Рішення № 16285215, 12.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2011 р. Справа № 5023/1463/11

вх. № 1463/11

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. дов. від 10.01.11р.

відповідача - ОСОБА_2, дов. №0112/11-1 від 19.01.11р.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг", м. Миколаїв

до Приватного підприємства"Будар", с. Білий Колодязь

про виконання договірних зобов'язань

ВСТАНОВИВ:

ТОВ „Техноторг - Лізинг ”, м. Київ (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача ПП «Будар», на свою користь заборгованість в сумі 339873,26 грн., пеню в сумі 3439,97 грн., інфляційні у розмірі 57924,75 грн., 3% річних в сумі 16526,93 грн., всього 417764,91 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання у визначений у договорі фінансового лізингу № 146 від 03.09.2007 року строк щодо своєчасної сплати лізингових платежів за період з 25.11.2007 року по 25.06.2010 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 березня 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21 березня 2011 року о 12:00 год.

У судовому засіданні 21 березня 2011 року оголошено перерву до 05 квітня 2011 року об 11:00 год.

28 березня 2011 відповідач через канцелярію суду надав відзив на позов (вх. № 7027), в якому проти позову заперечує, зокрема зазначає, що у відношенні відповідача порушено справу про банкрутство, 16.12.2010 року господарським судом Харківської області по справі № Б-50/154-10 затверджені вимоги кредиторів. Проте, позивач у встановлений законом строк не звернувся з кредиторськими вимогами до відповідача, у звязку з чим, його вимоги є погашеними. В підтвердження викладених обставин керуючим санацією відповідача надано додаткові докази, які судом долучено до матеріалів справи.

Позивач через канцелярію суду, супровідним листом (вх. № 7513) та надав додаткові докази та додаткові пояснення (вх. № 7565), які судом долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05 квітня 2011 року оголошено перерву до 12 квітня 2011 року об 11:00 год.

У призначеному судовому засіданні 12 квітня 2011 року позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач, посилаючись на введення мораторію у відношенні відповідача, перерахував розмір заявленої пені та просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 339873,26 грн., пеню в сумі 2247,02 грн., інфляційні у розмірі 32362,26 грн., 3% річних в сумі 11386,93грн., всього 385869,47 грн.,

Розглянувши вказану заяву та враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Представник позивача у судовому засіданні позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримував та наполягав на його задоволенні.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, з підстав, викладених у відзиві на позов.

Присутні в судовому засіданні представники сторін позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляд справи по суті..

Суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

03 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг - Лізинг" (далі позивач, лізингодавець) та Приватним підприємством "Будар" (далі відповідач, лізиногодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 146 (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач зобов'язався набути у власність та передати у користування відповідачу, за умови сплати авансового лізингового платежу майно: дві одиниці тракторів Беларус-920 загальною вартістю 204800,00 грн., універсальний дисковий агрегат УДА-3,1-20 вартістю 49860,00 грн., та трактор ХТЗ-150-К09 вартістю 246600,00 грн. Відповідач, в свою чергу, зобовязався прийняти зазначене майно, сплатити авансовий платіж та наступні за ним лізингові платежі, розмір та терміни сплати яких погоджено Сторонами в Додатку №1 до Договору. Як зазначає позивач, ним належним чином виконані свої зобовязання за договором, предмети лізингу передані відповідачу у фінансових лізинг, проте, відповідач порушив свої обовязки щодо сплати лізингових платежів, внаслідок чого, за період з 25.11.2007 року по 25.06.2010 року у відповідача перед позивачем склалась заборгованість в сумі 336786,45 грн., що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що ухвалою господарського суду Харківської області від 16 серпня 2010 року у відношенні відповідача Приватного підприємства «Будар», код 33803851 по справі Б-50/154-10 порушено провадження у справі про банкрутство, відкрито процедуру санації ПП «Будар», призначено керуючого санацією, та введено процедуру розпорядження майном боржника. Зобовязано керівника боржника в тридцятиденний строк з дня винесення даної ухвали опублікувати в офіційному печатному органі України газеті “Голос України” або “Урядовий Курєр” оголошення про порушення справи про банкрутство Приватного підприємства "Будар" і відкриття процедури його санації. Керуючого санацією зобовязано разом з розпорядником майна розглянути вимоги всіх кредиторів, скласти реєстр вимог кредиторів та не пізніше 25.10.2010 р. надати складений і підписаний керуючим санацією, головним бухгалтером боржника реєстр вимог кредиторів, а також повідомлення про результати розгляду вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 грудня 2010 року по справі Б-50/154-10 затверджено реєстр кредиторів, до складу яких не увійшли грошові вимоги позивача по даній справі ТОВ «Техноторг-Лізинг». Також зазначеною ухвалою суду визнано вимоги конкурсних кредиторів, що не були заявлені в тридцятиденний строк з моменту публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, погашеними.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Відповідно до ч. 15 ст. 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Згідно з вимогами ч.1, ч.2 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість заявлена позивачем до стягнення з відповідача у даному судовому процесі є конкурсною вимогою, в розумінні ст.. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки дана заборгованість виникла до порушення справи про банкрутство у відношенні відповідача.

Як вбачається з ухвали господарського суду Харківської області від 16 грудня 2010 року по справі № Б-50/154-10, присутніх у судовому засіданні пояснень представника позивача та розпорядника майна ПП «Будар» (відповідача) позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг - Лізинг" не подавав до господарського суду Харківської області заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в межах справи про банкрутство.

Відповідно до Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 N 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначено, що погашення вимог кредиторів щодо цивільно-правових зобов'язань, що відбувається внаслідок застосування частини 2 статті 14 Закону , слід вважати припиненням цих зобов'язань відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України.

Відповідно до ст.. 598 Цивільного кодексу України , зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Враховуючи, що позивач не звернувся до господарського суду Харківської області у встановлений ч.1, ч.2 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” строк з конкурсними грошовими вимогами до боржника (відповідача у справі), заявлена до стягнення заборгованість за період з 25.11.2007 року по 25.06.2010 року в сумі 336786,45 грн., а також нараховані на неї пеню в сумі 2247,02 грн., інфляційні у розмірі 32362,26 грн., 3% річних в сумі 11386,93грн., всього 385869,47 грн., вважаються погашеними, відповідно ст.. ч. 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, про що зазначено в ухвалі господарського суду Харківської області від 16 грудня 2010 року по справі № 50/154-10, а тому, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких предявлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивач не надав до матеріалів справи документів, на підтвердження вимог щодо стягнення з відповідача 385869,47 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 146 від 03.09.2007 року.

Викладене означає, що позовні вимоги не ґрунтуються на правових нормах і є безпідставними, а отже задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.. 22, 82-85 ГПК України, ст.ст.1, 14, 15, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

2. В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 18 квітня 2011 року

справа № 5023/1463/11