Постанова № 16283901, 24.05.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"24" травня 2011 р. Справа № 52/232

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого –Панової І.Ю.,

суддів –Білошкап О.В.,

Хандуріна М.І., за участю представників сторін:

ДТГО "Південно –Західна залізниця" –Никипорець І.Ф.,

ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" –Міненко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державного територіально –галузевого об'єднання "Південно –Західна залізниця" на рішення господарського суду м.Києва від 29.09.2010р. та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010р. по справі №52/232 за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення 49 186,83грн., -

в с т а н о в и в:

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення 49 186,83 грн. недоплачених залізницею за поставлені протягом 2008 року нафтопродукти. Позовні вимоги були вмотивовані відмовою Південно-Західної залізниці від зобов'язання.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 29.09.2010р. у справі № 52/232 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця" на користь ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" борг в розмірі 49 186,83грн.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010р. рішення господарського суду м. Києва від 29.09.2010р. залишено без змін.

          Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м.Києва від 29.09.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом даного позову є вимоги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення 49 186,83 грн. недоплачених залізницею за поставлені протягом 2008 року нафтопродукти.

          Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість.

Крім того, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції послався на те, що умовами договору від 29.12.2007 № ЦХП-40208 та підписаними специфікаціями, передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах FCA правил Інкотермс в редакції 2000 року. Умовами FCA правил Інкотермс в редакції 2000 року передбачено, що датою поставки продукції вважається дата передачі товару у розпорядження перевізника, тобто дата відправлення цього товару, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу. Також, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходження, то відповідно до ч.2 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Таким чином, як вказав суд апеляційної інстанції, відповідачем не надано ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції доказів, які б вказували на те, що недостача поставленого товару відбулась саме з вини позивача.

Однак, з зазначеними судовими рішеннями повністю погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам закону не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно специфікацій № 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11,12 від 29.12.2007 р. позивач протягом 2008 року поставив нафтопродукти на загальну суму 16052513,83 грн., що підтверджується актами прийому - передачі № ПЗЗ08-1 від 19.01.2008 року, № ПЗЗ08-238 від 10.12.2008р., № ПЗЗ08-194 від 06.10.2008 року, квитанціями про приймання вантажу № 32554758 та № 3255217.

Відповідно до зазначених вище специфікацій, актів прийому –передачі, квитанцій про приймання вантажу загальна вартість поставлених нафтопродуктів складає 16052513,83 грн.

Але відповідач частково сплатив за поставлені нафтопродукти в розмірі 16003327,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 49186,83 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивач направляв відповідачу проект договору №ЦХП-40208 від 29.12.2007 р., предметом якого є зобов'язання постачальника поставити, а покупця –прийняти та оплатити нафтопродукти, названі в подальшому "Товар", найменування, марка, ціна і кількість яких вказується в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

Також позивач направляв відповідачу листи з проханням підписати цей договір.

Специфікації, які є невід'ємною частинами договору були підписаними відповідачем.

Тому суд апеляційної інстанції прийшов до вірного висновку про прийняття, схвалення відповідачем проекту договору №ЦХП-40208 від 29.12.2007 р. та фактичного його виконання сторонами.

Відповідно до п. 3.3 Договору від 29.12.2007 № ЦХП-40208 дата поставки Товару визначається згідно умов поставки Товару, що зазначені в специфікаціях до даного договору, і відповідає вимогам міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" редакція 2000 року. А п.3.4. визначає, що поставка Товару підтверджується Сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі.

Відповідно до п. 4. 1, 4.2, 4.3 договору кількість товару, яка підлягає поставці за цим договором, вказується сторонами в специфікаціях до цього договору.

Згідно до п. 4.2. Договору прийом товару за кількістю, який поставлено:

          - в залізничній цистерні, здійснюється покупцем у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України від 02.04.1998р. №81/38/101/235/122, зареєстрованої Міністерством Юстиції України за № 685/3978 від 07.10.1999р. із складанням "Акту приймання нафтопродуктів за кількістю" за формою №5-НП;

- в залізничному вагоні або автотранспортом –здійснюється покупцем відповідно до Інструкції Держарбітражу від 15.06.65р. № П-6 "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству" із складанням Акту приймання за кількістю.

Згідно до п. 4.3 Договору, у випадку, коли виявлено нестачу Товару, яка перевищує норми природних втрат та границі відносної похибки вимірювань (в разі застосування нерівноцінних методів вимірювання), покупець надає постачальнику претензію до якої повинні додаватись документи зазначені в Інструкціях згідно п.4.2. та направляє телеграму вантажовідправнику з викликом для комісійного приймання Товару.

Відповідно до п. 6.4 договору розрахунок за товар здійснюється відповідно до наказу Укрзалізниці № 329-ЦЗ від 30.04.2004 р. "Про затвердження "Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП “Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи".

Положеннями "Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП “Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи", затвердженого наказом Укрзалізниці від 30.04.2004 р. № 329-ЦЗ, передбачено оплату за фактично отриману продукцію, кількість та якість якої відповідає специфікації.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до ст. 29 Правил видачі вантажів, у разі недостачі, псування, пошкодження вантажу, якщо ці обставини зазначені в комерційному акті, складеному до видачі вантажу (в тому числі й під час перевезення), станція призначення може видати його одержувачу тільки після визначення розміру фактичної недостачі, псування або пошкодження згідно з пред'явленими одержувачем документами (рахунки-фактури тощо).

При непред'явленні вказаних документів вантаж видається одержувачу після складання комерційного акта з докладним описом стану вантажу або після складання у відповідних випадках акта експертизи.

Однак, суди попередніх інстанції не дослідили та не надали належної правової оцінки актам приймання нафтопродуктів, комерційним актам та пред'явленим позивачу претензіям щодо нестачі товару.

          Висновки суду апеляційної інстанції про те, що претензії були відхилені позивачем у встановленому законом порядку зроблені без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх обставин справи та призвело до прийняття передчасного рішення.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, оскільки судами попередніх інстанцій не було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 29.09.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010р. у справі №52/232 скасувати.

Справу № 52/232 направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Хандурін М.І.