Рішення № 16284267, 14.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" червня 2011 р.Справа № 5/5007/26/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - доручення від 01.03.2011р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металспецпостач" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентиляторний завод" (м.Житомир)

про стягнення 125945,52 грн.

Спір розглядався у більш тривалий термін, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України за клопотанням сторони.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металспецпостач" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентиляторний завод" про стягнення 125945,52грн., з яких 85838,82грн. - основної заборгованості та 40106,70грн. - пені.

Ухвалою від 02.03.2011р. суддею Брагіною Я.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 5/5007/26/11, розгляд справи призначено на 29.03.2011р.

У зв'язку з переведенням судді Брагіної Я.В. на роботу до іншого суду, справа №5/5007/26/11 в судове засідання не виносилась.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 30.03.2011р. справу №5/5007/26/11, яка знаходилась у провадженні судді Брагіної Я.В., передано для розгляду судді Гнисюку С.Д.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 31.03.2011р. справу №5/5007/26/11 прийнято до провадження суддею Гнисюком С.Д. та відкладено розгляд справи на підставі ст.77 ГПК України.

В судовому засіданні 19.04.2011р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 31.05.2011р.

Після перерви в судовому засіданні 31.05.2011р. представник позивача подав заяву № 46 від 31.05.2011р. про те, що за період розгляду даної справи відповідач частково сплатив заборгованість на суму 5200,00грн., в зв'язку з чим сума стягнення становить 120745,52грн. (а.с.23), позовні вимоги підтримав з урахування часткових проплат, з підстав зазначених у позовній заяві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором №1/-08 купівлі-продажу від 12.03.2008р. в частині оплати за надані послуги.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.05.2011р. позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 80638,82грн. визнав, в частині стягнення пені просив суд відмовити.

Крім того, у зв'язку з необхідністю виконати вимоги ухвали суду від 31.03.2011р. в повному обсязі, представниками сторін подано письмове клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж встановлено ч.1 ст.69 ГПК України.

В судовому засіданні 31.05.2011р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 14.06.2011р.

Після перерви в судовому засіданні 14.06.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав з урахування часткових проплат, з підстав зазначених у позовній заяві. Крім того, на виконання вимог суду надав для залучення до матеріалів справи розрахунок суми пені в межах заявлених позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 10231,12грн.; копії довіреностей № 641639 від 03.11.2008р.; № 641642 від 24.11.2008р., № 641643 від 01.12.2008р.; копію податкової накладної № 1379 від 01.09.2008р.

Відповідач після перерви свого представника в засідання суду 14.06.2011р. не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений (про що свідчить, зокрема, його підпис у розписці господарського суду про відкладення розгляду справи, а.с.42). Вимог ухвал господарського суду Житомирської області від 02.03.2011р. та від 31.03.2011р. не виконав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Враховуючи, що строк розгляду позовної заяви майже сплинув (позовна заява надійшла до суду 01.03.2011р., відповідно до ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу), господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Металспецпостач" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вентиляторний завод" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір купівлі - продажу №1/-08 (далі - договір) (а.с.9-11).

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець передає, а покупець оплачує товар, асортимент, кількість та ціну якого зазначена в додатках, які є невід'ємною частиною даного договору.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 4.1 договору, ціна на товар вказується в рахунках-фактурах, наданих продавцем покупцеві, або ж у додатках до даного договору.

Загальний обсяг даного Договору - промисловий металопрокат в асортименті та за цінами згідно з загальної кількості наданих продавцем покупцю рахунків-фактур або специфікацій (програма до даного договору), які є його невід'ємною частиною (п.2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору, сторони узгодили, що товар поставляється окремими партіями і в терміни, вказані у додатках до даного договору. За погодженням сторін можлива доставка товару транспортом продавця.

Датою поставки товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній (п. 3.3 договору).

На виконання умов даного договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 276661,47грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0001380 від 01.09.2008р. на суму 31229,45грн. (а.с.25), №РН-0001379 від 01.09.2008р. на суму 195042,58грн. (а.с.28), №2054 від 01.12.2008р. на суму 11736,00грн. (а.с.30), №2019 від 24.11.2008р. на с уму 853,44грн. (а.с.35), №1922 від 06.11.2008р. на суму 37800,00грн. (а.с.38), який останній прийняв за довіреностями серії НБЙ № 641639 від 03.11.2008р., серії НБЙ № 641642 від 24.11.2008р., серії НБЙ № 641643 від 01.12.2008р. (копії яких містяться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 4.1 договру, покупець проводить повну оплату партії товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

За згодою сторін протягом трьох календарних днів покупець проводить часткову передоплату в розмірі від 30% за узгоджену до постачання партію товару. Повний розрахунок за поставлений товар виробляється протягом двадцяти банківських днів, починаючи з дня поставки товару, але не пізніше 27-го числа поточного місяця (п. 4.2 договру).

Відповідно до п. 6.1 договору, здача-приймання товару здійснюється: за якістю на підставі Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу При Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7; по кількості на підставі Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № 11-6.

В позовній заяві позивач зазначив, що відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково.

Таким чином, 16.12.2010р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 60 про сплату заборгованості у сумі 85838,82грн. (а.с.8). Однак відповідач залишив її без відповіді та задоволення.

З наданого позивачем акту звірки підписаного представниками обох сторін та їх підписи скріплені печатками, вбачається, що відповідач визнав свою заборгованість на суму 85838,82грн. (а.с.12)

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на день подачі позову до суду за останнім утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 85838,82грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами абзацу 2 ч.1 ст.193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ч.7 ст.193 ГК України та ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що після порушення провадження у справі, відповідачем було частково погашено заборгованість перед позивачем на суму 5200,00грн., що підтверджується квитанцією № 089939812 від 20.05.2011р. (а.с.40).

Зважаючи на викладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 5200,00грн. - основної заборгованості необхідно припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Вивчивши викладені обставини та дослідивши всі наявні докази по справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 80638,82грн. заборгованості є такими, що доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім основної суми боргу позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 10231,12грн., а саме: за період з 05.09.2008р. по 04.03.2009р. по специфікації № 5 від 04.09.2008р. на суму 502,23грн., за період з 05.09.2008р. по 04.03.2009р. по специфікації №4 в сумі 3716,73грн., за період з 01.12.2008р. по 31.05.2009р. по специфікації №6 на суму 4523,57грн., за період з 01.12.2008р. по 31.05.2009р. по специфікації №7 на суму 102,13грн., за період з 01.01.2009р. по 14.06.2009р. по специфікації №8 на суму 1273,28грн. та за період 15.06.2009р. по 30.06.2009р. по специфікації №8 на суму 113,18грн.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із п. 9.4 договору, у разі недотримання покупцем строків оплати товару згідно з п.4.1, останній сплачує продавцю пеню у розмірі діючої подвійної ставки НБУ від суми неоплаченого, але вже поставленого товару, за кожний день прострочення.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір пені внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання підлягає частковому задоволенню в сумі 10220,95грн., вимоги в частині стягнення пені в розмірі 10,17грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. У частині стягнення 5200,00грн. основної заборгованості суд припиняє провадження у справі за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентиляторний завод" (10001, м. Житомир, вул. Баранова, буд. 93, ідентифікаційний код 31538604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металспецпостач" (10001, м. Житомр, вул. Ватутіна, буд. 91/1, ідентифікаційний код 31600184) 80638,82грн. (вісімдесят тисяч шістсот тридцять вісім гривень 82 коп.) - основної заборгованості, 10220,95грн. (десять тисяч двісті двадцять гривень 95 коп.) - пені, 908,60грн. (дев'ятсот вісім гривень 60 коп.) - державного мита, 170,26грн. (сто сімдесят гривень 26 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 5200,00грн. основної заборгованості провадження у справі припинити.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГнисюк С.Д.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з повід.)