Постанова № 16271753, 16.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2011 № 16/122

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Іваненко Я.Л.

суддів: Остапенка О.М.

Скрипка І.М.

при секретарі:

від позивача:ОСОБА_1., дов. № 21/215 від 06.10.2010 року

від відповідача:ОСОБА_2., дов. № 175/11/10 від 17.11.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ”

на рішення

Господарського суду

м. Києва

від26.04.2011 року

у справі№ 16/122 (суддя: Ярмак О.М.)

за позовомПублічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ”

доВідкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія”

простягнення 466, 79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2011 року у справі № 16/122 у позові Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ” (далі-позивач) до Відкритого акціонерного товариства „Страхове товариство „Гарантія” (далі-відповідач) про стягнення 466, 79 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2011 року та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. Апелянт вважає, що висновки місцевого господарського суду не відповідають дійним обставинам справи. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, з якої саме суми необхідно розраховувати розмір нормативних витрат на ведення справи страховика, що становлять 30% від суми страхового внеску, оскільки, на думку апелянта, у разі, якщо сума повернення страхового платежу буде розраховуватись з усього розміру страхового внеску та відніматись від суми страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії договору страхування, то, фактично, позивачем буде повторно сплачено витрати за ведення страхової справи за період, протягом якого діяв договір.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.06.2011 року.

В судове засідання 16.06.2011 року зявились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення скасувати, а представник відповідача в судовому засіданні 16.06.2011 року надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 466,79 грн. суми страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії договору у звязку з розірванням договору № 6К-30/305/09 добровільного страхування майна від 21.05.2009 р. Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір добровільного страхування майна № 6К-30-305/09 від 21.05.2009 року, який розірвано за рішенням суду. Позивач просив повернути йому суму страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії договору, посилаючись на ст. 28 Закону України „Про страхування”, п. 23.2.1. договору.

Відповідач в суді першої інстанції проти задоволення позовних вимог заперечував, обґрунтовуючи свої доводи неправильним підрахунком суми страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії договору.

Судом першої інстанції встановлено, 21.05.2009 року між позивачем (страхувальник за договором) та відповідачем (страховик) було укладено договір №6К-30-305/09 добровільного страхування майна, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим майном, а саме: нежитлове приміщення, яке знаходиться у м. Івано-Франківську, вул. Незалежності, 1.

Згідно з п. 13 договору сума страхового платежу становить 8113, 39 грн.

Відповідно до п. 15 договору, строк дії договору один рік з моменту оплати страхового платежу, договір вступає в силу не раніше дня, наступного за днем надходження страхового платежу або його першої частини на поточний рахунок страховика.

26.05.2009р. відповідач зарахував суму страхового платежу згідно меморіального ордеру № 226144 на рахунок позивача.

Позивач звертався до відповідача із вимогою про повернення страхового платежу у зв'язку із розірванням договору вих. №25-02/2/144 від 18.01.2011р.

Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Посилаючись на пункт 23.2.1 договору позивач звернувся з вимогами про стягнення з відповідача 466,79 грн. суми страхового платежу за період (30 днів), що залишився до закінчення дії договору у звязку з розірванням договору № 6К-30/305/09, відраховуючи 30% нормативних витрат на ведення справи від страхового платежу за період ( 30 днів), який залишився до закінчення дії договору.

З урахуванням викладених вище обставин справи, місцевий господарський суд не погодився з розрахунком позивача та зазначив, що нормативні витрати на ведення справи у розмірі 30 % страхового платежу складають 2 434,02 % (8 113,39 грн. х 30 %), що значно перевищують суму страхових платежів за період, який залишився до закінчення дії договору страхування, в звязку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що нормативні витрати на ведення справи у розмірі 30 % страхового платежу необхідно відраховувати від суми страхового платежу, який страхувальник вніс згідно з договором страхування, а саме, 8113, 39 грн.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на думку позивача, сума страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, яку страховик повинен повернути страхувальнику, становить 466,79 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд підтримав доводи відповідача, що нормативні витрати на ведення справи у розмірі 30 % страхового платежу необхідно відраховувати від суми страхового платежу, який страхувальник вніс згідно з договором страхування, а саме, 8113, 39 грн. Отже, 30% х 8 113,39 грн. (страховий платіж) = 2434, 02 грн. Оскільки страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору страхування, складають: 8 113,39 (сума страхового платежу за договором) / 365 днів дії договору х 30 днів, що залишились до закінчення дії договору = 666, 85 грн., а нормативні витрати 2434, 02 грн., що є значно більшим ніж страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору страхування, зазначене, на думку позивача, унеможливлює зробити відрахування (666, 85 грн. - 2434, 01 = - 1767, 17 грн.).

Проте, колегія суддів відзначає, що згідно з п. 23.2.1 Договору у разі дострокового припинення дії договору за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи страховика у розмірі 30% страхового платежу та фактичних виплат страхових відшкодувань, що були здійснені за цим договором.

Таким чином, якщо вважати вірною позицію суду першої інстанції, то позивач не може реалізувати своє право на отримання у будь-якому випадку у разі дострокового припинення дії договору страхових платежів за період, що залишився до закінчення дії договору страхування, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи у розмірі 30% страхового платежу, оскільки таке його право буде залежатиме від періоду, що залишився до закінчення дії договору страхування.

Так, відрахувати нормативні витрати на ведення справи у розмірі 30% страхового платежу (8 113,39 грн.), які на думку відповідача становлять 2434, 02 грн. від страхових платежів за період, що залишився до закінчення дії договору страхування, можливо буде лише у випадку, коли до закінчення дії договору страхування залишиться не менше 110 днів (8 113,39 грн. / 365 днів = 22, 23 грн. страховий платіж за один день дії договору; 22, 23 грн. х 110 днів = 2445, 13 грн. сума, від якої можливо відрахувати нормативі витрати на ведення справи у розмірі 30% страхового платежу).

Отже, колегія суддів вважає хибною позицію відповідача, з якою погодився господарський суд, що 30% нормативних витрат слід відраховувати від суми страхового платежу, а не від суми страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії договору, оскільки в такому випадку буде порушене передбачене п. 23.2.1 договору безумовне право страхувальника на отримання у разі дострокового припинення дії договору незалежно від дати його припинення страхових платежів за період, що залишився до закінчення дії договору.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2010 року у справі № 34/104 договір добровільного страхування майна №6К-30-305/09 від 21.05.2009р. розірвано та не виявлено порушення страховиком умов договору.

Зазначеним рішенням встановлено, що на виконання умов договору страхування позивачем було сплачено страховий платіж в повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером № 226144 від 26.05.2009 року.

Згідно з п. 23.2.1 у разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору страхування, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи у розмірі 30% страхового платежу, а також фактичних виплат страхових відшкодувань, що були здійсненні за цим договором страхування. У тому разі якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України договір, який розривається у судовому порядку, припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили, а тому датою розірвання договору є 25.04.2010 року.

Статтею 28 Закону України “Про страхування” передбачено, що у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

Згідно з п. 13 договору сума страхового платежу становить 8 113,39 грн.

Таким чином, сума страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії договору страхування становить:

8 113,39 грн. (сума страхового платежу п.13 Договору страхування) - (8 113,39 грн. /365 днів дії договору) х 335 фактична кількість днів дії договору) (сума страхового платежу за період дії договору страхування) = 666,85 грн.;

Сума відрахувань нормативних витрат на ведення справи страховика 30%:

666,85 грн. (сума страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії договору страхування) х 30% = 200,06 грн.;

Сума, що підлягає поверненню: 666, 85 грн. (сума страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії договору страхування) - 200,06 грн. (сума відрахувань нормативних витрат на ведення справи страховика 30%) = 466,79 грн.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем умов договору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 466,79 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Враховуючи те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, та безумовно підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Київ” на рішення Господарського суду міста Києва 26.04.2011 року у справі № 16/122 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2011 року у справі № 16/122 скасувати, виклавши резолютивну в частину в наступній редакції:

„ Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Страхове товариство “Гарантія” (01601, м. Київ, Печерський узвіз, б. 3, код ЄДРПОУ 14229456) на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “КИЇВ” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, б. 16-22, код ЄДРПОУ 14371869), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, грошові кошти у розмірі 466 (чотириста шістдесят шість) грн. 79 коп., 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Страхове товариство “Гарантія” (01601, м. Київ, Печерський узвіз, б. 3, код ЄДРПОУ 14229456) на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “КИЇВ” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, б. 16-22, код ЄДРПОУ 14371869) 51 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

4.Видачу наказів із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду міста Києва.

5.Матеріали справи № 16/122 направити до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяІваненко Я.Л.

СуддіОстапенко О.М.

Скрипка І.М.