Рішення № 16285217, 19.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2011 р. Справа № 5023/1799/11

вх. № 1799/11

Суддя господарського суду Погорелова О.В.

при секретарі судового засідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився; відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг - постач", м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства "Завод "Потенціал", м. Харків

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 8004,00 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № К-02/12-С, укладеного між сторонами 03.12.2008 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Представники сторін правом на участь представників у судовому засіданні не скористалися, причину неявки не повідомили, витребуваних судом документів не надали. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресами, вказаними у позовній заяві.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

03.12.2008 року між сторонами був укладений договір № К-02/12-С (далі - договір) на очистку каналізаційних мереж, на виконання умов якого, позивачем були виконані роботи з очищення каналізаційних мереж у об'ємах та кількості відповідно до кошторисної документації, що є невід'ємною частиною договору, на загальну суму 8004,00 грн. (а. с. 9-10, 13,14)

Факт виконання робіт підтверджується актом приймання виконаних робіт, що був підписаний між сторонами 11.12.2008 року. Акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками (а. с. 15-16).

Відповідно до пункту 3.5 договору, кінцевий розрахунок між сторонами проводиться на протязі 3 календарних днів з моменту підписання акту прийому робіт за формою КБ-2в.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 8004,00 грн.

31.03.2010 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 01-31/03 (а. с. 17) з вимогою сплатити існуючий борг, однак заборгованість відповідачем погашена не була.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 8004,00 грн. заборгованості обґрунтована, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача - покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства завод "Потенціал" (61106, м. Харків, вул. Індустріальна, 17, код 05755855, п/р 26003052305724 в КБ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІНЖИНІРИНГ-ПОСТАЧ" (94200, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Кірова, 18/1, код 32869796, п/р 26004155636 у "Райфайзен банк Аваль" в м. Києві, МФО 380805) - 8004,00 грн. заборгованості, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового засідання.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 19 квітня 2011 року