Рішення № 16285185, 13.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2011 р. Справа № 5023/1299/11

вх. № 1299/11

Суддя господарського суду Задорожна І.М.

при секретарі судовогозасідання Цирук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. ВММ № 124808 від 11.12.2009р.) відповідача - ОСОБА_2 (паспорт серії ММ № 1392515)

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" м. Київ в о. Харківської обласної дирекції "Райффайзен банк Аваль" м. Харків

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Балаклія

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" м. Київ в о. Харківської обласної дирекції "Райффайзен банк Аваль" звернулось до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 703 417,02 грн. за Генеральною кредитною угодою №591 від 20.12.2006 року та кредитними договорами №012/02/3-1640-06 від 20.12.2006 року, №010-2/07/1-1058-07 від 25.09.2007 року, №010-2/07-01-0622-08 від 09.07.2008 року, посилаючись на укладенням між сторонами спірних договорів та на неналежне виконання відповідачем своїх зобов*язань по вищезазначеним договорам.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.02.2011 року було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.03.2011 року.

Ухвалою господарського суд у від 16.03.2011 року, розгляд справи було відкладено до 04.04.2011 року, у зв*язку із неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судовому засіданні 04.04.2011 року була оголошена перерва до 13.04.2011 року.

Представник позивача за вх.№8191 від 13.04.2011 року та вх.№8238 від 13.04.2011 року надав поясненя стосовно заявлених позовних вимог, в яких надав докази часткової оплати відповідачем заборгованості та заяву про збільшення заявлених позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №010-2/07/1-1058-07 від 25.09.2007 року в сумі 256253,34грн., що складається з :

- суми заборгованості за кредитним договором - 221881,07грн.,

- суми заборгованості за відсотками 27516,45грн.,

- пені нарахованої за порушення строку погашення кредиту 5 222,39грн.,

- пені нарахованої за порушення строку погашення відсотків 1633,53грн.,

за кредитним договором №012/02/3 1640 -06 від 20.12.2006 року в сумі 144968,40грн., яка складається з :

- суми заборгованості за кредитом 121346,14грн.,

- суми заборгованості за відсотками 18332,37грн.,

- пені нарахованої за порушення строку погашення кредиту - 4189, 66грн.,

- пені нарахованої за порушення строку погашення відсотків - 1100,23грн., за кредитним договором №010-2/07 -01-0622-08 від 09.07.2008 року у розмірі 316500,36грн. яка складається з:

- суми заборгованості за кредитом - 276460,49грн.,

- суми заборгованості за відсотками 31860,40грн.,

- пені нарахованої за порушення строку погашення кредиту 5718,62грн.,

- пені нарахованої за порушення строку погашення відсотків 2460,85грн. Крім того позивач зазначає, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 717722,10грн. та судові витрати.

Враховуючи, що згідно ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Представник відповідача за вх.№8190 від 13.04.2011 року надав відзив на позовну заяву, в якому визнає уточнені позовні вимоги у повному обсязі, посилається на те, що у зв*язку із нестабільним фінансовим становищем відповідач не міг належним чином виконувати умови вищевказаних кредитних договорів та зобов*язався в подальшому погасити заборгованість по цим договорам .

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін , всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як встановлено матеріалами справи, між позивачем та відповідачем укладено Генеральну кредитну угоду № 591 від 20.12.2006 року .

В п.2.4. Генеральної кредитної угоди сторони передбачили, що конкретні строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки за користування кредитними коштами, об*єкти кредитування визначаються сторонами окремо в кожному кредитному договорі, укладеному в рамках цієї Генеральної кредитної угоди.

На підставі вказаної Генеральної кредитної угоди між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №012/02/3-1640-06 від 20.12. 2006 року та додаткова угода №1 від 17.03.2010 року, яка є невід*ємною частиною цього договору, згідно якого відповідачу було надано кредит в сумі 250517,62грн., зі сплатою 19,5% річних, строком з 20.12.2006 року до 14.12.2011 року.

На підставі Генеральної кредитної угоди № 591 від 20.12.2006 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №010-2/07-01-0622-08 від 09.07.2008 року з урахуванням додаткового договору №1 від 20.03.2009 року, додаткової угоди №2 від 17.03.2010 року, додаткової угоди №3 від 17.03.2010 року , додаткової угоди №4, які є його невід*ємними частинами цього договору, згідно яких відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 57423,42 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 277206.42 грн., під 14,5% в термін по 08.07.2013року.

Також на підставі Генеральної кредитної угоди № 591 від 20.12.2006 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №010- 2/07/1-1058-07 від 25.09.2007 року, з врахуванням додаткового договору №1 від 06.06.2008 року, додаткової угоди №2 від 17.03.2010 року та додатку №1 до кредитного договору, які є невід*ємними частинами цього договору, відповідачу було надано кредитних коштів у розмірі 397103,78грн, під 12,5% річних ( з 25.09.2007 року по 05.06.2008року ) та 16% річних ( з 06.06.2008 року), терміном по 21.09.2012 року .

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В п.4.1. Генеральної кредитної угоди сторони передбачили, що на умовах цієї Генеральної кредитної угоди позивач зобов*язався відкривати позичальнику позичкові рахунки, згідно умов укладених сторонами кредитних договорів у відповідності до загальних умов кредитування визначених у ст.ст.1,2, цієї угоди, та за письмовими вимогами позичальника , перераховувати в безготівковій формі кредитні кошти, в межах розмірів кредитів, визначених у кожному окремому кредитному договорі.

Відповідно до умов п.5.1 Генеральної кредитної угоди, сторони передбачили, що позичальник зобов*язується використати отримані кредитні кошти і забезпечити повернення одержаних кредитів та сплату нарахованих відсотків відповідно до умов кредитних договорів , укладених в рамках цієї угоди.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме надав відповідачеві кредит згідно меморіальних ордерів , які містяться в матеріалах справи по кредитному договору №012/02/3-1640-06 від 20.12.2006 року в сумі 250517,62грн., по кредитному договору №010-2/07-01-0622-08 від 09.07.2008 року в сумі 57423,42 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 277206.42грн., по кредитному договору №010- 2/07/1-1058-07 від 25.09.2007 року в сумі 397103,78грн.

Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості), що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки, відповідач неналежним чином виконував умови вищевказаних кредитних договорів, позивач звернувся до відповідача 08.12.2010 року з вимогою про усунення порушення, в якій повідомив відповідача, що у разі непогашення у тридцятиденний строк з моменту отримання цієї вимоги заборгованості за кредитними договорами №012/02/3-1640-06 від 20.12.2006 року , №010-2/07-01-0622-08 від 09.07.2008 року ,№010- 2/07/1-1058-07 від 25.09.2007 року, банк буде змушений звернутися з позовною заявою до суду, однак вищевказана вимога, залишилась відповідачем без задоволення.

Таким чином, станом на момент подачі позову у відповідача наявна заборгованість, а саме :

- за кредитним договором №010-2/07/1-1058-07 від 25.09.2007року сума заборгованості за кредитом складає 221881,07грн.

- за кредитним договором №012/02/3 1640 -06 від 20.12.2006 року сума заборгованості за кредитом складає 121346,14грн.,

- за кредитним договором №010-2/07 - 01-0622-08 від 09.07.2008 року сума заборгованості за кредитом складає 276460,49грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вимогами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів погашення суми боргу щодо повернення кредиту, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі 221881,07 грн. за кредитним договором №010-2/07/1-1058-07 від 25.09.2007 року, за кредитним договором №012/02/3 1640 -06 від 20.12.2006 року заборгованості в сумі 121346,14грн., за кредитним договором №010-2/07- 01-0622-08 від 09.07.2008 року заборгованості за кредитом в сумі 276460,49грн., обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по процентам в сумі 27516,45грн. на підставі кредитного договору №010-2/07/1-1058-07 від 25.09.2007 року, заборгованості по процентам в сумі 18332,37грн. на підставі кредитного договору №012/02/3 1640 -06 від 20.12.2006 року, заборгованості по процентам в сумі 31860,40грн. за кредитним договором №010-2/07 -01-0622-08 від 09.07.2008 року.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Перевіривши нарахування заборгованості по вищевказаним процентам по кредитним договорам№010-2/07/1-1058-07 від 25.09.2007 року, №012/02/3 1640 -06 від 20.12.2006 року, №010-2 /07-01-0622-08 від 09.07.2008 року,суд визнав даний розрахунок таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, матеріалам справи, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.10.2. Генеральної кредитної угоди,сторонами передбачено, що при порушенні встановлених цим договором строків повернення кредитів, відсотків за користування кредитами, передбачених кредитними договорами, укладеними в рамках даної угоди , позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла за час виникнення заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі за кредитним договором №010-2/07/1-1058-07 від 25.09.2007 року за порушення строку погашення кредиту в сумі 5222,39грн.,за порушення строку погашення відсотків в сумі 1633, 53грн., за кредитним договором №012/02/3 1640 -06 від 20.12.2006 року позивачем нараховано пеню за порушення строку погашення кредиту в сумі 4189, 66грн. та за порушення строку погашення відсотків в сумі 1100,23 грн., за кредитним договором №010-2/07 - 01-0622-08 від 09.07.2008 року позивачем нараховано пеню за порушення строку погашення кредиту в сумі 5718,62грн., та за порушення строку погашення відсотків 2460,85грн.

Відповідно до ст.ст.627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 6 ст.231 ГК України передбачає граничний розмір штрафних санкцій, що нараховуються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, але якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Частина 6 ст.232 цього Кодексу встановлює строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, якщо інше не встановлено законом або договором.

Перевіривши нарахування пені за порушення строку погашення кредиту та відсотків, суд дійшов висновку, що даний розрахунок є вірним та таким, що відповідає чинному законодавству, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення вищевказаної пені за кредитними договорами №010-2/07/1 - 1058-07 від 25.09.2007 року,№012/02/3 1640 -06 від 20.12.2006 року, №010-2/07 - 01-0622-08 від 09.07.2008 року підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 7177,22грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 509, 525 530, 549, 610, 627,629, 1048, 1049 ,1050,1052 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ХОД «Райффайзен банк Аваль» МФО 350589 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»(01011 м. Київ, вул. Лєскова, 9, код 14305909, МФО 321024) в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль»(61166, м. Харків, вул..Новгородська,11, код 23321095, п/р 361937 в ХОД «Райффайзен банк Аваль» м. Харків, МФО 350589) суму заборгованості за Генеральною кредитною угодою №591 від 20.12.2006 року та кредитним договором №012/02/3 1640 - 06 від 20.12.2006 року у розмірі 144 968,40грн., за кредитним договором №010-2/07/1-1058-07 від 25.09.2007 року у розмірі 256253,34грн., за кредитним договором №010-2/07-01-0622-08 від 09.07.2008 року у розмірі 316500,36грн.- всього на суму 717722,10грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 7177,22 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,0 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Задорожна І.М.

Повне рішення складено 18.04.2011 року