Рішення № 16283977, 16.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 106

РІШЕННЯ

Іменем України

16.06.2011Справа №5002-3/1275-2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «Таврія-Авто», м. Сімферополь (м. Сімферополь, вул. Училищна,40; м. Сімферополь, вул. Річна,9)

до відповідача Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», м. Сімферополь (м. Сімферополь, проспект Кірова/провулок Совнаркомовський,52/1)

про стягнення 162 935,94 грн.

Суддя ГС АРК Соколова І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

14-16.06.11р.

Від позивача представник ОСОБА_1. за дор. від 07.06.11р.

Від відповідача - представник ОСОБА_2. за дор. від 16.05.11р.

Суть спору: ПАТ «Таврія-Авто», м. Сімферополь звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до ДАТ «Чорноморнафтогаз», м. Сімферополь про стягнення 162935,94 грн., у тому числі суму основного боргу у розмірі 146454,79грн., суму пені у розмірі 7866,80грн., суму збитків від знецінення коштів у наслідок інфляції у розмірі 7091,75 грн. та 3 відсотки річних у розмірі 1522,60 грн., а також позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що на підставі договору послуг від 03.03.10р. позивач - виконавець (ПАТ «Таврія-Авто») взяв на себе зобовязання надати послуги з технічного обслуговування і ремонту легкового вантажопасажирського автотранспорту та мікроавтобусів, а відповідач замовник (ДАТ «Чорноморнафтогаз») зобов'язався прийняти і своєчасно оплачувати послуги в порядку, в терміни і на умовах обумовлених цим договором.

Відповідач за договором зазначені послуги отримав, однак, у порушення вимог п. 3.3 договору від 03.03.10р., несвоєчасно та не у повному обсязі здійснював їх оплату відповідно до представлених рахунків, в наслідок чого за період з 13.08.10р по 30.04.11р за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 146454,79 грн.

Крім вимог про стягнення основного боргу у сумі 146454,79 грн., позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 1522,60 грн., 7091,75 грн. індексу інфляції та 7866,80 грн. пені. Добровільно заборгованість відповідачем не погашається, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

В процесі розгляду справи від позивача надійшли письмові пояснення, в яких ПАТ «Таврія-Авто» просило суд стягнути з відповідача 45873,90 грн. , з яких 29392,75 грн. сума основного боргу, 3 % річних у сумі 1522,60 грн., 7091,75 грн. індексу інфляції та пеню у сумі 7866,80 грн. В частині стягнення основого боргу у розмірі 117072,07 грн. позивач просив суд припинити провадження по дійсній справі на підставі п. 1.1. ст.. 80 ГПК України , у звязку з відсутністю предмету спору, оскільки вказана сума була сплачена відповідачем під час розгляду справи. Крім того, представник позивача просив суд покласти на відповідача судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вищевказане клопотання у повному обсязі .

Відповідач у судовому засіданні та у своєму відзиві на позов, просив суд припинити провадження по справі в часті основного боргу у розмірі 84543,69 грн., а в часті стягнення осново боргу у розмірі 36157,15 грн. просив взагалі відмовити та зменшити розмір пені.

Зокрема, у своєму відзиві на позов, відповідач посилається на те, що він двічі помилково оплатив позивачу роботи на підставі рахунку фактури № ЗН -0002420 від 22.03.10р. на суму 36157,85 грн., а саме : платіжним дорученням № 1179 від 16.04.10р. на суму 36157,85 грн. і платіжним доручення № 2759 від 09.07.10р. на суму 10473,00 грн. та 2728 від 08.07.10р на суму 25684,15 грн.

На думку відповідача, його заборгованість за договором № 158 від 03.03.10р., на момент подачі позову складала 113936,44 грн. , а не 146454,79 грн., у звязку з чим розрахунки пені, інфляційних витрат , 3% річних позивачем проведені не вірно, а тому заборгованість відповідача за договором складає 29392,75 грн. Також, відповідач у своєму відзиві просить суд зменшити штрафні санкції у звязку з тяжким фінансовим становищем підприємства, з посиланням на ст. 233 ГК України, п.3 ст. 83 ГПК України, а також просить врахувати ту обставину , що відповідач частково погасив заборгованість перед позивачам.

У судовому засіданні судом оголошувались перерви для надання сторонами додаткових документів.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухав пояснення представників сторін , суд -

В С Т А Н О В И В :

03.03.10р між Публічним акціонерним товариством «Таврія-Авто», (виконавець) та Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз», (замовник) був укладений договір послуг. ( а.с. 8-10).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець (ПАТ «Таврія-Авто») взяв на себе обовязок надати послуги з технічного обслуговування і ремонту легкового вантажопасажирського автотранспорту та мікроавтобусів, а замовник зобов'язався прийняти і своєчасно оплачувати послуги в порядку, в терміни і на умовах обумовлених договором.

Так, виходячи зі змісту правовідносин, що виникли між сторонами, можна зробити висновок про те, що предметом договору є виконання певних робіт, що відносить цей договір до підрядного типу, відповідно до глави 61 ЦК України

Згідно з підп. 2.5.5. зазначеного договору, акт прийому-передачі наданих послуг оформлюється у вигляді калькуляції до кожної моделі Транспорту з зазначенням державного реєстраційного номеру Транспорту, а також з обов'язковим переліком наданих послуг, вартості послуг, виходячи з кількості нормо/годи, переліку та вартості запасних частин і розхідних матеріалів.

Таким чином, акт прийому-передачі наданих послуг або акт виконаних робіт є документом, що свідчить про належне виконання зобов'язання за договором, у розумінні ст. 526 ЦК.

Позивачем належним чином були виконані роботи за договором від 03.03.2010р., що підтверджується актами виконаних робіт : № ЗА-0010915 від 13.07.2010 р. на суму 14 056 грн. 74 коп., № ЗА-0012312 від 03.11.2010 р. на суму 17 318 грн. 16 коп., № ЗА-0012761 від 03.11.2010 р. на суму 7 858 грн. 85 коп., № ЗА-0012976 від 18.11.2010 р. на суму 20 306 грн. 90 коп., № ЗА-0013062 від 22.11.10р. на суму 9 636 грн. 16 коп., № ЗА-0013372 від 26.11.2010 р. на суму 30 077 грн. 90 коп. № ЗА-0014522 від 23.12.2010 р. на суму 508 грн. 37 коп. № ЗА-0000154 від 12.01.2011 р. на суму 10 657 грн. 87 коп., № ЗА-0000158 від 12.01.2011 р. на суму 7 274 грн. 82 коп., № ЗА 0000358 від 18.01.2011 р. на суму 12 627 грн. 40 коп.,№ ЗА-0000396 від 19.01.2011 р. на суму 6420 грн. 25 коп., № ЗА-0000397 від 19.01.11р., на суму 1241 грн. 10 коп., № ЗА-0000398 від 19.01.2011 р. на суму 840 грн. 00 коп., № ЗА-0000543 від 25.01.2011 р. на суму 7630 грн. 27 коп. ( а.с. 15-28).

Відповідно до п. 3.3. договору, замовник оплачує надані виконавцем послуги з технічного обслуговування і ремонту транспорту замовника на підставі рахунку-фактури виконавця, протягом 30 (тридцяти) діб з моменту підписання обома сторонами акту прийому-передачі.

Виходячи зі змісту цього положення, моментом виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором є дати, яки були вказані у рахунках фактурах позивача.

Відповідач взяті на себе зобовязання за умовами договору виконав не у повному обсязі в наслідок чого за ним склалася заборгованість у розмірі 146454,79 грн. згідно розрахунку позивача

Вказана обставина підтверджується розрахунком суми заборгованості, а також претензією, яку позивач 17.03.2011 р. спрямував до відповідача з вимогою сплатити суму боргу, яка була залишена відповідачем без задоволення. ( а.с. 11-14).

Під час розгляду справи в суді відповідачем було сплачено 117 072,04 грн. в рахунок погашення основного боргу, у звязку з чим провадження в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 117 072,04 грн. підлягає припиненою на підставі п.1.1 ст. 80 ГПК України.

Так, в період з 08.04.2011 року по 20.05.2011 року від відповідача на адресу позивача надійшли грошові кошти в розмірі 80 914,89 грн. в рахунок погашення дебіторської заборгованості за послуги технічного обслуговування і технічного ремонту по наступним актам виконаних робіт: ЗА-0010915 від 13.07.10 (14066,74 грн.); ЗА-0012312 от 03.11.10 (17318,16 грн.); ЗА-0012761 от 03.11.10 (7 858,85 грн.); ЗА-0012976 от 18.11.10 (20 306,90 грн.); ЗА-0013062 от 22.11.10 (9 636,16 грн.); ЗА-0014522 от 23.12.10 (508,37 грн.); ЗА-0013372 от 26.11.10 (сплачено частково 11219,71 грн.).

Також 10.06.2011 року сума 36 157,15 грн., на підставі листа ДАТ «Чорноморнафтогаз» №28/4-2106 від 10.06.2011 року, була зарахована в рахунок погашення заборгованості по наступних актах виконаних робіт: ЗА-0000154 від 12.01.11 (10657,87 грн.); ЗА-0000158 від 12.01.11 (7274,82 грн.); ЗА-0000358 від 18.01.11 (12627,40 грн.); ЗА-0000396 від 19.01.11 року (частково на суму 5 597,06 грн.).

Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що відповідач сплатив на користь позивача в рахунок погашення основної заборгованості 84 543, 69 грн., але це не знайшло свого підтвердження матеріалами справи та поясненнями відповідача у судовому засіданні.

Так, відповідачем сплачено 80 914,89 грн., а різницю, що складає 3 628, 80 грн. оплачено відповідачем за надані послуги за заказ-нарядом № ЗН-0008592 від 03.08.2010 року (акт виконаних робіт № ЗА-0001835 від 14.03.2011 року), яка не є предметом даного спору.

Таким чином, станом на 14.06.2011 року сума основної заборгованості ДАТ «Чорноморнафтогаз» перед ПАТ «Таврія-Авто» складає 29392, 75 грн., а саме: 18 858,19 грн. за наряд-заказом ЗА-0013372 від 26.11.2010 року, 823,19 грн. за наряд-заказом ЗА-0000396 від 19.01.2011 року, 1241,10 грн. за наряд-заказом ЗА-0000397 від 19.01.2011 року, 840,00 грн. за наряд-заказом ЗА-0000398 від 19.01.2011 року, 7 630,27 грн. за наряд-заказом ЗА-0000543 від 25.01.2011 року.

Ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості за основним боргом у розмірі 29392, 75 грн. за договором послуг від 03.03.10р., на думку суду, підлягають задоволеною, так як засновані на законі та відповідають розрахунку позивача.

Крім вимог про стягнення основної суми заборгованості, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 1522,60 грн., 7091,75 грн. індексу інфляції та пені у сумі 7866,80 грн.

Згідно ст. ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчинюється у письмовій формі.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до Закону України « Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996 р. № 543/96 ВР, винна сторона сплачує пеню у розмірі не більш ніж подвійна облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України обмежує строк нарахування пені 6 місяцями від дня , коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно п. 5.4 договору, за порушення замовником строку оплати вартості послуг згідно розділу 3 цього договору, замовникові нараховується пеня за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку від суми невиконаного грошового зобов'язання по поданій заявці.

Щодо ствердження відповідача щодо невірних розрахунків пені, інфляційних витрат та 3% річних у зв'язку з тим, що відповідач помилково двічі оплатив виконані роботи на підставі рахунку-фактури № ЗН-0002420 від 22.03.2010 року на суму 36 157,85 грн. і сума заборгованості на час звернення до суду складала 113 936,44 грн., а не 146 454, 79 грн., на думку суду, ці ствердження не відповідають дійсності, а тому не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Так, зазначену відповідачем суму у розмірі 36 157,85 грн., сплачену за платіжним дорученням № 1179 від 16.04.2010 року, ще до звернення з позовом до суду було зараховано позивачем в рахунок оплати за заказ-наряд № ЗА-0002420 від 22.03.2010 року, на підставі акту виконаних робіт № ЗН-0002420 від 22.03.2010 року, яка також не є предметом даного позову.

Позивач не мав можливості скористатися другою помилково перерахованою відповідачем сумою у розмірі 10 473,00 грн., сплаченою за платіжним дорученням № 2759 від 09.07.2010 року, та 25 684,15 грн., отриманой за платіжним дорученням № 2728 від 08.07.2010 року (у сумі 36 157,85 грн.), оскільки її перераховано за закритий заказ-наряд № ЗА-0002420 від 22.03.2010 року за актом виконаних робіт № ЗН-0002420 від 22.03.2010 року.

Також підприємство позивача не мало повноважень самостійно зарахувати зазначену суму в рахунок оплати за інші заказ-наряди. Лише після звернення відповідача з листом № 28/4-2106 від 10.06.2011 року з відповідним проханням з цього питання, ПАТ «Таврія-Авто» було зараховано зазначену суму в рахунок погашення заборгованості за інші акти виконаних робіт, а саме: ЗА-0000154 від 12.01.2011 (10 657,87 грн.), ЗА-0000158 від 12.01.2011 (7 274,82 грн.), ЗА-0000358 від 18.01.2011 (12 627,40 грн.), ЗА-0000396 від 19.01.2011 (частково на суму 5 597,06 грн.).

Таким чином, сума основної заборгованості ДАТ «Чорноморнафтогаз» перед ПАТ «Таврія-Авто» на час звернення з позовом до суду складала 146 454, 79 грн. Позивачем надано розрахунки пені, інфляційних витрат та 3% річних на час звернення з позовом до суду, тобто на 01.04.2011 року, виходячи з суми основного боргу 146 454, 79 грн.

На думку суду, часткове виконання зобов'язання після подачі позову не впливає на розмір пені, оскільки розрахунок здійснено станом на 01.04.2011 року, і під час розгляду справи позивач не збільшував позовні вимоги ні взагалі, ні в частині розміру пені.

Крім того, на думку позивача, відповідач у відзиві наводить невірні розрахунки заборгованості виходячи з акту звірки станом на 30.03.2011 року, де остаточною сумою вказано 150 093,59 грн., тоді як позов заявлено на суму 146 454, 79 грн.

Отже, заявлені вимоги щодо 3 % річних у сумі 1522,60 грн., 7091,75 грн. індексу інфляції та пені у сумі 7866,80 грн., на думку суду, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені в порядку ст. 83 п. З ГПК України та ст. 233 ГК України, то суд вважає зазначити наступне.

Вимоги позивача щодо сплати неустойки є цілком законними і обґрунтованими. Відповідальність відповідача у вигляді сплати пені передбачена законодавством та договором.

Зазначені відповідачем обставини, як підстави для зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), не можливо сприйняти як виключні, доказів на підтвердження особливих обставин з боку відповідача суду надано не було.

Крім того, передбачене ст. 233 ГК України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій можливе у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно із збитками кредитора. Але, нарахований позивачем розмір пені - 7 866,80 грн. не є надмірно великим у порівнянні зі сумою основного боргу - 146 454, 79 грн.

Також суд приймає до уваги, що позивач, з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку, неодноразово звертався до відповідача з актами звірки за підтвердженням сальдо, але, відповідачем жодного цих актів не було підписано та свого варіанту акту звірки позивачеві не надано.

Дослідивши надані сторонами документами , суд дійшов до висновку , що у уточнені вимоги позивача про стягнення з відповідача загальної суми 45873,90 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Спір розглянуто за наявними у справі матеріалами. Інших документів сторонами не надано.

Судові витрати суд відносить на відповідача за правилами ст. 49 ГПК України.

Водна та резолютивна частині рішення оголошені у судовому засіданні у присутності представників сторін 16.06.11р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.49, 77, п. 1.1. ст.. 80 , ст.. ст.. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Таврія-Авто», м. Сімферополь до Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», м. Сімферополь, задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», (м. Сімферополь, проспект Кірова/провулок Совнаркомовський, 52/1, ЄДРПОУ 00153117, філія «Укрсексимбанк», м. Сімферополь , МФО 324786) на користь Публічного акціонерного товариства «Таврія-Авто»,(м. Сімферополь, вул. Училищна,40; м. Сімферополь, вул. Річна,9, ЄДРПОУ 20687803, банківські реквізити не відомі) 29392,75 грн. - основний борг, 3 % річних у сумі 1522,60 грн., 7091,75 грн. індексу інфляції та пеню у сумі 7866,80 грн., а усього 45873,90 грн. за договором послуг від 03.03.10р.

3. Стягнути з Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», (м. Сімферополь, проспект Кірова/провулок Совнаркомовський, 52/1, ЄДРПОУ 00153117, філія «Укрсексимбанк», м. Сімферополь , МФО 324786) на користь Публічного акціонерного товариства «Таврія-Авто»,(м. Сімферополь, вул. Училищна,40; м. Сімферополь, вул. Річна,9, ЄДРПОУ 20687803, банківські реквізити не відомі) 1629,35 грн. витрат на сплату державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 117072,04 грн. провадження по справі припинити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаній суддею 20.06.11р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримСоколова І.А.