Рішення № 16285154, 11.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2011 р. Справа № 5023/1068/11

вх. № 1068/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Холодна Д.С.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 120/10 від 23.12.10 р.); відповідача - ОСОБА_2 (дов. від 07.06.2010 р.);

розглянувши справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в о. Харківської філії, м. Харків

до Акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" м. Харків

про стягнення 1 847 822,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача, АТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла", на свою користь заборгованість за природний газ у сумі 1 822 215,72 грн., індекс інфляції у сумі 9 172,48 грн. та 3% річних у сумі 16 434,09 грн., з покладенням судових витрат на відповідача.

17 лютого 2011 року ухвалою господарського суду Харківської області порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.03.2011 р. на 10:45 год.

21 березня 2011 року представник позивача на виконання вимоги ухвали суду від 17.02.2011 р. надав акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.03.2011 р.

21 березня 2011 року представник відповідача надав відзив на позов в якому заперечує проти позовних вимог в повному обсязі.

21 березня 2011 року у судовому засіданні оголошено перерву до 05.04.2011 р. до 11:40 год.

05 квітня 2011 року у судовому засіданні оголошено перерву до 11.04.2011 р. до 11:25 год.

11 квітня 2011 року у судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечує проти позову в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції з підстав зазначених у відзиві.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

08 жовтня 2010 року між сторонами було укладено договір № 10/11-36 ТЕ-01 поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі - договір). Відповідно до умов договору позивач (Постачальник) зобовязався у період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року поставляти відповідачеві (Покупцеві) імпортований природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити його в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

У відповідності до п. 4.1 договору оплата за постачання природного газу проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця, подальші оплати проводяться плановим платежем по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач свої зобовязання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору передав протягом жовтня - грудня 2010 року природний газ в обсязі 3087,448. куб. м. на загальну суму 4 042 086,92 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, підписаними представниками сторін та скріпленим печатками, які долучені до матеріалів справи. Відповідач, в свою чергу не виконав своєчасно та належним чином взяті на себе зобовязання, відмовився від виконання обовязків, покладених на нього умовами договору, лише частково оплатив надані за договором послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 1 822 215,72 грн.

01 березня 2011 року сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого сума заборгованості за природний газ за договором складає 568 255,05 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу вимог ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи, що згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості у сумі 568 255,05 грн., документів, що спростовували б викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позовних вимог в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції, з огляду на те, що 02 серпня 2010 року господарським судом Харківської області було прийнято ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство відносно АТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла". Відповідно до ст. 12 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч. 2. п.4. ухвали суду від 02.08.10 р., з моменту прийняття ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові ( економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов"язань і зобов"язання щодо сплати податків і зборів (обов"язкових платежів).

Отже, на підставі вищевикладеного відповідач вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з нього 3% річних і індексу інфляції є неправомірними та є такими, що не підлягають задоволенню.

Проте, посилання відповідача у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство під терміном "грошове зобов'язання" розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.

Спір у даній справі виник з приводу неоплати відповідачем наданих йому послуг за договором.

Отже, вказаний борг за одержані послуги на підставі договору є грошовим зобов'язанням відповідача перед позивачем у розумінні ст. 1 Закону про банкрутство.

Відповідно до цієї статті грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема, ст. 625 ЦК України згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме з такою вимогою на підставі зазначеної норми названого Кодексу позивач звернулося до відповідача у даній справі.

У зв'язку з цим грошовими зобов'язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство дія мораторію поширюється на нараховану позивачем пеню, а сума боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, як плати за користування коштами, підлягає стягненню.

В силу ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобовязання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу.

Позивачем нараховано відповідачу індекс інфляції у сумі 9 172,48 грн. та 3% річних у сумі 16 434,09 грн.

Відповідач вважає невірним розрахунок позивача 3% річних, надав свій розрахунок, за яким сума до стягнення складає 3917,56 грн.

Суд, ретельно перевіривши надані сторонами розрахунки 3% річних дійшов висновку про задоволення їх в сумі 3917,56 грн.

Таким чином, 3917,56 грн. 3% річних, 9172,48 грн. інфляційних доведені матеріалами справи, обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 5 813,44 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 74,24 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статей 11,15, 16, 509, 525, 526, 530, 598, 610,625, 629 Цивільного кодексу України, статей 20, 173, 174, 179, 193, 198 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (61172, м. Харків, ГСП-2, вул. Роганська, 155, р/р 26008133100011 в АКБ "Базіс" м. Харків, МФО 351760, код ЄДРПОУ 14085922) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії (61037, м. Харків, пр. Московський, 199 літ. Д-5, р/р № 260063013323 в філії ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 33886752) 568 255,05 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 3917,56 грн., 9172,48 грн. інфляційних, 5 813,44 грн. витрат по сплаті державного мита та 74,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Смірнова О.В.

Повний текст рішення підписано 15 квітня 2011 року

/справа № 50231068/11/