Постанова № 16273512, 12.05.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 травня 2011 р. (12:31) Справа №2а-15672/10/17/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Папуші О.В., за участю секретаря судового засідання СуконновоїГ.В., представника позивача ОСОБА_1, довіреність від 07.11.10р. №01, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського управління з питань банкрутства (Автономна Республіки Крим, м.Севастополь)

до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим

про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 06.12.2010року надійшов адміністративний позов Кримського управління з питань банкрутства (Автономна Республіки Крим, м.Севастополь) до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АРКрим про визнання незаконним та скасування рішення від 25.08.2010р. №500П та від 11.11.2010р. №1288.

Ухвалою суду від 06.12.11р. відкрито провадження в адміністративній справі та у справі розпочато підготовче провадження, запропоновано відповідачу надати суду та в копії позивачу заперечення проти позову та документи на підтвердження своїх доводів, які в нього є.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на необґрунтованість прийнятого рішення з підстав того, що на час застосування фінансових санкцій 25.08.10р. та 11.11.10р. позивач відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" не мав статусу страхувальника, а тому прийняте рішення суперечить ч.9 ст.106 Закону.

30.03.11р. позивачем подано до канцелярії суд заяву про доповнення до адміністративного позову про визнання незаконним та скасування рішення, з якої позивач заперечує проти прийнятих рішень з тих підстав, що рішення про застосування фінансових санкцій винесено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки до рішення від 25.08.10р. №500П не надано розрахунку штрафної санкції та в порушення положень пп.9.3.5 п.9.3, п.9.5 постанови правління ПФУ від 19.12.03р. №21-1 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" не надано акту про визначене порушення, який був би підписаний посадовими особами органу Пенсійного фонду та страхувальником.

Так за теж саме порушення, яке було встановлене в рішенні від 25.08.10р. №500П, якщо б воно існувало та було б допущене позивачем, відповідачем рішенням від 11.11.00р. №1288 повторно застосувало до Управління штрафні санкції за несвоєчасне подання звіту, за яким також в порушення пп.9.3.5 п.9.3, п.9.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України не надано акту про виявлення порушення.

З положень п.5 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" відповідальність передбачена за повторне протягом року вчинення порушення, за що накладаються санкції у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менш 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Так відповідно до розрахунку штрафної санкції рішенням від 11.11.10р. №1288 застосовано за листопад 2009 року фінансова санкція у розмірі 20 відсотків, як за повторне, а за грудень 2009 року у розмірі 10 відсотків.

За таких підстав, позивач наполягає на тому, що повторність вчинення порушення можливе за наявності первинного порушення, яке позивачем не вчинялось, а тому застосовані фінансові санкції порушують норма пенсійного законодавства, прийняті в їх супереч, а тому рішення про застосування фінансових санкцій підлягають скасуванню.

Розглянувши в підготовчому провадженні матеріали справи, судом зясовано питання про склад осіб, які беруть участь у справі, визначено факти, які необхідно встановити для вирішення спору, вивчено документи надані позивачем, зобовязано сторін надати оригінали документів та докази на підтвердження заявлених вимог, за результатами чого закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 18.01.11р.

Представник позивача у судовому засіданні, що відбулось 18.01.11р., наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість.

З наданих суду письмових заперечень, не визнаючи позовні вимоги відповідач послався на приписи статті 14 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим зазначивши, що позивач є платником внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч.9 ст.106 Закону до позивача Виконавчим органом пенсійного фонду, в межах своїх повноважень, визначених законом, застосовані фінансові санкції за ненадання, несвоєчасне надання, надання не за встановленою формою або надання недостовірних відомостей, які використовуються у системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством накладається штраф в розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки надання відомостей, звітності, але не менш десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а у разі повторного на протязі року такого порушення в розмірі 20 відсотків вказаних сум та не менш 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

За приписами ч.16 ст.106 Закону Виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які скоїли правопорушення адміністративні санкції у разі не надання, несвоєчасного надання, надання не за встановленою формою звітності, відносно страхових внесків, коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду або надання недостовірних відомостей, які використовуються в системі персоніфікованого обліку, та іншої звітності и відомостей, передбачених цим Законом.

Тому, за вказаних обставин, оскільки відповідальність покладається як на страховика, так і на посадових осіб підприємства, закладу, установи, то в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

12.05.11р. представником відповідача до канцелярії суду додатково подано Акт від 13.04.10р. №13П, як підтвердження підстав для прийняття Рішення про застосування фінансових санкцій від 25.08.10р. №500П та Акт від 19.10.10р. №295, як підтвердження підстав для прийняття Рішення про застосування фінансових санкцій від 11.11.10р. №1288 відповідно до п.9.3.5 Інструкції про порядок нарахування та сплати страховиками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування від 19.12.03р. №21-1.

У судовому засіданні 12.05.11р. представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, з урахуванням додатково наданих письмових пояснень.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надіславши до канцелярії суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, розглянувши заяву представника відповідача, суд приходить до висновку, що сторони про місце, день та час судового засідання повідомлені належним чином, тому перешкод для розгляду справи в судовому засіданні немає.

Позивач, посилаючись на порушення відповідачем положень Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", вільне трактування відповідачем норм чинного законодавства, звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання недійсним рішенням субєкта владних повноважень.

З огляду на викладене цей позов розглядається судом відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, як спір за зверненням юридичної особи до субєкта владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної), дій чи бездіяльності, та, зважаючи на положення ст.ст.18,50 КАС України, оскільки однією зі сторін справи є орган державної влади, на цей спір поширюється компетенція адміністративних судів та справа підсудна окружному адміністративному суду.

Розглядаючи матеріали справи, доводи та заперечення сторін, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Закон України від 09.07.03р. №1058-IV "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також визначає відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно п.1 ч.1 ст.14 вказаного Закону страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону;

Загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню з положень п.1, 10, 15 ч.1 ст.11 Закону підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу; особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Частиною 3 статті 15 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обовязкове державне пенсійне страхування, сплачені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".

Згідно до п.п.4,6 ч.2 ст.17 зазначеного Закону страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Кримське управління з питань банкрутства (Автономної Республіки Крим, м.Севастополь) зареєстровано юридичною особою Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 19.11.04р., ідентифікаційний код 33267338 (а.с.11,12).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.06р. №533 "Про затвердження Положення про Державний департамент з питань банкрутства" та з метою проведення нормативно-правових актів у відповідність із чинним законодавством наказом Міністерства економіки України від 05.08.09р. №828 "Про ліквідацію Кримського управління з питань банкрутства (Автономної Республіки Крим, м.Севастополь)" ліквідовано Кримське управління з питань банкрутства (Автономної Республіки Крим, м.Севастополь), утворено ліквідаційну комісію (а.с.13).

Так, відповідно до акту від 13.04.10р. №13П про виявлені порушення (а.с.71) головним спеціалістом відділу персоніфікованого обліку та інформаційних систем Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополь АР Крим Достоєвською І.Ю., виявлено факт порушення страховиком Кримське управління з питань банкрутства (Автономної Республіки Крим, м.Севастополя) вимог статті 17 пункту 2 підпункту 4 Закону України від 09.07.03 №1058-IV "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" пунктів 1 та 2 (або 5-11) Порядку формування та надання органам Пенсійного Фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються у системі загальнообовязкового державного пенсійного страхування за ненадання відомостей до системи персоніфікованого обліку за 2009 рік, яке направлено позивачу та отримано останнім 29.04.10р. (а.с.72).

Згідно з актом від 19.10.10р. №295 головним спеціалістом відділу надходження доходів Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АРКрим Светлейшою О.А. виявлено порушення вимог ст.17 п.2 пп.2,4 Закону України від 09.07.03 №1058-IV "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" та п.2.1 Порядку формування та надання органам Пенсійного Фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються у системі загальнообовязкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 05.11.09р. №26-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.09р. №1136/17152, а саме: несвоєчасне подання звіту про суми нарахованих внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за листопад, грудень 2009р. Кримського управління з питань банкрутства (АРКрим, м.Севастополь), реєстраційний номер 14-01-9192. Розрахунок за листопад 2009р. за строком платник повинен був надати до 21.12.2009р., фактично розрахунок надано 01.02.10р. №35841. Розрахунок за грудень 2009р. за строком платник повинен був надати до 20.01.10р., фактично розрахунок надано 01.02.10р. №35842 (а.с.73), який направлено позивачу та отримано останнім 22.10.10р. (а.с.73 зворотній бік).

Як убачається з матеріалів справи, 25.08.10р. рішенням №500П про застосування фінансових санкцій за ненадання відомостей до системи персоніфікованого обліку у строки визначені законодавством до позивача на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" за ненадання відомостей за 2009 рік до системи персоніфікованого обліку у строк, встановлені законодавством, застосовано фінансові санкції у розмірі 7090,13грн., розяснено порядок сплати та банківські реквізити, на які необхідно перерахувати вказану суму штрафу та порядок оскарження рішення (а.с.7).

Рішенням від 11.11.10р. №1288 до позивача на підставі застосовані п.5 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звіту щодо нарахованих внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, застосовано фінансові санкції у розмірі 3236,92грн. (а.с.8).

Відповідно до п.5 ч.9 ст.106 Закону Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 14 статті 106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", встановлено, що страхувальник у десятиденний строк має право оскаржити у судовому порядку рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу.

Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються відповідно до абзацу 3 частини 14 статті 106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" в тому ж порядку, що й недоїмка зі сплати страхових внесків.

Доказів оскарження рішень про застосування фінансових санкцій від 25.08.10р. №500П та від 11.11.10р. №1288 у межах строків встановлених приписами статті 106 Закону в адміністративному або в судовому порядку, позивач суду не надав.

Позивач доказів на спростування наданих відповідачем документів, на підтвердження своїх заперечень та виконання приписів частини другої статті 71 КАС України, якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладено обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суду не надав.

Доказів на підтвердження сплати фінансових санкцій, застосованих відповідно до рішень від 25.08.10р. №500П та від 11.11.10р. №1288, загальною сумою 10327,05грн., матеріали справи не містять.

Досліджуючи оскаржені рішення, приймаючи до уваги, що дії відповідача засновані на законі та прийняті цих рішень зумовлено, встановленими приписами та відповідно до порядку встановленому положеннями Закону України від 09.07.03р. №1058-IV "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", суд не знаходить підстав для задоволення заявлених вимог про визнання незаконними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій Управління Пенсійного фонду в Київському районі м.Сімферополя АРКрим.

Відповідно до положень ст.94 КАС України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

Керуючись ст.ст.159,160,161,162,163,186,254 КАСУкраїни, суд-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя О.В. Папуша