Постанова № 16271703, 27.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2011 № 61/19

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Рябухи В.І.

суддів: Ропій Л.М.

Гольцової Л.А.

при секретарі: Філоненко М.В.

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_1., дов. від 01.01.11,

від відповідача:не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»

на рішенняГосподарського суду міста Києва від 22.02.11 (підписане 28.02.11)

у справі№61/19 (суддя Івченко А.М)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг»

про стягнення 418219,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (далі позивач, ТОВ «Хімагромаркетинг») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» (далі відповідач, ТОВ «Стіомі-Холдінг») про стягнення 418219,36 грн. штрафних санкцій, з яких: 49146,64 грн. пені, 29535,12 грн. інфляційних втрат, 339537,60 грн. відсотків річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.11 у справі №61/19 позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Стіомі-Холдінг» на користь ТОВ «Хімагромаркетинг» 49146,64 грн. пені, 26511,84 грн. інфляційних втрат, 7875,18 грн. 3% річних, 835,34 грн. витрат по сплаті державного мита та 47,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва, ТОВ «Хімагромаркетинг» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.11 в частині відмови у стягненні інфляційних втрат та відсотків річних, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції, в порушення норм матеріального права, при розрахунку суми відсотків річних застосовано 3%, а не встановлений договором розмір; при розрахунку суми інфляційних втрат враховані дефляційні процеси, тому з відповідача стягнуто інфляційні втрати у меншій сумі, ніж просив позивач. Вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.11 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі. Розгляд апеляційної скарги призначено на 11.04.11. Пунктом 3 ухвали зобовязано відповідача надати письмовий відзив на апеляційну скаргу з нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням.

Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.11 розгляд апеляційної скарги ТОВ «Хімагромаркетинг» відкладено на 27.04.11 на підставі п.п. 1,2 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 27.04.11 представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.11 скасувати в частині відмови у стягненні інфляційних втрат та відсотків річних та постановити в цій частині нове рішення, яки задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду від 11.04.11 не виконав.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.04.11), а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, на думку колегії суддів, підстави відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва слід змінити в частині стягнення суми відсотків річних з наступних підстав.

22.06.09 між сторонами укладено договір поставки №Ап-02-0003 (далі - договір).

Згідно п.п.1.1 продавець зобовязується передати у власність покупцеві, а покупець зобовязується прийняти й оплатити засоби захисту рослин (далі - товар).

Вартість товару на дату укладення договору становить 290700,00 грн. у тому числі ПДВ 20% (п.п.1.2 договору).

Покупець зобовязаний сплатити продавцю вартість товару в наступні строки: не пізніше 30.06.09 58140,00 грн., не пізніше 01.10.09 232560,00 грн. (п.п.2.1. договору).

Відповідач оплатив лише 58140,00 грн., що підтверджується випискою банка від 24.06.09 №2160.

Борг перед позивачем в сумі 232560,00 грн. ТОВ «Стіомі-Холдінг» не оплачено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.09 у справі №48/295 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 232560,00 грн..

В звязку з неналежним виконанням зобовязання за договором поставки від 22.06.09 №Ап-02-0003 ТОВ «Хімагромаркетинг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Стіомі-Холдінг» про стягнення 418219,36 грн. штрафних санкцій.

Статтею 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання ч. 3 ст.549 ЦК України.

Покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 даного договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені (п.5.2 договору).

Згідно з п. 5.3 договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинне було бути виконане.

Перевіривши розрахунки позивача та місцевого господарського суду, колегія суддів вважає розрахунок пені правильним, оскільки він вирахуваний із зазначенням періоду нарахування штрафних санкцій та на підставі формули, визначеної чинним законодавством.

Що стосується нарахування позивачем інфляційних втрат, то необхідно зазначити.

В апеляційній скарзі представник позивача зазначає, що судом першої інстанції до періоду розрахунку інфляційних втрат помилково включено дефляційні процеси, що суперечить ч.2 ст.625 ЦК України. У звязку з цим з відповідача стягнуто інфляційні втрати в меншій сумі, ніж заявлено у позовній заяві.

Оцінивши наведені доводи, колегія суддів не приймає їх до уваги з огляду на наступне.

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобовязання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Аналогічна позиція викладена в розясненнях Вищого арбітражного суду України від 12.05.99 № 02-5/223 «Про деякі питання, повязані з застосуванням індексу інфляції», де зазначено, що належна до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції розраховується на момент предявлення позову.

Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості.

З огляду на викладене вище, інфляційні втрати нараховуються на всю суму боргу за кожен місяць прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці.

Колегія суддів дійшла висновку, що Господарським судом міста Києва правильно враховано індекси інфляції за весь період стягнення боргу, а розрахунок інфляційних нарахувань є таким, що відповідає положенням чинного законодавства. За прострочення виконання зобов'язання в період з 02.10.09 по 17.11.10 відповідач повинен сплатити на користь позивача 26511,84 грн. інфляційних втрат.

Відносно стягнення суми процентів річних колегія суддів погоджується з розрахунком позивача, вважає його обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції безпідставно застосував розмір процентів річних - 3% під час розрахунку суми санкції до стягнення, оскільки договором передбачено інший розмір процентної ставки.

Згідно п. 5.4 договору сторони змінили розмір процентної ставки, передбачений ч.2 ст. 625 ЦК України, а саме: 0,2% від несплаченої загальної вартості товару за кожен календарний день протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 0,4% від несплаченої ціни товару за кожен календарний день до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п.2.1 договору, вважаться, що продавцем предявлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних. При затримці платежу продавець має право виставити рахунок по сплаті відсотків за користування чужими грошима та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати, а покупець зобовязаний оплатити його в строк не більше трьох банківських днів.

Таким чином нарахування позивачем відсотків річних у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення у період з 02.10.09 по 30.12.09 та 0,4% від простроченої суми в період з 31.12.09 по 17.11.10 на загальну суму 339537,60 грн., відповідає п.5.4 укладеного сторонами договору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.11 у справі №61/19 зміні в частині стягнення суми відсотків річних.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду м. Києва від 22.02.11 у справі №61/19 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 29, код 32827667) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, пр.-т. Возз`єднання, буд. 15, код 30262667) 49 146 (сорок девять тисяч сто сорок шість) грн. 64 коп. пені, 26511 (двадцять шість тисяч пятсот одинадцять) грн. 84 коп. інфляційних втрат, 339537 (триста тридцять дев'ять тисяч пятсот тридцять сім) грн. 60 коп. процентів річних, 4151 (чотири тисячі сто пятдесят одна) грн. 96 коп. витрат по сплаті державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 29 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.»

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 29, код 32827667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, пр.-т. Возз`єднання, буд. 15, код 30262667)1658 (одна тисяча шістсот пятдесят вісім) грн. 31 коп. витрат, повязаних з відшкодуванням державного мита за подання апеляційної скарги.

4.Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5.Матеріали справи № 61/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддяРябуха В.І.

СуддіРопій Л.М.

Гольцова Л.А.

29.04.11 (відправлено)