Рішення № 16284291, 09.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" червня 2011 р. Справа № 15/5007/38/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллада-Дистриб'юшн" (м.Севастополь)

до Приватного підприємства "АВС-Групп" (м.Житомир)

про стягнення 2625,13 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еллада-Дистриб'юшн" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Приватного підприємства "АВС-Групп" 2625,13грн., із яких 2437,89грн. основної заборгованості, 134,13грн. пені, 26,24грн. - 3% річних та 26,87грн. інфляційних.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. До господарського суду факсимільним зв'язком від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого позивач підтримує позовні вимоги та просить розглядати справу без участі уповноваженого представника ТОВ "Еллада - Дистриб'юшн" (а.с. 46).

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав.

Слід зазначити, що копію ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 30.03.2011р., яку було направлено на адресу Приватного підприємства "АВС-Групп", зазначену позивачем у позовній заяві: м.Житомир, пр-т Соборний, 3/2, кв. 5, 04.04.2011р. отримала уповноважена особа "Синьов", що підтверджується поштовим повідомленням № 0382751 (а.с. 16).

12.04.2011р. на адресу господарського суду надійшов лист від гр. ОСОБА_1, в якому зазначено, що 12.10.2010р. ОСОБА_1 передав належну йому частку у статутному фонді ПП "АВС-Групп" в розмірі 100% ОСОБА_2. До листа додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців станом на 12.04.2011р. (а.с. 18).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців станом на 12.04.2011р. в реєстрі значиться: Приватне підприємство "АВС-Групп", місцезнаходження - 10004, м.Житомир, вул. Бондарна, 24, кв. 2 (а.с. 19).

Позивачем направлено копію позовної заяви відповідачу за адресою: 10004, м.Житомир, вул. Бондарна, 24, кв. 2, що підтверджується фіскальним чеком №3218 від 09.04.2011р. (а.с. 31).

Копія ухвали господарського суду від 19.04.2011р., яку було направлено ПП "АВС-Групп" на адресу: 10004, м.Житомир, вул. Бондарна, 24, кв. 2, повернулась 30.05.2011р. до господарського суду з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 43-45).

Ухвала господарського суду від 17.05.2011р. про відкладення розгляду справи на 09.06.2011р. направлялась 19.05.2011р. відповідачу за адресою: 10004, м.Житомир, вул.Бондарна, 24, кв. 2 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, що підтверджується реєстром на відправку поштової кореспонденції господарського суду Житомирської області.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2010 року по видатковим накладним №JIT-00221320 на суму 496,32грн. (а.с. 33), № JIT-00221321 на суму 496,41грн. (а.с. 35), №JIT-00221357 на суму 1445,16грн. (а.с.37), Приватне підприємство "АВС-Групп" (відповідач у справі) отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллада - Дистриб'юшн" (позивач у справі) товар на загальну суму 2437,89грн.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно- правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Із видаткових накладних від 30.10.2010р. № JIT-00221320, № JIT-00221321, № JIT-00221357, вбачається, що постачання товару здійснювалося на умовах договорів поставки, зміст яких викладено у зазначених видаткових накладних.

Пунктом 1 договорів поставки від 30.10.2010р. № JIT-00221320, № JIT-00221321, №JIT-00221357 визначено, що постачальник (ТОВ "Еллада-Дистриб'юшн") зобов'язався передати у власність покупця (ПП "АВС-Групп") у встановлений строк товар, а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму.

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 4 договорів поставки сторони погодили, що покупець оплачує товар на умовах відстрочення платежу на строк не більше 5 (п'яти) банківських днів з моменту одержання товару. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Отже, за отриманий від позивача по видатковим накладним від 30.10.2010р. № JIT-00221320, № JIT-00221321, № JIT-00221357, товар на загальну суму 2437,89грн., відповідач мав провести розрахунки з позивачем в строк до 06.11.2010р.

Проте, відповідач свої зобов'язання не виконав, розрахунки з позивачем не провів, у зв'язку з чим, на час звернення позивача з позовом до господарського суду, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 2437,89грн.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 2437,89грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2437,89грн. основного боргу є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 134,13грн. пені, 26,24грн. - 3% річних, 26,87грн. інфляційних.

Розглядаючи питання про обґрунтованість та правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У статті 611 Цивільного кодексу України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, у разі порушення зобовязання, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п. 5 договорів поставки від 30.10.2010р. № JIT-00221320, № JIT-00221321, №JIT-00221357, за недотримання строків оплати товару згідно п. 4 договору, покупець сплачує постачальникові неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми невнесеного платежу.

Як вбачається з наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку пені (а.с. 2), позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 134,13грн. нараховану за період з 06.11.2010р. по 16.03.2011р. на суму заборгованості 2437,89грн. (заборгованість по накладній № JIT-00221320 на суму 496,32 грн. + заборгованість по накладній № JIT-00221321 на суму 496,41грн. + заборгованість по накладній №JIT-00221357 на суму 1445,16грн.).

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок пені з урахуванням вимог чинного законодавства та встановлених судом обставин щодо строків оплати, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені в сумі 134,58грн. нарахованої за період з 07.11.2010р. по 16.03.2011р. на суму заборгованості 2437,89грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача пені підлягають задоволенню в сумі 134,13грн., яку заявлено позивачем, оскільки зазначена сума є меншою ніж обґрунтовано нарахована.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.2), розмір 3% річних та інфляційних нарахований за період з 06.11.2010р. по 16.03.2011р. становить 26,24грн. та 26,87грн. відповідно.

Господарський суд, перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних, з урахуванням встановлених судом обставин щодо строків оплати встановив, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 26,05грн. за період з 07.11.2010р. по 16.03.2011р. на суму заборгованості 2437,89грн. (заборгованість по накладній № JIT-00221320 на суму 496,32 грн. + заборгованість по накладній № JIT-00221321 на суму 496,41грн. + заборгованість по накладній №JIT-00221357 на суму 1445,16грн.).

Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 26,05грн. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 0,19грн. суд відмовляє за безпідставністю їх нарахування.

Перевіривши правильність проведених позивачем нарахування інфляційних, з урахуванням вимог чинного законодавства, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 26,87грн. інфляційних нараховані за період з грудня 2010 року по лютий 2011 року на суму боргу 2437,89грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2437,89грн. основної заборгованості, 134,13грн. пені, 26,05грн. - 3% річних, 26,87грн. інфляційних. В решті позову відмовити.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України розподіляються між сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч.3 ст. 549, ст. 625, ч. 1 ст. 692, ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 85 ГПК України, Господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АВС-Групп" (10004, м.Житомир, вул. Бондарна, буд. 24, кв. 2, ідентифікаційний код 30736772)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еллада-Дистриб'юшн" (99804, м.Севастополь, смт. Кача, вул. Першотравнева, буд. 10, ідентифікаційний код 35526000)

- 2437,89грн. основної заборгованості;

- 134,13грн. пені;

- 26,05грн. - 3% річних;

- 26,87грн. інфляційних;

- 101,99грн. витрат по сплаті державного мита;

- 235,98грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст рішення підписано: "14" червня 2011 року.

Віддрукувати:

1- до справи,

2,3 - сторонам (рек. з пов.).