Ухвала суду № 16206732, 07.06.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13374/09/13/0170

07.06.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІлюхіної Г.П.,

суддів Цикуренка А.С. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняКондратова О.В.

за участю сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Судак Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С.) від 22.11.10 у справі №2а-13374/09/13/0170

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим, 98000; представник позивача ОСОБА_3, АДРЕСА_2)

до Державної податкової інспекції в м.Судак Автономної Республіки Крим (вул. Яблунева, 10, м. Судак, Автономна Республіка Крим, 98000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2010 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Судак №266/17-0/0 від 17.08.2009 на суму 44993,67 грн., у тому числі 29995,78 грн. - основного платежу та 14997,89 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1,70 грн. В іншій частині позову відмовлено (арк.с.187-189).

Постанова мотивована тим, що Законом України №168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної; несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги), отже, відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість не може ставитись в залежність від проведення зустрічної перевірки контрагента.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція в м.Судак Автономної Республіки Крим, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 відмовити у частині задоволення (арк.с.195-197).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В судове засідання, призначене на 07.06.2011, позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с.220-221), про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не зявились, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

З 04.08.2009 по 07.08.2009 Державною податковою інспекцією у м.Судак проведена виїзна позапланова виїзна перевірка з питань підтвердження відомостей, отриманих від осіб, що мали правові відносини з платником податків за період з 01.04.2006 по 31.03.2009.

За результатами перевірки складено Акт №551/17-1/НОМЕР_1 від 07.08.2009 (арк.с.7-9).

Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

17.08.2009 на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №266/17-0/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 86780,38 грн., з яких основний платіж 57853,59 грн., штрафні санкції 28926,79 грн. (арк.с.12).

Як вбачається з матеріалів справи, податок на додану вартість донарахований позивачу за податковими накладними, що отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю “Експресс-Авіа” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Волопас-2003”, які не звітували або звітували з показниками, які свідчать про відсутністі фінансово-господарської діяльності.

Згідно повідомлення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Київа від 08.05.2009 свідоцтво платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “Волопас-2003” (код 32595768) анульовано 02.04.2008 (арк.с.31-33).

Відповідно до Листа Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м.Київа від 30.06.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю “Експресс-Авіа” (код 24078283) не знаходиться за юридичною адресою, остання звітність подана до ДПІ у грудні 2005 року, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 15.11.2006 (арк.с.30).

Спір виник у звязку з тим, що відповідач вважає що суми, включені позивачем до податкового кредиту не підтверджені належним чином, оскільки контрагенти позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Експресс-Авіа” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Волопас-2003”, не знаходиться за місцем свого місцезнаходження та їх реєстрація як платників податку на додану вартість анульована, у звязку з чим інформація, яка вказана податкових накладних не відповідає дійсності, що тягне за собою зменшення сформованого платником податку податкового кредиту, позивач проти цього заперечує, так як вважає, що він документально підтвердив реальну господарську діяльність та господарські операції даними податкового та бухгалтерського обліку, а за дії контрагента відповідальності не несе.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що підстави для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення вимог апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.

На правовідносини, що склалися між сторонами поширюються положення статті 19 Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-ХІІ (далі Закон України №1251-ХІІ), Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон України №168/97-ВР), Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі Закон України №334/94-ВР).

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків акту перевірки.

Податок як обовязковий внесок сплачується до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування (стаття 2 Закону № 1251-ХІІ).

Відповідно до статті 11 Закону України № 1251-ХІІ відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон України №168/97-ВР) бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР вважається дата здійснення першої із подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека),

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналіз зазначених норм Закону України №168/97-ВР дозволяє зробити висновок про те, що платник податку має право зменшити свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму податкового кредиту, визначену в отриманих податкових накладних, при умові, що податкова накладна видана особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість та оформлена відповідно до вимог статті 7 Закону № 168.

Пунктом 9.3. статті 9 цього Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Відповідно до підпункту ґ) пункту 9.8. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Як вбачається із матеріалів справи, реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю “Експрес-Авіа” анульовано 15.11.2006, отже на момент вчинення правочину та видачі податкової накладної підприємство не мало право на здійснення такої господарської діяльності, у звязку з чим судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та відповідача про протиправне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених під час придбання товарів після 15.11.2006 у сумі 27857,41 грн. та штрафних санкцій у розмірі 13928,90 грн.

Однак, згідно умов постачання, покупець-позивач отримав відповідно до податкових накладних мясопродукти з нарахуванням податку на додану вартість у складі ціни: від Товариства з обмеженою відповідальністю “Експресс-Авіа” за 2006-2008 роки - 47182,57 грн. та від Товариства з обмеженою відповідальністю “Волопас-2003” за 2006-2008 роки у розмірі 10670,90 грн. На час здійснення господарських операцій продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість: Товариство з обмеженою відповідальністю “Волопас-2003” на весь період господарських стосунків із позивачем, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Експресс-Авіа” - до 15.11.2006. отже, операції за вказаний період здійснювались в межах податкового законодавства та відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу безтоварності або фіктивності вказаних операцій.

Крім того, позивачем здійснювалося постачання мясної продукції, яка була реалізована контрагентам позивача, про що свідчать надані позивачем копії договорів постачання харчової продукції, а саме: з ТОВ “Торговий дім “Роза ветров”, управлінням справами Верховної Ради АР Крим, медичним реабілітаційним центром “Сокіл”МВС України, ТОВ “Форум “Чайка”, ПП “Есфірь”, допоміжною службою Ради Міністрів АР Крим. Формування податкових зобовязань за вказаними операціями було перевірено відповідачем та підтверджено у повному обсязі згідно акту виїзної планової перевірки від 29.04.2009 №323/17-1/НОМЕР_1.

Таким чином, судова колегія не погоджується з доводами відповідача про безтоварність операцій та їх фіктивність.

При цьому відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обовязок доказування обставин, що свідчать про незаконність операцій, на підставі яких виникло право на бюджетне відшкодування, покладається на податкові органи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачу та нарахування штрафних санкцій відбулось відповідачем на тих підставах, що суми податку на додану вартість, які заявлені до відшкодування не підтверджені належним чином оформленою податковою накладною, тому не підлягають бюджетному відшкодуванню.

Таким чином, позивач правомірно, відповідно до чинного податкового законодавства, включив до складу податкового кредиту суми на підставі податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю “Експресс-Авіа” за 2006-2007 роки та по 15.12.2008 та від Товариства з обмеженою відповідальністю “Волопас-2003” за 2006-2008 роки.

Отже, сума бюджетного відшкодування є правомірно визначеною, якщо це зроблено на підставі належним чином сформованого податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом, в періоді, що перевірявся.

Як платник податків покупець не несе відповідальність за фінансово-господарську діяльність і розрахунки з бюджетом його контрагентів, тому відповідач безпідставно при наявності у позивача первинних документів, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту, застосував штрафні (фінансові) санкції та зменшив бюджетне відшкодування.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню частково.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Помилкове посилання суду першої інстанції на відсутність рішення суду про недійсність правочинів, що не передбачено діючим цивільним законодавством не тягне скасування рішення та висновків, що повязані з цими господарськими операціями.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Судак Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.10 у справі №2а-13374/09/13/0170 залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.10 у справі №2а-13374/09/13/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 червня 2011 р.

Головуючий суддяпідписГ.П.Ілюхіна

Судді підпис А.С. Цикуренко підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна