Рішення № 16285109, 21.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2010 р. Справа № 37/284-09

вх. № 7687/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 за довіреністю № 143 від 02.02.2009 р.; ОСОБА_2. за довіреністю № 47 від 11.01.2010 р.

відповідача - (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_3. за довіреністю № 21 від 11.03.2009 р.

розглянувши справу за позовом ВКПФ "Апогей", м. Харків

до ТОВ "Мерефянська скляна компанія", м. Мерефа

про стягнення 66990,60 грн.

та зустрічним позовом ТОВ "Мерефянська скляна компанія", м. Мерефа

до ВКПФ "Апогей", м. Харків

про визнання недійсним пункту договору

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом розглядається справа за первісним позовом Виробничо - комерційної приватної фірми "Апогей" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" вартості робіт, які не були оплачені за договором № 28/12-4МА від 28.12.2007 р. у розмірі 20 380,43 грн., вартості поставленого, але не оплаченого товару за накладною № 06.09-06 від 09.06.2008 р. у розмірі 16 249,45 грн., за накладною № 06.09-05 від 09.06.2008 р. у розмірі 16 177,94 грн., 6 212,82 грн. інфляційних витрат, 1 650,88 грн. 3% річних та 6319,08 грн. пені., всього 66990,60 грн.; та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" до Виробничо - комерційної приватної фірми "Апогей" про визнання недійсним пункту 8.4. договору № 28/12-4 МА від 28.12.2007 р. з моменту його укладання.

Сторони до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 21.04.2010 р. за вх. № Д430, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач за первісним позовом надав до суду відзив щодо позовних вимог позивача за первісним позовом в якому вказував на те, що за договором № 28/12-4МА від 28 грудня 2007 року він дійсно не оплатив роботи на суму 20380,43 грн.; дійсно має заборгованість перед позивачем за накладною № 06.09-06 від 09 червня 2008 року на суму 16 249,45 грн. та за накладною №06.09-05 від 09 червня 2008 року на суму 16 177,94 грн. Що стосується заявлених до відшкодування сум інфляційних втрат, 3% річних та пені, відповідач вказував на те, що він не може дати ніяких пояснень у зв'язку із тим, що невідомо за який період вони нараховувалися та на яку суму.

ВКПФ "Апогей", через канцелярію господарського суду 21.04.2010 р. за вх. № 8098, надала уточнення позовних вимог за первісним позовом, які господарським судом залучені до матеріалів справи. Дослідивши вказані уточнення господарським судом було встановлено, що згідно них позивач просить суд стягнути з відповідача вартість робіт, які не були оплачені за договором № 28/12-4МА від 28.12.2007 р. у розмірі 20 380,43 грн., вартість поставленого, але не оплаченого товару за накладною № 06.09-06 від 09.06.2008 р. у розмірі 16 249,45 грн., за накладною № 06.09-05 від 09.06.2008 р. у розмірі 16 177,94 грн., 11717,68 грн. інфляційних витрат, 919,63 грн. 3% річних та 4489,55 грн. пені., всього 69934,00 грн.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, господарський суд вважав за необхідне прийняти до розгляду вказані вище уточнення позовних вимог за первісним позовом, які за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог, та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримав у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні проти задоволення первісного позову у повному обсязі заперечував, зустрічний позов підтримав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Згідно з умовами договору № 28/12-4МА від 28.12.2007 року (надалі - договір) позивач здійснив роботи по виготовленню та монтажу системи опалення виробничої частини приміщення склотарного цеху на підприємстві відповідача, розташованого за адресою: Харківська область, м. Мерефа, вул. Леонівська, 84а зі своїх матеріалів.

Судом встановлено, що позивач здійснив свої обов'язки за договором, що підтверджується підписаними актами та довідками вартості виконаних робіт (КБ-2в та КБ-3).

Згідно умов договору вартість договору визначалася проектно-розрахунковою документацією, а відповідач за первісним позовом повинен був прийняти та оплатити роботи по виготовленню та монтажу та вартість витрачених матеріалів, згідно з підписаними актами та довідками вартості виконаних робіт (КБ-2в та КБ-3). Але, за травень місяць 2008 року відповідачем було призведено оплату не в повному обсязі по договору, що підтверджується наступними документами:

- довідка про вартість виконаних підрядних робіт за лютий місяць згідно Договору № 28/12-4МА на суму 83146,99 грн.,

- довідка про вартість виконаних підрядних робіт за травень місяць згідно Договору № 28/12-4МА на суму 41866,74 грн.;

- довідка про вартість виконаних підрядних робіт за травень місяць згідно Договору № 28/12-4МА на суму 110846,70 грн.; всього на загальну суму 235860,43грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, по даному договору було зроблено передплату 11.01.2008 року в сумі 215480,00 грн.; докази здійснення інших платежів в матеріалах справи відсутні. За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що сума заборгованості відповідача за первісним позовом по даному договору становить 20380,43 грн. Дана сума заборгованості визнається відповідачем за зустрічним позовом.

Також, позивачем за первісним позовом було поставлено відповідачу за первісним позовом матеріалів на загальну суму 32427,39 грн. Факт поставки та отримання даних матеріалів підтверджується наступними документами:

- накладною № 06.09-05 від 09 червня 2008 року та довіреністю на отримання даного товару серія ЯПЖ № 144679/83 від 23.06.08 року вид. ОСОБА_4., на суму 16177,94 грн.;

- накладною № 06.09-06 від 09 червня 2008 року та довіреністю на отримання даного товару серія ЯПЖ № 144678/82 від 23.06.08 року вид. ОСОБА_5., на суму 16249,45 грн.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем за первісним позовом вищевказаних накладних. Отже, сума заборгованості відповідача за первісним позовом за накладними складає 32427,39 грн. та вона визнається відповідачем за первісним позовом.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про те, що позивачем за первісним позовом у первісному позові вказується на те, що 18 травня 2009 року відповідачу за первісним позовом було надіслано вимогу (в порядку ст. 530 ЦК України) оплатити заборгованість протягом 7 (семі) днів з моменту отримання даної вимоги.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 839 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи положення викладені у договорі господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості у розмірі 52807,46 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку з викладеним господарський суд приходить до висновку, що розрахунок 3% річних позивачем за первісним позовом зроблено вірно, а інфляційних витрат позивачем за первісним позовом зроблено не вірно, оскільки у розрахунку інфляційних позивачем за первісним позовом не були враховані індекси інфляції за липень - серпень 2008 року. Отже, розмір 3% річних становить 919,63 грн., а розмір перерахованих судом інфляційних витрат становить 11524,28 грн., та ці суми підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 8.4. договору було встановлено, що у разі прострочки замовника сплати остаточного платежу, замовник виплачує підряднику пеню в розмірі 1,0% від вартості договору, за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що Законом по окремим видам зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за згодою сторін не допустима.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (надалі - Закон) цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно ст. 1 Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону встановлено: «Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня».

Суд зазначає, що 1 % від ціни договору значно перевищую граничний розмір пені, який може бути встановлений за згодою сторін у відповідності до Закону. Таким чином, п.8.4. договору, суперечить акту цивільного законодавства - Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

У відповідності до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності угоди є недотримання в момент здійснення угоди стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статі 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст угоди не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнане судом недійсним повністю, або частково.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають задоволенню, а в задоволенні позовних вимог за первісним позов в частині стягнення суми пені необхідно відмовити, у зв'язку з чим первісний позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи те, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом сплачену позивачем за первісним позовом суму державного мита у розмірі 652,51 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 31,40 грн.

Враховуючи те, що зустрічний позов підлягає задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом сплачену позивачем за зустрічним позовом суму державного мита у розмірі 85,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 207, 230, 231, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 203, 215, 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 837, 839, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду уточнення позовних вимог позивача за первісним позовом, які за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог, та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мерефянська скляна компанія" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Леонівська, 84-а, код ЄДРПОУ 32952061, р/р 26002036392400 в АКІБ „УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) на користь Виробничо - комерційної приватної фірми "Апогей" (61002, м. Харків, вул. Артема, 16, офіс 6, код ЄДРПОУ 31062439, р/р 260092784 в ВАТ "Мегабанк", МФО 351629) - вартість робіт, які не були оплачені за договором № 28/12-4МА від 28.12.2007 р. у розмірі 20 380,43 грн.; вартість поставленого, але не оплаченого товару за накладною № 06.09-06 від 09.06.2008 р. у розмірі 16 249,45 грн.; вартість поставленого, але не оплаченого товару за накладною № 06.09-05 від 09.06.2008 р. у розмірі 16 177,94 грн.; 11524,28 грн. інфляційних витрат та 919,63 грн. 3% річних.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мерефянська скляна компанія" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Леонівська, 84-а, код ЄДРПОУ 32952061, р/р 26002036392400 в АКІБ „УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) на користь Виробничо - комерційної приватної фірми "Апогей" (61002, м. Харків, вул. Артема, 16, офіс 6, код ЄДРПОУ 31062439, р/р 260092784 в ВАТ "Мегабанк", МФО 351629) - 652,51 грн. державного мита та 31,40 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати недійсним пункт 8.4. договору № 28/12-4 МА від 28.12.2007 р., який було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Леонівська, 84-а, код ЄДРПОУ 32952061, р/р 26002036392400 в АКІБ „УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) та Виробничо - комерційною приватною фірмою "Апогей" (61002, м. Харків, вул. Артема, 16, офіс 6, код ЄДРПОУ 31062439, р/р 260092784 в ВАТ "Мегабанк", МФО 351629) з моменту його укладання.

Стягнути з Виробничо - комерційної приватної фірми "Апогей" (61002, м. Харків, вул. Артема, 16, офіс 6, код ЄДРПОУ 31062439, р/р 260092784 в ВАТ "Мегабанк", МФО 351629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мерефянська скляна компанія" (62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Леонівська, 84-а, код ЄДРПОУ 32952061, р/р 26002036392400 в АКІБ „УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) - 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 26.04.2010 р.