Ухвала суду № 16206606, 08.06.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2011 р.Справа № 2-а-8783/10/1570 Категорія:8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

секретарі Ханділян Г.В.,

за участю:

представника ДПІ - Гусарової А.В.,

прокурора Бистревської О.С.

представників позивача - Станкова А.О., Боляка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси та прокуратури Малиновського району м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «УКРКОЛОРГРУП» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2010 року ПП "УКРКОЛОРГРУП" звернулось з вищевказаним адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд визнати протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси по складанню Акту перевірки від 23.07.2010 року № 266/23-213/32623055 про результати планової виїзної перевірки ПП «УКРКОЛОРГРУП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.08.2010 року № 0008342301/0, від 03.08.2010 року № 0008352301/0, від 15.09.2010 року 0008342301/1, від 15.09.2010 року № 0008352301/1.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що перевірка підприємства проведена з численними порушеннями процедури її проведення та оформлення, передбаченими чинним законодавством України. Зокрема перевіряючими порушені терміни проведення перевірки; під час проведення перевірки та за її підсумками посадовим особам підприємства не надані оформлені додатки; під час перевірки допущені помилки та неточності, а сама перевірка проведена на невідповідному кваліфікаційному рівні. В основу висновків податкового органу про порушення підприємством вимог податкового законодавства покладені необґрунтовані дані, що засновані на невірному застосуванні законодавства. Так, валові доходи та витрати підприємства підтверджені належними первинними документами бухгалтерського обліку, а податковий кредит з податку на додану вартість сформований на підставі належно оформлених податкових накладних. При цьому розширення податковим органом кола первинних документів для підтвердження звязку витрат з господарською діяльністю підприємства не ґрунтується на чинному законодавства та суперечить йому.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року позовні вимоги Приватного підприємства «УКРКОЛОРГРУП» були задоволені частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 03.08.2010 року № 0008342301/0, від 15.09.2010 року № 0008342301/1 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1687784,30 гривень (один мільйон шістсот вісімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні тридцять коп.) та штрафних санкцій в розмірі 1310960,58 гривень (один мільйон триста десять тисяч девятсот шістдесят гривень пятдесят вісім коп.).

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 03.08.2010 року № 0008352301/0, від 15.09.2010 року № 0008352301/1 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 738212,33 гривень (сімсот тридцять вісім тисяч двісті дванадцять гривень тридцять три коп.) та штрафних санкції в розмірі 369106,16 гривень (триста шістдесят девять тисяч сто шість гривень шістнадцять коп.)

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ДПІ у Малиновському районі м. Одеси та прокуратура Малиновського району м. Одеси подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі податкового органу зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у звязку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі прокуратури Малиновського району м. Одеси зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 07.06.2010 року № 862, від 21.06.2010 року № 918, від 29.06.2010 року № 950, від 13.07.2010 року № 993 та наказів від 21.06.2010 року № 543, від 29.06.2010 року № 572, від 13.07.2010 року № 616 співробітниками податкової служби проведена планова документальна перевірка Приватного підприємства «УКРКОЛОРГРУП»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складений акт від 23.07.2010 року № 266/23-213/32623035.

Перевіркою встановлено порушення п.1.23 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1716189,58 гривень; п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 744948,76 гривень.

У звязку з незгодою з такими висновками за результатами перевірки ПП «УКРКОЛОРГРУП»подало до податкової інспекції заперечення до акту перевірки. За результатами розгляду заперечень ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийнято рішення від 30.07.2010 року № 33482/23-108/77, відповідно до висновків якого сума заниженого податку на прибуток в періоді, що перевірявся, склала 1696204,80 гривень; сума заниженого податку на додану вартість - залишена без змін.

На підставі вищевказаного акту перевірки та рішення за результатами розгляду заперечень до акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.08.2010 року № 0008342301/0, яким підприємству визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 1696204,80 гривень та штрафні санкції в розмірі 1315170,83 гривень, від 03.08.2010 року № 0008352301/0, яким підприємству визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 744948,76 гривень та штрафні санкції в розмірі 372474,38 гривень.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ПП «УКРКОЛОРГРУП» звернулося до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси з первинною скаргою на означені рішення від 10.08.2010 року № 7/08. Рішенням ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про результати розгляду скарги від 27.08.2010 року № 37357/10/15-012 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення; податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.09.2010 року №№ 0008342301/1, 0008352301/1.

У перевіряємому періоді ПП «УКРКОЛОРГРУП» по кредиту рахунків 201 «Сировина й матеріали», 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби», 25 «Напівфабрикати», 26 «Готова продукція», 281 «Товари на складі»в Дт рахунку 90 «Собівартість реалізації»списані товарно-матеріальні цінності на суму 3160956,50 гривень. Операції купівлі-продажу здійснені на виконання договорів з контрагентами позивача, підтверджені видатковими та податковими накладними, які були надані до перевірки, що не заперечувалось представниками відповідача. На письмовий запит перевіряючих щодо надання довіреностей від покупців на отримання означених товарів керівництвом ПП «УКРКОЛОРГРУП»надано відповідь, відповідно до якої позивач зазначив, що представлення довіреностей вважає необовязковим.

Перевіряючі дійшли висновку щодо порушення підприємством п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ПП «УКРКОЛОРГРУП»невірно визначено суму приросту та убутку балансової вартості залишків товару за перевіряємий період, так як до перевірки не було надано довіреностей на отримання товарів, тобто операції не підтверджені первинними документами. У звязку із цим перевіряючими зроблений висновок щодо заниження валового доходу підприємством на суму 3160959,50 гривень.

Вирішуючи справу в цій частині, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Згідно з п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, довіреність це документ, який дає право довіреній особі отримати цінності, які зазначені у цій довіреності.

Згідно з п.13 Інструкції при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

При цьому враховуючи довідку № 1575/24-00 від 29.06.2010 року, згідно якої не виявлено безхазяйного майна позивача та критично оцінюючи відсутність довіреностей як факт спростування спірних господарських операцій, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств від операцій по списанню товарно-матеріальних цінностей.

Також судом першої інстанції встановлено, що у перевіряємому періоді ПП «УКРКОЛОРГРУП»укладено угоди про отримання маркетингових (мерчендайзенгових) послуг з ПП «Тезей», ТОВ «Алекс-Хорс», ТОВ «Експансія», ДП «Маркет-Плазо». Понесені в результаті виконання зазначених договорів витрати в загальному розмірі 40418,47 гривень (у т.ч. ПДВ 6736,43) гривень віднесені позивачем до валових витрат та податкового кредиту.

Дослідивши надані до перевірки документи (договори, акти виконаних робіт, податкові накладні), перевіряючі дійшли висновку про недоведеність фактичного надання та отримання означених послуг та про неповязаність таких послуг з діяльністю позивача, у звязку із чим дійшли висновку про порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищені валові витрати на вартість інформаційно-консультаційних, мерчендайзенгових, маркетингових послуг на 33682,00 гривень та завищений податковий кредит в сумі 6736,43 гривень.

Вирішуючи справу в цій частині, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до п.п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Дана правова норма визначає, що до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо повязані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 ст.3, п.1 та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З огляду на наведені законодавчі приписи та дослідивши факти реального надання послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату послуг з господарською діяльністю придбаних послуг, суд першої інстанції дійшов висновку, що ПП «УКРКОЛОРГРУП» в порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищені валові витрати за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року в сумі 33682,00 гривень, в т.ч. по періодах: у 4 кварталі 2008 року на 1695,83 гривень, у 1 кварталі 2008 року на 5216,66 гривень, у 2 кварталі 2009 року 11896,96 гривень, у 3 кварталі 2009 року 5087,27 гривень, у 4 кварталі 2009 року 7535,32 гривень, у 1 кварталі 2010 року 2250,00 гривень; в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищений валовий кредит у цьому ж періоді в сумі 6736,43 гривень.

Згідно з п.п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі викладених норм законодавства суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність визначення ПП «УКРКОЛОРГРУП» податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 8420,50 гривень та 4210,25 гривень штрафних санкцій, рівно як і визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 6736,43 гривень та 3368,22 гривень штрафних санкцій.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що у періоді, що перевірявся, ПП «УКРКОЛОРГРУП»укладено договір щодо отримання товарів побутової хімії від 01.01.2008 року № 01/01-1/08 з ПП «Дева-ЛТД», відповідно до якого ПП «Дева-ЛТД» зобовязується передати товар у власність ПП «УКРКОЛОРГРУП», а ПП «УКРКОЛОРГРУП»зобовязується прийняти товар та сплатити за нього, та договір щодо отримання товарів побутової хімії від 01.01.2009 року № б/н з ПП «Герміон-Сервіс», згідно якого ПП «Герміон-Сервіс»зобовязується передати товар у власність ПП «УКРКОЛОРГРУП», а ПП «УКРКОЛОРГРУП»зобовязується прийняти товар та сплатити за нього. На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надані накладні, згідно з якими від ПП «Герміон-Сервіс»було отримано товарів на суму 1980945,43 гривень (у т.ч. ПДВ 330157,57 гривень), від ПП «Дева-ЛТД»було отримано товарів на суму 2271955,22 гривень (у т.ч. ПДВ 378659,20 гривень).

Відповідно до п.2.1 вищевказаних договорів у вартість товару включена вартість транспортування. Згідно з п.3.3 вищевказаних договорів доставка товару на склад покупця здійснюється транспортом і за рахунок продавця або покупця за домовленістю сторін.

Із акту перевірки убачається, що перевіяючі дійшли висновку про порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки підприємством до валових витрат віднесені видатки на придбання товарів побутової хімії на суму 3544083,88 гривень (без ПДВ), а до податкового кредиту з податку на додану вартість 378659,20 гривень, - без підтвердження даних витрат первинними документами товарно-транспортними накладними. Виходячи з цих сум, підприємству визначені податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Іншою підставою для формування податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість став висновок перевіряючих про порушення підприємством п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення видатків на послуги автопогрузчика до валових витрат та до податкового кредиту. Такий висновок ґрунтується зокрема на тому факті, що підприємством не зазначена номенклатура фактично отриманих послуг, документально не підтверджено використання у власній господарській діяльності означених послуг автопогрузчика, не надано первинних документів (товарно-транспортних накладних).

Також встановлено, що ПП «УКРКОЛОРГРУП» було укладено договір № 17 від 01.03.2006 року з ТОВ «ПП ТКТ» щодо надання послуг автопогрузчика. На підтвердження виконання умов зазначеного договору підприємством надані акти здачі-прийому виконаних робіт та податкові накладні на загальну суму 55316,00 гривень (у т.ч. ПДВ 9219,53 гривень).

Відповідно до «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, прибуткування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат встановлені ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 5.1. зазначеного Закону встановлено, що валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, ... з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3. - 5.7. цієї статті.

Приписами п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку встановлені виключно у ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою регламентуються лише питання про податкові періоди (п.11.1), про дату збільшення валових витрат (п. 11.2), про дату збільшення валового доходу (п. 11.3).

Суд першої інстанції, аналізуючи зазначені законодавчі акти України, зокрема, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст.5 та ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дійшов висновку, що в них не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат. У той же час, правила ведення податкового обліку, встановлені ст.11 зазначеного Закону, не містять вказівок на те, що валові витрати мають бути підтверджені товарно-транспортними накладними.

Разом із цим, судом першої інстанції встановлено, що позивач є підприємством, яке здійснює оптову торгівлю, що не заперечувалось представниками сторін.

У звязку із здійсненням позивачем статутної діяльності, він є постійним замовником транспортних послуг та послуг автопогрузчика. В судовому засіданні представники позивача пояснили, що послуги автопогрузчика використовувались безпосередньо на складах для завантаження/розвантаження товару, що належить ПП «УКРКОЛОРГРУП». При цьому, суд також враховує надані представником позивача в судовому засіданні протокол погодження цін на послуги автопогрузчика, планову калькуляцію на роботи автопогрузчика, довідки за підписом головного бухгалтера ТОВ «ПП ТКТ»Т.Д. Медвецької, які засвідчують кількість витраченого часу за надані послуги автопогрузчика.

З огляду на вищевикладене, враховуючи специфіку та характер господарської діяльності ПП «УКРКОЛОРГРУП», суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати позивача на оплату послуг автопогрузчика безпосередньо повязані з його господарською діяльністю, тому вказані витрати правомірно віднесені підприємством до його валових витрат відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відтак, визначення ПП «УКРКОЛОРГРУП» податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість в результаті порушень п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від операцій з придбання товарів побутової хімії та послуг автопогрузчика є неправомірним.

Також судом першої інстанції встановлено, що з акту перевірки убачається, що у періоді, що перевірявся, ПП «УКРКОЛОРГУП» до податкового кредиту з податку на додану вартість віднесено суму ПДВ в розмірі 20176,00 гривень по податковим накладним, виписаних у минулих періодах. Перевіряючі дійшли висновку, що податковий кредит по податковим накладним минулих податкових періодів не пов'язаний з господарською діяльністю платника податку звітних періодів перевіряємового періоду, тому податковий кредит, зазначений у податкових накладних минулих податкових періодів не відповідає вимогам п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «про податок на додану вартість». На підставі вказаних висновків позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість та штрафні санкції.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі Закон) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 15.3.1 п.15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

На підставі викладених правових норм суд першої інстанції дійшов висновку, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит та вірно вирішив, що висновки перевіряючих щодо порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованими, оскільки позивачем включено до складу податкового кредиту суми, підтверджені податковими накладними з урахуванням вказаних норм Закону, який є спеціальним в спірних правовідносинах.

Стосовно частини позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ у Малиновському районі м. Одеси по складанню акту від 23.07.2010 року № 266/23-213/32623035, суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні вищевказаної позовної вимоги, оскільки зазначений акт перевірки не є рішенням субєкта владних повноважень, не має обовязкового характеру, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обовязків, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Таким чином, з урахуванням обставин справи, та на підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0001701630/0 від 15.09.2009 року, № 0002161630/1 від 27.11.2009 року, № 0002171630/0/0/1 від 27.11.2009 року, № 0002171630/1/1 від 25.12.2009 року прийняті податковим органом з порушенням діючого законодавства.

Крім того колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Чинним законодавством не наведено виключного переліку вимог щодо оформлення результатів виконання спірних послуг. Документи мають бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу наданих послуг, при цьому відповідні відомості можуть бути викладені у декількох окремих документах.

У матеріалах справи містяться акти виконаних робіт (наданих послуг), акти здачі-прийняття цих послуг, в яких наведено конкретний перелік виконаних послуг, їх зміст, обсяг та вартість.

Посилання на відсутність необхідних умов у договорах про виконання цих послуг (зокрема, ціни договору, переліку послуг тощо), укладених позивачем з виконавцями, не може слугувати мотивом для висновку про порушення позивачем порядку формування валових витрат, позаяк наслідки у податковому обліку створюють реально здійснені господарські операції, які можуть мати місце і за відсутності договірних правовідносин. Тобто окремі порушення норм цивільного та господарського законодавства під час укладення договору не є підставою для розгляду господарських операцій платників податку як таких, що вчинені з порушенням вимог податкового законодавства.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 28 квітня 2011 року у справі № К-35314/10.

Інші доводи, викладені заявниками в апеляційних скаргах були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що окремі позовні вимоги Приватного підприємства «УКРКОЛОРГРУП» є обґрунтованими, підлягають частковому задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 03.08.2010 року № 0008342301/0, від 15.09.2010 року № 0008342301/1 в частині визначення податкового зобовязання в сумі 1687784,30 гривень та штрафних санкцій в сумі 1310960,58 гривень, 03.08.2010 року № 0008352301/0, від 15.09.2010 року № 0008352301/1 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 738212,33 гривень та штрафних санкції в розмірі 369106,16 гривень скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси та прокуратури Малиновського району м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року у справі № 2-а-8783/10/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання ухвали в повному обсязі 14 червня 2011 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян