Постанова № 16283949, 30.05.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2011 р. Справа № 8/150 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

суддівКролевецьО.А.

ІвановоїЛ.Б.

ШевчукС.Р.

розглянувши касаційні скарги Полтавського акціонерного банку "Полтава-банк" та

Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна"

на рішення господарського суду Полтавської області від 25.01.2011 р. та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2011р.

у справі № 8/150

за позовомПолтавського акціонерного банку "Полтава-банк"

доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 простягнення страхового відшкодування в сумі 6 902,93 грн. за участю представників: позивача:МуравйовО.О.

відповідача: КудрявцевП.М.

третьої особи: не зявився

в с т а н о в и в :

Полтавський акціонерний банк "Полтава-банк" (надалі "Банк") звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" (надалі - ПрАТСК"Саламандра-Україна") про стягнення 6902,93грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст.ст.525, 526, 979, 988, 990 ЦК України, ст.25 Закону України "Про страхування" та порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору добровільного страхування в частині здійснення страхових виплат.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.01.2011р. (суддя БунякінаГ.І.) позов задоволено, стягнуто з ПрАТСК"Саламандра-Україна" 6902,93грн. страхового відшкодування та судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю заявлених позовних вимог з огляду на норми чинного законодавства, зазначені Банком в якості правового обґрунтування позову.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2011р. (судді ЗдоровкоЛ.М., ПлаховО.В., ШутенкоІ.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано частково, резолютивну частину рішення викладено в новій редакції, якою стягнуто з ПрАТСК"Саламандра-Україна" 280,50грн. страхового відшкодування та судові витрати.

Позиція суду апеляційної інстанції обґрунтована нормами ст.ст.525, 526, 990ЦК України, ст.25Закону України "Про страхування" та відсутністю доказів дотримання позивачем строків повідомлення відповідача про настання страхових випадків інших ніж страховий випадок на суму 280,50грн.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПрАТСК"Саламандра-Україна" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 25.01.2011р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2011р., і відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позиція відповідача, викладена в касаційній скарзі, мотивована неврахуванням судами норм ст.ст.10, 18, 28Закону України "Про страхування" та ст.997ЦК України, рівно як і порушенням норм ст.43ГПК України в частині встановлення дотримання позивачем укладеного між сторонами договору страхування.

До Вищого господарського суду України із касаційною скаргою також звернувся Банк, який просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2011р. і залишити в силі рішення господарського суду Полтавської області від 25.01.2011р.

Касаційна скарга позивача обґрунтована порушенням судами норм ст.ст.26, 28 Закону України "Про страхування", якими врегульовано підстави та порядок відмови у здійсненні страхових виплат.

Сторони, згідно з приписами ст.1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалась передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.01.2006р. між Банком та Фізичною особою Верблюд Антоном Анатолійовичем (позичальник) укладено Кредитний договір №245 (надалі "Кредитний договір"), за умовами якого третій особі надано споживчий кредит у сумі 4970,00грн. строком на 24 місяці з 13.01.200 р. по 12.01.2008р. зі сплатою 18% річних на умовах, визначених цим договором.

Серед іншого Кредитним договором у п.1.1. закріплено порядок повернення кредиту позичальником, а саме: заборгованість за кредитом в сумі не менш 10% від загальної суми кредиту позичальник повертає в день перерахування банком кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника в рахунок оплати товарів; залишок заборгованості за кредитом позичальник погашає щомісячно, згідно графіку (Додаток №1 до цього договору); нарахування процентів за користування кредитом проводиться банком щомісячно, не пізніше 25 числа кожного місяця; сплата процентів проводиться позичальником щомісячно, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця.

Втім, судами встановлено, що у звязку з неналежним виконанням ФООСОБА_1 зобовязань за Кредитним договором станом на 01.10.2010р. утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 6902,93грн. (4968,00грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 1934,93грн. прострочені відсотки за користування кредитом).

Поряд з цим, судами зясовано, що у п.1.2. Кредитного договору сторони обумовили, що ОСОБА_1 страхує фінансовий ризик Банка відповідальність позичальника за непогашення кредиту, згідно умов цього договору.

На виконання положень вказаного пункту, 13.01.2006р. між фізичною особою ОСОБА_1 (страхувальник), Страховим акціонерним товариством закритого типу "Саламандра-Україна" (перейменоване в Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра-Україна") (страховик) та Банком (вигодонабувач) укладено Договір добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту №00001152 (наділа "Договір"). Строк дії Договору становить 24 місяця з 13.01.2006р. до 12.01.2008р. (п.5 Договору).

У відповідності до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частина 3 статті 3 Закону України "Про страхування" додатково закріплює, що страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Згідно вимог ст.980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і повязані, зокрема, із відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Аналогічні норми містить і ст.4 Закону України "Про страхування".

Обєктом страхування за Договором (п.1.1.) визначено майновий інтерес страхувальника, повязаний з матеріальними збитками, які можуть бути завдані вигодонабувачу внаслідок невиконання (неналежного виконання) страхувальником умов Кредитного договору №245 від 13.01.2006р.

Пунктом 2 Договору закріплено, що страховим випадком є ймовірне отримання прямих майнових збитків вигодонабувачем внаслідок невиконання (неналежного виконання) страхувальником фінансових зобов'язань, передбачених кредитним договором, а саме: неповернення або часткове неповернення страхувальником кредиту, процентів по ньому впродовж 5 днів з дати кінцевого розрахунку порушення графіку повернення кредиту на термін більш ніж 30 днів.

Сторонами у п.3 Договору зазначено страхову суму в розмірі 5927,63, яка складається із страхових сум за зобовязаннями по сумі кредиту (4970,00грн.) та відсоткам по кредиту (957,63 грн.). Страховий платіж за Договором становить 111,83грн.

За змістом ст.988 ЦК України та ст.20 Закону України "Про страхування" страховик зобовязаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Приписами ст.990 ЦК України та ст.25 Закону України "Про страхування" встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Так, у п.8 Договору сторони узгодили умови здійснення страхової виплати та причини відмови у страховій виплаті. Зокрема, згідно п.8.1. Договору при настанні події яка може бути кваліфікована, як страховий випадок, вигодонабувач повинен використати всі можливі заходи й засоби досудового впливу забезпечення повернення кредиту. Якщо додаткові заходи не дали результату, вигодонабувач зобовязаний в найкоротший термін, але не пізніше трьох робочих днів з моменту, коли дізнався або повинен був дізнатися про настання події, яка може бути кваліфікована як страхова, письмово повідомити страховика про її настання, а також про прийняті заходи по врегулюванню виниклої ситуації.

Нормами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі, зокрема, несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

У відповідності до даних норм сторонами у п.8.6. Договору закріплено, що страховик може відмовити у виплаті страхового відшкодування за умови несвоєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку без поважних причин.

Отже, для правильного вирішення спору у даній справі необхідним є зясування дотримання позивачем своїх зобовязань за Договором. Однак, місцевий господарський суд ухилився від оцінки відповідності дій Банку вимогам ст.988 ЦК України та ст.20 Закону України "Про страхування".

В той же час, судом апеляційної інстанції з урахуванням норм ст.ст.99, 103ГПК досліджено, що строк направлення Банком заяви про виплату страхового відшкодування повязаний з графіком погашення заборгованості за Кредитним договором. Так, відповідна заява має направляєтись не раніше дати настання страхового випадку, тобто не раніше спливу 30-денного строку починаючи з 26 числа (дати початку прострочення виконання зобов'язання за кредитним договором) кожного місяця.

Однак, повідомлення про настання страхового випадку Банком направлялись ПрАтСК"Саламандра-Україна" раніше 30-денного терміну з моменту порушення графіку погашення заборгованості за Кредитним договором. Повідомлення про настання страхового випадку впродовж 5 днів з дати кінцевого розрахунку позивачем також не здійснювалося.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вимогам п.8.1.Договору відповідає лише заява Банку про здійснення страхової виплати на суму 280,50грн., яка правомірно задоволена до стягнення.

Враховуючи викладене, Банком в порядку ст.ст.32-34ГПК України не доведено порушення відповідачем зобовязань за Договором, що унеможливлює задоволення решти позовних вимог.

Отже, перевіривши у відповідності до ч.2 ст.1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції ст.ст.43, 106 ГПК України всебічно, повно і обєктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обовязки сторін, враховано положення ст.ст.32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Полтавського акціонерного банку "Полтава-банк" та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2011р. у справі №8/150 залишити без змін.

Головуючий, суддяО. Кролевець

Судді:Л.Іванова

С. Шевчук