Рішення № 16284299, 06.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" червня 2011 р.Справа № 9/5007/41/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Алексєєва М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське" (с.Чернишове Роздольненський район АР Крим)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир)

про стягнення 6600,00 грн. (спір розглядається з урахуванням клопотання про стягнення 344,51грн витрат понесених для оплати проїзду).

Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення 6 600,00грн заборгованості за поставку вентилятора улітки в зборі МПО-50.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. 03.06.2011року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача витрат понесених у зв'язку з оплатою проїзду свого представника м.Житомирі назад в сумі 344,51грн.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачені ст.22 ГПК України права позивача, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданої заяви.

Представник відповідача в судове засідання 06.06.2011року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

На підставі усної домовленості, досягнутою між сторонами - ПСП "Чернишевське" (далі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач), позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 9080,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 65 від 11.06.2009року. (а.с.7).

На підставі виставленого відповідачем рахунку №131 від 04.06.2009року позивач здійснив оплату в сумі 9080,00грн за поставку сітки МПО-50 - 1шт та вентилятор улітку в зборі МПО-50-1 комплект, що підтверджується платіжним дорученням №355 від 05.06.2009року.

При монтажі вищевказаного вентилятора на машину попереднього очищення МПО-50 було встановлено, що даний вентилятор не відповідає типу вентилятора, що встановлюється на машину попереднього очищення МПО-50, що підтверджується актом про невідповідність виробу від 28.06.2009року.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком право чинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, юридичні факти.

Таким чином, за фактом поставки позивачем відповідачу товару у останнього виникло зобов'язання щодо його оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

10.08.2009року ПСП "Чернишевське" через автоперевізника ТОВ "Міст Експрес" зробив повернення відповідачу вищевказаного вентилятора в зборі, що підтверджується поворотною накладною від 10.08.2009року та вантажною декларацією SM 0087698.

Оскільки відповідач здійснив лише часткову оплату товару після його прийняття, позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію у зв'язку з поставкою товару невідповідного асортименту товару №51 юр від 16.07.09р. (а.с.12) з вимогою оплатити отриманий товар, яку відповідач отримав 18.07.2009р. (а.с.13). На вищевказану претензію відповідач надав відповідь (гарантійний лист), в якому погоджується з невідовідністю виробу та гарантує позивачу повернення грошової суми в розмірі 6 600,00грн, однак відповідач не виконав свої зобов'язання викладені у гарантійному листі.(а.с.14).

Оскільки порядок повернення суми не обумовлений сторонами, для визначення дати виникнення у відповідача зобов'язань по її поверненню, слід керуватися положеннями ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

...Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На день вирішення спору відповідач належних доказів повернення оплати не надав.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Подані позивачем докази свідчать про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка на момент вирішення спору становить 6 600,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач просив також стягнути з відповідача відшкодування понесених витрат, пов'язаних з оплатою проїзду свого предстанвика в м.Житомир і назад в сумі 344,51грн.

Відповідно до ч.4 п.29 листа Вищого господарського суду України від 18.03.08р. № 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році", якщо витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків.

Відповідно до ст.44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Тобто, заявлена позивачем сума витрат у вигляді оплати проїзду свого представника не може бути віднесена до судових витрат, оскільки ці послуги надані не адвокатом та не може бути стягнута як збитки в розумінні ст.22 ЦК України відповідно до зазначеного листа Вищого господарського суду України.

У зв'язку з цим, господарський суд відмовляє в позові в частині вимог про стягнення 344,51 грн. витрат пов'язаних з оплатою проїзду свого представника.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог діючого законодавства та такими, що підлягають задоволенню на суму 6600,00грн.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 509, 530, 692, ЦК України, ст.193 ГК України та керуючись ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1

на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське" ( 96210 АР Крим, Роздольненський район, с.Чернишове, вул.Кірова, 2-А, ідентифікаційний код 31680841

- 6 600,00грн. боргу;

- 96,94рн. державного мита;

- 224,30грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Відмовити в частині вимог про стягнення 344,51грн витрат пов'язаних з оплатою проїзду свого представника.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяАлексєєв М.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України "14" червня 2011 р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек.з пов.про вручення)