Рішення № 16283974, 16.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

16.06.2011Справа №5002-18/2333-2011 За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Чорномор» ОРГ» (96555, Сакський район, с. Уютне, вул. Кірова, 5, кв. 10; поштова адреса: 97420, м. Євпаторія, пер. Товарний, 9-А )

до відповідача Управління закладів освіти Київської районної ради м. Сімферополя (95034, м. Сімферополь, бульвар ім. І. Франка, 25, кв. 423)

Про стягнення 52043,70 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1. представник, дов. від 14.03.2011.

Від відповідача Короленко М.С. голова ліквідаційної комісії.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Чорномор» ОРГ» (далі позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Управління закладів освіти Київської районної ради м. Сімферополя (далі відповідач), в якій просить стягнути з відповідача суму у розмірі 52043,70 грн., у тому числі: борг у розмірі 5125,07 грн., інфляційні втрати у сумі 666,26 грн., 3% річних у сумі 126,37 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 193 Господарського кодексу України та 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено 11 договорів поставки продуктів харчування у дошкільні навчальні заклади. Відповідно до вказаних договорів позивач за період з 14.01.2011 року по 25.02.2011 року поставив відповідачеві продукцію на суму 90638,45 грн. Проте у порушення умов договорів відповідач своєчасно та у повному обсязі не здійснював оплату за поставлені продукти харчування, у звязку із чим, станом на 25.05.2011 року за відповідачем рахується заборгованість у сумі 51251,07 грн. Несплата відповідачем вказаної суми заборгованості і стала підставою для звернення позивача до суду.

Одночасно з позовною заявою позивач надав суду заяву про забезпечення позову за вих. № 1016 від 25.05.2011 року, відповідно до якої просить суд винести ухвалу про забезпечення позову, якою заборонити комісії по припиненню Управління закладів освіти Київської районної ради м. Сімферополя здійснювати усі дії по процедурі припинення вказаної юридичної особи до прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог.

Ухвалою від 07.06.2011 суд відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

16.06.2011 у судовому засіданні представник позивача надав суду розрахунок суми позову, з якого вбачається, що заборгованість відповідача виникла за 9 договорами поставки.

Суд залучає такій розрахунок до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.06.2011 представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що відповідно до актів звірок станом на 28.02.2011 сума заборгованості відповідача становить 51251,07 грн.

Суд залучає такій відзив до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Чорномор» ОРГ» (виконавець ) та Управлінням закладів освіти Київської районної ради м. Сімферополя (замовник) укладено 9 договорів поставки продуктів харчування у дошкільні навчальні заклади Київського району м. Сімферополя, а саме: № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13, № 14.

Пунктами 1.1 таких договорів передбачено, що договір є основним документом, який визначає права і обовязки сторін по поставці продуктів харчування у дошкільні навчальні заклади Київського району м. Сімферополя, згідно специфікацій, які додаються до договорів.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладених договорів позивач повністю виконав взяті на себе обов'язки шляхом поставки продуктів харчування, вказаних у специфікаціях, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи. Так, у виконання умов договору № 6 від 01.01.2011 позивач поставив відповідачу продукти харчування на загальну суму 10549,93 грн., договору № 7 від 01.01.2011 на суму 9396,00 грн., договору № 8 від 01.01.2011 на суму 10684,60 грн., договору № 9 від 01.01.2011 на суму 8541,00 грн., договору № 10 від 01.01.2011 на суму 9114,40 грн., договору № 11 від 01.01.2011 на суму 2401,20 грн., договору № 12 від 01.01.2011 на суму 178,50 грн., договору № 13 від 01.01.2011 на суму 749,00 грн., договору № 14 від 01.01.2011 на суму 39023,82 грн.

Вказаний товар був отриманий відповідачем, про що свідчать підписи уповноваженої особи відповідача, у вищевказаних видаткових накладних та довіреностями на отримання товару.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до пунктів 4.5 вищевказаних договорів, оплата здійснюється з відстрочкою платежу 60 календарних днів. Форма розрахунків: безготівковий розрахунок.

Так, у виконання умов договору № 6 від 01.01.2011 відповідач перерахував позивачеві кошти у сумі 8735,18 грн., договору № 7 від 01.01.2011 у сумі 7416,00 грн., договору № 8 від 01.01.2011 у сумі 2074,60 грн., договору № 9 від 01.01.2011 у сумі 2385,50 грн., договору № 10 від 01.01.2011 у сумі 8575,40 грн., договору № 11 від 01.01.2011 у сумі 1357,20 грн., договору № 12 від 01.01.2011 у сумі 73,50 грн., договору № 13 від 01.01.2011 у сумі 553,00 грн., договору № 14 від 01.01.2011 у сумі 8217,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, за відповідачем рахується заборгованість за поставку продуктів харчування на загальну суму 51251,07 грн., а саме: заборгованість відповідача за договором № 6 від 01.01.2011 становить 1814,75 грн., за договором № 7 від 01.01.2011 1980,00 грн., за договором № 8 від 01.01.2011 8610,00 грн., за договором № 9 від 01.01.2011 6155,50 грн., за договором № 10 від 01.01.2011 539,00 грн., за договором № 11 від 01.01.2011 1044,00 грн., за договором № 12 від 01.01.2011 105,00 грн., за договором № 13 від 01.01.2011 196,00 грн., за договором № 14 від 01.01.2011 30806,82 грн.

Саме така сума заборгованості погоджена сторонами у актах звірки взаємних розрахунків, копії яких наявні у матеріалах справи.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязаннявідповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідач не представив суду доказів оплати коштів за поставлений товар у сумі 51251,07 грн. в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У звязку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 51251,07 грн. підлягають задоволенню.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 126,37 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок відсотків річних за період з 25.04.2011 по 25.05.2011, відповідно до якого позивач просить стягнути 3% річних у сумі 126,37 грн., суд знаходить його вірним, у звязку із чим, з відповідача підлягає стягненню 3% річних за вказаний період у сумі 126,37 грн.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача інфляційну суму у розмірі 666,26 грн., вказуючи період нарахування інфляційної суми за період з 24.04.2011 по 25.05.2011, при цьому нараховує інфляційну суму за квітень 2011 року.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пунктів 4.5 вищевказаних договорів, оплата здійснюється з відстрочкою платежу 60 календарних днів.

Остання поставка продуктів харчування була здійснена позивачем 25.02.2011.

Враховуючи 60-денну відстрочку платежу, строк оплати за такою поставкою становить 24.04.2011. Оскільки позивач вказує період нарахування інфляційної суми за період з 24.04.2011 по 25.05.2011, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, «при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня».

Таким чином, інфляційна сума повинна розраховуватися з 01.05.2011.

Однак, оскільки позивач нараховує інфляційну суму за квітень 2011 року, то у суду відсутні правові підстави для задоволення позову і частині стягнення з відповідача інфляційної суми у розмірі 666,26 грн., яка нарахована за квітень 2011 року, у звязку із чим суд у цій частині позову відмовляє.

Судові витрати відповідно до статей 44, 49 ГПК України суд відносить на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 16.06.2011 судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 20.06.2011.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Управління закладів освіти Київської районної ради м. Сімферополя (95034, м. Сімферополь, бульвар ім. І. Франка, 25, кв. 423; ідентифікаційний код 02144217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Чорномор» ОРГ» (96555, Сакський район, с. Уютне, вул. Кірова, 5, кв. 10; ідентифікаційний код 36598500) заборгованість у сумі 51251,07 грн., 3% річних у сумі 126,37 грн., державне мито у сумі 513,78 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 232,98 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.У частині позовних вимог щодо стягнення інфляційної суми у розмірі 666,26 грн. у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОсоченко І.К.