Рішення № 16284025, 15.06.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

15 червня 2011 р.

Справа 13/75/2011/5003

за позовом:Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (бульвар Т.Шевченко/вул.Пушкінська,8/26, м.Київ, 01004, код ЄДРПОУ 14359319) що представлений Відділенням "Вінницька регіональна дирекція "ПАТ "ВТБ Банк" (пл.Гагаріна,2, м.Вінниця, 21018)

до:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 31185,78 доларів США та 743,58 грн. пені

Головуючий суддя Тісецький С.С.

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

позивача : ОСОБА_3, довіреність

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 20.04.2011 р. порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 31185,78 доларів США та 743,58 грн. пені, що включає в себе 28875,30 доларів США - заборгованості за кредитом; 2269,54 доларів США - заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом; 40,94 доларів США - 3% річних, з призначенням до слухання на 25.05.2011 р., проте в зв'язку з перебуванням судді у відрядженні ухвалою суду від 06.05.2011 р. судове засідання перенесено на 01.06.2011 р., однак через неявку представника відповідача судове засідання було відкладено на 15.06.2011 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обовязок суду.

На визначену дату з'явився представник позивача .

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 02.06.2011 р. №5389р-5390р.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд зясував:

22.08.2006 р. між Акціонерним комерційним банком «Мрія» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №888, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошових коштів в сумі 53000,00 доларів США, строком користування кредитними грошовими коштами до 19.08.2011 року (п.1.1 договору).

В забезпечення укладеного кредитного договору відповідач, згідно договору застави, посвідченого ОСОБА_4 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 23.08.2006 року за реєстровим №2603 передав в заставу банку рухоме майно: транспортний засіб .

Відповідно до п.4.1 та п.4.2 кредитного договору відповідач прийняв зобов'язання повернути позивачеві отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом в повному обсязі, в строки та в порядку встановленими кредитним договором. Пунктом 1.1 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом встановлюються в розмірі 12,5% річних. Проценти за користування кредитом сплачуються відповідачем щомісячно з 20 числа по останній робочий день поточного місяця за винятком останнього місяця, коли сума нарахованих процентів сплачується разом з основною сумую кредиту, (п.8.1 кредитного договору).

Позивачем свої зобов'язання по договору щодо надання відповідачеві грошових коштів (кредиту) в сумі 53 000,00 доларів США виконані належним чином, що підтверджується меморіальним валютним ордером №35_2 від 22.08.2006 р. і виписками по рахунках (а.с. 41-85).

Однак, відповідач, користуючись грошовими коштами, свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконує, а саме останнім не було сплачено прострочену заборгованість перед позивачем по процентам за користування кредитом за період з 02.03.2009 року по 07.04.2011 року що становить 2 199,36 доларів США та не сплатив поточну заборгованість перед позивачем по процентам за користування кредитом за період з 01.04.2011 року по 07.04.2011 рік.

Відповідно до пункту 4.5 кредитного договору позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, незалежно від настання строку виконання зобов'язання в тому числі у випадках:

-несплати процентів за користування кредитом (в тому числі неналежної сплати процентів);

-порушення заставодавцем (поручителем, гарантом) зобов'язань за договором, що забезпечує виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Відповідач відповідно до п. 2.3.12 договору застави зобов'язався здійснити страхування заставленого майна на випадок його втрати або загибелі на користь заставодержателя за свій рахунок на весь період дії кредитного договору. У випадку застрахування предмету застави на менший термін, ніж термін дії кредитного договору, заставодавець зобов'язаний перестрахувати предмет застави на термін дії кредитного договору та надати Заставодержателю копію договору страхування.

Відповідач на виконання своїх зобов'язань перед банком застрахував предмет застави на один рік, що підтверджується Договором добровільного страхування транспортного засобу №297 від 28.08.2006 року, вказаний договір припинив свою дію 27.08.2007 р. Доказів пролонгації Договору страхування на новий строк, відповідач позивачу не надав. Таким чином відповідач порушив зобов'язання за договором, що забезпечує виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ст.1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Позивачем на адресу відповідача направлялись вимоги про повернення заборгованості за кредитним договором, однак які останнім були залишені без реагування.

Таким чином на день розгляду справи зобов'язання відповідача перед позивачем за не виконано, а заборгованість склала 28875,30 доларів США - заборгованості за кредитом; 2269,54 доларів США - заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом.

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.2 ст.1050 та ч.2. ст.1054 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Дії позивача по наданню відповідачу (позичальнику) кредиту та дії відповідача по прийняттю зазначених кредитних коштів, свідчать про те, що у позичальника (відповідача) виникло зобовязання по поверненню отриманих та використаних ним кредитних коштів та сплаті процентів за їх користування.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Вказаним договорами така відмова не допускається.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів щодо проведення розрахунків з позивачем суду не надали.

Отже позовні вимоги позивача підлягає задоволенню, однак відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначенні не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Датою платежу вважається дата прийняття судового рішення.

Такої думки притримується Вищий господарський суд України зокрема у постанові від 14.01.2010 р. по справі 11/70-09 (номер у Єдиному реєстру судових рішень 7608962).

З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з суми нарахування заборгованості у доларах США за офіційним курсом гривні до долару США на 15.06.2011 р. (7,9735 грн. за 1 долар США), тобто: у сумі 230237,20 грн. - заборгованості за кредитом; 2269,54 доларів та 18096,18 грн. - заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом

Відповідно до положень ст.49 ГПК України понесені позивачем судові витрати на оплату держмита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, при цьому для визначення судових витрат, які підлягають відшкодуванню на користь позивача, суд виходить з суми заборгованості, визначеної у гривнях за офіційним курсом НБУ на день подання позову (7,9692 грн. за 1 долар США).

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 24869,54 грн. - пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 743,58 грн. - пені, згідно розрахунку позивача, підлягає задоволенню, з покладанням на відповідача судових витрат, так як вказана вимога передбачена умовам п.9.2 договору укладеного між сторонами, де вказано, що у разі несвоєчасної (неналежної) сплати процентів за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Одночасно позивач просить стягнути з відповідача 40,94 доларів США - 3% річних, згідно наданого ним розрахунку.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 40,94 доларів США - 3% річних, відповідають умовам чинного законодавства і підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат, однак на підставі зазначеного вище стягненню підлягає еквівалентна сума в гривнях що відповідно до курсу НБУ складає 236,43 грн.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 44, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити .

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент.код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (бульвар Т.Шевченко/вул.Пушкінська,8/26, м.Київ, 01004, код ЄДРПОУ 14359319) 28875,30 доларів США - заборгованості за кредитом, що пропорційно по курсу НБУ складає 230237,20 грн.; 2269,54 доларів США - заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, що пропорційно по курсу НБУ складає 18096,18 грн.; 40,94 доларів США - 3% річних, що пропорційно по курсу НБУ складає 326,43 грн.; 743,58 грн. пені; 311,86 доларів США витрат на державне мито, що пропорційно по курсу НБУ 2485,27 грн., 102,00 грн. - витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 20 червня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (АДРЕСА_1)