Постанова № 162392, 26.09.2006, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

26.09.2006 р. справа №2/388а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Агапова О.Л.

суддів

Величко Н.Л., Алєєвої І.В.,

при секретареві судового засідання

Максіна В.В.

за участю представників сторін:

від позивача:

Кочергін В.П. - по довір., Руденко О.Г. - по довір., Бушев В.М. - по довір.,

від відповідача:

Федоров Є.Г. - по довір., Леонов О.Ю. - по довір., Димченко О.Ю. - подовір., Говгаленко Ч.В. - по довір.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Горлівська об'єднана державна податкова інспекція м.Горлівка

на постанову (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від

07.08.2006 року

по справі

№2/388а

за позовом

Відкрите акціонерне товариство "Трест "Артемшахтобуд" дочірнє підприємство Державної Холдингової компанії "Донбасшахтобуд" м.Горлівка

до

Горлівська об'єднана державна податкова інспекція м.Горлівка

про

Про визнання недійсним рішення

Відкрите акціонерне товариство “Трест “Артемшахтобуд” Дочірнього підприємства Державної холдінгової компанії “Донбасшахтобуд” м. Горлівка звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції м. Горлівка про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення від 22.09.2005 року № 0000592342/3 про визначення суми податкового зобов”язання по податку на прибуток в сумі 5631080 грн., в тому числі основний платіж в сумі 2844100 грн. та штрафні (фінансові0 санкції в сумі 2786980 грн. (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог – т. ІІІ а.с. 71).

Доводи позовної заяви товариство обґрунтовувало тим, що висновки про порушення ним податкового законодавства, викладені у акті перевірки не відповідають стану фінансово-господарської діяльності товариства.

Ухвалою від 14 лютого 2006 року господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі у зв’язку із призначенням судової економічної експертизи.

Ухвалою від 31 липня 2006 року господарський суд Донецької області поновив провадження у справі у зв’язку із надходженням висновку судової економічної експертизи.

Постановою господарського суду Донецької області від 07.08.2006р. у справі № 2/388а (суддя Ханова Р.Ф.) позовна заява задоволена частково: визнане частково недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції від 22 вересня 2005 року № 0000592342/3 в частині визначення податку на прибуток в сумі 2843500 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2786680 грн. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду через невірне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги податкова інспекція обґрунтовує тим, що господарським судом при задоволені позовної заяви порушені норми п.1.22, п.1.31 ст. 1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.10 п.5.4 ст.5, п.п.12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Ясинуватська ОДПІ наполягає на тому, що висновки судово –економічної експертизи не можуть служити належними доказами в спорі, що розглядався, оскільки експертиза зроблена на підставі бухгалтерських довідок, що надають розшифровки сум по внутрішньогосподарським операціям по структурним підрозділам, та які не є безпосередньо первинними бухгалтерськими документами, що фіксують факт здійснення господарської операції в розумінні ч. 1 ст. 9 Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Заявник скарги зазначає, що під час перевірки встановлені факти порушення позивачем вимог чинного законодавства в формуванні валових витрат та валового доходу, тому йому правомірно нарахований податок на прибуток та застосовані фінансові санкції.

Дослідивши матеріали справи судова колегія встановила.

В основу повідомлення –рішення, яке оспорювалось, покладений акт від 17.03.2005р. № 57/23-111-1/00180717 про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2001р. по 30.06.2004р.

За результатами перевірки позивачу інкримінувалось порушення вимог пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9, підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5, пункту 6.1 статті 6, пункту 11.3 статті 11, підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Фінансові санкції застосовані на підставі підпункту 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Як свідчать матеріали справи, в пункті 2 висновків акту перевірки (т. І а.с. 46) визначене заниження податку на прибуток за 2003 рік, та І квартал 2004 року.

Під час розгляду справи господарським судом встановлено, що до визначеного у податковому повідомленні-рішенні податку на прибуток увійшли суми за 2003 рік в розмірі 1454100 грн., за І квартал 2004 року розмірі 1390000 грн. (т. ІІІ а.с. 75).

Під час перевірки податковим органом встановлені порушення як в формуванні позивачем валових доходів, так і в формуванні валових витрат за відповідні звітні періоди.

На підставі акту перевірки та за результатами адміністративного апеляційного оскарження відповідачем згідно з абзацем “б” підпункту 4.2.2 підпункту 4.2 статті 4 Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.09.2005р. № 0000592342/3, предметом якого визначене податкове зобов’язання за платежем: податок на прибуток загальною сумою 5631080 грн., в тому числі основного платежу в розмірі 2844100 грн., штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2786980 грн.

Експертними дослідженнями при здійснені розрахунку прийнята позиція відповідача по всім спірним операціям стосовно формування валового доходу, оскільки для дослідження позивачем не були надані первині документи. Зазначене стосується по періоду 2003 року: заниження валового доходу по підрозділу ШБУ № 7 на 18500 грн. внаслідок порушення норм пункту 5.9, підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, заниження валового доходу на 2200 грн. по Шахтобудівельному управлінню № 1 (надалі - ШБУ № 1) у зв’язку з порушенням підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону. При формуванні валових доходів першого півріччя 2004 року це стосується заниження валових доходів на 1600 грн. по ШБУ № 1, внаслідок невключення кредиторської заборгованості до складу валових доходів у повному обсязі.

Господарський суд прийняв таку позицію експерта з огляду на приписи частини 1 статті 9 Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, згідно яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Частиною 2 статті 3 цього ж Закону зазначено, що, серед іншого, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

В цій частині постанова суду не оспорюється.

Одночасно експертом встановлено, що в результаті порушення позивачем порядку формування валового доходу по апарату Тресту “Артемшахтобуд” товариством завищений скоригований валовий дохід за 2003 рік на 13252900 грн., завищений скоригований валовий дохід за перший квартал 2004 року на 28006700 грн., завищений скоригований валовий дохід за півріччя 2004 року на 42181400 грн. (т. ІІІ а.с. 42).

Зазначені порушення, як вбачається з дослідження, виникли внаслідок включення до складу валового доходу сум по внутрішньогосподарським операціям зі структурними підрозділами в порушення пункту 1.31 статті 1, пункту 4.1 статті 4 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”. Стосовно валових витрат по оскарженим позивачем операціям формування валових витрат експертними дослідженнями встановлено наступне.

По 2003 року: факт завищення валових витрат по підрозділу Трест “Артемшахтобуд” на 985900 грн. у зв’язку з порушенням підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок віднесення до складу валових доходів кредитового обороту по рахунку 201, підтверджений дослідженнями в сумі 139000 грн. З причини не надання документів прийнята позиція відповідача щодо завищення валових витрат у сумі 31400 грн., по підрозділу ШБУ № 5. Зазначене в апеляційній скарзі не оспорюється.

Встановлене відповідачем заниження валових витрат І кварталу 2004 року в сумі 402600 грн. по підрозділу Трест “Артемшахтобуд” у зв’язку з порушенням позивачем підпункту 5.3. 9 пункту 5.3 статті 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” внаслідок віднесення до складу валових витрат кредитового обороту по рахунку 201, не підтверджене експертними дослідженнями. Ними встановлене заниження валових витрат у цьому звітному податковому періоді на 37300 грн.

Всі інші встановлені відповідачем порушення прийняті експертом до розрахунку за висновками податкового органу, оскільки їх помилковість не оскаржувались позивачем.

По півріччю 2004 року за аналогічним попередньому порушенню при встановлені відповідачем завищенні валових витрат в сумі 1182900 грн., експертними дослідженнями підтверджено 62880 грн.

Експертним дослідженням встановлене завищення валових витрат позивачем за 2003 рік у сумі 15932300 грн., за перший квартал 2004 року –25830100 грн., за півріччя 2004 року в сумі 32842200 грн. (т. ІІІ а.с. 43-44).

Зазначені порушення склалися внаслідок того, що валові витрати враховані по усім структурним підрозділам загалом в порушення пункту 5.1 статті 5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідач в запереченнях на експертизу (т. ІІІ а.с. 58-60) наводить доводи щодо встановлення фактів включення до складу валових доходів та валових витрат сум по внутрішнім господарським операціям зі структурними підрозділами, що не мають статусу юридичної особи та не є самостійними платниками податків на прибуток, порушення порядку формування валового доходу та валових витрат з огляду на те, що зазначені висновки здійснені експертом на підставі розшифровок сум по внутрішньогосподарським операціям по структурним підрозділам, які на його думку, не є документами первинного обліку та не були в наявності при проведенні перевірки. Таким чином, податковий орган узгоджує сам принцип консолідованого обчислення податку на прибуток, але вважає неналежними доказами використання експертом розшифровок сум по внутрішньогосподарським операціям по структурним підрозділам.

Проблемою даного спору є питання щодо правомірного обчислення податку на прибуток товариства при застосуванні консолідованої сплати податку.

Судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” платниками податку є з числа резидентів –суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Підпункт 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 зазначеного Закону до платників податку відносить філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі - філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку територіальної громади.

Абзацем 2 зазначеного підпункту встановлено, що платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Абзацем третім зазначеного підпункту визначено, що сума податку на прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково, виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філій, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку.

Абзацем четвертим цього підпункту зазначено, що вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно.

Абзацем п’ятим цього підпункту визначено, що відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням філії несе платник податку, у складі якого знаходиться така філія.

Позивач у справі є консолідованим платником податку на прибуток з 2003 року, що зазначено у акті перевірки (т. І а.с. 10) та підтверджується наказами позивача № 42 від 25 червня 2003 року та № 36 від 10 червня 2004 року (т. ІІІ а.с.56-57).

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий дохід –загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону “Про оподаткуванні прибутку підприємств” валовий дохід включає, у тому числі, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Відповідно до пункту 1.31 статті 1 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” продаж товарів –будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Продаж результатів робіт (послуг) –будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими, ніж товари, об’єктами власності, за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об’єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 зазначеної статті.

Таким чином, Законом “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що валовий дохід платника податку включає загальні доходи від всіх видів діяльності, отримані (нараховані) платником податку протягом звітного періоду, валові витрати включають витрати платника податку для здійснення власної господарської діяльності. Платником податку у спірних відносинах є позивач, внаслідок чого доходи і витрати повинні формуватися по підприємству в цілому.

Законом “Про оподаткування прибутку підприємств” включення до складу валового доходу та валових витрат сум по господарським операціям, що відображають внутрішньогосподарські розрахунки з філіями (відділеннями, відокремленими підрозділами), які не є самостійними платниками податку на прибуток, не передбачено, а це означає, що їх врахування у складі валових витрат та валових доходів не відповідає нормам податкового законодавства. Таким чином, стан внутрішньогосподарських розрахунків не впливає на формування валового доходу та валових витрат підприємства.

Як вбачається з акту перевірки податкового органу при обчисленні валових доходів та валових витрат відповідачем були включені розрахунки по внутрішньогосподарським операціям, що посвідчує те, що об’єкт оподаткування у відповідності до пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства” як прибуток, який визначений шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 та 9 цього Закону, обчислений неправильно. Натомість експертними дослідженнями обчислення об’єкту оподаткування здійснене відповідно до приписів вищенаведених норм з урахуванням принципу консолідованої сплати податку позивачем.

Судова колегія не приймає посилання відповідача на неправильне використання експертом розшифровок сум за внутрішньогосподарськими операціями по структурним підрозділам з огляду на те, що зазначені розшифровки не є первинними документами.

Зазначені розшифровки (т. ІІІ а.с. 78-107), є регістрами бухгалтерського обліку підприємства, які відповідають вимогам до них, зазначених у пункті 4 статті 9 Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, оскільки утримують в собі назву, період реєстрації господарських операцій, прізвище і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Зазначені регістри не могли не досліджуватися податковим органом під час здійснення перевірки, оскільки господарські операції відображаються в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Не дослідження зазначених регістрів податковим органом дозволяє зробити висновок щодо неповноти здійсненої ним перевірки. Крім того, висновки експерта здійснені з урахуванням всіх первинних документів, а не виключно регістрів, як зазначає відповідач.

Відповідно до статті 8 Закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Забезпечуючи ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, самостійно визначає облікову політику підприємства, розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, може виділяти на окремий баланс відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Організація бухгалтерського обліку та звітності, починаючи з 2000 року, здійснюється на товаристві відповідно до наказу від 3 січня 2000 року № 1 (т. ІІІ а.с. 73-74).

З урахуванням дійсного стану податкового обліку позивача, яке полягає у тому, що дані податкового обліку відповідають фінансово-господарському стану, за висновками експертизи встановлено, що позивачем занижений прибуток, що підлягає оподаткуванню за звітний період 2003 року на суму 1900 грн. та сума податкового зобов’язання по податку на прибуток, відповідно, на 600 грн.; внаслідок допущених порушень за звітний період першого кварталу 2004 року завищене від’ємне значення об’єкту оподаткування на суму 56100 грн.; за перше півріччя 2004 року занижене від’ємне значення об’єкту оподаткування на суму 768400 грн.

Оскільки завищення та заниження від’ємних значень об’єкту оподаткування не впливає на донарахування податку правомірним є визначення податковим органом податкового зобов’язання по податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням, що оспорювалось, в сумі 600 грн. та неправомірно визначеним у сумі 2843500 грн.

Правомірність визначення податку врозмірі 600 грн. обумовлює правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 300 грн. відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, та безпідставність застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 2786680 грн. як на підставі зазначеної норми, так і на підставі підпункту 17.1.6 вищезазначеного пункту.

Спір виник внаслідок неналежного ведення податкового обліку позивачем у звітних податкових періодах 2003, першому кварталі та півріччі 2004 року, а також неналежного здійснення перевірки податковим органом, яке полягає у тому, що предметом дослідження стали виключно дані відомостей по рахункам позивача, які формувалися з врахуванням внутрішньогосподарських розрахунків, на що відповідач не звернув уваги. Значна кількість висновків здійснена податковим органом виключно на підставі даних рахунків позивача, а не на підставі первинних документів, як того вимагають правила здійснення перевірки.

На підставі викладеного, керуючись Законом “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Законом “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 71, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Постанову господарського суду Донецької області від 07.08.2006р. у справі № 2/388а залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дати її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий: О.Л. Агапов

Судді: Н.Л. Величко

І.В. Москальова

Ухвала підписана 28.09.2006р.

Надруковано: 5 примір.

1 –позивачу

1 –відповідачу

1 –до справи

1 –ДАГС

1 - господарському суду.