Рішення № 16285239, 18.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2011 р. Справа № 5023/1939/11

вх. № 1939/11

Суддя господарського суду Прохоров С.А.

при секретарі судовогозасідання Рудяк Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за дов.

відповідача - ОСОБА_2 за дов.

розглянувши справу за позовом ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" с. Подвірки

до Підприємство Дергачівської виправної колонії № 109, с. Дв. Кут

про стягнення коштів у розмірі 80 202, 98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ - 5" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Підприємства Дергачівської виправної колонії №109 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за мировою угодою від 14.09.2005 року затвердженою ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.09.2005 року по справі №46/349-05 у розмірі 70 800,0грн., інфляційні витрати в сумі 7 388,26грн., 3% річних в сумі 2014,72 грн., посилаючись на те, що ухвалою господарського суду від 14.09.2005 року у справі №46/349-05 було затверджено мирову угоду, проте відповідач лише частково виконав свої зобов'язання за укладеною мировою угодою та сплатив позивачу лише суму в розмірі 1200,0грн., тому позивач змушений був звернутися до господарського суду щодо спонукання відповідача до виконання умов мирової угоди укладеної між сторонами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про припинення провадження у справі відповідно до п.7 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки на думку відповідача вказані позовні вимоги були предметом розгляду у суді, який затвердив мирову угоду ухвалою від 14.09.2005 року по справі №46/349-05, а відповідно до ч.2 ст.80 ГПК України не допускається повторне звернення до суду з позовом у разі припинення по ньому провадження.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в звязку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку щодо задоволення позову через наступне:

4 квітня 2004 р. між Відкритим акціонерним товариством „Харківська ТЕЦ-5" (далі - позивач), правонаступником якого є ПАТ „Харківська ТЕЦ-5", та Підприємством Дергачівської виправної колонії № 109 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (далі - відповідач) було укладено Договір № 76 „Про надання безвідсоткової позички" (далі - Договір).

За умовами вказаного договору ВАТ „Харківська ТЕЦ-5" взяла на себе обов'язок передати Відповідачу у власність грошові кошти, а Відповідач зобов'язався до 31 грудня 2004 р. повернути їх.

Позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання та 31 серпня 2004 р. платіжним дорученням № 224 перерахував 72 000 грн. на розрахунковий рахунок відповідача.

Однак відповідач належним чином не виконав своє зобов'язання за Договором та отриману суму до 31 грудня 2004 р. не повернув.

З метою стягнення цієї заборгованості позивач 19 травня 2005 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про повернення отриманих відповідачем грошових коштів.

З метою мирного врегулювання спору 14 вересня 2005 р. між позивачем і відповідачем було укладено мирову угоду, за умовами якої Підприємство Дергачівської виправної колонії № 109 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області зобов'язалося виплачувати загальну суму заборгованості протягом п'яти років тобто з січня місяця 2006 р. до грудня 2010 р. Відповідно до умов Мирової угоди заборгованість сплачувалася щомісячно рівними частками в сумі по 1 200, 00 грн. кожного місяця.

14 вересня 2005 р. ухвалою господарського суду Харківської області по справі № 46/349-05 було затверджено мирову угоду від 14 вересня 2005 р. укладену між сторонами.

Проте, відповідач частково виконав свої зобов'язання за укладеною мировою угодою та сплатив позивачу лише суму у розмірі 1 200 грн. боргу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочини відрізняються від інших юридичних фактів тим, що правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату; завжди є діями фізичної або юридичної особи та є правомірними діями, що тягнуть виникнення або видозміни регулятивних цивільних правовідносин, а воля в правочинах завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків.

Тобто, правочин може бути як підставою призупинення, поновлення, реалізації тощо правовідносин, так водночас і підставою припинення одних правовідносин та підставою виникнення або зміни інших правовідносин.

Отже, укладена та затверджена господарським судом мирова угода відповідає вищезазначеним положенням, а тому є таким правочином, який відповідно до законодавства України повинен бути виконаний належним чином і відповідно до умов укладеної угоди.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України закріплює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пункт 5 частини 2 зазначеної статті передбачає, що одним із способів захисту свого порушеного права є примусове виконання обов'язку в натурі.

Отже, у даному випадку примусовому виконанню підлягає обов'язок відповідача повернути суму заборгованості у розмірі 70 800 грн.

Підпунктом 3.9.6 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18 вересня 1997 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди наказ про примусове виконання не може бути видано, оскільки провадження зі справи господарським судом припинено. Однак інша сторона у цьому випадку не позбавлена права звернутися на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди та стягнення відповідної суми боргу.

Окрім того, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми.

Таким чином згідно наданих позивачем розрахунків інфляційні втрати складають 7 388,26 грн. та три відсотки річних 2 014,72 грн. відповідно, та вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував неналежне виконання відповідачем умов мирової угоди, укладеної між сторонами, та наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 802,02 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1,12,22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з підприємства Дергачівської виправної колонії №109 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області (62370, Харківська область, Дергачівський р-н, сел. Дворічний кут, код 08680945) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Подвірки, код 05471230) 70 800,00 грн. заборгованості за мировою угодою від 14.09.2005 року затвердженою ухвалою господарського суду Харківської області від 14.09.2005 року по справі №46/349-05, 7 388,26 грн. інфляційних втрат, 2014,72 грн. 3% річних, 802,02 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Прохоров С.А.

рішення підписано судом 20.04.2011 року.