Рішення № 16283971, 16.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

16.06.2011Справа №5002-2/1756-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб сиру" (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 119)

до Приватного підприємства "Візантія XXI" (м.Євпаторія, вул.Некрасова, 110/31, офіс 315)

про стягнення 140 000,00 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Позивач - ОСОБА_1. представник, довіреність у справі.

Відповідач - не зявився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клуб сиру" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Приватного підприємства "Візантія XXI" про стягнення суми боргу за поставлену продукцію за дистрибюторським договором №КП-00202 від 01.6.2010 року у розмірі 140000,00грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено дистрибюторський договір №КП-00202 від 01.6.2010 року, відповідно до умов якого позивач зобовязався прийняти поставлену продукцію та оплатити її ціну в строки та в порядку, передбаченому договором, а також продати продукцію на території дистрибуції. Позивач поставив відповідачу продукцію, яка без зауважень була прийнята відповідачем. Поставлена продукція була оплачена відповідачем лише частково, що і стало підставою для звернення із позовом до суду.

7 червня 2011 року судове засідання відбулося за участю представника позивача ОСОБА_1. та представника відповідача ОСОБА_2 (довіреності у справі).

Представник відповідача 07.6.2011р в судовому засіданні надав суду відзив на позов, в якому зазначено, що вимоги позивача є необґрунтованими. Відповідач зазначає. що загальна вартість поставленої продукції за договором становить 1306330грн86коп. Відповідачем на поточний рахунок позивача було перераховано грошові кошти в якості сплати за поставлену продукцію на загальну суму - 1275297грн99коп. Таким чином у відвідача перед позивачем станом на 01.6.2011 рік існує заборгованість у сумі 31032грн887коп. Щодо видаткових накладних, які надає позивач, на суму 81512гр74коп., на суму 49669грн13коп., то таких накладних у відповідача взагалі немає. Крім того, у наданих позивачем накладних не зазначено підпис особи, яка прийняла товар.

7 червня 2011 року у судовому засіданні оголошувалась перерва на 16.6.2011р, після перерви судове засідання було продовжене, представник відповідача після перерви у судове засідання не зявився, хоча про час там місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що є відмітка у бланку перерви.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не зявлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клуб сиру", як постачальником, та Приватним підприємством "Візантія XXI", як дистрибутором, було укладено дистрибуторський договір №КП-00202 від 01.6.2010р, відповідно до р.2 якого предметом договору являється те, що сторони об'єднують свої зусилля для створення та розвитку системи постачання населення Продукцією, а також просування Продукції на Території дистрибуції. При цьому, Сторони, в порядку та на умовах даного Договору, здійснюють наступний комплекс заходів: Постачальник постачає Дистрибутору Продукцію виключно для її подальшого перепродажу Дистрибутором на умовах даного Договору, а Дистрибутор приймає поставлену Продукцію та оплачує її ціну в строки та в порядку, передбаченому Договором; Дистрибутор продає Продукцію Замовникам, які знаходяться на Території дистрибуції, зазначеній в п. 3.1. даного Договору; Сторони здійснюють інші заходи, передбачені даним Договором.

Згідно з п. 5.2, 5.3 Договору Відповідач зобов'язався оплатити поставлену Продукцію шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Позивача після спливу наданої Позивачем відстрочки. Відстрочка платежу складає 21 календарний день з дати відвантаження партії продукції для перевезення, що фіксується у видатковій (товарній накладній).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач на виконання зобовязань, прийнятих за дистрибуторським договором №КП-00202 від 01.6.2010р поставив відповідачу товар на суму 1 437 512,73 грн., що підтверджується видатковими накладними, які знаходяться у матеріалах справи, а саме: КС-0001140 від 05.7.2010р на суму 109 086,04грн.; КС-0001186 від 12.7.2010р на суму 80 384,29грн.; КС-0001203 від 12.7.2010р на суму 8 046,62грн.; КС-0001240 від 19.7.2010р на суму 97 017,12грн.; КС-0001295 від 26.7.2010р на суму 147 178,31 рн.; КС-0001351 від 02.8.2010р на суму 154 592,58грн.; КС-0001412 від 11.8.2010р на суму 96888,00грн.; КС-0001475 від 18.8.2010р на суму 80 194,16грн.; КС-0001521 від 23.8.2010р на суму 106132,36грн.; КС-0001641 від 02.9.2010р на суму 84 489,92грн.; КС-0001668 від 06.9.2010р на суму 105120,19грн.; КС-0001725 від 13.9.2010р на суму 85 252,76грн.; КС-0001783 від 21.9.2010р на суму 93 728,42грн.; КС-0001846 від 27.9.2010р на суму 81 512,74грн.; КС-0001909 від 04.10.2010р на суму 49669,13грн.; КС-0001974 від 11.10.2010р на суму 58 220,09грн.

Доводи відповідача щодо неотримання товару по накладним КС-0001846 від 27.9.2010р на суму 81 512,74грн та КС-0001909 від 04.10.2010р на суму 49669,13грн, оскільки на вказаних накладних є лише печать відповідала, але нема підпису вповноваженої особи про прийняття товару, неспроможні та спростовуються матеріалами справи, а саме: виписками по рахунку, відповідно до яких відповідач здійснював оплату товару, поставленого саме по видатковій накладній КС-0001846 від 27.9.2010р, а також актами звірки розрахунків (за результатами звіряння розрахунків та документів з 01.9.2010р по 30.9.2010р та з 01.10.2010р по 31.10.2010р) підписаними та скріпленими печатями сторін, у яких також зазначені оспарювані відповідачем накладні, а отже відповідач визнав отримання товару по видатковим накладним КС-0001846 від 27.9.2010р на суму 81 512,74грн та КС-0001909 від 04.10.2010р на суму 49669,13грн.

Відповідач у порушення умов договору зобовязання по оплаті отриманого товару належним чином не виконав, а саме оплатив вартість поставленого позивачем товару лише частково, в результаті чого на момент розгляду спору за відповідачем склалася заборгованість, яка підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що сума основного боргу у розмірі 3000,00грн була погашена відповідачем у період з 29.4.2011р по 20.5.2011р., тобто після звернення позивача з позовом у суд, що підтверджується платіжними дорученнями №204 від 29.4.2011р на суму 1000,00грн, №212 від 06.5.2011р на суму 1000,00грн, № 218 від 13.5.2011р на суму 500,00грн та № 224 від 20.5.2011р на суму 500,00грн, які знаходяться у матеріалах справи та визнається позивачем, у звязку із чим суд вважає, що у частині стягнення основного боргу у розмірі 3000,00грн провадження у справі підлягає припиненню за п. 1-1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобовязань перед позивачем по сплаті 136 000,00грн боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги у частині стягнення 136 000,00грн. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

У частині стягнення боргу у розмірі 1000,00грн., суд вважає за необхідне у позові відмовити, тому як при зверненні позивача з позовом до суду вказана сума була необґрунтовано включена до суми позову про стягнення боргу за дистрибуторським договором №КП-00202 від 01.6.2010р, оскільки, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Клуб сиру" було заявлено позов без урахування проведеної відповідачем 22 квітня 2011р оплати на суму 1000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №202 віл 22.4.2011р, яке знаходяться у матеріалах справи, тобто у день звернення позивача з позовом у суд, оскільки, відповідно до штемпелю на конверті, позивач звернувся з позовом до суду також 22.4.2011р, тоді як позивач мав перевірити наявність та розмір боргу перед зверненням до суду з позовом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача з суми 139000,00грн, оскільки сума боргу у розмірі 3000,00грн була погашена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, оскільки відповідно до штемпелю на позовній заяві, позивач звернувся з позовом до суду 22.4.2011р.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 20.6.2011р.

Керуючись ст.ст. 49,75,77, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Візантія XXI" (м.Євпаторія, вул.Некрасова, 110/31, офіс 315, код ЄДРПОУ 36802054, поточний рахунок: № 26001010077647 в ЄО «ВАТ ВТБ Банк» м. Євпаторія МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб сиру" (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 119, код ЄДРПОУ: 36413692, поточний рахунок: № 2600916409 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ МФО 300335) 136 000,00грн боргу, 1390,00грн державного мита, 234грн31коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.У частині стягнення 1000,00грн боргу відмовити у задоволенні позову.

4.У частині стягнення 3000,00грн припинити провадження по справі, у звязку з відсутністю предмету спору.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.