Рішення № 16283973, 14.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

14.06.2011Справа №5002-2/5270-2010 за позовом Феодосійської міської ради (98100, м. Феодосія, вул. Земська, 4)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про зміну умов договору оренди

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 представник, довіреність у справі.

Від відповідача ОСОБА_3 представник, довіреність у справі.

Суть спору:

Феодосійська міська рада звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про змінення умов договору оренди землі від 16.08.2005 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення 40 сесії 4 скликання Феодосійської міської ради від 29.7.2005 року №2241 відповідачу надано в оренду земельну ділянку, про що укладено відповідний договір оренди земельної ділянки від 03.07.2006 року. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору складала 754738,04 грн. Пунктами 4.2. рішення 37 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 29.08.2008 року №1698 «Про затвердження нормативно грошової оцінки земель м. Феодосія» затверджено нову нормативно грошову оцінку земель. Також пунктами рішення 37 сесії Феодосійської міської ради від 29.08.2008 року №1698 вказано на необхідність укладання додаткових угод до договорів оренди землі з метою приведення їх у відповідність до чинного законодавства. Листом від 23.12.2009року №02-30-208 позивачем надіслано відповідачу додаткову угоду від 26.11.2009 року до договору оренди земельної ділянки від 03.07.2006 року, в якій запропоновано внести зміни до договору оренди, однак, до наступного часу відповіді від відповідача не надійшло, що і стало підставою для звернення із позовом до суду.

18.11.2010 року позивач надав суду у судовому засіданні пояснення стосовно прохальної частини позову.

20.12.2010 року представник відповідача у судовому засіданні надав суду відзив на позов, яким просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Також вказаним відзивом відповідач зазначає, що в Севастопольському апеляційному адміністративному суді розглядається справа №2а-1884/10/0121 про скасування рішення Феодосійської міської ради від 29.8.2008 року №1698 «Про затвердження нормативно грошової оцінки земель м. Феодосія».

7 червня 2011 року судове засідання відбулося за участю представника позивача ОСОБА_4 та представника відповідача ОСОБА_3, довіреності у справі.

У судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення від 17.11.2010р до позовної заяви, відповідно до яких додатково обґрунтовує заявлені позовні вимоги.

7 червня 2011 року у судовому засіданні оголошувалась перерва на 14.6.2011р. після перерви судове засідання було продовжене.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які предявили позов або в інтересах яких предявлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі ГК України), якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, які здійснюються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом (ч.2). Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами (ч.3).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені також у статті 16 частині 2 Цивільного кодексу України, а саме такими способами можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Ця норма також визначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст..11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків являється договір.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 13 Конституції України визначено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст.ст.142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, окрім інших об'єктів, відноситься земля, управління якої здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішення. Права органів самоврядування захищаються в судовому порядку.

Відносини найму (оренди) врегульовані розділом 58 Цивільного кодексу України, згідно ч.2 ст.759 і ч.2 ст.792 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості укладення і виконання договору найму (оренди), а відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Частиною 6 ст.93 Земельного кодексу України також передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності і права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених даним Кодексом.

Відповідно до п.1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове - платне володіння й користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької й іншої діяльності.

В силу ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, які знаходяться в державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Рішенням 40 сесії 4 скликання Феодосійської міської ради від 29.07.2005 р. № 2241, суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку площею 0,2584 га, кадастровий номер 0111600000000110282, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

На виконання вказаного рішення між Феодосійською міською радою (орендодавець) та СПД ОСОБА_2 (орендар) укладено договір від 16.8.2005 року оренди земельної ділянки кадастровий № 0111600000000110282 площею 0,2584 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 5 цього Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на момент укладання договору оренди землі складала 754738,04 гривень.

Пунктом 8 договору передбачено, що він діє до 29.07.2015 року.

Згідно з пунктом 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 7547,38 грн. за рік, що складало 1 відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до пункту 12 договору розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів в наслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Вказаний договір зареєстровано у Феодосійському міському відділі Кримської регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.7.2006 року за № 040601900142.

Пунктами 2, 4.2, 5 рішення 37 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 29.08.2008 року №1698 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Феодосія» введено нову нормативну грошову оцінку земель міста Феодосії. При цьому, вказану нормативно грошову оцінку вирішено ввести в дію з 01 січня 2009 року. Також, вказаним рішенням міському фінансовому управлінню доручено з 01 січня 2009 року здійснити перерахунок орендної плати по всім укладеним та зареєстрованим договорам оренди землі.

Відповідно до «технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Феодосії» затвердженої рішенням 37 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 29.08.2008 року № 1698, з 01.01.2009 року замість «зон» застосовуються «економіко - планувальні зони».

Рішенням 41-ої сесії 5-го скликання Феодосійської міської ради № 1842 від 28 листопада 2008 року „Про введення ставок орендної плати за землю" встановлено розмір річної орендної плати за земельні ділянки, що надаються в оренду та застосовуються 1) для індивідуального житлового, гаражного та дачного будування, для житлових, житлово будівельних, гаражних та дачно будівельних кооперативів, для індивідуальних гаражів та дач громадян; для обслуговування будівель гуртожитків; для обслуговування багатоквартирних житлових будинків обєднанням співвласників багатоквартирних житлових будинків; для обслуговування багатоквартирних житлових будинків; для кооперативних автостоянок, що використовуються для зберігання особистих коштів громадян; для нужд сільськогосподарського виробництва, водного та лісного господарства у розмірі одного проценту від їх нормативної грошової оцінки; 2) інші види діяльності відповідно до Українського класифікатора цільового використання земельних ділянок у розмірі 3% від їх нормативної грошової оцінки..

Умовами договору оренди землі встановлено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у випадку: «зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів в наслідок інфляції».

Відповідно до довідки, складеної на підставі рішення 37 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 29.8.2008р №1698, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,2584 га. передана відповідачу в оренду має кадастровий №0111600000000110282, економіко - планувальну зону №16 та нормативну грошову оцінку у розмірі 4159036,30грн.

Відповідно до розрахунку позивача на 01.01.2009р, з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розмір орендної плати складає 124771,09грн.

Феодосійською міською радою листом від 23.12.2009 р. № 02-30-208 відповідачу запропоновано внести зміни до договору оренди від 03.07.2006 р. №040601900142.

Повідомленням про вручення поштового відправлення від 24.12.2009 р. підтверджується факт отримання відповідачем 09.01.2010 р. зазначеного листа, проте, ніяких дій з боку відповідача для укладання додаткової угоди прийнято не було.

Вказані обставини стали підставою для звернення Феодосійської міської ради до господарського суду Автономної Республіки Крим з даною позовною заявою.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Феодосійської міської ради, виходячи з наступного:

Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

Згідно ч.2 ст.23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що знаходяться в користуванні фізичних і юридичних осіб, переглядається за угодою сторін.

Відповідно до ст..30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 654 ЦК України визначено, що всі зміни в договір можуть вноситися тільки в такій же формі, як і договір, який змінюється.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Аналогічна позиція прописана у ст. 11 ГПК України, де зазначено, що підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України „Про оренду землі", а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Позивач просить суд внести зміни у п.1 договору замінивши слова «зона «Північно Західна» №77» словами «економіко - планувальна зона № 16».

Рішенням Феодосійської міської ради від 29.08.2008 № 1698 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Феодосії» затверджена технічна документація про нормативну грошову оцінку земель м. Феодосії, відповідно до якої з 01.01.2009 застосовуються економіко-планувальні зони, у зв'язку з чим пункт 1 договору оренди землі між Феодосійського міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 підлягає зміні.

Що ж стосується внесення змін у п.5 та 9 договору, то слід зазначити наступне:

Як вбачається з пункту 9 договору від 16.8.2005 року оренди земельної ділянки, орендна плата складає 7547,38 грн. на рік.

Зміна нормативної грошової оцінки землі передбачена Законом України «Про оцінку земель», зокрема, статтею 18 закону передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою, відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Згідно частини першої статті 20 зазначеного вище закону за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Частиною першою статті 23 закону встановлено, що технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Й саме на виконання цієї норми закону Феодосійською міською радою було прийнято рішення №1698 від 29.8.2008р « Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м.Феодосії».

Таким чином, затвердження нової нормативної грошової оцінки земель рішенням Феодосійської міської ради є цілком законодавчо обґрунтованим процесом.

На момент подання позовної заяви діяли положення Закону України «Про плату за землю», відповідно до ст.19 якого розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності), а також була чинна редакція від 09.7.2010р статті 21 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Тоді як ст.7 Закону України «Про плату за землю» було встановлено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

На дані положення і посилався позивач у своїй позовній заяві. Але на даний час вступив у законну силу Податковий кодекс України, в якому відображені ті самі положення щодо ставки земельного податку та розміру орендної плати, що й у зазначених законах.

Відповідно до статті 274 Податкового кодексу України (що діє на час винесення рішення) земельний податок становить 1% від нормативної грошової оцінки землі. Статтею 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, тобто з урахуванням статті 274 Податкового кодексу України річна сума платежу не може бути меншою 3% нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, законодавчо обґрунтована зміна грошової оцінки землі призвела до зміни земельного податку, яка у свою чергу призвела до зміни орендної плати за землю.

А в пункті 12 договору сторони домовились про те, що розмір орендної плати може бути переглянутий у випадках, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів внаслідок інфляції, та в інших випадках, передбачених законом.

Тобто передбачена законодавством зміна земельного податку призвела до зміни орендної плати, що й передбачено спірним договором оренди землі.

Рішеннями органу місцевого самоврядування, на підставі яких позивачем був здійснений перерахунок плати за оренду земельної ділянки, стали рішення Феодосійської міської ради № 1698 від 29 серпня 2008 року „Про затвердження нормативної грошової оцінки земель в місті Феодосії" та №1842 від 28 листопада 2008 року „Про ведення ставок орендної плати за землю". Даними рішеннями було здійснене нормативне обчислення розміру плати за землю. Та відповідно до пп. 2 п.1 рішення від 28.11.2008 р. № 1842 встановлено розмір річної орендної плати для інших категорій земель, що дорівнює 3 відсоткам від їх нормативної грошової оцінки.

Зміна нормативної грошової оцінки землі з 01.01.2009 пов'язана із прийняттям Феодосійською міською радою рішення від 29.08.2008 № 1698 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Феодосії», якою затверджена нова нормативно-грошова оцінка землі, яка починає діяти з 01.01.2009.

Як вже зазначалося, у зв'язку із зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінився розмір земельного податку, а отже, як передбачено спірним договором оренди землі, це призвело до зміни орендної плати. У зв'язку із чим пункт 9 спірного договору оренди землі підлягає зміні.

Внесення змін до п. 10 та п. 12 абзац 2 спірного договору оренди землі обумовлено тим, що наявність даний пунктів у договорі оренди землі передбачена Типовою формою договору, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 «Про затвердження Типового договору оренди землі». При цьому зазначена постанова була прийнята на виконання припису статті 14 Закону України «Про оренду землі».

Щодо внесення змін у п.33 договору оренди землі, то слід зазначити наступне:

Внесення змін до п. 33 договору оренди землі пов'язане із прийняттям рішення 46 сесії 4 скликання Феодосійської міської ради від 27.01.2006 № 2633 «Про застосування нової форми договору оренди землі», яким було затверджено форму договору оренди землі відповідно до типової форми договору оренди землі, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 «Про затвердження Типового договору оренди землі». Відповідно до зазначеного рішення Феодосійської міської ради необхідно було привести всі діючи договори оренди землі у відповідність до вимого діючого законодавства.

Внесення змін до умов договору від 16.8.2005 року оренди земельної ділянки шляхом доповнення пунктом 43 обумовлено тим, що частиною 5 статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до частин 1 статті 73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з якими акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що прийняття Феодосійською міською радою рішень щодо затвердження ставок орендної плати за землю та нормативної грошової оціни земель міста Феодосія, які є обов'язковими для виконання, є обставинами, обумовленими сторонами для перегляду розміру орендної плати, та дає підстави для висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Проте, суд не може погодитися з вимогою позивача щодо прийняття п.9 договору оренди у новій редакції у частині встановлення стоків сплати орендної плати у іншому розмірі, оскільки, відповідно до частини 5 статті 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Те саме убачається з норм Цивільного кодексу України, у ч.3 ст.653 якого зазначено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст. 32-34 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав.

Отже суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 44,49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача.

В засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення підготовлений та підписаний 17.6.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст44,49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Внести зміни в умови договору оренди землі від 16.8.2005 року реєстраційний номер 040601900142 (03.7.2006р), укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ЗКПО НОМЕР_1) та Феодосійською міською радою (98100, м. Феодосія, вул. Земська, 4, р/р 31513921700024 до місцевого бюджету м.Феодосії код доходів 24062100 ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740709) виклавши пункти Договору у наступній редакції:

·п.1 слова «зона «Північно Західна» №77», читати: «з 01.01.2009 р. економіко - планувальна зона № 16»;

·п. 5 договору читати у наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить: - з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р.(включно) 803 026,18 гривень, - з 01.01.2009 p.- 4159036,30 гривень»;

·п. 9 договору читати в наступній редакції : «Орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем у грошовій формі із зазначенням 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміром 124771,09 грн. за рік починаючи з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким внесені ці зміни»;

·п.10 договору читати у наступній редакції: «Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством»;

·п. 12 абзац 2 договору читати у наступній редакції: «Зміни розмірів земельного податку, підвищення цін тарифів, зміни коефіцієнтів індексації визначених законодавством»;

·п. 33 договору читати у наступній редакції: «Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, шляхом укладання додаткових угод, які з невід'ємною частиною основного договору. У разі недосягнення згоди, щодо зміни умов договору, спір вирішується у судовому порядку.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди, щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду»;

·доповнити договір пунктом 43 у наступній редакції : «Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.».

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця підприємцем ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ЗКПО НОМЕР_1) на користь Феодосійської міської ради (98100, м. Феодосія, вул. Земська, 4, р/р 31513921700024 до місцевого бюджету м.Феодосії код доходів 24062100 ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740709) 85,00грн. держмита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримОСОБА_5