Рішення № 16285242, 18.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2011 р. Справа № 5023/1738/11

вх. № 1738/11

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судовогозасідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Волика О.Г. посвідчення №743 від 14.07.09 р.;

позивача - ОСОБА_1 довіреність №01/04-2011 від 01.04.11 р.;

відповідача - не з"явився;

3-й особи - не з*явився;

розглянувши справу за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків в інтересах держави- в особі Державного підприємства Міністерства оборони "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення", м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова

до Приватної фірми "Вікар", м. Харків

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Харківського гарнізону, м. Харків в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення" звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою в якій просить суд зобов"язати відповідача - Приватну фірму "Вікар" звільнити земельну ділянку площею 18 кв.м. вартістю 5 917,49 грн., яка розташована в м. Харкові за адресою: вул. Цементна, 3. Також прокурор просить суд зобов"язати відповідача - Приватну фірму "Вікар" повернути земельну ділянку площею 18 кв.м. вартістю 5 917,49 грн., яка розташована в м. Харкові за адресою: вул. Цементна, 3 до сфери управління Міністерства оборони України. Крім того, прокурор просить покласти на відповідача судові витрати.

Присутній представник прокуратури підтримав у судовому засіданні позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав обставини викладені прокурором у позові та просив його задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Представник третьої особи у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників прокуратури та позивача господарським судом встановлено наступне.

25 серпня 2001 року між державним підприємством Міністерства оборони України "Харківською конторою матеріально-технічного забезпечення" (далі по тексту - позивач) та ПФ "Вікар" було укладено на 5 років договір оренди державного майна №6 - майстерні загальною площею 203 кв.м. (інв.№31 за генеральним планом), яка знаходиться на балансі ДП МОУ ХКМТЗ та розташована за адресою: м.Харків, вул. Цементна, 3. У 2006 році його було продовжено строком 5 років, тобто термін його дії становив до 25 серпня 2011 року. Даний договір оренди було погоджено з Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Харківській області. Але всупереч чинному законодавству, ПФ "Вікар" провела самовільне будівництво господарської будівлі, загальною площею кв.м., прибудувавши до майстерні (орендованого державного нерухомого майна) власну нежитлову споруду. Вищезазначені будівельні роботи велися без будь-яких дозвільних правоустановчих документів.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

На підставі ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Згідно з вимогами ст. 13 Закону України “Про оренду землі”, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору вимог земельного законодавства.

Військовою прокуратурою при проведенні перевірки було встановлено, що на території земель оборони, що перебувають в державній власності та виділені для потреб ДП МО України "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення", без належним чином оформлених та погоджених правоустановчих документів ПФ "Вікар" на земельній ділянці площею 18,00 кв. м., прилеглій до майстерні №31 за генеральним планом, збудовано споруду котельної, яка використовується відповідачем на власний розсуд.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення вимог ст. 96 Земельного кодексу України, земельна ділянка протиправно використовується ПФ "Вікар" для власних потреб всупереч інтересам Міністерства оборони України та держави в цілому.

Так, відповідно до ст. З Закону України "Про правовий режим майна і Збройних Силах України", військове майно, в тому числі і земельні ділянки закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на прав оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною, воно набуває статусу військового майна, яке повинно використовуватись лише за його цільовим т; функціональним призначенням, тобто на даний момент землі Міністерств; оборони України використовуються не за цільовим призначенням.

Крім того, згідно вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав та одержання її власником або користувачем документа - державного акту на право власності чи користування земельною ділянкою, що посвідчує таке право. Відповідач таких документів не має, право користування земельною ділянкою, яку не зайнято, жодним чином останнім не підтверджено, законних підстав для використання земель, відведених для потреб Міністерства обороні відповідач не має.

Відповідно до положень ст. 77 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України "Про використання земель оборони", землями обороні визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та; організацій Збройних Сил України, інших військових формувань утворених відповідно до законодавства України.

Згідно із вимогами ст. 376 ЦК України, будівля, споруда, інші нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, або без належно дозволу.

Частиною 4 ст. 376 ЦК України передбачено, що якщо самочинні будівництво порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, як; здійснила самочинне будівництво.

Земельні ділянки та житлові будівлі, які використовує ДП МО Україні "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення" перебувають у загальнодержавній власності та закріплені за підприємством на прав оперативного управління.

Самовільний захват відповідачем земельної ділянки порушуй економічні та оборонні інтереси держави та завдає їм шкоди.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2010 року по справі №53/282-10 стягнуто з Приватної фірми "Вікар" заборгованість з орендної плати та комунальних платежів у сумі 27190,31 грн. Розірвано договір оренди державного майна №6 від 25.08.2001 року, укладений між Приватною фірмою "Вікар" та Державним підприємством МОУ "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення". Зобов'язано Приватну фірму "Вікар" (61064, м.Харків, вул. Комсомольске шосе, 47, кв.80, код 22641225) звільнити нежиле приміщення "Майстерня" будівлю інв.№31 військового містечка №92 загальною площею 203 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Цементна,3.

Враховуючи вищенаведене, договір оренди державного майна №6 від 25.08.2001 року, укладений між Приватною фірмою "Вікар" та Державним підприємством МОУ "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення" вже розірвано в судовому порядку та рішенням суду відповідача зобов"язано звільнити займану земельну ділянку, але відповідач не виконує рішення господарського суду.

Згідно ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”. Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Також відповідно до ч. 2 -4 статті 13 Закону України № 2453 VI ”Про судоустрій та статус суддів” Судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України. Обовязковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Судові рішення інших держав є обовязковими до виконання на території України за умов, визначених законом, відповідно до міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

За таких підстав суд вважає вимоги прокурора щодо звільнення відповідачем земельної ділянки та повернення ії власнику обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 611, 651, 782 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати відповідача Приватну фірму "Вікар" звільнити земельну ділянку площею 18 кв.м. вартістю 5 717, 49 грн., яка розташована в м. Харкові за адресою: вул. Цементна, 3.

3. Зобов'язати відповідача Приватну фірму "Вікар" повернути земельну ділянку площею 18 кв.м. вартістю 5 717, 49 грн., яка розташована в м. Харкові за адресою: вул. Цементна, 3 до сфери управління Міністерства оборони України.

4. Стягнути з Приватної фірми "Вікар" (61064, м. Харків, вул. Комсомольське Шосе, 47, кв. 80, МФО 351458, р/р 26009301814040 в БВ №4 філії ХЦВ ПІБ) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 85,00 грн. державного мита.

6. Стягнути з Приватної фірми "Вікар" (61064, м. Харків, вул. Комсомольське Шосе, 47, кв. 80, МФО 351458, р/р 26009301814040 в БВ №4 філії ХЦВ ПІБ) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №5023/1778/11

Повне рішення складене 20 квітня 2011 року.