Постанова № 16202795, 07.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2011 № 4/517

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Чорногуза М.Г

суддів:

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1- довіреність №4679-1 від 01.10.2010 року;

від відповідача ОСОБА_2- довіреність №13-11-7924 від 07.04.2011 року, ОСОБА_3- довіреність №1-11-11642 від 01.06.2011 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»,

на рішення господарського суду м. Києва від 10 лютого 2011 року,

у справі № 4/517 (суддя Борисенко І.І.),

за позовом Державної іпотечної установи, м. Київ,

до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», м. Київ,

про стягнення 40505535 грн. 11 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Державна іпотечна установа звернулась до господарського суду м. Києва з позовною заявою до ВАТ КБ “Надра” про стягнення відсотків за користування кредитом та пені (а.с. 4-7).

04 лютого 2011 року змінено найменування юридичної особи ВАТ КБ “Надра” на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», що підтверджується свідоцтвом серії 01 №794080.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10 лютого 2011 року по справі № 4/517 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з ВАТ КБ “Надра” на користь Державної іпотечної установи 25961358 грн. 86 коп. заборгованості по відсоткам, 6969229 грн. 73 коп. пені за порушення зобовязань, 25500 грн. 00 коп. державного мита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 160-164).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 21 лютого 2011 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10 лютого 2011 року по справі № 4/517 повністю та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Відповідач посилається на неврахування місцевим господарським судом п. 1.2 та п. 1.4.2 Кредитного договору та зазначає, що ці положення договору не дають позивачеві правових підстав вимагати стягнення із банку відсотків за період із 27 серпня 2010 року по 12 січня 2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2011 року прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження та призначено розгляд справи на 4 квітня 2011 року.

У судових засіданнях 4 квітня, 18 квітня, 16 травня, 23 травня та 6 червня 2011 року, оголошувались перерви.

13 травня 2011 року до апеляційного господарського суду від позивача надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній послався на законність та обґрунтованість рішення господарського суду міста Києва у справі № 4/517.

В судовому засіданні 23 травня 2011 року представники відповідача подали заяву про продовження строку розгляду справи № 4/517.

Ухвалою від 23 травня 2011 року продовжено розгляд справи на 15 днів.

Представники відповідача у судовому засіданні 07 червня 2011 року підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10 лютого 2011 року по справі № 4/517 повністю та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. При цьому представники послались на неправомірність нарахування відсотків та пені за спірний період.

Представник позивача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив та просив залишити спірне рішення господарського суду міста Києва без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

15 жовтня 2008 року, між Державною іпотечною установою та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк “Надра” було укладено кредитний договір № 7/1 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами) (а.с. 99-102).

Відповідно п. 1.1 кредитор надає позичальнику на умовах цього договору, а позичальник зобовязується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредитору грошові кошти в сумі 700000000 грн. та сплатити відсотки за користуванням кредитом рефінансування в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Кредит рефінансування надавався позичальнику (відповідачу) на строк до 10 квітня 2009 року. (п. 1.2. кредитного договору).

Відповідно до п.п 1.4.1. укладеного договору «відсотки за користування кредитом рефінансування розраховуються в розмірі 9,9% річних.

Пунктом 1.4.2. сторони встановили, що «відсотки нараховуються за методом “факт/факт”на фактичний залишок заборгованості позичальника за кредитом рефінансування за фактичний час користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту рефінансування до настання терміну, зазначеного у п.1.2. договору.»

Крім того, відповідно до п. 1.4.3 Договору, Відповідач зобов'язався здійснити останню сплату відсотків не пізніше дати погашення кредиту рефінансування, тобто 10 квітня 2009 року.

На даний час у місцевий господарських судах розглядаються спори у справах № 4/397, № 9/343, № 4/397 та № 34/218 щодо стягнення з ПАТ КБ «Надра» відсотки за користування кредитом та пені за кредитним договором № 7/1 за періоди з 10.04.2009 року по 20.01.2010 року, з 21.01.2010 по 27.05.2010 в сумі та з 28.05.2010 року по 26.08.2010 року (т. І а.с. 117-152).

29 листопада 2010 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 14 485685 грн. 74 коп. заборгованості по відсотках за кредитним договором № 7/1 (за період з 27.08.2010 по 11.11.2010 року), 26 019 849,37 грн. пені за порушення зобовязань (за період з 27.08.2010 по 12.11.2010 року), а всього 40505535 грн. 11 коп. заборгованості за кредитним договором № 7/1 від 15.10.2008 року (т. І а.с.4-7)

В процесі розгляду справи місцевим господарським судом представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог від 14.01.2011 року за №0147-4, в якій просить стягнути з відповідача 25961358 грн. 86 коп. заборгованості по відсотках (за період з 27.08.2010 року по 12.01.2011 року) та 46969229 грн. 73 коп. пені за порушення зобовязань (за період з 27.08.2010 року по 12.01.2011 року), а всього 72930588 грн. 59 коп. заборгованості (т. І а.с.63-66).

За твердженнями позивача, станом на час звернення до суду відповідачем не виконано в повному обсязі умови п.1.2 Договору щодо повернення суми кредиту рефінансування та суми нарахованих відсотків.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Проте, сторонами встановлено порядок нарахування відсотків, зокрема, проценти виплачуються до настання терміну, зазначеного у п.1.2. договору, тобто до10 квітня 2009 року.

За таких умов колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що стягнення процентів після 10 квітня 2009 року є безпідставним.

Позивачем нараховані відсотки за користування кредитом рефінансування за період з 27 серпня 2010 року по 12 січня 2011 року, тобто після 10 квітня 2009 року.

Відтак, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом рефінансування.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ЦК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 3.2 кредитного договору за порушення взятих на себе зобовязань з повернення суми кредиту рефінансування та сплати відсотків за користування кредитом рефінансування, позичальник сплачує на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

Постановою Правління Національного банку України № 59 від 10 лютого 2009 року "Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві комерційному банку "Надра" запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів терміном на шість місяців - з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року, та продовжено із 11.08.2009р. до 10.02.2010 року відповідно до п. 1 постанови правління НБУ від 05.08.2009р. №452 (т. І а.с. 85-89).

Відповідно до п. 1 ч. 3 статті 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" протягом дії мораторію забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

За приписами п. 2 ч. 3 статті 85 названого закону протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з ч. 5 статті 85 Закону з моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів нарахування неустойки (штрафу, пені), інших економічних санкцій поновлюється (а щодо зобов'язань, які виникли під час дії мораторію, - розпочинається) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами.

Проаналізувавши наведені норми колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що пеня має нараховуватись протягом шести місяців після закінчення строку дії мораторію. Тобто, пеня (як за основним боргом, так і за відсотками) має нараховуватись за період з 11 лютого 2010 року по 11 серпня 2010 року.

Однак, позивач, з яким погодився місцевий господарський суд, нараховує пеню починаючи з 28 серпня 2010 року, тобто після пропуску шестимісячного строку, протягом якого можливе нарахування пені.

Тому, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені за основним боргом та за відсотками слід відмовити.

Відповідно до положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Місцевий суд не перевірив чи відповідає розрахунок позивача вимогам чинного законодавства, умовам кредитного договору, зокрема, пункту 1.2. кредитного договору № 7/1 від 15.10.2008 року, яким встановлено кінцевий строк повернення кредиту до 10 квітня 2009.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України «Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.» Колегія суддів також враховує практику Вищого господарського суду України, зокрема Постанови у справах № 34/497, № 34/218 та № 4/397 від 16.05.2011 р, № 9/343 від 30.03.2011р.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» підлягає задоволенню, на рішення господарського суду м. Києва від 10 лютого 2011 року необхідно скасувати у звязку із невідповідністю висновків обставинам справи, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-102, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Надра” на рішення господарського суду м. Києва від 10 лютого 2011 року по справі № 4/517 задовольнити.

2.Рішення господарського суду м. Києва від 10 лютого 2011 року по справі № 4/517скасувати.

3.Прийняти нове рішення: «В задоволенні позову Державної іпотечної установи відмовити».

4.Стягнути з Державної іпотечної установи (01133, м. Київ, бул. Л.Українки, 34, код ЄДРПОУ 33304730) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Надра” (04053, м. Київ, вул.. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) 12750 грн. 00 коп. державного мита за розгляд справи в Київському апеляційному господарського суді.

5.Доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

6.Справу № 4/517повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя

Судді