Постанова № 162394, 26.09.2006, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

26.09.2006 р. справа №34/191а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Агапова О.Л.

суддів

Величко Н.Л., Алєєвої І.В.,

при секретареві судового засідання

Максіна В.В.

за участю представників сторін:

від позивача:

Бутузов О.Г. - по довір., Дятленко О.В. - по довір.,

від відповідача:

Бобрік І.В. - по довір., Маковецька Н.В. - по довір.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ДПІ м.Донецьк Ворошиловський р-н

на постанову (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від

17.07.2006 року

по справі

№34/191а

за позовом

Відкрите акціонерне товариство "Торгівельний центр "Білий лебідь" м.Донецьк

до

Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м.Донецька

про

Про визнання недійсним рішення

Відкрите акціонерне товариство “Торгівельний центр “Білий лебідь” м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі ДПІ) про визнання нечинними податкового повідомлення –рішення від 16.06.2005р. № 0002592343/0 в частині визначення суми штрафних санкцій за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні в сумі 2646717 грн. 35 коп.; податкового повідомлення – рішення від 16.06.2005р. № 0003502340/0 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 3645200 грн., в тому числі основний платіж в сумі 1822600 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1822600 грн.; податкового повідомлення –рішення від 16.06.2005р. № 0003512340/0 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 2505686 грн., в тому числі основний платіж в сумі 1252843 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1252843 грн.; податкового повідомлення –рішення від 16.06.2005р. № 0003522340/0 про визначення суми податкового зобов’язання по земельному податку в сумі 159087 грн. 59 коп., в тому числі основний платіж в сумі 106058 грн. 39 коп. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 53029 грн. 20 коп. (з урахуванням уточнень позовної заяви –т. ІІІ а.с. 22).

Доводи позовної заяви товариство обґрунтовувало тим, що податкова інспекція дійшла помилкового, як вважає позивач, висновку про порушення ним п.5.9 ст.5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки уцінка товарів вірно відображена ним у бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджується, також, актом попередньої податкової перевірки.

Як вважав позивач, ДПІ неправомірно виключила зі складу валових витрат у IY кварталі 2003 року витрати на рекламу в сумі 5982100 грн., оскільки відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь –яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Позивач зазначав, що п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає включення до складу валових витрат витрат платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Як вважав позивач, Закон не обмежує суму витрат на проведення передпродажних та рекламних заходів відносно товарів, які продаються такими платниками податку та п.5.11 ст.5 цього Закону не дозволяє встановлення обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі.

Крім того, позивач не погоджувався з нарахуванням йому податку на додану вартість у зв’язку з виключенням зі складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних ТОВ “Легіон” на суму 1216414 грн. за придбання рекламних послуг, які відносяться до складу валових витрат і відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість” –до складу податкового кредиту ПДВ.

Товариство в позовній заяві зазначало, також, що ДПІ безпідставно виключила зі складу податкового кредиту ПДВ за відсутніми податковими накладними, виписаними ТОВ “С.Г.Плюс” на загальну суму 36429 грн. 50 коп., оскільки ці податкові накладні перелічені в акті перевірки.

Позивач не погоджувався, також, з донарахуванням йому земельного податку в сумі 106058 грн. 39 коп., оскільки ст. 15 Закону “Про плату за землю” встановлено, що обов’язок сплачувати земельний податок виникає з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Як вважав позивач, у нього не виникало обов’язку сплачувати земельний податок.

Як зазначало товариство, стаття 5 Закону передбачає, що об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Як вважав позивач, ст. 125 Земельного кодексу передбачає, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документу, що посвідчує право власності або право постійного користування, та його державної реєстрації. Відповідач в акті перевірки не наводить ніяких даних, що ВАТ ТЦ “Білий лебідь” користується земельними ділянками, не наведено ніяких даних про власність або оренду цих земельних ділянок, тому податок на землю нарахований неправомірно.

Крім того, позивач не погоджувався з застосуванням до нього штрафних санкцій за порушення касової дисципліни щодо неоприбуткування грошових коштів в сумі 526622 грн. 47 коп., оскільки ці кошти оприбутковані товариством згідно вимог п.4.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (касова книга ведеться в електронній формі). Позивач зазначав, також, що не відповідає дійсності висновки відповідача, що 06.04.2005р. не оприбутковані грошові кошти в сумі 66717 грн. 63 коп., оскільки під час обшуку вилучені кошти в сумі 96587 грн., в касі знаходилась сума 26532 грн. 69 коп., таким чином невідповідність склала 63996 грн. 53 коп.

10.08.2005р. Господарський суд Донецької області у зв’язку зі складністю справи ухвалив розглянути справу колегіально у складі суду: Кододова О.В. –головуючий, судді: Ушенко Л.В., Бойко І.А.

Розпорядженням від 05.07.2006р. суд змінив склад колегії суддів: головуючий –Кододова О.В., суді –Ушенко Л.В., Гончаров С.А.

Заявою від 11.08.2005р. прокуратура Ворошиловського району м. Донецька просила допустити свого представника до участі у справі в порядку ст.361 Закону “Про прокуратуру” та ст. 29 ГПК.

Ухвалами господарського суду Донецької області провадження у справі зупинялось з 12.12.2005р. по 20.04.2006р., з 18.05.2006р. по 31.05.2006р., з 31.05.2006р. по 05.07.2006р.

Ухвалою від 12.12.2005р. Господарський суд Донецької області призначив судово –бухгалтерську експертизу.

Постановою господарського суду Донецької області від 17.07.2006р. у справі № 34/191а (суддя Кододова О.В., Ушенко Л.В., Гончаров С.А.) позовна заява задоволена частково: визнані нечинними податкове повідомлення –рішення від 16.06.2005р. № 0002592343/0 в частині визначення суми штрафних санкцій в сумі 2646717 грн. 35 коп.; податкове повідомлення –рішення від 16.06.2005р. № 0003502340/0 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 3645200 грн., податкове повідомлення –рішення від 16.06.2005р. № 0003512340/0 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 2505686 грн. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду в частині задоволення позовної заяви через невірне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги податкова інспекція обґрунтовує тим, що в порушення вимог п.5.9 ст. 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” товариство при проведені уцінки невірно визначило балансову вартість товарів у І кварталі 2003 року та невірно відобразило у податковому обліку суму приросту (убутку) товарів, внаслідок чого зависило суму валових витрат на 93300 грн.

Заявник скарги вказує на те, що під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог п.п.5.1, п.п.5.4.4 п.5.4, ст. 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” щодо включення до складу валових витрат вартості послуг по проведенню рекламної акції (семплінга товарів), внаслідок чого завищена сума валових витрат у IY кварталі 2003 року в сумі 5982,1 тис. грн. та занижений податок на прибуток на суму 1822630 грн.

Відповідач наполягає на правомірності донарахування податку на додану вартість, оскільки під час перевірки встановлені факти порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого завищена сума податкового кредиту по податку на додану вартість в січні 2004 року на суму 16298 грн. 33 коп. та в лютому 2004 року на суму 20131 грн. 17 коп. та занижена сума податкових зобов’язань по ПДВ на 923416 грн.

ДПІ у Ворошиловському районі вказує, також, на те, що під час перевірки встановлені порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004р. № 637, а саме, неоприбуткування готівки в касі в сумі 592340 грн. 01 коп., тому до позивача правомірно застосовані штрафні (фінансові) за порушення касової дисципліни.

Дослідивши матеріали справи судова колегія встановила.

В основу повідомлень –рішень, які оспорювались, покладений акт від 14.06.2005р. № 9-26-2-01558690 про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ ТЦ “Білий лебідь” за період з 01.01.2003р. по 30.04.2005р.

В акті перевірки позивачу інкримінувалось, зокрема, порушення вимог:

- п.5.1, п.п.5.4.4 п.5.4, п.5.9 ст. 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого занижений податок на прибуток на суму 1822600 грн., в тому числі, за І квартал 2003 року - на суму 28000 грн. та за IY квартал 2003 року –на суму 1794600 грн.;

- п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижений податок на додану вартість в сумі 923416 грн., в тому числі за лютий 2003 року –на суму 302691 грн., за березень 2003 року –на суму 575185 грн., за квітень 2003 року –на суму 45540 грн.;

- п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість” завищена сума бюджетного відшкодування ПДВ на суму 329427 грн., в тому числі за лютий 2003 року – на суму 203760грн., за березень 2003 року –на суму 89238 грн., за січень 2004 року –на суму 16298 грн., за лютий 2004 року –на суму 20131 грн.;

- ст.2, ст. 5, ст. 14, ст. 15 Закону “Про плату за землю”, внаслідок чого занижений податок на землю за період з 27.05.2003р. по 01.04.2005р. в сумі 106058 грн. 39 коп., в тому числі, з 27.05.2003р. по 31.12.2003р. –на суму 33745 грн. 85 коп., з 01.01.2004р. по 31.12.2004р. –на суму 57850 грн. 04 коп., з 01.01.2005р. по 01.04.2005р. –на суму 14462 грн. 50 коп.;

- п.п.2.6 п.2, п.п.4.3 п.4 “Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” неоприбутковані готівкові кошти в касі за період з 22.03.2005р. по 05.04.2005р. на суму 592340 грн. 01 коп.

Судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірними в апеляційній скарзі є наступні епізоди.

Стосовно податкового повідомлення –рішення від 16.06.2005р. № 0003502340/0 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 3645200 грн., в тому числі основний платіж в сумі 1822600 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1822600 грн.

Як зазначено в п.2.2 акту перевірки, товариство зависило валові витрати за І квартал 2003 року на суму 104310 грн., в тому числі попередньою перевіркою –на суму 11010 грн., цією перевіркою –93300 грн., зависило валові витрати за IY квартал 2003року на суму 5982100грн.; зависило валові витрати за ІІ квартал 2004року на суму 24301грн. в тому числі попередньою перевіркою - 24301 грн. (т.І а.с. 26).

В акті перевірки зазначено, також, що позивачем в порушення вимог п.5.9 ст.5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” завищені валові витрати у І кварталі 2003року в сумі 93300 грн. у зв'язку з проведенням уцінки товарів, що вплинуло на донарахування податку на прибуток в розмірі 28000грн. (т.1 а.с.47).

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

“Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення”, затвердженого наказом Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України від 15.12.99 р. № 149/300 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.1999р. за № 921/4214, передбачено, що уцінка товарів, продукції та надлишкових товарно-матеріальних цінностей на виробничих і торговельних підприємствах та в організаціях проводиться за даними Інвентаризації. Керівник (власник) підприємства може прийняти рішення щодо уцінки станом на перше число місяця за даними обліку. Тобто підприємство самостійно приймає рішення про проведення уцінки товарно-матеріальних цінностей на підставі проведеної інвентаризації.

У висновку експертизи від 12.04.2006р. № 607/23 (т. ІІІ а.с. 71) зазначено, що за даними позивача сума запасів товарів за І квартал 2003року зазначена у Розрахунку приросту (убутку) - додаток К1/1, які використані в негосподарській діяльності, тобто сума уцінки складає 2054300грн., що підтверджується даними бухгалтерського обліку по журналам - ордерам №5 та № 11 за січень - березень 2003року. Експертом спростовуються висновки акту перевірки щодо наявності загальної суми уцінки позивача в сумі 2038516грн. та розрахованою податковим органом в розмірі 2131815грн., яка зазначена в акті перевірки та необґрунтована розрахунком даної суми з посиланням на конкретні дати та суми.

Таким чином, відповідач необґрунтовано зменшив валові витрати позивача на 93300грн. та нарахував податок на прибуток в розмірі 28000грн.

Крім того, відповідач в акті перевірки дійшов висновку, що позивач в порушення п.5.1, п.п.5.4.4. п.5.4 ст.5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” завищив валові витрати у IY кварталі 2003року в сумі 5982,1тис.грн.у зв'язку із віднесенням до суми валових витрат рекламних послуг наданих ТОВ “Легіон” що вплинуло на визначення відповідачем податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 1794600грн. (т. І а.с.47).

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ “Легіон” (Виконавець) укладені договори на надання послуг від 01.02.2003 року №71 на суму 1360360 грн. 65 коп. (т. І а.с.53 - 60), від 03.02.2003 року № 70 на суму 1691006 грн. 63 коп. {т. І а.с.61 - 68), від 23.02.2003р. б/н на суму 3882649 грн. 78 коп. (т.1 а.с. 69 - 71), від 04.04.2003р. № 17 на суму 274378 грн. 50 коп. (т. І а.с. 77 –79), які передбачали надання послуг по проведенню рекламної акції (семлінга товарів) на території міста Донецька згідно наданої Замовником адресної програми.

Відповідно до п.1.2 договорів перелік послуг по організації акції вказаний у Додатку № 1 до договору, який є невід'ємної частиною договорів. Адресна програма акції (п.1.3 договору) відображена у додатку №2 до даного договору, яке є невід'ємною частиною договорів. Вартість договору (п.4.1 ) та калькуляція послуг передбачена у додатку № 3 до договорів.

Фактичне виконання послуг підтверджується актами виконаних робіт: від 14.02.2003р. № 107 від на суму 1128930 грн., ПДВ - 225786грн., податок на рекламу - 5644 грн. 65 коп., (т.1 а.с.60); від 24.02.2003р. № 106 на суму 1403325 грн., ПДВ - 280665 грн., податок на рекламу –7016 грн. 63 коп., (т.І а.с.68); від 26.03.2003р. б/н на суму 3222116 грн., ПДВ - 644423 грн. 20 коп., податок на рекламу –16110 грн. 58 коп. (т.І а.с.76); від 22.04.2003р. б/н на суму 227700 грн., ПДВ –45540 грн., податок на рекламу - 1138 грн. 50 коп., (т.І а.с.84).

Акти прийому-передачі відповідно до Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, є первинними документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 5,1 ст. 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 зазначеної статті встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Законом “Про рекламу” визначено, що реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Абзац перший п.п. 5.4.4. п. 5.4 ст. 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає, що до валових витрат відносяться витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Судова колегія не приймається до уваги посилання відповідача в акті перевірки на необхідність обмеження валових витрат в розмірі 2% від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік, з тих підстав, що абзац другий п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає таке обмеження у разі організації прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями. У акті перевірки такі витрати не встановлені.

Пунктом 2 ст. З Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що позивач в лютому та квітні 2003 року придбав у ТОВ “Легіон” рекламні послуги на загальну суму 5982070 грн., крім того ПДВ в сумі 1196414 грн. 20 коп., сплативши вартість придбаних послуг у повному обсязі.

В акті перевірки (т.1 а.с.28) зазначено, що проведеною зустрічною перевіркою ТОВ “Легіон” за лютий, березень 2003 року підтверджена наявність договорів, актів виконаних робіт, документів, які підтверджують оплату, податкових накладних.

Довідкою від 11.10.2004року №32/23-1 про результати позапланової перевірки ТОВ “Легіон” з питань взаємовідносин з ВАТ ТЦ “Білий лебідь” за період лютий - березень 2003року (т. ІІІ а.с.137 -138) підтверджується відображення ТОВ “Легіон” господарських операцій по взаємовідносинам з ВАТ ТЦ “Білий лебідь” у бухгалтерському, податковому обліку та відсутність заборгованості по розрахункам.

Виходячи із положень статуту ВАТ ТЦ “Білий лебідь” щодо здійснення торговельного обслуговування населення як основного виду діяльності позивача, та взявши до уваги, що рівень такого обслуговування визначається в тому числі і комплексом сервісних послуг, які надаються покупцям, що в свою чергу є складовою частиною організації та ведення виробничої діяльності позивача, оскільки сприяє залученню нових покупців, а отже збільшує обсяги продаж і, відповідно, доход позивача, витрати позивача в сумі 5982,1 тис.грн. по оплаті вищезазначених послуг підпадають під визначення валових витрат згідно п. 5.1 ст. 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до висновку експертизи від 12.04.2006р. № 607/23, згідно наданих позивачем на дослідження бухгалтерських документів витрати по рекламним послугам за лютий, березень, квітень 2003року відображені бухгалтерськими проводками в журналах - ордерах № 5, № 11 по рахункам №685/3 “розрахунки з організаціями”, №641/9 “розрахунки з податку на додану вартість”, № 935/1 “інші витрати, які включаються до валових витрат” і відповідають даним балансів за ці місяці. Документально не підтверджені висновки акту перевірки щодо завищення валових витрат за IY квартал 2003року в розмірі 5982100 грн., тому донарахування податку на прибуток в розмірі 1794600 грн. безпідставне.

Встановивши факт дійсних витрат позивача на придбання послуг, підтвердження їх документами первинного бухгалтерського обліку, а також факт використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав, передбачених п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.4.4 п. 5.4. ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, для включення позивачем в декларації за IY квартал 2003 року до складу валових витрат 5982,1тис.грн., сплачених ТОВ “Легіон” у ціні придбання послуг.

Стосовно податкового повідомлення –рішення від 16.06.2005р. № 0003512340/0 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 2505686 грн., в тому числі основний платіж в сумі 1252843 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1252843 грн.

Відповідач в акті перевірки дійшов висновку, що позивачем в порушення вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість” до складу податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість з вартості рекламних послуг, придбаних у ТОВ “Легіон”, вартість яких не відноситься до валових витрат, в результаті чого завищений податковий кредит за лютий 2003року на суму 506451грн., за березень 2003року - на суму 664423грн. (644423), квітень 2003року - на суму 45540 грн., в результаті чого позивачем завищений податковий кредит на загальну суму 1216414 грн., фактично на суму 1196414,2грн. (т. І а.с. 31 - 32)

При розгляді справи господарським судом встановлено, що відповідачем припущена описка в розмірі завищення податкового кредиту за березень 2003року на суму 664423грн. у податкові накладній, яка виключена відповідачем з податкового кредиту, від 26.03.2003р. № 144 на суму 3882649 грн. 78 коп., сума ПДВ складає 644423 грн. 20 коп. (т.І а.с.86), що вплинуло на неправомірне визначення суми ПДВ в розмірі 19999 грн. 80 коп.

Відповідно до пункту 1.7 ст. 1 Закону “Про податок на додану вартість” податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку з операцій поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, не підтверджених податковими накладними.

Вимоги до змісту податкової накладної, що видається покупцю платником податку - продавцем, встановлені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість”.

Пунктами 6, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165, передбачено, що податкова накладна складається з двох примірників (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, які підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку, продавця.

У висновку експертизи від 12.04.2006р. № 607/23 зазначено, що дослідженням не встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість” в частині формування податкового

кредиту по угодам з ТОВ “Легіон” по наданню рекламних послуг у січні-квітні 2003 року.

З врахуванням того, що витрати позивача по сплаті податку на додану вартість в сумі 1196414 грн. 20 коп. підтверджуються податковими накладними № 106 від 28.02.2003р. на суму 1691006 грн. 63 коп., в тому числі ПДВ в сумі 280665 грн. (т.І а.с.85), № 107 від 28.02.2003р. на суму 1360360 грн. 65 коп., в тому числі ПДВ в сумі 225786грн. (т.І а.с.87), всього ПДВ за лютий на загальну суму 506451грн., № 144 від 26.03.2003р. на суму 3882649 грн. 78 коп., в тому числі ПДВ в сумі 644423 грн. 20 коп. (т.І а.с.86), № 239 від 22.04.2003р. на суму 274378 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ в сумі 45540 грн. (т.І а.с.88), виданими ТОВ “Легіон”, судова колегія вважає правомірним віднесення позивачем витрат по оплаті рекламних послуг згідно п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат, а сплачений при цьому податок на додану вартість на підставі п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість” в розмірі 1196414 грн. 20 коп. - до складу податкового кредиту ПДВ.

Крім того, в акті перевірки відповідачем зроблений висновок, що позивачем в порушення п.п.7.2.3 п.7.2 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість” завищений податковий кредит за січень 2004року на суму 16298 грн. 33 коп. та лютий 2004року на суму 20131 грн. 17 коп., який не підтверджений належним чином оформленими податковими накладними на суму 36429 грн. 50 коп., в тому числі : п/н № 182 від 22.01.2004р., виписана ТОВ “С.Г. Плюс” –16298 грн. 33 коп. та № 186 від 12.02.2004р., виписана ТОВ “С.Г.Плюс” –20131 грн. 17 коп.

Відповідно до ст. 3 Закону “Про систему оподаткування” одним із принципів побудови системи оподаткування є принцип обов'язковості, суть якого полягає у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановленні відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства. За змістом даної норми Закону при проведенні перевірок господарської діяльності підприємств обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття актів податкового органу, покладається на відповідний податковий орган. Ці обставини можуть доводитись, зокрема, матеріалами документальних перевірок з описом змісту порушення, допущеного платником податку, посиланням на первинні облікові документи із зазначенням реквізитів останніх (назва, дата, номер тощо) або із долученням до матеріалів перевірки оригіналів чи належно звірених копій таких документів.

Наявність накладних, наданих до перевірки, підтверджується актом перевірки. Однак акт перевірки не містить посилання на підстави за якими податковий орган вважає ці накладні “неналежно оформленими”.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем (замовником) та ТОВ “С.Г.Плюс” (Виконавцем) укладений договір від 12.12.2003р. № 85/08-12 на поставку та монтаж системи кондиціонування на загальну суму 549707 грн., в тому числі ПДВ в сумі 91617 грн. 83 коп. (т.І а.с.89 - 93) та Додаткова угода № 1 на поставку, монтаж та пуск в експлуатацію системи вентиляції від 26.12.2003 року на загальну суму 223177 грн. (т.І а.с.94 - 96).

Позивач оплатив зазначені послуги платіжними дорученнями № 85 від 20.01.2004року на суму 97790 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 16298 грн. 33 коп. та № 204 від 12.02.2004року на суму 120787 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 20131грн.

Згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити інформацію, зазначену окремими рядками,

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з податкових накладних, копії яких додані до матеріалів справи (т. І а.с. 97 - 98), продавцем дотримані вимоги підпункту п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість” щодо зазначення у податковій накладній необхідних реквізитів.

Таким чином, позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 36429 грн. 50 коп.

Крім того, у висновку акту перевірки відповідачем зазначено, що позивачем занижена сума ПДВ в розмірі 923416 грн. та завищене бюджетне відшкодування в сумі 329427 грн. (всього на загальну суму 1252843 грн.) (т. І а.с. 47).

Відповідно до підпункту “б” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок діяльності платника податків свідчать як про заниження так і про завищення його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків згідно з підпунктом 17.1.3. пункту 17.1 статті 17 Закону зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не " менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пункт 1.2 ст.1 цього Закону, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 2.8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.03.2001 за № 268/5459 (далі - Інструкція №110), визначено, що недоплата - це заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.

Відповідно до п.14 Інструкції №110 податкове повідомлення-рішення за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає керівник органу державної податкової служби або його заступник за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758 (надалі Порядок №253).

Пункт 3.2 Порядку № 253 передбачає, що у випадках, що зазначені в пункті 3.1 даного Порядку, структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання, складає податкове повідомлення за формою згідно з додатком 6 про завищення суми бюджетного відшкодування (форма "В").

Згідно до п.3.3 Порядку № 253 податкове повідомлення складається на розраховану суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за їх наявності) щодо кожного окремого податку, збору (обов'язкового платежу). На суму завищення бюджетного відшкодування виписується окреме податкове повідомлення.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачає залежність та обмеженість застосування штрафної санкції від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання), а саме: не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів.

На це звертає увагу ДПА України у своєму листі від 14.02.2006 N2749/7/23-1017/68 “Щодо порядку застосування до платників податків штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України від 21.12.2000 N 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач всупереч висновку, викладеному в акті перевірки, та в порушення Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758 не направив позивачу окреме податкове повідомлення на суму завищення бюджетного відшкодування.

Таким чином, судова колегія вважає, що податкове повідомлення - рішення № 0003512340/0 від 16.06.2005року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1252843 грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1252843 грн., всього на загальну суму 2505686 грн. неправомірне та прийняте з порушенням вимог чинного законодавства.

Стосовно податкового повідомлення –рішення від 16.06.2005р. № 0002592343/0 в частині визначення суми штрафних санкцій за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні в сумі 2646717 грн. 35 коп.

Відповідач в акті перевірки робить висновок, що позивач в порушення вимог п.п.2.6 п.2, п.п.4.3 п.4 “Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004року № 637, згідно якого уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (в день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися, за період з 22.03.2005 року по 05.04.2005 року прийняв в касу грошові кошти на суму 526622 грн. 47 коп., які не оприбутковані в установленому порядку - відсутні записи у касовій книзі (т. І а.с. 45 –46).

Позивач з даним твердженням відповідача не згодний і посилається на те, що ці кошти оприбутковані в установленому порядку про що свідчить касова книга, яка ведеться у електронній формі відповідно до п.п.4.4 п.4 “Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, що не було відображене відповідачем у акті перевірки.

Відповідно до п. 2.6. “Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005р. за № 40/10320) (надалі Положення №637) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Згідно п. 4.3 Положення № 637 записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися,

Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі. Готівка, яка видана за видатковими відомостями на виплати, пов'язані з оплатою праці, відображається в касовій книзі після закінчення строків цих виплат (згідно з пунктом 2.10 цього Положення), а закриття вищезазначених документів та виписка відповідних видаткових касових ордерів здійснюються в порядку, визначеному в пункті 3.9 цього Положення.

Якщо бухгалтерія та касир підприємства (юридичної особи) не працюють у вихідні та святкові дні, а його відокремлений підрозділ, який використовує під час розрахунків РРО (РК), у ці дні працює, але не веде касової книги, то записи в касовій книзі юридичної особи здійснюються наступного робочого дня підприємства - юридичної особи.

Однак, позивач посилається на те, що ним були дотримані вимоги підпункту 4.4 Положення № 637, який передбачає, що підприємства за умови забезпечення належного зберігання касових документів можуть вести касову книгу в електронній формі за допомогою комп'ютерних засобів. Програмне забезпечення, за допомогою якого ведеться касова книга, має забезпечувати візуальне відображення і роздрукування кожної з двох частин аркуша касової книги ("Вкладний аркуш касової книги" та "Звіт касира"), які за формою і змістом мають відтворювати форму та зміст касової книги в паперовій формі.

Записи в касовій книзі здійснюються на підставі відповідної інформації з касових документів. Записи в касовій книзі мають робитися до початку наступного робочого дня (тобто із залишками на кінець попереднього дня), а також містити всі реквізити, що передбачені формою касової книги. Сторінки касової книги мають нумеруватися автоматично в порядку зростання з початку року.

У разі роздрукування "Вкладного аркуша касової книги" у кінці місяця має автоматично роздруковуватися загальна кількість аркушів касової книги за цей місяць, а в разі роздрукування в кінці року - їх загальна кількість за рік.

Після роздрукування "Вкладного аркуша касової книги" і "Звіту касира" касир зобов'язаний перевірити правильність складання цих документів, підписати їх і передати "Звіт касира" разом з відповідними касовими документами до бухгалтерії під підпис у "Вкладному аркуші касової книги".

"Вкладний аркуш касової книги" протягом року зберігається касиром окремо за кожний місяць. Після закінчення календарного року (або залежно від потреби) "Вкладний аркуш касової книги" формується в підшивки в хронологічному порядку. Загальна кількість аркушів за рік засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства - юридичної особи, а підшивки формуються в книгу, яка скріплюється відбитком печатки підприємства (юридичної особи).

Після закінчення календарного року касова книга на електронних носіях має передаватися для зберігання відповідно до законодавства України.

У експертному висновку від 12.04.2006р. № 6071/23 підтверджено ведення позивачем бухгалтерського обліку за допомогою комп'ютерної програми “Акцент”, версія 6.9 із застосуванням Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій.

Експертом встановлено, що документально, даними бухгалтерського та касового обліку не підтверджується висновки акту перевірки про неоприбуткування позивачем за період з 22.03.2005року по 05.04.2005року готівкових коштів в сумі 526622 грн. 47 коп.

Таким чином, відповідач безпідставно застосував штрафну санкцію у розмірі 2633112 грн. 35 коп.

Крім того, відповідач у таблиці (т.І а.с.45) та на сторінці 46 акту перевірки зазначає, що позивачем 06.04.2005року не оприбутковані готівкові кошти в касі в сумі 66717 грн. 63 коп. .

Позивач зазначає, що 06.04.2005року співробітниками УБОЗ в ході обшуку вилучені грошові кошти в сумі 96587 грн.

Позивач посилається на те, що в касі підприємства знаходилася сума в розмірі 26532 грн. 69 коп., на яку малися касові ордери, які відображені у “звіті касира” та які вилучені при обшуку. За таких підстав він вважає, що сума неоприбуткованих грошових коштів складає 63996 грн. 53 коп., а розмір штрафних санкцій 319982 грн. 65 коп., які позивач не оспорював і просив визнати нечинним податкове повідомлення - рішення від 16.06.2005року № 0002592343/0 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 2646717 грн. 35 коп.

Як вбачається з акту перевірки (т.І а.с.48) позивачем не оприбуткована в касі готівка в сумі 592340 грн. 01 коп., що складає штрафну санкцію в розмірі 2967700 грн. 05 коп., як зазначено у розрахунку (т.ІІ а.с.9).

Але відповідач у податковому повідомленні - рішення від 16.06.2005року №0002592343/0 зазначив суму штрафних санкцій 2966700 грн. 05 коп. (т.І а.с.50).

Експертом під час проведення експертизи встановлено, що позивачем станом на 06.04.2005року не оприбутковано в касі грошових коштів в розмірі 67165 грн. 64 коп. ( в поясненні експерта від 14.07.2006року зазначено, що у висновку допущена описка 66165 грн. 64 коп.) і розмір штрафних санкцій складає 335828 грн. 20 коп., тобто неправомірно нарахована штрафна санкція в розмірі 2630872 грн. 30 коп.

Судова колегія вважає, що господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення вимоги позивача про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 16.06.2005року № 0002592343/0 в частині визначення податкового зобов'язання на суму 2646717 грн. 35 коп., з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки (т.І а.с.48) та розрахунку штрафних санкцій (т.ІІ а.с.9), неоприбуткована сума складає 592340 грн. 01 коп., а штрафна санкція 2961700 грн. 05 коп..

Відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 16.06.2005року № 0002592343/0 про визначення податкового зобов'язання - штрафних санкцій за порушення законодавства в розмірі 2966700 грн. 50 коп. (т. І а.с.50).

Преамбулою Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування І сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пунктом 1.2 статті 1 вищезгаданого Закону визначено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або Іншими законами України.

Відповідно до п.1.5 п.1 Закону штрафна санкція (штраф) це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до п.17.1 ст. 17 цього Закону, штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

За цими правилами здійснюються нарахування штрафних санкцій, у. разі, їх застосування, по податках і зборах (обов'язковим платежам), визначених статтями 14 і 15 Закону України “Про систему оподаткування”, механізм нарахування і сплати яких встановлений відповідними законами про оподаткування по окремих видах податків і зборів (обов'язкових платежів), а також Законом “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем застосовані штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки відповідно до Указу Президента України від 12 червня 1995 року N 436 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", що не пов'язано з податковим законодавством, тому не повинні визначатися як податкові зобов'язання.

Крім того, відповідачем порушені вимоги “Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби”, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 № 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 за № 268/5459 (із змінами та доповненнями у редакції яка діяла у червні 2005року на момент прийняття повідомлення - рішення) та пунктів 3.2, 3.3 „Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. № 253, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758 (зі змінами та доповненнями у редакції яка діяла у червні 2005року на момент прийняття повідомлення - рішення) щодо складання та направлення позивачу податкового повідомлення, яке повно складатися тільки на розраховану суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за їх наявності) щодо кожного окремого податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, судова колегія вважає, що розглянувши обставини справи в їх сукупності господарський суд дійшов вірного висновку, що вимога позивача про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 16.06.2005року №0002592343/0 в частині визначення податкового зобов'язання на суму 2646717 грн. 35 коп. обґрунтована та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом “Про систему оподаткування”, Законом “Про оподаткування прибутку підприємств”, Законом “Про податок на додану вартість”, Законом “Про рекламу”, Законом “Про плату за землю”, Земельним Кодексом України, Законом “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Законом “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” , Законом “Про державну податкову службу в Україні”, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Постанову господарського суду Донецької області від 17.07.2006р. у справі № 34/191а залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дати її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в місячний строк.

Головуючий: О.Л. Агапов

Судді: Н.Л. Величко

І.В. Алєєва

Ухвала підписана 28.09.2006р.

Надруковано: 6 примір.

1 –позивачу

1 –відповідачу

1 –до справи

1 –ДАГС

1 - прокурору

1 - господарському суду.