Постанова № 16273365, 11.01.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська,150 , м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 січня 2011 р. (10:30) Справа №2а-13662/10/17/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Папуші О.В., за участю секретаря судового засідання Суконнової Г.В., представників позивача - ОСОБА_1, довіреність від 28.10.10р., ОСОБА_2 довіреність від 13.05.10р., ОСОБА_3, довіреність від 13.05.10р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплиця"

доДержавної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 25.10.10р. надійшов вищевказаний адміністративний позов, яким позивач, посилаючись на неправильне застосування відповідачем положень п.3.4 ст. 3 Закону України від 22.05.03р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» внаслідок якого йому неправомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 12055,4 грн. та на цю суму податкових зобов’язань застосовано штрафні (фінансові) санкції – 24110,8 грн., просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 03.03.10р. № 00002801701/0, від 06.05.10р. № 0000281701/1, від 17.06.10р. № 0000281701/2 від 17.06.10р. та від 15.07.10р. № 00002871/3 в частини донарахування позивачу основного платежу сумою 12055,4 грн. та штрафних (фінансових) санкцій сумою 24110,8 грн., усього 36166,2 грн. за незастосування «підвищуючого» коефіцієнту при нарахуванні податків з доходів фізичних осіб при виплаті орендної плати у не грошовій формі.

Ухвалою суду від 16.11.10р. позивачу поновлено строк звернення до суду та відкрито провадження в адміністративній справі. З’ясувавши питання про склад осіб, які беруть участь у справі, визначивши факти, які необхідно встановити для вирішення спору, вивчивши документи надані позивачем, вирішено про відсутність необхідності проводити попереднє судове засідання та постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні 09.12.10р.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, пославшись на необґрунтоване та протиправне донарахування відповідачем коефіцієнту на кошти виплачені позивачем в рахунок оплати орендної плати орендодавцям за орендовані позивачем земельні ділянки.

Відповідач прибуття в судові засідання 09.12.10р. та 11.01.11р. свого вповноваженого представника не забезпечив, про наявність поважних причин неможливості прибути в судове засідання його представника суду не повідомив. Враховуючи положення ч. 4 ст. 128 КАС України суд не знайшов перешкод для вирішення справи на підставі наявних у ній матеріалів.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, судом з’ясовано, що позивач звернувся до окружного адміністративного суду з підстав, передбачених п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України, щодо акту індивідуальної дії відповідача, який просить визнати протиправним та скасувати.

Позивач – суб’єкт господарювання, юридична особа, ідентифікаційний код 04687229, здійснює свою діяльність на підставі Статуту, нова редакція якого затверджена зборами засновників товариства з обмеженою відповідальністю протокол від 29.09.10р., зареєстрований державним реєстратором 28.10.10р. Його ціллю діяльності є задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому законодавством, отримання прибутку та реалізація його на підстав економічних і соціальних інтересів учасників Товариства, членів трудового колективу та держави.

Відповідач – суб’єкт владних повноважень, входить до системи органів державної податкової служби, у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Судом достовірно встановлено, що з 19.01.10р. по 15.02.10р. відповідачем, на підставі направлення від 19.01.10р. №11/23-02, виданого ДПІ в Сімферопольському районі проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07р. по 30.09.09р. За результатами перевірки складено акт від 22.02.10р. № 24//23-02/04687229.

З акту від 22.02.10р. вбачається, що податок з доходів фізичних осіб з заробітної плати перераховувався позивачем до бюджету з порушенням пп. 8.1.2. п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким передбачено, що податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають право приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховувався, але не виплачувався платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду).

Податок з доходів фізичних осіб з виплаченого доходу громадян – орендної плати за оренду земельних паїв перераховувався до бюджету з порушенням пп. 9.1.1. п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно якого податковим агентом платника податку – орендодавця, щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільського господарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. Згідно положень пп. 9.1.5. цієї статті доходи, зазначені у цьому пункті, кінцево оподатковуються при їх виплаті за рахунок фізичних осіб.

Відповідно до п.1.2. ст. 1 Закону України від 21.12.00р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» податкове зобов’язання – це, зобов’язання платника податків сплатити до бюджету або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пеня нараховується контролюючим органом на суму податкового боргу з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, дійсній на день виконання такого податкового боргу або на день його (його частки) погашення, в залежності від того, яка з величин таких ставок більша, за кожен календарний день прострочення його сплати.

На порушення п.1.2. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», пп. 8.1.2. п.8.1. ст. 8, пп.пп. 9.1.1., 9.1.5. п.9.1. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з квітня 2007 року по серпень 2009 року у зв’язку з чим позивачу донараховано пеню сумою 71013,88 грн.

Згідно п.3.11 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені по платежам, які контролюються органами державної податкової служби (узгодженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.03р. № 290 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 27.06.03р. № 522/7843 (зі змінами та доповненнями), документами які є підставою для нарахування пені в картці лицевого рахунку платника податків є акт перевірки з питання правильності нарахування, своєчасності та повноти внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Перевіряючи правильність утримання податку з доходів фізичних осіб отриманих від надання в оренду земельних паїв перевіркою встановлено, що розрахунок за орендну плату позивач здійснював як у грошовій та і не у грошовій формі (продукцією власного виробництва: ячменем, пшеницею, сіном та іншим).

Згідно п. 1.2. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід – це, сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп. 4.2.16. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Загальний оподатковуваний дохід, відповідно до положень п.1.6. ст.1 Закону – це, будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

При нарахуванні доходів у будь-яких не грошових формах, в силу дії п.3.4. ст. 3 Закону, об’єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формою: К = 100:(100-Сп), де К – коефіцієнт, Сп – ставка податку, для таких доходів на момент такого нарахування.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу, відповідно до пп.4.2.1. п.4.2. ст.4 Закону, включаються доходи, у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Порядок нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб врегульовано ст.8 Закону. Відповідно до пп.8.1.1. п.8.1. загаданої статті Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену відповідними пунктами ст. 7 цього Закону.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач прийшов до висновку, що позивач з виплаченого (нарахованого) доходу фізичним особам за оренду земельних паїв був зобов’язаний при утриманні податку з доходів фізичних осіб застосувати коефіцієнт.

Внаслідок незастосування коефіцієнту позивачем, як вважає відповідач, позивачем не дотримано положення пп.8.1.1 п.8.1. ст.8, п.1.2., п.1.15. ст.1, п.3.4. ст.3, пп.4.2.1., п.4.2. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», зі змінами та доповненнями, тому контролюючим органом донараховано податок з доходів фізичних осіб з урахуванням коефіцієнта сумою 12055,4 грн., у тому числі за період за період з 01.04.07р. по 31.12.07р. – 3585,5 грн., за 2008 рік – 4201,6 грн., за період з 01.01.09р. по 30.09.09р. – 4268,3 грн. (з 2007р. по 2009р. ставка 15%, коефіцієнт – 1,1764), що обґрунтовано посиланням в акті на відомості про отримання доходу у не грошовій формі по земельних паях. Окрім цього встановлено порушення п.1.2. ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», пп. 8.12., п.8.1. ст.8, п.17.1. ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з квітня 2007 року по серпень 2009 року, що стало підставою для нарахування йому пені сумою 71013,88 грн.

За результатами перегляду в порядку адміністративного оскарження цього податкового повідомлення-рішення вищестоящими органами державної податкової служби підтверджено правомірність висновків відповідача та прийняті аналогічне за змістом та підставами податкові повідомлення-рішення від 06.05.10р. № 0000281701/1 та від 17.06.10р. № 0000281701/2, від 15.07.10р. № 000028701/3.

Платіжним дорученням від 24.06.10р. № 1255 позивачем оплачено до місцевого бюджету 78563,45 грн., з зазначенням у призначенні платежу: код платежу 11010101. Оплата згідно рішення № 000028170/2 від 17.06.10р.

Спростовуючи правомірність висновків відповідача представники позивача посилалися на відповідь-роз’яснення Редакції газети «Все о бухгалтерськом учете» від 31.08.10р. № 1073 надану на лист-запит їх довірителя від 28.07.10р. № 07/530 від 28.07.10р., з якої, у відповідність з п. 3.4. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», коефіцієнт слід застосовувати до доходів фізичних осіб, нарахованих у не грошовій формі.

Оскільки орендна плата позивачем нарахована грошима, з неї утримано податок з доходів. У подальшому підприємство продало зерно орендодавцям в рахунок погашення своєї заборгованості по орендній платі.

Дослідивши надані позивачем копії договорів оренди земельної частки (паю), укладені з власниками земель судом встанволено, що укладені договори мають типову форму. З умов договорів їх предметом сторони визначили передання орендодавцем, власником земельної частки (паю), яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом та її прийняття орендарем, позивачем у справі, на строк – три роки. За користування земельною часткою орендар сплачує орендодавцю кожного року орендну (рентну) плату (в розрахунку на одну земельну ділянку) у розмірі згідно постанов та актів Кабінету Міністрів України на період розрахунку. Згідно п.3.3 договору форма розрахунку за орендну плату за узгодженням сторін договору. Земельний податок, відповідно до п.3.5 договору, на орендовану земельну частку (пай) сплачується орендарем у встановлений законодавством України термін і не входить у розмір орендної плати.

Відповідно до положень п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб» у позивача з виплатою орендної плати виникають обов’язки податкового агента. Податковий агент – це, юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

З положень пп.9.1.1. ст.9 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб» орендар є податковим агентом платника податку орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю. Об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі.

Згідно наказу позивача від 17.08.07р. № 103 «Про нарахування орендної плати за земельні сертифікати у ВО «Урожай» в 2007 році» нарахування орендної плати проводилось в грошовому вираженні з розрахунку за один сертифікат 725 грн. та цим наказом визначено провести виплату та видачу коштів до 01.10.07р.

Відповідно до наказу позивача від 08.07.08р. № 110 «Про нарахування орендної плати за земельні сертифікати в ВО «Урожайне» в 2008 році» нарахування орендної плати за один земельний сертифікат в грошовому вираженні проведено у розмірі 870 грн., зі строком виконання нарахування та виплати орендної плати до 01.10.08р.

Наказом від 10.07.09р. № 115 «Про нарахування орендної плати та земельні сертифікати у ВО «Урожайне» в 2009 році» визначено нарахування орендної плати за один земельний сертифікат в грошовому вираженні сумою 870 грн. та встановлено строк виконання до 01.10.09р.

Нарахування орендної плати згідно Відомостей нарахування за 2007, 2008, 2009 роки проведено позивачем у грошовому вираженні.

З пояснень позивача та з досліджених заяв орендодавців про передачу їм в рахунок виконання зобов’язань орендаря по виплаті орендної плати виробленими позивачем продуктами орендодавцям передано ячмінь, зерно пшениці та сіно на розмір орендної плати.

Зі змісту пп. 3.4. ст. 3 Закону України ««Про податок з доходів фізичних осіб» обов’язок визначення об’єкту оподаткування зі звичайної ціни, помноженої на розрахований коефіцієнт у податкового агента виникає при нарахуванні доходів у будь-яких не грошових формах. З викладеного суд приходить до висновку, що обставини, внаслідок яких у позивача виникає обов'язок визначати об’єкт оподаткування в порядку визначеному цим підпунктом Закону не настали, тому, його дії з визначення об’єкту оподаткування виходячи з обсягу фактично нарахованої орендної плати ґрунтуються на положення чинного законодавства. Натомість правильність висновку відповідача щодо неправильного визначення позивачем об’єкту оподаткування та його обрахунок з урахування коефіцієнту спростовано зібраними у справі доказами та положеннями чинного законодавства.

Враховуючи викладене донарахування податку з доходу фізичних осіб проведено позивачем без достатніх на те підстав, тому є протиправним. Порушене право позивача підлягає поновленню шляхом скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень в частині донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб сумою 12055,4 грн. та штрафних (фінансових) санкцій нарахованих на ці зобов’язання у розмірі 24110,8 грн., усього сумою 36166,2 грн., як прийняті без достатніх на те правових підстав.

Беручи до уваги викладене позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, за рахунок коштів Державного бюджету України.

В судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено у межах строків визначених ч. 3 ст. 160 КСА України.

Керуючись ст.ст.159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим від 03.03.10р. № 0000281701/0, від 06.05.10р. № 0000281701/1, від 17.06.10р. № 0000281701/2, від 15.07.10р. № 0000281701/3 в частині донарахування Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Кримтеплиця" податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб сумою 12055,4 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 24110,8 грн., усього сумою 36166,2 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплиця", в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору, - 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя                                         О.В. Папуша