Рішення № 16285198, 13.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2011 р. Справа № 5023/2172/11

вх. № 2172/11

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 11/04-01 від 11.04.2011 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Жнива", с. Бабаї, Харківська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція з відновлення платоспроможності", м. Харків

про стягнення 306 470,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Жнива" (далі - Позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція з відновлення платоспроможності" (далі - Відповідач) суми у розмірі 306 470,00 грн. - заборгованості за договором безпроцентної позики.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 04 лютого 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір безпроцентної позики.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у наданому клопотанні пояснює, що позовні вимоги визнають у повному обсязі та просить суд розглядати справу за відсутністю представника ТОВ "Агенція з відновлення платоспроможності" за наявними у справі матеріалами.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір безпроцентної позики від 04 лютого 2011 року, де Позивач по договору іменоване як "позикодавець" в особі директора Чернишова Андрія Валентиновича, який діє на підставі Статуту, з одного боку та Відповідач іменоване як "позичальник", в особі директора Галинського Олександра Вікторовича, який діє на підставі Статуту, з іншого боку.

Предметом цього договору є те, що до п. 1.1 договору Позивач зобовязався в порядку та на умовах визначених договором передати у власність Відповідача грошові кошти у розмірі 306 470 гривень 00 копійок, а Відповідач зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів у порядку і в строки, визначені в договорі. Пунктом 1.2 Договору передбачено, що проценти за надання позики не нараховуються.

Судом встановлено, що вказаний Договір було складено згідно з вимогами Цивільного та Господарського кодексів України та підписано двома сторонами, що підтверджується їх підписами та печатками.

Грошові кошти у розмірі 10 000 грн. 00 коп. Позивач зобов'язався передати Відповідачу до 14 лютого 2011 року, а грошові кошти у сумі 296 470 гривень 00 коп. до 24 лютого 2011 року. Моментом надання позики визначено день надання грошових коштів Відповідачеві (п. 2.1 Договору).

Позивач свої зобовязання за договором безпроцентної позики від 04.02.2011 року виконав. 11.02.2011 року Відповідачеві було надано 10 000 грн. 00 коп., що підтверджується видатковим касовим ордером (а.с. 12), а 23.02.2011 року 296 470,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 410001 (а.с. 11).

Відповідач зобовязався повернути позику протягом 20 календарних днів з моменту її надання (п. 2.2 Договору), але своїх зобовязань за договором безпроцентної позики від 04.02.2011 року не виконало. У звязку з чим Позивач 16 березня 2011 року звернувся до Відповідача з вимогою повернути позику.

18 березня 2011 р. Позив одержав відповідь, у якій Відповідач повідомив, що не може виконати зобовязання за договором безпроцентної позики від 04.02.2011 року через скрутне матеріальне становище.

Таким чином, станом на момент розгляду справи сума заборгованості за невиконання договірних зобов'язань складає 306 470,00 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Норми цивільного законодавства встановлюють свободу сторін в укладанні договорів, що підтверджує вільність волевиявлення сторін.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Також у відповідності до п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Станом на момент розгляду справи, Відповідач заборгованість за договором безпроцентної позики у розмірі 306 470,00 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що не виконав зобовязання за договором від 04.02.2011 р. про безпроцентні позики.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у розмірі 306 470,00 грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15, 16, 509, 525, 526, 530, 598, 599, 610, 612, 626, Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, 198 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція з відновлення платоспроможності» (61022, м. Харків, майдан Свободи, будинок 8, офіс 607, код ЄДРПОУ 37094103, р/р 26001000789831 у ПАТ «Універсал Банк» в м. Києві, МФО 322001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Жнива" (62403, с. Бабаї, Харківська обл., Харківський район, вул. Шевченко, буд. 39, код ЄДРПОУ 33561394, р/р 26002000273625 у ПАТ «Універсал Банк» в м. Києві, МФО 322001) 306 470,00 грн. заборгованість за договором безпроцентної позики, 3 064,70 грн. - державного мита. та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 18 квітня 2011 року

по справі № 5023/2172/11.