Постанова № 16271712, 23.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2011                                                                                           № 53/93

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рябухи В.І.

суддів:           Гольцової Л.А.

          Ропій Л.М.

при секретарі:           Філоненко М.В.

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «НООСФЕРА»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.03.11

у справі №53/93 (суддя Грєхова О.А.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «НООСФЕРА»

на дії Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «НООСФЕРА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будосталь-3 Україна»

про стягнення 4160,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

24.01.11 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «НООСФЕРА» (далі – позивач, стягувач, ТОВ «ЮК «Ноосфера») звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою, в якій просить скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС) від 22.12.10, визнати протиправною бездіяльність ВДВС та головного державного виконавця Шевченко Ю.Г., зобов’язати ВДВС вчинити всі дії для виконання наказу від 29.04.10.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.11 відмовлено повністю в задоволенні скарги позивача щодо скасування постанови ВДВС від 22.12.10, визнання протиправною бездіяльності ВДВС та головного державного виконавця Шевченко Ю.Г., зобов’язання ВДВС вчинити всі дії для виконання наказу від 29.04.10. Ухвалу аргументовано тим, що державним виконавцем ВДВС було здійснено необхідні заходи щодо виявлення майна боржника виконання судового рішення у даній справі. Суд першої інстанції дійшов висновку, що 22.12.10 ВДВС правомірно та згідно вимог Закону України “Про виконавче провадження” прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що скарги про визнання протиправною діяльності головного державного виконавця не підлягають розгляду в господарських судах.

Не погодившись з ухвалою від 07.03.11, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу повністю та прийняти нове рішення про задоволення поданої скарги, покласти на відповідача судові витрати. Скаргу мотивовано тим, що з боку ВДВС не вжито усіх передбачених законодавством заходів з метою виконання судового наказу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.11 позивачеві відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 23.05.11.

У судове засіданні 23.05.11 представники сторін не з’явились, про причини неявки суду не повідомили.

          Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги позивача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без їх участі, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

          Отже, колегія суддів вважає можливим відповідно до ст.75 ГПК України здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

ТОВ «ЮК «Ноосфера» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будосталь-3 Україна» (далі – відповідач, боржник, ТОВ «Будосталь-3 Україна») про стягнення заборгованості за договором про надання юридичних послуг від 29.09.09 №6/09 у сумі 4160,00 грн., з яких 960,00 грн. основного боргу, 3200,00 грн. моральної шкоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.10 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 960,00 грн. боргу, 23,54 грн. державного мита та 54,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.10, яке набрало законної сили 29.04.10, видано наказ про його примусове виконання.

19.05.10 постановою ВДВС відкрито виконавче провадження №19305731 з виконання наказу №53/93, виданого 29.04.10, про стягнення з відповідача боргу в сумі 1038,00 грн.

Згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла з 30.07.10 станом на 22.12.10 (далі - Закон) та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 № 74/5 (далі – Інструкція), в постанові про відкриття виконавчого провадження боржникові надається час (вказується дата) для добровільного виконання виконавчого документа.

Так, в даній справі боржнику запропоновано виконати постанову від 19.05.10 в строк до 26.05.10 та попереджено, що при невиконанні в наданий для добровільного виконання строк виконати його в примусовому порядку.

Матеріали справи свідчать, що добровільно боржник наказ суду не виконав, грошові кошти, присуджені до стягнення на користь позивача, не перерахував.

При розгляді апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що в наказі суду місцезнаходженням боржника зазначено: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-А.

На підставі ч.1 ст.20 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

В матеріалах справи містяться акти державного виконавця, складені в грудні 2010 року, зі змісту яких вбачається, що за адресою м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-А боржника не розшукано, кошти на рахунках відсутні, транспортні засоби та нерухоме майно за боржником не зареєстровано.

В пп.5.1.1 п.5.1 “Порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника” Інструкції зазначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Матеріали справи містять докази проведеної роботи державним виконавцем.

Так, ВДВС звертався з запитами:

від 16.04.10 №553/11до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва.

від 29.04.10 №553/11 до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в місті Києві;

від 11.08.10 №25564 до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна Київської міської державної адміністрації;

ДПІ у Оболонському районі міста Києва надіслало лист від 23.04.10 №2940/9/29-105 за підписом заступника начальника інспекції, в якому наводить взяті на облік розрахункові рахунки та фінансові установи, в яких вони відкриті згідно Єдиного банку даних про платників податків районного рівня. Зазначено, що першоджерелом даних про рахунки є сама особа та фінансові установи станом на 22.04.10.. Боржник 06.10.06 відкрив в АТ «Райффайзен Банк Аваль» (МФО банку 380805) р/р №2600265062 у гривнях та 21.12.06 - р/р №2600468801 у доларах США.

Окрім того, в матеріалах справи наявний лист ПАТ «ОТП Банк» від 09.06.10 №27-3-1/1091, з якого вбачається, що мультивалютний розрахунковий рахунок боржника №26009301310221 в ПАТ «ОТП Банк» (МФО 300528) закритий.

01.06.10 УДАІ міста Києва у листі №10/13089вх повідомило, що згідно даних автоматизованої інформаційно-пошукової системи станом на 28.05.10 за боржником транспортних засобів не зареєстровано.

Київське міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна також надало відповідь від 21.09.10 №38132 (И-2010), де зазначило, що станом на 18.08.10 по даним книг реєстрації бюро нежитлове приміщення в нежитловому фонді по вул. Новокостянтинівській,4-А за боржником на праві власності не зареєстроване. Станом на 13.09.10, згідно з даними Реєстру прав власності інформація про реєстрацію права власності на назву ТОВ «Будосталь-3 Україна» відсутня. Оскільки не всі фізичні та юридичні особи при придбанні чи надходженні нерухомого майна реєструють право власності на нього, то інформація бюро щодо таких об’єктів не повна.

29.04.10 до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна внесено реєстраційний запис №9784588 про арешт нерухомого майна боржника, а також реєстраційний запис №9784597 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про арешт рухомого майна боржника з забороною його відчуження.

В матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 25.03.10 №21-10/1697-1, наданий Головним міжрегіональним управлінням статистики у місті Києві, в якому повідомляється, що юридична особа ТОВ «Будосталь-3 Україна» (ідентифікацій код 34185885) зареєстрована за адресою 40480, м. Київ, Оболонський район, вул.. Новокостянтинівська, буд. 4-А, дата реєстрації – 24.02.06, дата реєстраційних дій – 25.01.10.

Як вбачається з листа від 22.03.10 №24-354 відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Оболонської районної у місті Києва державної адміністрації 25.01.10 державним реєстратором було внесено інформацію до ЄДР щодо відсутності підтвердження відомостей про ТОВ «Будосталь-3 Україна».

За матеріалами справи колегією суддів встановлено, що ВДВС прийнято постанову від 10.11.10, якою приєднано виконавчі провадження ВП №19305731 (по виконанню наказу №53/93 від 29.04.10) та ВП №18709929 (по виконанню наказу №13/39 від 02.04.10) до зведеного виконавчого провадження №23391947, в зв’язку з тим, що у ВДВС відкрито декілька виконавчих проваджень про стягнення з одного боржника. По зведеному виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на все майно та кошти боржника.

Відповідно до ст. 5 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника (п.п.2, 5 ч.1 ст.40 закону).

22.12.10 головним державним виконавцем Шевченко Ю.Г. прийнято постанову, якою виконавчий документ – наказ №53/93, виданий 29.04.10, повернуто стягувачеві, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Державним виконавцем встановлено, що у боржника відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення і здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державним виконавцем вчинено усі дії, в межах своєї компетенції, щодо виявлення майна боржника для виконання наказу Господарського суду міста Києва №53/93.

Відповідно до практики застосування термінів у юриспруденції бездіяльність – це певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити в силу покладених на неї посадових обов'язків і згідно з чинним законодавством України (п.3 наказу ГоловКРУ "Про затвердження Положення про порядок розгляду письмових звернень громадян та посадових осіб підприємств, установ, організацій органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні" від 25.02.00 №1).

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що ВДВС проводилися дії по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 29.04.10 у справі № 53/93. Тому посилання позивача на бездіяльність ВДВС не заслуговують на увагу, оскільки є недоведеними, а відтак тягне за собою відсутність підстав для скасування постанови від 22.12.10 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду, що скарга позивача в частині визнання протиправною діяльності головного державного виконавця Шевченко Ю.Г. не підлягає розгляду в господарських судах з огляду на таке.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) господарським судом розглядаються скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал та постанов господарських судів.

Органами державної виконавчої служби є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції; виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців районних, міських (міст обласного значення) районних у містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (ч.1,2 ст.3 Закону України „Про державну виконавчу службу”)

Згідно з ч.1 ст.4 зазначеного вище закону державними виконавцями є начальник, заступник начальника, старший державний виконавець, державний виконавець районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби. Саме державний виконавець, як посадова особа, є носієм покладених на державну виконавчу службу Законом України „Про виконавче провадження” владних функції щодо виконання рішень суду чи інших органів.

Виходячи з викладеного господарськими судами України можуть розглядатися лише скарги на дії чи бездіяльність перелічених у ч.1 ст.3 Закону України „Про державну виконавчу службу” органів Державної виконавчої служби.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, ухвала Господарського суду міста Києва від 07.03.11 у справі №53/93 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.03.11 у справі № 53/93 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «НООСФЕРА» – без задоволення.

2.          Матеріали справи № 53/93 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Рябуха В.І.

Судді                                                                                          Гольцова Л.А.

                                                                                          Ропій Л.М.

24.05.11 (відправлено)