Рішення № 16284266, 07.06.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "07" червня 2011 р. Справа № 18/1012

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець;

ОСОБА_2, довіреність від 28.03.2011р.;

від відповідача не з'явився;

розглянув справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Новоград-Волинський)

до Управління житлово-комунального господарства Новоград-Волинської міської ради (м.Новоград-Волинський)

про стягнення 208354,86грн. (згідно заяви про зміну позовних вимог (т.1,а.с.36-38)

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 206724,13грн. заборгованості, з яких: 152930,55грн. основного боргу за виконані на підставі договорів від 25.06.2006р. та 10.01.2007р. роботи та 53793,58грн. інфляційних.

Згідно заяви про зміну позовних вимог (т.1, а.с.36-38) відповідач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 208354,86 грн., з яких: 152613,67грн. основного боргу та 55741,19грн. інфляційних.

Спір розглядається в межах збільшених позовних вимог.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зміну позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. В адресованому господарському суду клопотанні відповідач в черговий раз просить відкласти розгляд справи посилаючись на неможливість його представника прибути в судове засідання з поважних причин.

Раніше, представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях (т.1, а.с.28-30; 49-50; 132-134, т.2, а.с.71-72), в яких зокрема, посилаються на те, що позивачем не надано доказів, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини, а саме не надано актів виконаних робіт, на підставі яких відповідно до укладеного між сторонами договору повинна була здійснюватись оплата за послуги. Крім того, зазначають, що згідно Бюджетного кодексу України та порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України від 09.08.2004 №136 реєстрація актів виконаних робіт повинна бути проведена протягом 7 робочих днів, оскільки фінансування рахунків загального та спеціального фондів припиняється 25 грудня поточного року. Враховуючи, що станом на 25.12.2007р. була відсутня кредиторська заборгованість управління ЖКГ перед позивачем, вважають що позовні вимоги є необґрунтованими.

У письмовому поясненні від 28.03.2011р. (т.2, а.с.71-72) відповідач вказує, що за період 2006 року перед ПП ОСОБА_1 дійсно рахувалась кредиторська заборгованість в розмірі 32248,42грн., однак на виконання рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради від 22.07.2009р. №274 (т.1, а.с.68), управлінням житлово-комунального господарства та комунальної власності Новоград-Волинської міської ради дану заборгованість було визнано безнадійною для погашення та списано з бухгалтерського обліку, оскільки строк позовної давності минув.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, що поважність причини неявки представника відповідача документально не підтверджена, а також той факт, що відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання іншого представника, приймаючи до уваги закінчення строку розгляду справи (про що відповідача було попереджено в ухвалах господарського суду від 26.04.2011р., та те, ще розгляд справи з часу порушення провадження у справі неодноразово відкладався, чим учасникам судового процесу забезпечувалась можливість подати або надіслати суду додаткові докази в обґрунтування своїх доводів та заперечень, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки вважає, що відповідач мав процесуальну можливість довести ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень, та вважає за можливе здійснювати розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25 липня 2006 року та 10 січня 2007 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 (позивач, виконавець) та Відділом житлово-комунального господарства міської ради, правонаступником якого є Управління Житлово-комунального господарства та комунальної власності Новоград-Волинської міської ради (замовник, відповідач), укладені договори на надання послуг зі збирання відходів в м.Новограді-Волинському від будинків приватного сектору (т.1, а.с.12-14; 68-70).

Предметом вказаних договорів є послуги виконавця зі збирання відходів в м.Новограді-Волинському від будинків приватного сектору згідно рішення сесії від 28.04.2005р. №402 "Про збір та вивезення побутового сміття з житлових будинків приватного сектора та встановлення платежу за користування комунальними та санітарними мережами міста", тендерної пропозиції виконавця (пункт 1.1 договорів).

Відповідно до п.п. 3.1 договорів, замовник зобов'язується проводити оплату за надані послуги, згідно актів-виконаних робіт за повний місяць.

Пунктом 3.2 договору в і д 25.06.2006р. встановлено, що оплата проводиться за фактично виконані роботи. До розрахунку береться фактична кількість укладених договорів з мешканцями приватного сектору.

Згідно п.3.2 договору в і д 10.01.2007р. оплата проводиться за фактично виконані роботи. До розрахунку береться фактична кількість укладених договорів з мешканцями приватного сектора (з врахуванням фактичної сплати населенням за надані послуги замовнику).

Сторони погодили, що акт виконаних робіт подається виконавцем замовнику не пізніше 27 числа поточного місяця. Розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі п.7 ст.51 Бюджетного кодексу України. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок (п.п.3.4 договорів).

Пунктом 4.2.1 вищевказаних договорів встановлений обов'язок замовника проводити щомісячно оплату за ф а к т и ч н о н а д а н і послуги, на підставі актів виконаних робіт, по цінам, що вказані в тендерній пропозиції виконавця.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, що в повному обсязі виконував свої договірні зобов'язання, однак відповідач в порушення умов договорів не сплатив позивачу вартості фактично наданих ним в період з жовтня 2006р. по грудень 2007р. робіт, чим спонукав останнього звернутись з позовом до суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Згідно положень статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема з договору.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплати виконані роботи, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з надання послуг.

Згідно зі ст.901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, внаслідок укладання між сторонами договорів від 25.07.2006р. та 10.01.2007р., позивач та відповідач набули відповідних прав та обов'язків.

Зокрема, у позивача виникло зобов'язання надати відповідачу послуги зі збирання відходів в м.Новограді-Волинському від будинків приватного сектору, а у відповідача - зобов'язання проводити оплату за фактично надані послуги згідно актів виконаних робіт за повний місяць.

Вимоги щодо поводження з побутовими відходами встановлені ст.35-1 Закону України "Про відходи", згідно ч.ч.1, 2, 3 якої поводження з побутовими відходами здійснюється відповідно до державних норм, стандартів і правил. Власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Збирання та перевезення побутових відходів у межах певної території здійснюються юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.

Як свідчить матеріали справи, на виконання умов договорів від 25.07.2006р. та 10.01.2007р. позивач ф а к т и ч н о надав відповідачу послуги по вивезенню твердих побутових відходів за період з жовтня 2006 року по грудень 2007 року згідно актів виконаних робіт (т.1. а.с.94-119), а саме:

- за жовтень 2006 року на суму 30248,00грн.;

- за листопад 2006 року на суму 30232,00грн.;

- за грудень 2006 року на суму 30268,00грн.;

- за січень 2007 року на суму 29448,10грн.;

- за лютий 2007 року на суму 24414,00грн.;

- за березень 2007 року на суму 24437,40грн.;

- за квітень 2007 року на суму 24488,00грн.;

- за травень 2007 року на суму 24585,00грн.;

- за червень 2007 року на суму 24967,00грн.;

- за липень 2007 року на суму 25022,40грн.;

- за серпень 2007 року на суму 25034,00грн.;

- за вересень 2007 року на суму 25502,10грн.;

- за жовтень 2007 року на суму 25529,40грн.;

- за листопад 2007 року на суму 25654,20грн.;

- за грудень 2007 року на суму 25814,10грн.

Загальна сума наданих послуг складає 395643,70грн.

При цьому в щомісячний розрахунок за надані послуги відповідно до умов договорів приймались кількість щомісячно укладених договорів з мешканцями приватного сектору на вивезення сміття т а ціна послуги зі збирання відходів з одного двору (яка відповідно до п.п.2.3 договорів в 2006р. складала - 4,00грн., а в 2007 році - 3,90грн.).

Починаючи з вересня 2007р. акти виконаних робіт з вивезення твердих побутових відходів з приватного сектору міста підписувались відповідачем із зауваженнями про те, що послуги населенню надавались несвоєчасно, порушувався графік вивезення побутових відходів, від населення надходили скарги та заяви, у зв'язку із чим відповідачем було знято з позивача суму по акту виконаних робіт за вересень 2007 року - 2,60грн.; по акту виконаних робіт за жовтень 2007 року - 13,30грн.; по акту виконаних робіт за листопад 2007 року - 4,80грн.; по акту виконаних робіт за грудень 2007 року - 32,60грн.

Таким чином за неякісне надання послуг у вищевказаний період з позивача відповідачем відраховано 53,30грн. Позивач погоджується із обґрунтованістю даної суми.

Отже, якісних послуг позивачем для відповідача надано на суму 395590,40грн. (395643,70грн. - 53,30грн.).

В порушення умов договорів замовник свої зобов'язання щодо оплати послуг в погоджені сторонами строки виконав частково на загальну суму 243029,00грн. (т.2, 66; 149), внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 152561,40грн.

Відповідач у додаткових поясненнях до відзиву (т.1, а.с.132-134) на позовну заяву зазначає, що господарським судом прийнято рішення по справі №9/1005 за позовом ПП ОСОБА_1 до Відділу житлово-комунального господарства виконкому Новоград-Волинської міської ради про стягнення 33514,67грн. за 2006р., яким відмовлено ПП ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за 2006р. є необґрунтованими.

Судом встановлено, що дійсно така справа розглядалась судом, однак як вбачається з позовної заяви позивач просив стягнути заборгованість за надані послуги з вивезення ТПВ за період з лютого 2006р. по липень 2006р. (т.2, а.с.151-152), тоді як у даній господарській справі предметом розгляду є заборгованість з жовтня 2006р. по грудень 2007р., тобто твердження відповідача викладені у додаткових поясненнях до відзиву на позовну заяву є безпідставними.

Щодо посилань відповідача на те, що відповідно до вимог п.3.2 договору від 10.01.2007р. оплата за надані позивачем послуги проводилась відповідачем в залежності від фактичної сплати населенням за надані послуги (а не від фактично наданих послуг) , господарський суд приймає до уваги наступне:

Як вже зазначалось, пунктом 3.2 договору від 10.01.2007р. (т.1, а.с.12) сторони передбачили, що оплата проводиться за фактично виконані роботи. До розрахунку береться фактична кількість укладених договорів з мешканцями приватного сектора (з врахуванням фактичної сплати населенням за надані послуги замовнику).

Відповідач з урахуванням п.3.2 договору зменшував позивачу нарахування за надані послуги з вивезення ТПВ по актам виконаних робіт за червень 2007р. на суму 9236,30грн., за липень 2007р. на суму 4053,63грн., за серпень 2007р. на суму 3955,29грн., за вересень 2007р. на суму 5931,79грн., за жовтень 2007 р. на суму 4418,70грн., за листопад 2007р. на суму 7585,50грн., за грудень 2007р. на суму 8030,77грн., та проводив оплату за надані позивачем послуги виходячи із сум фактичної сплати населенням за надані послуги замовнику, а не із фактично наданих позивачем послуг.

Однак, не погоджуючись із даним пунктом договору позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до Управління житлово-комунального господарства та комунальної власності Новоград-Волинської міської ради про визнання п.3.2 договору від 10.01.2007р. на надання послуг зі збирання відходів в м.Новоград-Волинському від будинків приватного сектору частково недійсним.

Відповідно до ухвали господарського суду Житомирської області від 01.12.2009р. (т.1, а.с.188), дана господарська справа зупинялась до набрання законної сили рішенням господарського суду по справі №5/117-Д за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства та комунальної власності Новоград-Волинської міської ради про визнання частково недійсним п.3.2 договору від 10.01.2007р.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.04.2010р. по справі №5/117-Д (т.2, а.с.3-4), яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 20.07.2010р., в и з н а н о н е д і й с н и м п.3.2 договору, укладеного між Відділом житлово-комунального господарства міської ради (правонаступником якого є Управління житлово-комунального господарства та комунальної власності Новоград-Волинської міської ради) і приватним підприємцем ОСОБА_1 10.01.07р. в ч а с т и н і : "до розрахунку за фактично виконані роботи береться з врахуванням фактичної сплати населенням за надані послуги замовнику".

Тобто, з урахуванням вказаного рішення суду, яким визнано недійсним п.3.2 договору, відповідач безпідставно зменшував позивачу нарахування за надані послуги з вивезення ТПВ та проводив оплату за надані позивачем послуги виходячи із сум фактичної сплати населенням за надані послуги замовнику, а не із фактично наданих позивачем послуг.

Твердження відповідача про відсутність у позивача актів виконаних робіт з вивезення твердих побутових відходів в період з вересня по грудень 2007 року (т.1, а.с.49-50), суд вважає необґрунтованими, враховуючи наступне:

В матеріалах господарської справи містяться акти виконаних робіт з вивезення твердих побутових відходів з приватного сектору міста з січня 2007р. по грудень 2007р. (т.1, а.с.94-119), оригінали яких оглянуто в судовому засіданні.

Вказані акти складені та підписані комісією у складі представників замовника - начальника відділу благоустрою управління ЖКГ та КВ міської ради Бороздіна Д.Д., спеціалістів 1-ї категорії Дем'яненка А.А., Собченко І.О. та виконавця ПП ОСОБА_1 (т.1, а.с.94-119). Крім того, позивач надавав для відповідача послуги зі збирання відходів у м.Новоград-Волинському від будинків приватного сектору згідно рішення сесії від 28.04.2005р. №402 "Про збір та вивезення побутового сміття з житлових будинків приватного сектора та встановлення платежу за користування комунальними та санітарними мережами міста" як переможець проведеного тендеру; у спірний період відповідач не мав інших договорів на послуги зі збирання відходів у м.Новоград-Волинському від будинків приватного сектору. В актах зазначено фактичну кількість укладених договорів з мешканцями приватного сектора та вказана договірна ціна за кожен двір з врахуванням тендерної пропозиції виконавця.

Також у письмовому поясненні від 28.03.2011р. (т.2, а.с.71-72) відповідач вказує, що за період 2006 року перед ПП ОСОБА_1 дійсно рахувалась кредиторська заборгованість в розмірі 32248,42грн., однак на виконання рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради від 22.07.2009р. №274 (т.1, а.с.68) управлінням житлово-комунального господарства та комунальної власності Новоград-Волинської міської ради дану заборгованість було визнано безнадійною для погашення та списано з бухгалтерського обліку, оскільки строк позовної давності минув.

Згідно практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції (Довідкова інформація, ІАЦ "Ліга" від 28.04.2007р., а також Юридична енциклопедія) безнадійна заборгованість - це заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності);заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Натомість рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради №274 "Про списання кредиторської заборгованості, яка рахується в управлінні житлово-комунального господарства та комунальної власності міської ради" прийнято 22.07.2009р., тобто до спливу строку позовної давності.

Приписами ч.2 ст.4 ГПК України встановлено, що господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути заборгованість за надані послуги в жовтні 2006р.

Отже, звернувшись у липні 2009 року з позовом до суду про стягнення заборгованості за жовтень 2006р., позивач не пропустив трьохрічного строку позовної давності.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ч.1 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що станом на день розгляду спору у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 152561,40грн.

Враховуючи, що відповідач не провів розрахунки з позивачем в установлені терміни, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 152561,40грн. заборгованості за надані послуги зі збирання відходів в м.Новоград-Волинському від будинків приватного сектору обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Проте позивач просить стягнути з відповідача 152613,67грн., що на думку суду є неправомірним.

За таких обставин, господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 52,27грн. основного боргу за необґрунтованістю.

Що стосується стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 55741,19грн. господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Згідно заяви про зміну позовних вимог (т.1, а.с.36-38) позивач просить стягнути з відповідача крім суми основного боргу інфляційні нарахування, при цьому позивач не подає обґрунтованого розрахунку інфляційних. Наданий позивачем розрахунок інфляційних (т.1, а.с.40-42) здійснено неправильно, без врахування приписів Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" та Рекомендацій Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Ухвалами суду від 01.02.2011р., 01.03.2011р., 29.03.2011р. та 26.04.2011р. позивача було зобов'язано надати обґрунтований розрахунок інфляційних нарахувань.

Позивач вимоги ухвал господарського суду від 01.02.2011р., 01.03.2011р., 29.03.2011р., 26.04.2011р. не виконав, обґрунтованого розрахунку інфляційних не надав, що позбавляє господарський суд можливості повно всебічно та обєктивно дослідити правильність інфляційних нарахувань на суму 55741,19грн.

В зв'язку з цим господарський суд приходить до висновку, що вимоги ухвал господарського суду, в частині надання обґрунтованого розрахунку інфляційних, позивач не виконав без поважних причин.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про залишення позову в частині стягнення 55741,19грн. інфляційних без розгляду на підставі п.5 ч. 1 ст.81 ГПК України.

Суд звертає увагу позивача, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову в частині стягнення 55741,19грн. інфляційних без розгляду, позивач має право повторно звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи; витребуваних ухвалами суду (а.с.140-141, 146-147) документів на підтвердження заперечень відповідач суду не надав, про причини неможливості надання необхідних доказів суд не повідомив.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню частково на суму 152561,40грн. основного боргу.

Господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 52,27грн. основного боргу та залишає позов без розгляду в частині стягнення 55741,19грн. інфляційних нарахувань.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 81, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління Житлово-комунального господарства та комунальної власності Новоград-Волинської міської ради (11700, м.Новоград-Волинський, вул.Шевченка, 16, код 34648973)

на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (11700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

- 152561,40грн. - основного боргу;

- 1525,61грн. - витрат по сплаті державного мита;

- 230,65грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові відмовити в частині стягнення 52,27грн. основного боргу.

4. Залишити позов без розгляду в частині стягнення 55741,19грн. інфляційних нарахувань.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя Соловей Л.А.

Повне рішення складено 14 червня 2011 року

Віддрукувати 3прим:

1 - в справу ; 2 - позивачу; 3- відповідачу (рек. з повід)