Постанова № 16282123, 18.05.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2011 р. Справа № 22/1543-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М.,

Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргуПриватного підприємства "Завод будівельних матеріалів "Краса Мармуру"

на постановувід 02.03.11 Рівненський апеляційного господарського суду

у справі№22/1543-10

господарського судуХмельницької області

за позовомСлавутської міської ради

доПриватного підприємства "Завод будівельних матеріалів "Краса Мармуру"

третя особаСлавутська об'єднана державна податкова інспекція

провнесення змін до договору оренди землі та зобов'язання зареєструвати зміни

за участю представників сторін

від позивача:в засідання не прибули

від відповідачів:ОСОБА_1., дов.

від третьої особи:в засідання не прибули

ВСТАНОВИВ:

Славутська міська рада звернулась до господарського суду Хмельницької області з позовом до Приватного підприємства "Завод будівельних матеріалів "Краса Мармуру" про внесення змін до Договору оренди землі №04077600006 від 12.06.07 та зобов'язання відповідача зареєструвати ці зміни в Славутському районному відділі "Державного підприємства "Хмельницької регіональної філії ЦДКЗ" у порядку, визначеному чинним законодавством.

Позов мотивовано посиланням на обставини внесення змін до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" щодо мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, та необхідність приведення спірного договору у відповідність з вказаними положеннями закону.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність його згоди на зміну спірного договору, а також правових підстав для такої зміни з огляду на те, що правовідносини між сторонами в справі виникли в 2007 році.

Рішенням від 14.12.10 господарського суду Хмельницької області (суддя Заверуха С.В.), яке залишено без змін постановою від 02.03.11 Рівненського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Сініцина Л.М. головуючого, Гудак А.В., Олексюк Г.Є.), позов задоволено в частині вимог про внесення змін до п.п. 5, 9 договору з підстав їх доведеності, а в решті позову відмовлено.

Ухвалою від 19.04.11 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та відмову в позові новим рішенням.

Касаційна скарга мотивована посиланням на невідповідність висновків судів обставинам справи з огляду на відсутність умов договору щодо внесення змін до нього внаслідок зміни розміру орендної плати, а також неправильне застосування судами положень ч. 1 ст. 632, ст. 638 ЦК України та неврахування обставин відсутності зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а відтак неможливістю застосувати до спірних правовідносин, внесених після укладення договору оренди змін до Закону України "Про оренду землі".

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі рішень Славутської міської ради від 27.04.07 №10.2-9/2007 "Про земельні питання" Затвердження технічної документації" та від 25.05.07 №8.7-10/2007 "Про внесення змін до рішення Славутської міської ради" укладено договір оренди земельної ділянки №040776000066 від 12.06.07, за умовами якого Славутська міська рада передала відповідачеві в оренду строком на 5 років для будівництва і обслуговування багатоповерхового жилого будинку земельну ділянку площею 0,5885 га за адресою Хмельницька область, м. Славута, вул. Чапаєва 2. Відповідно до п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 311669,6 грн.

Згідно з п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: річна орендна плата за земельну ділянку державної власності становить 1% від нормативної грошової оцінки землі 3116,70 грн. та вноситься щомісячно до місцевого бюджету м. Славута в рівних частках у розмірі 259,73 грн.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №309-VI від 03.06.08 внесені зміни до ч.ч. 4, 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим законом. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині. Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування 04.06.08.

У зв'язку з такими обставинами позивач листом №501/01-14 від 09.06.10 повідомив відповідача про зміни в земельному законодавстві та запропонував відповідачу в добровільному порядку внести зміни до вищевказаного договору оренди, надіславши проект угоди про внесення змін до спірного договору оренди. Проте відповідач листом за вих. №164-10/юв від 18.06.10 відмовився від пропозиції позивача, посилаючись на відсутність підстав для внесення змін до спірного договору з мотивів неузгодженості норм Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.07 з приписами ч. 1 ст. 58 Конституції України.

З огляду на таке Славутська міська рада звернулася до господарського суду з позовом у даній справі, заявивши вимоги про внесення змін до п.п. 5, 9 вказаного договору оренди шляхом їх викладення в наступній редакції: "п. 5 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 391705,60 грн. (триста дев'ятсот одна тисяча сімсот п'ять грн. 60 коп.)"; "п. 9 Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: Річна орендна плата становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 11751,17 грн. (одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят одна грн. 17 коп.). Грошова плата вноситься щомісячно в рівних частках до місцевого бюджету м. Славути 130550200, МФО 815013 на рах. 33218812600005, код ЄДРПОУ 23565199 УДК у Хмельницькій області, (орендна плата з юридичних осіб за оренду землі) у розмірі 979,26 грн. (дев'ятсот сімдесят дев'ять грн. 26 коп.)".

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплено в ч. 1 ст. 188 ГК України.

Відповідно до ст.ст. 651, 652 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Цивільний кодекс України у ч.ч. 1, 2 ст. 632 передбачає застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

У п.п. 13, 34 спірного договору сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається за згодою сторін у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом; зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а в разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Відповідно до ст.ст. 116, 121 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання. Посадові особи, з вини яких допущено порушення бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законом.

Таким чином, встановивши підстави для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність встановленому законом розміру, позивач вправі вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача та відповідача.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає доводи касатора з цього приводу невідповідними умовам договору та вимогам чинного законодавства, оскільки предметом оренди є земельна ділянка комунальної форми власності, цінове регулювання якої здійснюється за домовленістю сторін, але з урахуванням встановлених спеціальним законом меж.

Стосовно ж внесення змін до п. 5 договору оренди суд першої та апеляційної інстанції виходили з того, що згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України "Про плату за землю" (чинного на момент звернення з позовом) грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, а згідно з листом управління держкомзему в м. Славута №11-2-05/586 від 01.06.2010 та витягом з відповідної технічної документації грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 391705,60 тис. грн.

Проте при вирішенні даного спору суди залишили поза увагою приписи ст.ст. 116, 124 ЗК України, а також п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", згідно з якою питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та внесення змін до договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради сесії.

Тобто законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії, а відтак необхідною умовою укладення та зміни договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Задовольняючи позовні вимоги в даній справі, суди першої та апеляційної інстанцій встановили лише обставини звернення позивача до відповідача з листом щодо необхідності оформлення змін до спірного договору оренди. Обставини ж прийняття радою на сесії відповідного рішення з цього приводу, які з огляду на вищевикладене є суттєвими для вирішення даного спору, судами не з'ясовано.

Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору в справі вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а право оцінки доказів належить до повноважень суду першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин справи щодо наявності правових підстав для внесення відповідних змін до спірного договору згідно з вимогами законодавства, чинного на момент вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 14.12.10 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.03.11 у справі №22/1543-10 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

ГоловуючийГ.Кравчук

СуддіГ.Мачульський

А.Уліцький