Рішення № 16284313, 14.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" червня 2011 р. Справа № 15/5007/65/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю № 030 від 08.06.2011р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Комплектавтодор" (м. Херсон)

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)

про стягнення 117 872,44грн.

Приватне підприємство "Комплектавтодор" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 117872,44грн., з яких: 78874,16грн. заборгованості за поставлений товар та надані транспортні послуги, 9438,51грн. пені, 5521,21грн. штрафу, 4356,46грн. 3% річних, 19682,10грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. 14.06.2011р. до господарського суду від відповідача надійшло письмове клопотання, відповідно до якого відповідач позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнає та просить суд розглянути справу без участі їх уповноваженого представника (а.с. 44).

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2009р. між Приватним підприємством "Комплектавтодор" (позивач/продавець) та філією "Коростенський райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", яка діє підставі Положення про філію та доручення (відповідач/покупець) було укладено договір купівлі-продажу №11 (а.с. 20-21).

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.1. вищезазначеного договору, продавець зобов'язується виготовити та передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно специфікації до договору. Специфікація до договору - це документ, який повинен містити інформацію щодо назви товару, ціни, кількості, загальної суми товару, умови транспортування. Специфікація складається на підставі прогнозованих об'ємів робіт.

Загальна вартість товару за цим договором складає 99581,76грн. у т.ч. ПДВ 20% (п.2.1. договору).

Продавець здійснює поставку товару на умовах EXW Херсон (ІНКОТЕРМС 2000) після підписання додатку до договору (п.3.1. договору)

Відповідно до п.3.4. договору продавець, за згодою з покупцем, може виконати транспортування товару зі складу EXW Херсон до складу покупця власним транспортом з оформленням всіх необхідних документів. Покупець зобов'язується сплатити вартість транспортних послуг на підставі документів, що надає продавець. Продавець здійснює поставку кожної партії товару на умовах та в строки, що передбачені додатками до цього договору.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору №11 від 15.04.2009р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 76547,76грн., що підтверджується видатковими накладними №139 від 22.04.2009р. на суму 21717,00грн., №200 від 08.05.2009р. на суму 54830,76грн., довіреностями № 107 від 22.04.2009р. та №125 від 13.05.2009р.(а.с. 24-25, 27-28), а також надав транспортні послуги на загальну суму 2326,40грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №123 від 22.04.2009р. на суму 708,00грн. та № 146 від 08.05.2009р. на суму 1618,40грн. (а.с. 26, 29).

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно п.6.1. договору продавець виставляє покупцю рахунок на кожну партію товару та на підставі підписаного між сторонами акту наданих транспортних послуг (в разі транспортування товару транспортом продавця) рахунок на виконані транспортні послуги.

Для проведення відповідачем оплати за поставлений товар та надані транспортні послуги, позивач виставив відповідачу рахунки № 139 від 22.04.2009р. на суму 21717,00грн., № 147 від 22.04.2009р. на суму 708,00грн., № 195 від 07.05.2009р. на суму 54830,76грн., № 202 від 08.05.2009р. на суму 1618,40грн. (а.с.30-33).

Покупець оплачує рахунки шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця: попередня оплата за товар в обсязі 30% від суми фактичної заявки на кожну партію товару; остаточний розрахунок за отриманий товар та оплату наданих транспортних послуг (якщо транспортування товару здійснювалось транспортом продавця) покупець проводить на протязі 30 днів з дати отримання товару (п. 6.2 договору купівлі-продажу № 11 від 15.04.2009р.).

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу не виконав, розрахунки з позивачем не провів, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за отриманий товар та транспортні послуги в сумі 78874,16грн.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 78874,16грн., також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками підприємств (а.с.48).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 78874,16грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 78874,16грн. заборгованості за поставлений товар та надані транспортні послуги є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 9438,51грн. пені, 5521,21грн. штрафу, 4356,46грн. - 3% річних, 19682,10грн. інфляційних.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 8.1 договору № 11 від 15.04.2009р. сторони погодили, що у випадку порушення зобов'язань, що виникають з цього договору, винна сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

В разі затримки оплати покупцем, покупець, за вимогою продавця, сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення від вартості не сплачених отриманих товарів чи послуг, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п. 8.5 договору купівлі-продажу № 11 від 15.04.2009р.).

Пунктом 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку пені, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 9438,51грн., зокрема нараховану

в сумі 2598,76грн. за 182 дні починаючи з 23.05.2009р. на суму 21717,00грн. (заборгованість по рахунку № 139 від 22.04.2009р.),

в сумі 84,72грн. за 182 дні починаючи з 23.05.2009р. на суму 708,00грн. (заборгованість по рахунку № 147 від 22.04.2009р.),

в сумі 6561,32грн. за 182 дні починаючи з 08.06.2009р. на суму заборгованості 54830,00грн. (заборгованість по рахунку № 195 від 07.05.2009р.),

в сумі 193,71грн. за 182 дні починаючи з 08.06.2009р. на суму заборгованості 1618,76грн. (заборгованість по рахунку № 202 від 08.05.2009р.).

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та строків оплати, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в сумі 8337,83грн., зокрема нарахованої:

в сумі 2319,55грн., за період з 23.05.2009р. по 20.11.2009р. (182 дні) на суму 21717,00грн. (заборгованість по рахунку № 139 від 22.04.2009р.);

в сумі 75,62грн., за період з 23.05.2009р. по 20.11.2009р. (182 дні) на суму 708,00грн. (заборгованість по рахунку № 147 від 22.04.2009р.);

в сумі 5772,25рн., за період з 08.06.2009р. по 06.12.2009р. (182 день) на суму 54830,76грн. (заборгованість по рахунку № 195 від 07.05.2009р.);

в сумі 170,41грн., за період з 08.06.2009р. по 06.12.2009р. (182 дні) на суму 1618,76грн.(заборгованість по рахунку №202 від 08.05.2009р.).

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 8337,83грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 1100,68грн. суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті за отриманий товар по видатковим накладним: №139 від 22.04.2009р. на суму 21717,00грн., №200 від 08.05.2009р. на суму 54830,76грн. та за надані транспортні послуги згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг): №123 від 22.04.2009р. на суму 708,00грн., № 146 від 08.05.2009р. на суму 1618,40грн., у відповідності до п. 8.5 договору купівлі-продажу №11 від 15.04.2009р., позивачем нараховано відповідачу штраф в сумі 5521,21грн.

Зважаючи на те, що відповідачем допущено прострочення оплати товару та наданих послуг понад 30 днів, господарський суд вважає, що правомірними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 5521,19грн. (78874,16 х 7%). У задоволенні вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 0,02грн. суд відмовляє за безпідставністю його нарахування.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача, який наведено у позовній заяві, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 4356,46грн., зокрема нарахованих

в сумі 1199,49грн. за 672 дні починаючи з 23.05.2009р. (по 25.03.2011р.) на суму 21717,00грн. (заборгованість по рахунку № 139 від 22.04.2009р.),

в сумі 39,10грн. за 672 дні починаючи з 23.05.2009р. (по 25.03.2011р.) на суму 708,00грн. (заборгованість по рахунку № 147 від 22.04.2009р.),

в сумі 3028,46грн. за 672 дні починаючи з 08.06.2009р. (по 10.04.2011р.) на суму заборгованості 54830,76грн. (заборгованість по рахунку № 195 від 07.05.2009р.),

в сумі 89,41грн. за 672 дні починаючи з 08.06.2009р. (по 10.04.2011р.) на суму заборгованості 1618,76грн. (заборгованість по рахунку №202 від 08.05.2009р.).

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд вважає його обґрунтованим, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4356,46грн. - 3% річних такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення 19682,10грн. інфляційних, які нараховано позивачем в сумі 5305,56грн. за період з травня 2009 року по березень 2011 року на суму 21717,00грн. (заборгованість по рахунку № 139 від 22.04.2009р.), в сумі 172,95грн. за період з травня 2009 року по березень 2011 року на суму 708,00грн. (заборгованість по рахунку № 147 від 22.04.2009р.), в сумі 13796,82грн. за період з червня 2009 року по березень 2011 року на суму 54830,76грн. (заборгованість по рахунку № 195 від 07.05.2009р.), в сумі 406,77грн. за період з червня 2009 року по березень 2011 року на суму 1618,76грн. (заборгованість по рахунку № 202 від 08.05.2009р.), господарський суд приймає до уваги, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат. При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 24.11.2010р. у справі № 21/108-10, від 29.12.2010р. у справі № 33/149-10, від 02.02.2011р. у справі №11/233/10).

Отже, перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних, господарський суд встановив, що правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 13391,40грн., а саме:

- розмір інфляційних нарахованих на суму 21717,00грн. (заборгованість по рахунку № 139 від 22.04.2009р.) за період з червня 2009 року по березень 2011 року, становить 3886,51грн.;

- розмір інфляційних нарахованих на суму 708,00грн. (заборгованість по рахунку № 147 від 22.04.2009р.) за період з червня 2009 року по березень 2011 року, становить 126,70грн.

- розмір інфляційних нарахованих на суму 54830,76грн.(заборгованість по рахунку № 195 від 07.05.2009р.) за період з липня 2009 року по березень 2011 року, становить 9109,26грн.;

- розмір інфляційних нарахованих на суму 1618,76грн. (заборгованість по рахунку № 202 від 08.05.2009р.) за період з липня 2009 року по березень 2011 року, становить 268,93грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача інфляційних підлягають частковому задоволенню в сумі 13391,40грн. У задоволенні позову в частині стягнення 6290,70грн. інфляційних слід відмовити.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На час прийняття рішення у справі, відповідач свої договірні зобов'язання перед позивачем не виконав, основну суму боргу визнав, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 78874,16грн. заборгованості за поставлений товар та надані транспортні послуги, 8337,83грн. пені, 5521,19грн. штрафу, 4356,46грн. - 3% річних, 13391,40грн. інфляційних. У задоволенні позову в частині стягнення 1100,68грн. пені, 0,02грн. штрафу та 6290,70грн. інфляційних суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу розподіляються між сторонами пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 509, 525, 526, 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та керуючись ст. ст. 33, 49, 82 85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, м.Житомир, вул. Перемоги, 75, ідентифікаційний код 32008278)

на користь Приватного підприємства "Комплектавтодор" (73034, м.Херсон, Миколаївське шосе, 5км., ідентифікаційний код 14113570)

- 78874,16грн. заборгованості за поставлений товар та надані транспортні послуги;

- 8337,83грн. пені;

- 5521,19грн. штрафу;

- 4356,46грн. - 3% річних;

- 13391,40грн. інфляційних;

- 1104,81грн. витрат по сплаті державного мита;

- 221,20грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст рішення підписано: "17" червня 2011 року.