270810 від 27.08.10, №270811 від 27.08.10, №300811 від 30.08.10, №300812 від 30.08.10, №300813 від 30.08.10, №310823 від 31.08.10, №310824 від 31.08.10,№310825 від 31.08.10, №310836 від 31.08.10, №310827 від 31.08.10, №310828 від 31.08.10, №310829 від 31.08.10, №310831 від 31.08.10, №310832 від 31.08.10, №310833 від 31.08.10, №310830 від 31.08.10.

Позивач за первісним позовом вважає, що спірний договір суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки при його укладенні сторони не досягли згоди за всіма суттєвими умовами господарського договору, у звязку з чим порушили вимоги чинного законодавства, що на його думку є підтвердженням того, що вказаний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, вважає вказаний договір нікчемним, в звязку з чим вимагає застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ч.5 ст.216 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне:

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського Кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити кошти, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. (п. 1 ст.626, ст. 627, п.1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 статті 180 ГК України також передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім, або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Матеріали справи та пояснення представників сторін у судовому засіданні свідчать, що позивач і відповідач як юридичні особи мають цивільну право- та дієздатність; договори були підписані сторонами в силу вільного волевиявлення учасників договорів відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов договорів, договори сторонами виконувались згідно з їх умовами.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, з якими закон повязує недійсність правочинів, зокрема: невідповідності змісту правочину вимогам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; відсутності право- дієздатності сторін правочину; відсутності свободи волевиявлення учасників правочину та невідповідністі волевиявлення їх внутрішній волі; не спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; дійсність договорів позивачем за первісним позовом, всупереч вимог ст.4-3, 33, 44 ГПК України, не спростована.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Стаття 215 ЦК України розрізняє поняття нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обовязки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку, тобто в такому разі існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 204 ЦК України - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч. 1 ст. 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у ч. 1 ст. 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 ч. 2 ст. 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; тощо.

Позивачем за первісним позовом, всупереч вимогам ст.ст.4-3, 33, 34 ГПК України, не доведено обставин, з якими закон повязує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку спрямованості правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, та, відповідно, вини відповідача за первісним позовом.

Таким чином, судом приходить до висновку, що договір №29/07 від 29.07.2010 р., договір про надання інформаційних послуг №01/07 від 01.07.2010 р. та договір на виконання субпідрядних робіт від 28.07.2010 р., укладені між ПП “Сохо-Плюс” та ПП “Харківбудмонтаж”, не віднесені законом до нікчемних.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідома суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобовязання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішення суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виконання. У разі якщо за змістом зобовязання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобовязання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Наслідки визнання господарського зобовязання недійсним застосовуються після визнання правочину недійсним відповідно до статті 208 ГК України.

Суд зазначає, що сторонами в момент вчинення оспорюваних правочинів додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України, вони підписані двома сторонами, в договорах зазначені всі необхідні умови, що характерні до таких договорів. Крім того, сторони вчинили дії, спрямовані на виконання договорів.

Надані відповідачем за первісним позовом в обґрунтування зустрічного позову письмові докази свідчать про те, що спільні дії позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом при укладенні та виконанні договору №29/07 від 29.07.2010 р., договору про надання інформаційних послуг №01/07 від 01.07.2010 р. та договору на виконання субпідрядних робіт від 28.07.2010 р. були направленні на набуття тих прав та обовязків, які випливають саме з договору №29/07 від 29.07.2010 р., договору про надання інформаційних послуг №01/07 від 01.07.2010 р. та договору на виконання субпідрядних робіт від 28.07.2010 р. і таким чином правочини у вигляді договору №29/07 від 29.07.2010 р., договору про надання інформаційних послуг №01/07 від 01.07.2010 р. та договору на виконання субпідрядних робіт від 28.07.2010 р. спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

З огляду на наведене, первісні позовні вимоги є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.

Щодо можливості захисту оспорюваних прав відповідача за первісним позовом шляхом визнання договору дійсним, суд зазначає наступне.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина пята статті 55). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Спосіб захисту повинен відповідати правовідносинам, що склалися між сторонами та призводити до відновлення порушеного (оспорюваного) права, оскільки саме відновлення такого права є метою захисту та одночасно і його призначенням.

Договором № 29/07 від 29.07.2010 р., договором про надання інформаційних послуг № 01/07 від 01.07.2010 р. та договором на виконання субпідрядних робіт від 28.07.2010 р., укладених між ПП “Сохо-Плюс” та ПП “Харківбудмонтаж”, сторони передбачили можливість захисту прав та охоронюваних законом інтересі у такий спосіб як визнання укладених договорів дійсними.

З огляду на наведене вище, суд вважає за можливе захистити цивільне право та інтерес відповідача за первісним позовом шляхом визнання договору №29/07 від 29.07.2010 р., договору про надання інформаційних послуг №01/07 від 01.07.2010 р. та договору на виконання субпідрядних робіт від 28.07.2010 р., укладених між ПП “Сохо-Плюс” та ПП “Харківбудмонтаж”, дійсними.

Враховуючи викладене, суд вважає договір №29/07 від 29.07.2010 р., договір про надання інформаційних послуг №01/07 від 01.07.2010 р. та договір на виконання субпідрядних робіт від 28.07.2010 р., укладені між ПП “Сохо-Плюс” та ПП “Харківбудмонтаж”, такими, що відповідають вимогам діючого законодавства України, у звязку з чим зустрічні позовні вимоги вважає законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на позивача по первісному позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 60, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти уточнення до позовної заяви ПП "Сохо-Плюс".

Прийняти зустрічний позов ПП "Харківбудмонтаж" до розгляду разом з первісним.

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір №29/07 від 29.07.2010 р., укладений між Приватним підприємством “Сохо-Плюс” (65062, м. Одеса, вул. Педагогічна, 27, код ЄДРПОУ 36851176) та Приватним підприємством “Харківбудмонтаж” (м. Харків, вул.Барнаульська, 13/39, кв.1, код ЄДРПОУ 32868546).

Визнати дійсним договір про надання інформаційних послуг №01/07 від 01.07.2010 р., укладений між Приватним підприємством “Сохо-Плюс” (65062, м. Одеса, вул. Педагогічна, 27, код ЄДРПОУ 36851176) та Приватним підприємством “Харківбудмонтаж” (м. Харків, вул.Барнаульська, 13/39, кв.1, код ЄДРПОУ 32868546).

Визнати дійсним договір на виконання субпідрядних робіт від 28.07.2010 р., укладений між Приватним підприємством “Сохо-Плюс” (65062, м. Одеса, вул. Педагогічна, 27, код ЄДРПОУ 36851176) та Приватним підприємством “Харківбудмонтаж” (м. Харків, вул.Барнаульська, 13/39, кв.1, код ЄДРПОУ 32868546).

Стягнути з Приватного підприємства “Сохо-Плюс” (65062, м. Одеса, вул. Педагогічна, 27, код ЄДРПОУ 36851176) на користь Приватного підприємства “Харківбудмонтаж” (м. Харків, вул.Барнаульська, 13/39, кв.1, код ЄДРПОУ 32868546) - 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного підприємства “Сохо-Плюс” (65062, м. Одеса, вул. Педагогічна, 27, код ЄДРПОУ 36851176) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) 170,00 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 26 квітня 2011 року