Рішення № 16284292, 09.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" червня 2011 р.Справа № 6/5007/50/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність за вих. №156 від 07.06.2010р.;

від відповідача не з'явився.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" (м. Вінниця)

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Зміна" (с. Жубровичі Олевського району)

про стягнення 41376,15 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 41376,15грн. за поставлений товар, з яких: 38278,50грн. - основний борг, 25326,38грн. - інфляційні, 571,27грн. - 3% річних.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково надав претензію від 21.04.2010р.

Відповідач в засідання суду не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.35).

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Остер" (Позивач) продало Приватному сільськогосподарському підприємству "Зміна (Відповідач) засоби захисту рослин (далі - товар) на загальну суму 48278,50грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-0255/14 від 18.06.2008р. на суму 14566,44грн., №РН-0000276 від 01.07.2008р. на суму 10383,18грн., №РН-00282/1 від 01.07.2008р. на суму 6229,80грн., №РН-00330/1 від 21.07.2008р. на суму 5491,50грн., №РН-0000347 від 30.07.2008р. на суму 8113,66грн., №РН-0000361 від 04.08.2008р. на суму 3493,92грн. та довіреностями серії ЯЗЮ №444597 від 18.06.2008р., серії ЯПЕ №537754 від 01.07.2008р., серії ЯПЕ №537756 від 21.08.2008р., серії ЯПЕ №537757 від 04.08.2008р., долученими до матеріалів справи (а.с.10-18).

Відповідач отриманий товар оплатив частково в сумі 10000,00грн., підтвердженням чого є банківські виписки від 25.11.2008р. на суму 5000,00грн. та від 27.11.2008р. на суму 5000,00грн. (а.с.19-20).

Внаслідок неналежного виконання зобов'язання по оплаті товару у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 38278,50грн., що підтверджується розрахунком позивача станом на 27.04.2011р. та актом звірки розрахунків станом на 09.02.2011р. (а.с.23,30).

У зв'язку з наявною заборгованістю за поставлений товар на суму 38278,50грн., позивач направив Приватному сільськогосподарському підприємству "Зміна" претензію з вимогою сплатити заборгованість (а.с.36), яка отримана останнім 21.04.2010р., однак залишена без відповіді та задоволення.

За вказаних обставин Приватне сільськогосподарське підприємство "Зміна" звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлені засоби захисту рослин.

Крім основної суми боргу, позивач, з посиланням на ст.625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 25326,38грн. інфляційних та 571,27грн. - 3% річних.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, основний борг в сумі 38278,50грн. підлягає стягненню.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення з відповідача на його користь інфляційних та 3% річних, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 530 ЦК України передбачає, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно розрахунку позивача (а.с.21-22), розмір інфляційних за період листопад 2009р. - березень 2010р. становить 25326,38грн., розмір 3% річних за період з 16.10.2009р. по 16.04.2010р. - 571,27грн.

Враховуючи, що строк виконання зобов'язання настав 28.04.2010р. (сім днів після пред'явлення претензії), відсутні підстави для нарахування інфляційних та 3% річних за вказаний позивачем період.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних задоволенню не підлягають.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Зважаючи на викладене, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, є вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в сумі 38278,50грн. В решті позову суд відмовляє за безпідставністю.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Зміна" (11042, Житомирська область, Олевський район, с.Жубровичі, вул.Леніна, 8, код 32417714)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" (21001, м.Вінниця, вул.Артема, 7, код 23103085) - 38278,50грн. боргу за поставлений товар, а також 102,00грн. сплаченого державного мита та 218,33грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 14 червня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек.з повід.про вруч.)