Рішення № 16284268, 16.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" червня 2011 р. Справа № 12/5007/29/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1- дов. б/н від 03.06.10р.

від відповідача ОСОБА_2, дов. від 01.06.2011р. (с/з від 06.06.2011р.); Колосівська Л.Я., керівник.

розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства компанії "Райз" (м.Київ)

до Селянського фермерського господарства "Сонячний пагорб" (с.Левків Житомирський район Житомирська область)

про стягнення 20707,35 грн.

В судовому засіданні від 06.06.11р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 11:00 год. 16.06.11р.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 20707,35грн. заборгованості, з яких: 9872,97грн.- основний борг, 2528,29грн.- проценти за користування товарним кредитом, 1015,17грн. - пеня, 5195,07грн. - збитки, 2095,85грн.- 32% річних.

В судовому засіданні, яке відбулось 06.06.11 позивач подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог, згідно якого просить стягнути з відповідача 20678,61 грн., з яких 11599,54 грн. основний борг, 1158,82 грн. - пеня, 5414, 06 грн. - збитки, 2506,19 грн.- 32% річних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в межах зменшених позовних вимог.

Представникивідповідача заперечила проти позовних вимог з підстав, викладених у письмовому відзиві, який був поданий в судовому засіданні від 06.06.11.

В судовому засіданні від 16.06.2011р. представник відповідача в усному порядку заявила клопотання про відстрочку виконання рішення, оскільки господарство являється сільськогогосподарським товаровиробником і надходження коштів має сезонний характер.

В судовому засіданні від 06.06.2011 р. сторони заявили клопотання про продовження строку розгляду спору, яке, виходячи з обставин справи, суд задовольнив та продовжив строк розгляду спору на 10 днів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.10р. між Закритим акціонерним товариством " Райз", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райз" (постачальник, позивач) та Селянським фермерським господарством "Сонячний пагорб" (покупець, відповідач) був укладений договір № 061/16 поставки засобів захисту рослин на умовах товарного кредиту (а.с. 12-18).

Відповідно до 1.1 Договору, в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

За п.1.2 Договору, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок та термін оплати вартості товару (в т.ч. тієї частина вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови (в т.ч. щодо надання знижки до вартості (ціни) товару), погоджені сторонами - визначені в договорі та додатку до нього, який складає невід'ємну частину договору.

За приписами п. 2.1 Договору, вартість (ціна) товару (в т.ч. знижки до вартості (ціни) товару) та відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатках до договору. Ціну договору становить: вартість (ціна) товару та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом.

Згідно додатку до договору, позивач до 05.05.2010 року зобов"язався поставити відповідачу продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а саме: гербіцид Агрітокс, гербіцид Базагран, гербіцид Пантера, гербіцид Гранстар Про, гербіцид Центуріон, інсектицид Актара 25 WG, фунгіцид Фалькон, прилипачі Тренд ПАР, прилипачі Аміго, гербіцид Галера, інсектицид Фастак, гербіцид Отаман на загальну суму 129321,01 грн.

На виконання своїх зобов'язання позивач поставив відповідачу наступний товар:

- гербіцид Тренд ПАР, гербіцид Гранстар Про, фунгіцид Фалькон, інсектицид Актара 25 WG на загальну суму 26261,60грн., що підтверджується видатковою накладною № ВН-10016-00288 від 30.04.10р. (а.с.19);

- фунгіцид Фалькон на загальну суму 7132,50грн., що підтверджується видатковою накладною № ВН-10016-00483 від 31.05.10р.(а.с.20);

- гербіцид Галера, гербіцид Пантера на загальну суму 7638,43грн., що підтверджується видатковою накладною № ВН-10016-00484 від 31.05.10р.(а.с.21);

- гербіцид Пантера на загальну суму 8581,82грн, що підтверджується видатковою накладною № ВН-10016-00558 від 04.06.10р.(а.с.22) на загальну суму 49614,35грн.

За п. 2.4 Договору, термін оплати вартості (ціни) товару, вказаний в додатках до договору.

Згідно графіка оплати, який визначений в додатку до договору, відповідач до 30.04.2010 року мав здійснити 20% передоплати, решту 80% вартості товару відповідач мав сплатити на умовах відстрочення розрахунку до 01.10.10.

Відповідно до п. 2.5. договору, товар, отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом, за який сплачуються постачальнику відсотки.

Строк користування товарним кредитом починається з дня , наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума відстроченого платежу (п.2.6 договору).

Згідно п. 2.7 договору, відсотки за користування товарним кредитом нараховуються постачальником щомісячно до 5-го числа кожного наступного місяця. Оплата покупцем нарахованих відсотків за користування товарним кредитом здійснюється щомісячно до 20 числа кожного наступного місяця.

Пунктом 2.9 Договору передбачено, що розмір процентів, які покупець сплачує на користь постачальника за користування товарним кредитом, встановлюється в розмірі 24% річних від вартості товару, отриманого покупцем на умовах товарного кредиту, якщо інший розмір процентів не встановлений в додатках до договору.

Згідно додатку до договору відсотки за користування товарним кредитом встановлені в розмірі 12% (а.с.18).

Відповідно до п. 9.7 та 9.7.1 договору поставки, сторони погодили, що у випадку виникнення будь-якого факту неповного та/або несвоєчасного виконання грошового зобов'язання покупцем, а саме по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та будь-яких інших платежів по цьому договору - положення цього договору щодо надання знижки до вартості (ціни) товару, передбачені п. 1.2 (визначені у Додатку в колонці «Знижка до вартості (ціни) товару») та п. 2.1 договору, з моменту надання (надіслання постачальником покупцю письмового розрахунку-повідомлення на дооцінку товару втрачають свою чинність та застосуванню не підлягають.

Згідно додатку, знижка до вартості запланованого до відпуску товару визначена в сумі 32330,26 грн. (а.с. 18), і становить 25% від загальної вартості товару )129321,01 грн.).

Позивач зазначив, оскільки відповідач не оплатив всієї вартості переданого товару та проценти за користування товарним кредитом, останньому був надісланий розрахунок-повідомлення на дооцінку товару від 21.12.10 на суму 12403,62 грн. (а.с. 26).

Таким чином, за даними позивача, вартість поставленого відповідачу товару склала: 49614,35грн. (загальна сума згідно накладних) + 12403,62 грн. (дооцінка товару) = 62017,97грн.

Часткова оплата відповідачем здійснена на суму 52145,00 грн., а саме:

30.04.2010 року в сумі 5400,00грн.;

28.05.2010 року в сумі 4000,00грн. ;

03.06.2010 року в сумі 1745,00грн.;

17.09.2010 року в сумі6000,00 грн.;

21.10.2010 року в сумі 6000,00грн.;

27.10.2010 року в сумі 5000,00грн.;

29.10.2010 року в сумі 3000,00грн.;

17.11.2010 року в сумі 5000,00грн.;

22.11.2010 року в сумі 12000,00грн.;

22.12.2010 року в сумі 2000,00грн.;

10.02.2011 року в сумі 2000,00грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 73-78).

Відповідно до п. 2.11 договору, постачальник проводить зарахування коштів, що надійшли від покупця в наступному порядку: в першу чергу - в рахунок оплати нарахованих процентів за користування товарним кредитом, строк оплати яких настав, в другу чергу - в рахунок оплати вартості товару, в третю чергу - в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами, в четверту в рахунок сплати штрафних санкцій.

Згідно матеріалів справи, звернувшись до суду з позовною заявою, позивач первісно просив стягнути з відповідача 9872,97грн.- основного боргу та 2528,29грн.- процентів за користування товарним кредитом.

Однак, врахувавши порядок, передбачений п. 2.11 договору, щодо зарахування коштів, що надійшли від відповідача, зокрема, щодо першочергового зарахування коштів в рахунок погашення нарахованих процентів за користування товарним кредитом, позивач здійснив відповідний перерахунок, тому заявив до стягнення з відповідача лише заборгованість по сплаті вартості товару в сумі 11599,54 грн., подавши про це заяву від 06.06.2011 року (а.с.88).

Згідно п.7.3 Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті в установлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотів, нарахованих за користувння товарним кредитом, покупець сплачує пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

На підставі зазначеного, позивачем нараховано відповідачу пеню за несвоєчасно проведені з позивачем розрахунку, що склала 1158,82 грн. (а.с. 89-91).

Крім того, відповідно до п. 7.5. Договору, сторони встановили, що у випадку прострочення виконання грошових зобовязань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, відповідач сплачує на користь постачальника (позивача) відсотки за неправомірне користування коштами у розмірі 32% річних з простроченої суми.

Сума вказаних нарахувань, згідно розрахунку позивача становить 2506,19 грн. (а.с.89-91).

Згідно п. 7.4. Договору, відповідач відшкодовує збитки, завдані позивачу невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому Договору в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов'язання відповідачем в розмірі: 10 процентів неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).

Посилаючись на ст.ст. 193, 223, 225, ч.2 ст. 232 ГК України, п. 74 Положення про поставки продукції, п. 65 Положення про поставки товарів та п.7.4 Договору, позивач заявив до стягнення з відповідача 5414,06 грн. збитків.

Зокрема, вказав, що згідно п. 74 Положення про поставку продукції та п. 65 Положення про поставку товарів сторони мають право передбачити в договорі можливість відшкодування збитків у твердій сумі, яка підлягає стягненню у випадку невиконання або неналежного виконання.

У п.1.2 роз'яснення від №02-5/218 від 30.03.95 Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки" із змінами і доповненнями, внесеними роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України від 18 листопада 1997 року N 02-5/445, від 12 травня 1999 року N 02-5/223, роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року N 04-5/609, рекомендацією президії Вищого господарського суду України від 18 листопада 2003 року N 04-5/1429 (далі по тексту - Роз'яснення), зазначена умова договору означає, що у кожному випадку порушення зобов'язання кредитор не повинен доводити дійсний розмір своїх збитків, однак у разі застосування залікової неустойки ці збитки підлягають стягненню в частині, не покритій неустойкою (штрафом, пенею)

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі слідуючого.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів, інших правочинів та інших юридичних фактів.

Так, згідно наданих до справи документів, спір між сторонами виник саме з відносин, що грунтуються на договорі поставки.

Положеннями ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем товару на суму 49614,35грн. і сплата коштів в сумі 52145,00 грн. (а.с. 19-22, 38-48).

Позивач заявив до стягнення 11599,54 грн., що на його думку є заборгованістю за отриманий товар.

Однак, як наголошувалось вище, до вартості товару відповідач включив також дооцінку товару в сумі 12403,62 грн., яку начеб-то виставив до оплати згідно рахунку-повідомлення від 21.12.2010р.

Однак, такі доводи позивача суперечать фактичним обставинам справи, оскільки:

1) ціна та сума товару, зазначена в видаткових накладних, відповідає ціні та сумі товару, визначеній сторонами в договорі та додатку до договору (без знижки);

2) з матеріалів справи взагалі не вбачається, що позивач направляв відповідачу рахунок-повідомлення від 21.12.2010р. Додана до матеріалів справи копія опису вкладення до цінного листа (а.с.29) не розцінюється судом як належний та допустимий доказ, оскільки з останнього не вбачається факт направлення через поштове відділення поштових вкладень, а оригінал опису у позивача взагалі відсутній.

За таких обставин, заявлена до стягнення 11599,54 грн. як сума заборгованості задоволенню не підлягає

Згідно ст 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Виходячи з умов п. 7.5 договору та приписів діючого законодавства, відповідачу нараховано проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 32% річних в розмірі 2506,19грн.

Однак, вказана вимога позивача підлягає задоволенню частково, оскільки при обрахунку позивач безпідставно здійснив нарахування за користування коштами в сумі 12403,62 грн. які вважає дооцінкою товару, згідно рахунку-повідомлення від 21.12.2010р., а також безпідставно нарахував проценти за користування чужими грошовоми коштами на суму попередньої оплати, яку відповідач не провів у строки, встановлені договором.

Виходячи з розрахунку позивача, а також врахувавши вищевказані помилки, суд вважає, що розмір 32% річних за користування чужими грошовими коштами становить 1339,52 грн.

Таким чином, в задоволенні 1166,67 грн. (2506,19 грн. - 1339,52 грн.) слід відмовити.

Аналогічної позиції суд притримується при розгляді вимог позивача, щодо стягнення пені за несвоєчасно проведенні розрахунки.

За розрахунком суду стяненню з відповідача підлягає пеня в сумі 648,83 грн., в задоволені суми 509,99 грн. (1158,82 грн. - 648,83 грн.) суд відмовляє як такій, що заявлена безпідставно.

Розглянувши доводи позивача в частині стягнення суми збитків в сумі 5414,06 грн., заздалегідь узгодженої сторонами, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526,530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк. Згідно із ст. 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, що порушив господарське зобовязання, повинен відшкодувати збитки субєкту, права та інтереси якого порушені.

За ч.5 ст.225 ГК сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Виходячи з поняття та складу збитків, визначеного статтею 22 Цивільного кодексу України та статтями 224, 225 Господарського кодексу України, умовою, за якої у кредитора виникає право на відшкодування збитків, є завдання йому збитків (реальних збитків чи упущеної вигоди); звільняючи від обов'язку доказування розміру збитків, що підлягають стягненню, приписи частини 5 статті 225 Господарського кодексу України не звільняють кредитора від обов'язку доказування завдання йому збитків, як умови права на їх відшкодування, протиправної поведінки боржника, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками. Натомість позивачем не доведено завдання йому збитків відповідачем.

Також, з системного аналізу статей 22 та 623 Цивільного кодексу України, статті 224 та 225 Господарського кодексу України вбачається, що за своїм змістом відшкодування збитків передбачає поновлення майнового стану кредитора, що потерпів через допущене боржником порушення зобов'язання, та, як правило, не є спрямованим на отримання кредитором прибутку в результаті відшкодування збитків

Такої ж позиції дотримано у Постанові Вищого господарського суду від 13 жовтня 2010 р.№ 2/39-09.

Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків в сумі 5414,06 грн.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позов обгрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволенню в сумі 1988,35 грн., з яких: 1339,52 грн. -32% річних за користування чужими грошовими коштами та 648,83 грн. - пеня за несвоєчасно проведені розрахунки

В частині стягнення 18690,26 грн., з яких 11599,54 грн.- основний борг, 509,99 грн. - пеня, 5414, 06 грн. - збитки, 1166,67 грн.- 32% річних за користування чужими грошовими коштами суд відмовляє, оскільки їх нараховано до стягнення безпідставно.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо заявленого клопотання про відстрочку виконання рішення, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 83 ГПК, суд приймаючи рішення має право зокрема відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Суд враховує, що діяльність господарства пов"язана з вирощуванням сільськогосподарських культур та носить сезонний характер, тому вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та відстрочку виконання рішення суду до 26 серпня 2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22,33,49,69,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського фермерського господарства "Сонячний пагорб", 12405, Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Левків, код 13572075

на користь Публічного акціонерного товариства компанії "Райз", 03680, м.Київ, вул. Заболотного,152, код. 13980201

- 339,52 грн. -32% річних за користування чужими грошовими коштами;

- 648,83 грн. - пеня за несвоєчасно проведені розрахунки

- 19,88 грн. державного мита

-22,69 грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Відстрочити виконання рішення господарського суду до 26 серпня 2011 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Повне рішення складено 16 червня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3- відповідачу