Постанова № 16282170, 18.05.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"18" травня 2011 р. Справа № 9/106н

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кривда Д.С. – головуючий

Грек Б.М.

Капацин Н.В.

за участю представників:

позивачане з’явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

відповідачівне з’явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глобус-Сервіс"

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 22.03.2011 року

у справі№ 9/106н господарського суду Луганської області

за позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глобус-Сервіс"

до1.Луганської міської ради,

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Заря плюс К"

провизнання недійсними рішень та договорів оренди землі, ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року, у зв’язку з відпусткою суддів Черкащенка М.М., Студенця В.І., керуючись ч. 4 ст. 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. 1 рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 15.12.2010 № 12 та п. 1 наказу Голови Вищого господарського суду України від 17.12.2010 № 56, сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Кривда Д.С. –головуючий (доповідач), судді Грек Б.М., Капацин Н.В. для перегляду у касаційному порядку постанови Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2011 року у справі № 9/106н господарського суду Луганської області.

Рішенням господарського суду Луганської області від 27.12.2010 року (суддя Ворожцов А.Г.) у справі №9/106н позов Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глобус-Сервіс" до Луганської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Заря плюс К" задоволено частково. Визнано недійсними рішення Луганської міської ради №9/17 від 05.09.2006 року та №13/90 від 26.02.2007 року про передачу ТОВ "Заря плюс К" в оренду під розміщення (без права здійснення будівельних робіт) торговельних павільйонів (некапітальні споруди) та благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт) та про внесення змін до договору оренди землі від 17.10.2006 року в частині земельної ділянки площею 0,0492 га. Визнано недійсними договір оренди землі від 17.10.2006 року, державна реєстрація від 17.10.2006 року №040640200238, площею 0,0492га та договір про внесення змін до договору оренди землі від 03.05.2007 року, державна реєстрація від 06.06.2007 року №040740200121. Відмовлено в задоволенні позову в частині визнання недійсним рішення Луганської міської ради №9/17 від 05.09.2006 року, договору оренди землі від 17.10.2006 року, державна реєстрація від 17.10.2006 року № 040640200239, площею 0,0219га.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2011 року (судді: Калантай М.В. –головуючий, Волков Р.В., Запорощенко М.Д.) рішення господарського суду Луганської області від 27.12.2010 року у справі №9/106н скасовано частково. Відмовлено в задоволенні позову Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глобус-Сервіс" в частині визнання недійсними рішень Луганської міської ради, №9/17 від 05.09.2006 року "Про передачу ТОВ "Заря плюс К" в оренду земельних ділянок під розміщення (без права здійснення будівельних робіт) торговельних павільйонів (некапітальні споруди) та благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт)за адресою: вул. Демьохіна" та №13/90 від 26.02.2007 року "Про внесення змін до договору оренди землі від 17.10.2006 року за реєстровим №040640200238, який укладений з ТОВ "Заря плюс К" в частині земельної ділянки площею 0,0492 га. Відмовлено в задоволенні позову Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глобус-Сервіс" в частині визнання недійсними договору оренди землі від 17.10.2006 року, державна реєстрація від 17.10.2006 року №040640200238, площею 0,0492 га та договору про внесення змін до договору оренди землі від 03.05.2007 року, державна реєстрація від 06.06.2007 року за № 040740200121. Виключено із резолютивної частини рішення від 27.12.2010 року у справі №9/106н абзац 4 про стягнення з позивача, Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глобус-Сервіс", 91016, м. Луганськ, вул. Совєтська, буд. 58, код 34450025, на користь державного бюджету України державного мита у розмірі 85 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глобус-Сервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити без змін рішення суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, рішенням Луганської міської ради від 05.09.2006 року №9/17 Товариству "Заря плюс К" передані в оренду земельні ділянки площею 0,0219 га та площею 0,0492 га під розміщення (без права здійснення будівельних робіт) торговельних павільйонів (некапітальні споруди) та благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт) терміном на 49 років за адресою: вул. Демьохіна.

На підставі даного рішення між Луганською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Заря плюс К" (орендар) укладені договори оренди землі: від 17.10.06, державна реєстрація від 17.10.06 №040640200239, площею 0,0219га, та від 17.10.06, державна реєстрація від 17.10.06 №040640200238, площею 0,0492га.

Рішенням Луганської міської ради від 26.02.2007 року №13/90 до договору оренду землі від 17.10.2006 року, державна реєстрація від 17.10.2006 року № 040640200238, внесені зміни, відповідно до яких: п. 1 розділу "Предмет договору" доповнено після слів: "під розміщення (без права здійснення будівельних робіт) торговельних павільйонів (некапітальні споруди) та благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт)" словами: "і будівництво та розміщення торгівельно-адміністративної будівлі"; п. 15 розділу "Умови використання земельної ділянки" доповнити після слів: "під розміщення (без права здійснення будівельних робіт) торговельних павільйонів (некапітальні споруди) та благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт) торговельних павільйонів (некапітальні споруди) та благоустрій території (без права здійснення будівельних робіт)" словами "і будівництво та розміщення торговельно-адміністративної будівлі".

Між Луганською міською радою та ТОВ "Заря плюс К" укладено договір від 03.05.2007 року №329, яким до договору оренди землі від 17.10.2006 року, державна реєстрація від 17.10.06 № 040640200238, внесені зміни передбачені рішенням Луганської міської ради від 26.02.07 № 13/90.

Позивач, Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глобус-Сервіс", вважає що його інтереси порушені внаслідок прийнятих рішень Луганської міської ради № 9/17 від 05.09.06 та № 13/90 від 26.02.07, оскільки, на думку позивача, земельна ділянка площею 0,0492 га входить до земельної ділянки розміром 2166,6 кв.м, є прибудинковою територією позивача, що передана йому СПФ ДПП "Дусман-Україна", відповідно до акта приймання-передачі житлового будинку з балансу на баланс від 01.03.2007 року.

Відповідно до чинного законодавства підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі.

За ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селиш, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Органами, уповноваженими розпоряджатися землями в межах населених пунктів, є відповідні сільські, селищні, міські ради відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Згідно ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Господарські суди дійшли висновку, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем у межах його компетенції як органу, який здійснює права власника від імені Українського народу.

За приписами ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 124 та ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, який реєструється відповідно до закону.

Отже, при переході права власності на будівлю, право власності чи користування земельною ділянкою під цією будівлею переходить не автоматично, а за відповідним рішенням уповноважених органів у встановленому чинним законодавством порядку.

Статтями 1, 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Для забезпечення ефективного використання приватизованих квартир та управління ними власники квартир (будинків) можуть створювати товариства або об'єднання індивідуальних власників квартир і будинків.

Користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в порядку і на умовах, передбачених Земельним кодексом України.

Згідно статті 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Тобто, норми зазначеної статті передбачають можливість, а не обов'язковість передачі земельної ділянки безоплатно у власність або надаватись у користування, якого за власним бажанням можуть скористатись об'єднання власників.

Статтею 42 Земельного кодексу України передбачено, що порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Статтею 16 Закону України "Про планування та забудову територій", з подальшими змінами та доповненнями, встановлено, що проект розподілу території - це містобудівна документація, яка розробляється для мікрорайону (кварталу) чи його частини з метою розмежування земельних ділянок.

Статтею 39 Земельного кодексу України передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства N 76 від 17.05.2005, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.08.2008 за N 927/11207, прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, позивачем не надано суду належних доказів того, що він є власником або землекористувачем прибудинкової території, в тому числі спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача спірними рішеннями, оскільки відповідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України саме власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Кодексу).

З урахуванням викладеного, господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що постанова суду апеляційної інстанції у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Глобус-Сервіс" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2011 року у справі № 9/106н господарського суду Луганської області залишити без змін.

Головуючий Д. Кривда

Судді Б. Грек

Н. Капацин