Рішення № 16283992, 14.06.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 червня 2011 р. Справа 3/22/2011/5003

за позовом: Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (м. Київ) в особі Відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк", код ЄДРПОУ 14359319 (пл. Гагаріна, 2, м. Вінниця, 21018)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарнет", код ЄДРПОУ 32066366 (вул. Келецька, 53, к. 411, м. Вінниця, 21000)

про стягнення заборгованості 61 130,69 доларів США та 1754,46 грн. пені за кредитним договором №307/07 від 28.02.2007р.

Головуючий суддя Колбасов Ф.Ф.

Cекретар судового засідання Здорик Я.С.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 463/11.5.2 від 30.07.10р.;

відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № б/н від 14.05.11р.

ВСТАНОВИВ :

Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (м. Київ) в особі Відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарнет" заборгованості за кредитним договором № 307/07 від 28.02.2007р. в розмірі: 57000,00 доларів США - борг за кредитом; 1615,00 доларів США - 30% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту; 2409,03 доларів США - борг за процентами; 106,66 доларів США - 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів; 1754,46 грн. - пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за кредитом.

18.04.2011 року господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 3/22/2011/5003 та призначено її до розгляду на 05.05.2011 року.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Ухвалою суду від 23.05.2011р. розгляд справи призначено на 14.06.2011р.

В судовому засіданні 14.06.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у відзиві № б/н від 23.05.2011р. та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, а саме підтвердили наявність заборгованості по тілу кредиту в розмірі 57000,0 доларів США, але вважать, що розмір заборгованості по процентам нарахований позивачем в порушення п. 7.4. кредитного договору, оскільки зазначеним пунктом передбачено нарахування процентів за кредитом в гривні, а позивачем нараховано в доларах США.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Акціонерним комерційним банком "Мрія" правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (банк) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарнет" (позичальник) укладений кредитний договір №307/07 від 28.02.2007 року.

Відповідно до п.1.1. договору предметом даного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредит) на суму 97000,00 доларів США, строком користування до 28 лютого 2011р., з платою за користування кредитом - 13 відсотків річних по кредиту.

Відповідно п.2.4. договору банк надає позичальнику кредит на придбання основних засобів.

Банк зобов'язаний надати позивальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на строк, що встановлений в п.1.1 кредитного договору та в порядку і на умовах, встановлених кредитним договором (п.3.1 договору).

Відповідно до п.п. 4.1 договору позичальник зобов'язаний повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку встановлених кредитних договором.

Позичальник зобов'язаний сплатити банку проценти за користування кредитом у розмірі та порядку, що встановлені кредитним договором (п.4.2 договору).

Відповідно до п. 7.2. договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно з 20 числа по останній робочий день поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів.

Згідно п. 8.1. договору перерахування банку процентів за користування кредитом в розмірі, встановленому п.1.1 кредитного договору, здійснюється щомісячно в строк з 20 числа по останній робочий день поточного місяця за винятком останнього місяця, коли сума нарахованих процентів сплачується разом з основною сумою кредиту.

На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачеві грошові кошти (кредит) в сумі 97000,00 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 35_2 від 12.03.2007р. і банківськими виписками по особовому рахунку відповідача.

Відповідач свої зобов'язання в повному обсязі не виконав, так з моменту укладення кредитного договору погасив заборгованість частково, а саме: 40 000,0 доларів США - кредиту, 32 921,99 доларів США - процентів за користування кредитом за період з 01.12.2010р. по 31.03.2011р., що підтверджується виписками банківської установи по особовому рахунку позичальника, а також розрахунком заборгованості.

Таким чином, станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 307/07 від 28.02.2007 р. склала: 57000,00 доларів США - борг за кредитом, 2409,03 доларів США - борг за процентами за користування кредитом.

Наведене стверджується:

- кредитним договором № 307/07 від 28.02.2007 р.;

- меморіальним валютним ордером № 35_2 від 12.03.2007р.;

- банківськими виписками по особовому рахунку відповідача;

- розрахунком суми боргу;

- обопільно підписаним сторонами актом звіряння розрахунків від 29.04.2011р. по кредитному договору № 307/07 від 28.02.2007р. складеним станом на 04.04.2011р.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічне положення містить і ст.173 Господарського кодексу України.

Виходячи із встановлених обставин спору, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до п. 1.22 глави 1 розділу ІІІ Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених Постановою Правління НБУ від 18.06.2003р. № 255 позивачем при обрахунку процентів за користування кредитом застосовано метод визначення кількості днів - "Факт/360", який передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів.

Відповідно до п. 3.17.1 Положення про облікову політику ПАТ "ВТБ Банк", визначено, що метод "факт/360" застосовується в банку при нарахуванні процентів в томі числі за кредит в іноземній валюті.

Доводи відповідача наведені у відзиві № б/н від 23.05.2011р. про необхідність нарахування у гривні процентів за користування кредитом відповідно до п. 7.4. кредитного договору не беруться судом до уваги зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно п. 7.4. кредитного договору при розрахунку відсотків використовується 365 (366) днів у році по кредиту в гривнях.

Тобто, зазначена норма визначає порядок розрахунку відсотків по кредиту у гривнях, таким чином цей пункт не відповідає умовам договору та не може застосовуватись до кредитних зобов"язань в іноземній валюті.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

При цьому згідно зі статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 3 ст. 533 ЦК України встановлено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

В абз. 3 пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. ч. 1 і 2 ст. 5, ч. 1 ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Під час вирішення справи судом встановлено, що укладаючи кредитний договір № 307/07 від 28.02.2007р. позивач діяв на підставі виданої Національним банком України банківської ліцензії N 79 від 03.12.2001 року та на підставі дозволу N 79-1 від 03.12.2001 року, яким передбачено право здійснювати операції визначені п.п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та додатку до нього, яким передбачено право здійснення валютних операцій, в тому числі операцій щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Враховуючи те, що зобов'язання за кредитним договором виражено в іноземній валюті - доларах США, банк, видаючи кредит у валюті, діяв на підставі отриманого в установленому порядку дозволу; відповідач отримав кредит і в подальшому здійснював його погашення в іноземній валюті, суд дійшов висновку, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті.

Виходячи з того, що виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то наряду зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й відсотки за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий відсоток не є фінансовою санкцією, а є платою за користування грошима.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 57000,0 доларів США - боргу за кредитом, 2409,03 доларів США - заборгованості за процентами за користування кредитом правомірними та обґрунтованими, а тому вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем, за неналежне виконання зобовязань за кредитним договором заявлено до стягнення з відповідача 1615,0 доларів США - 30 % річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту за період з 01.03.2011р. по 03.04.2011р., 106,66 доларів США - 3% річних, нарахованих в зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів за період з 02.03.2009р. по 03.04.2011р. та 1754,46 грн. - пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за кредитом за період з 06.10.2010р. по 03.04.2011р.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

В пункті 9.1. договору сторони визначили, що у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити 30 процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 9.2. договору, у разі несвоєчасної (неналежної) сплати процентів за користуванням кредитом позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення з відповідача 30 % річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту, 3% річних, нарахованих в зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів та пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за кредитом є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Одночасно судом проведено перевірку правильності нарахування зазначених вище сум, внаслідок чого встановлено, що позивачем допущено помилку під час проведення підрахунків, яка полягає у тому, що останнім при обрахунку застосовано метод визначення кількості днів - "Факт/360".

Зазначений метод передбачений чинним законодавством саме для обрахунку процентих доходів і витрат, однак згідно "Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України", затвердженого постановою НБУ від 17.06.2004р. № 280 штрафи, пені, що отримані банком включаються до інших операційних доходів, а проценти річних передбачені ст. 625 ЦК України є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Тому, під час розрахунку пені та процентів річних слід використовувати фактичну кількість днів у році.

При перерахунку пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за кредитом за період з 06.10.2010р. по 03.04.2011р. сума пені складає 1730,42 грн. згідно нижче наведеного розрахунку:

За період з 06.10.2010р. по 31.10.2010р. сума пені складає 38,34 доларів США (3517,34 дол. США*7,75%*2/ 365*26), що еквівалентно 305,19 грн.;

За період з 01.11.2010р. по 30.11.2010р. сума пені складає 52,94 доларів США (4155,42 дол. США*7,75%*2/ 365*30), що еквівалентно 421,40 грн.;

За період з 01.12.2010р. по 01.12.2010р. сума пені складає 2,03 доларів США (4772,92 дол. США*7,75%*2/ 365*1), що еквівалентно 16,16 грн.;

За період з 02.12.2010р. по 31.12.2010р. сума пені складає 30,40 доларів США (2386,46 дол. США*7,75%*2/ 365*30), що еквівалентно 241,98 грн.;

За період з 01.01.2011р. по 04.01.2011р. сума пені складає 4,05 доларів США (2386,46 дол. США*7,75%*2/ 365*4), що еквівалентно 32,24 грн.;

За період з 05.01.2011р. по 31.01.2011р. сума пені складає 34,68 доларів США (3024,54 дол. США*7,75%*2/ 365*27), що еквівалентно 276,05 грн.;

За період з 01.02.2011р. по 14.02.2011р. сума пені складає 21,78 доларів США (3662,62 дол. США*7,75%*2/ 365*14), що еквівалентно 173,37грн.;

За період з 15.02.2011р. по 28.02.2011р. сума пені складає 7,10 доларів США (1194,62 дол. США*7,75%*2/ 365*14), що еквівалентно 56,52 грн.;

За період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. сума пені складає 23,31 доларів США (1770,95 дол. США*7,75%*2/ 365*31), що еквівалентно 184,15 грн.;

За період з 01.04.2011р. по 03.04.2011р. сума пені складає 2,26 доларів США (1770,95 дол. США*7,75%*2/ 365*3), що еквівалентно 17,99 грн.;

Позивачем було заявлено до стягнення 1754,46 грн. пені, тобто на 24,04грн. більше, а тому в цій частині позову слід відмовити.

При перевірці правильності нарахування позивачем 30 % річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту за період з 01.03.2011р. по 03.04.2011р. встановлено наступне:

За період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. сума 30% річних складає 1452,33 доларів США (57000,0 дол. США*30% / 365*31);

За період з 01.04.2011р. по 03.04.2011р. сума 30% річних складає 140,55 доларів США (57000,0 дол. США*30% / 365*3).

Загальна сума 30% річних становить 1592,88 доларів США. Враховуючи вищевикладене, позов в частині стягнення 30% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 1592,88 доларів США, а в решті суми - 22,12 доларів США слід відмовити.

При перевірці правильності нарахування позивачем 3 % річних, нарахованих в зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів з 02.03.2009р. по 03.04.2011р., згідно періодів та сум визначених позивачем в розрахунку (а.с. 35), з урахуванням помилки в частині визначення кількість днів у році, загальна сума 3% річних становить 105,17 доларів США. Враховуючи вищевикладене, позов в частині стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 105,17 долрів США, а в решті суми - 1,49 доларів США слід відмовити.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.

14.06.2011року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарнет", код ЄДРПОУ 32066366, вул. Келецька, 53, к. 411, м. Вінниця, 21000 (п/р 26001020046680 в Відділенні "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767)на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (бульвар Т. Шевченко/вул. Пушкінська, 8/26, м. Київ, 01004) в особі Відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк", код ЄДРПОУ 14359319 (пл. Гагаріна, 2, м. Вінниця, 21018) 57000,00 доларів США - заборгованості за кредитом; 1592,88 доларів США - 30% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту; 2409,03 доларів США - борг за процентами; 105,17доларів США - 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів; 1730,42 грн. - пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за кредитом, 611,07 доларів США та 100,60 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита; 235,91 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 20 червня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи