Рішення № 16285120, 11.05.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2010 р. Справа № 45/69-10

вх. № 2053/5-45

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., довіреність № 1 від 04.01.2010 року

відповідача - не зявився

розглянувши справу за позовом ТОВ Технічна Компанія "НЕО", м. Харків

до ПП "Імперія-С", смт. Безлюдівка

про стягнення 2508,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача 650,93 грн. інфляційних, 88,06 грн. 3% річних, 1049,94 грн. пені та 719,14 грн. 25% річних мотивуючи неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобовязань щодо своєчасної оплати поставленого позивачем товару по договору поставки № 203 від 05.10.2009 року, укладеного між позивачем та відповідачем. Також до стягнення заявлено державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 17 березня 2010 року про порушення провадження у справі розгляд справи № 45/69-10 було призначено на 19 квітня 2010 року о 10:50 год.

В судове засідання 19 квітня 2010 року позивач зявився, свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, надав суду витребувані докази по справі.

Відповідач в призначене судове засідання не зявився, відзив на позов та витребувані судом докази не надав.

Ухвалою суду від 19 квітня 2010 року розгляд справи було відкладено на 11 травня 2010 року.

В засіданні суду 11 травня 2010 року позивач посилається на надані ним (вх. № 10046 від 11.05.2010 р.) пояснення, додатково вказує на акт звіряння розрахунків між сторонами.

Відповідач в призначене судове засідання 11 травня 2010 року не зявився, відзив на позов та витребувані судом докази не надав, про причини неявки суду не повідомив, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, що ухвалою суду від 19 квітня 2010 р. сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх незявлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими наданими доказами та підлягаючими частковому задоволенню з наступних підстав:

05 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 203 згідно умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар загальною вартістю 26388,37 грн., асортимент, кількість та ціна якого вказані у договорі, а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість до 16 жовтня 2009 року (п. п 1.1, 1.2, 2.1, 5.2, 5.2 договору).

На виконання своїх зобовязань за договором позивач 07 жовтня 2009 року передав відповідачеві товар на загальну суму 26388,37 грн., про що свідчить видаткова накладна № ТК00003728 на вказану суму, а також рахунок-фактура № ТК00004862 від 07 жовтня 2009 року.

Відповідач, після одержання товару за договором № 203 від 05 жовтня 2009 року, оплату його вартості в обумовлені сторонами строки - 16 жовтня 2009 року ( п. 5.1 договору) не здійснив. Товар було оплачено із порушенням встановленого строку: частина товару була оплачена відповідачем 03 листопада 2009 року, решта - 01 лютого 2010 року.

Матеріали справи також містять акт звіряння розрахунків між сторонами станом на 21 квітня 2010 року (в тому числі за договором № 203), який складено, підписано та скріплено печатками сторін, за яким вказано як підстави та дату передачі товару, так і порядок здійснення розрахунків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 193 ГУ України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання

Згідно ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Порядок та строки щодо штрафних санкцій визначені ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України.

Пунктом 9.2 договору, за прострочення термінів оплати відповідач сплачує позивачу суму боргу з урахуванням індексу інфляції, штрафну неустойку, яка нараховується за весь час прострочення виконання зобовязання у вигляді пені в розмірі 0,1 % від суми не оплати за кожен день прострочення та проценти за користування коштами в розмірі 25% річних від суми несплати.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обовязок по оплаті в термін, встановлений договором, суд визнав позовні вимоги позивача в частині стягнення 372,34 грн. інфляційних, 538,87 пені та 701,06 грн. 25% річних обґрунтованими та підлягаючими задоволенню. В решті позовних вимог позивача щодо інфляційних, пені та 25% річних суд вважає за необхідне відмовити у звязку із безпідставним предявленням до стягнення.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення, із посиланням на т. 625 ЦК України, 3% річних не підлягають задоволенню виходячи з умов укладеного між сторонами договору (договір передбачає нарахування 25% річних), ст. 625 ЦК України вказує на те, що річні в розмірі 3% сплачуються лише у випадку, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ПП "Імперія-С", 62489, Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, пров. Островського, 5 (код ЗКПО 36555116) на користь ТОВ Технічна Компанія "НЕО", 61003, м. Харків, пров. Вірменський, 1/3 (п/р 2600330107636 АТ "Банк "Таврика" м. Київ, МФО 300788, код ЗКПО 14064771) - 372,34 грн. інфляційних, 538,87 пені, 701,06 грн. 25% річних, 102 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя

Рішеннчпо справі № 45/69-10 підписано 14 травня 2010 року.