Постанова № 16282545, 16.05.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2011 р. Справа № 3/43/10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

суддівКотаО.В.

КролевецьО.А.

ШевчукС.Р.

розглянувши касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України

на рішення господарського суду Запорізької області від 17.11.2010р. та

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2011р.

у справі № 3/43/10

за позовомМоторного (транспортного) страхового бюро України

до1.Петропільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

2.Відділу освіти Запорізької райдержадміністрації

3.Веселівської сільської ради Запорізького району Запорізької області провідшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 25500,00грн. за участю представників: позивача:не зявився

відповідача-1: не зявився

відповідача-2: не зявився

відповідача-3: не зявився

в с т а н о в и в :

Моторне (транспортне) страхове бюро України (надалі "МТСБУ") звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Петропільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (надалі "Петропільська школа"), Відділу освіти Запорізької райдержадміністрації (надалі "Відділ освіти") та Веселівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (надалі "Сільська рада") про стягнення 25500,00грн. шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами п.38.2. ст.38 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі "Закон"), ст.ст.1187, 1191 ЦК України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.11.2010р. (суддя СоловйовВ.М.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, господарський суд керувався ст.ст.256, 261, 267ЦК України та зазначив про пропуск позивачем строків позовної давності. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до відповідача-2 та відповідача-3 судом також зазначено, що вказані учасники процесу з огляду на норми ст.1187ЦК України не є належними відповідачами по вимогам про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2011р. (судді МясищевА.М., ВеличкоН.Л., МоскальоваІ.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, МТСБУ звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 17.11.2010р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2011р. у звязку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Сторони, згідно з приписами ст.1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.06.2005р. о 15год.00хв. на автошляху Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "КАВЗ-3976" (державний номер НОМЕР_1) під керуванням гр.ОСОБА_1 та автомобіля марки BMW540і (державний номер НОМЕР_2), який належить гр.ОСОБА_2

Згідно наявної в матеріалах справи довідки Запорізького РВ УМВС України в Запорізькій області, автомобіль марки BMW 540і (державний номер НОМЕР_2) отримав механічні пошкодження.

Постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 27.07.2005р. по справі №3-2098 встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124, 221 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17,00грн.

Згідно висновку спеціаліста автотоварознавця №297/05 від 23.07.2005р., складеного судовим експертом ППОСОБА_3., вартість відновлювального ремонту автомобіля марки BMW540і (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), пошкодженого внаслідок ДТП, становить 101763,86грн., а матеріальна шкода, спричинена власнику вказаного автомобіля складає 59820,27грн.

МТСБУ 01.12.2005р. на підставі заяви ОСОБА_2 від 16.11.2005р. про відшкодування матеріальної шкоди видано наказ № 519 "Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2 (з вини незастрахованого водія)". Позивач сплатив на користь гр. ОСОБА_2 страхове відшкодування у сумі 25500,00 грн. (платіжне доручення №114 від 02.12.2005р.).

Статтею 38 Закону передбачено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до водія транспортного засобу, який заволодів транспортним засобом за допомогою протиправних дій (п.38.2.2. ст.38) або

до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність (п.38.2.1. ст.38).

Дані положення відповідають і нормам ст.993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", згідно яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судами встановлено, що згідно довідки Запорізького ВРЕР №1 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області №10/13-1091 від 13.02.2009р., за інформацією, що міститься в базі даних та журналу обліку транспортних засобів, станом на 17.06.2005р. автобус марки "КАВЗ 3976" (державний номер НОМЕР_1), зареєстровано за Відділом освіти, де на час скоєння ДТП працював винний у ДТП гр.ОСОБА_1.

В той же час, 30.11.2004р. між Відділом освіти (орендодавець) та Петропільською школою (орендар) укладено Договір оренди автобуса "КАВЗ-397652" (державний номер НОМЕР_1) для транспортного обслуговування поїздок. Строк дії договору визначеноз 30.11.2004р. по 31.12.2005р. Автобус переданий відповідачу-1 за Актом приймання-передачі від 30.11.2004р. (додаток №2 до договору оренди).

Згідно Свідоцтва серії А01 №512389 про державну реєстрацію юридичної особи, Петропільська школа є юридичною особою (код ЄДРПОУ 26404108), дата проведення державної реєстрації 08.05.2003р.

З огляду на зазначені вище обставини, а також враховуючи норми ст.ст.1172,1187ЦК України, господарські суди мотивовано зазначили, що належним відповідачем у даному спорі є Петропільська школа.

Поряд з цим, ст.256 ЦК України встановлює, що особа може захистити своє цивільне право або інтерес в судовому порядку лише в межах певного строку, тобто позовної давності. Згідно ч.ч.1, 6 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За регресними зобовязаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобовязання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Втім, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області 08.10.2010р., тобто після спливу позовної давності.

Відповідно до ч.ч.2-5 ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. В матеріалах справи наявні письмові заяви відповідачів про застосування позовної давності по справі №3/43/10.

Частина 5 статті 267 ЦК України передбачає, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. В обґрунтування причин пропуску строків позовної давності, МТСБУ під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій, зокрема, посилалось на наступне.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області по справі №2-229/09 від 20.07.2009р. позов МТСБУ до гр.ОСОБА_1, Відділу освіти, Петропільської школи та Сільської ради про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування, задоволено частково. Із Сільської ради стягнуто на користь МТСБУ 25 500,00грн. (сума страхового відшкодування в порядку регресу) та судові витрати. В частині позовних вимог до гр.ОСОБА_1, Відділу освіти та Петропільської школи в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16.09.2009р. у справі №22-4039/2009 зазначене рішення Запорізького районного суду Запорізької області в частині задоволення вимог МТСБУ до Сільської ради скасовано, провадження у справі в цій частині закрито. Повідомлено позивача про те, що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції господарських судів.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.03.2010р. по справі №18/53/10, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.08.2010 р., у задоволенні позову МТСБУ до Сільської ради (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ освіти) про стягнення 25500,00 грн. на підставі ст.ст.1187, 1191 ЦК України та ст. 38 Закону відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач пропустив передбачений ст. 257 ЦК України трирічний строк для звернення з позовом до суду. Крім того зазначено, що Петропільська школа є самостійною юридичною особою, яка в розумінні ст.80 ЦК України наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю та може бути позивачем та відповідачем у суді. Позивач не довів обґрунтованості заявлених ним позовних вимог про стягнення 25500,00 грн. саме з відповідача, з підстав, зазначених у позовній заяві.

З огляду на дані обставини, позивач як в судах попередніх інстанцій, так і в касаційній скарзі посилається на положення ч.2ст.264ЦК України, якими встановлено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3ст.264ЦК України).

Втім, колегія суддів вважає за необхідне погодитись з позицією місцевого та апеляційного господарських судів щодо можливості застосування даних норм законодавства лише у випадку предявлення позову до одного із кількох боржників не до будь-якого суду, а лише до компетентного суду. Крім того, з предявленням позову в установленому порядку до одного з кількох боржників переривається перебіг позовної давності щодо вимог до цього боржника. Так само, коли предявлено позов щодо частини вимоги (боргу), право на яку має позивач, перебіг позовної давності щодо цієї частини вимоги переривається і починає спливати заново. Що ж до вимог до інших боржників або частини боргу, які не охоплюються предявленим позовом, то позовна давність щодо них не переривається.

Враховуючи те, що МТСБУ звернувся до господарського суду з позовом до належного відповідача - Петропільської школи - лише 08.10.2010р., посилання скаржника на незастосування судами положень ст.264 ЦК України не може бути прийнято до уваги.

Отже, перевіривши у відповідності до ч.2 ст.1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст.43, 99, 103 ГПК України всебічно, повно і обєктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обовязки сторін, враховано положення ст.ст.32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 17.11.2010р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2011р. у справі №3/43/10 залишити без змін.

Головуючий, суддяО. Кот

Судді:О. Кролевець

С. Шевчук