Постанова № 16205755, 24.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-13577/08 Головуючий у першій інстанції: Курко О.П. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Файдюка В.В.,

суддів: Чаку Є.В., Літвіної Н.М.

при секретарі: Демченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу державного підприємства “Уладівський спиртовий завод” на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року по справі за позовом державного підприємства “Уладівський спиртовий завод”до Хмільницької обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області, Головного управління державного казначейства у Вінницькій області, управління державного казначейства у Літинському районі про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И ЛА:

ДП “Уладівський спиртовий завод” звернулися до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хмільницької обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області, Головного управління державного казначейства у Вінницькій області, управління державного казначейства у Літинському районі з врахуванням змінених позовних вимог просили визнати протиправними дії Хмільницької обєднаної державної податкової інспекції, Головного управління державного казначейства України у Вінницькій області та управління державного казначейства у Літинському районі з підписання та надіслання Позивачу “Протокольного рішення щодо відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку, в рахунок погашення простроченої заборгованості ДП Уладівський спиртовий завод" за бюджетною позичкою” під час провадження у справі про банкрутство останнього, та нарахування пені в сумі 6026454,17 грн. за згаданою заборгованістю ДП “Уладівський спиртовий завод” Також, Позивач просить зобовязати Відповідачів виключити з обліку відомості про грошове зобовязання ДП “Уладівський спиртовий завод” перед Державним бюджетом України за пенею в сумі 6026454,17 грн., яка була нарахована внаслідок несвоєчасного виконання останнім грошового зобовязання по сплаті бюджетної позички (а.с.2-9, 90-91).

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с. 202-206).

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті (а.с. 80-83).

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, додаткових пояснень до апеляційної скарги колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року- скасуванню, з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 1996 року за позивачем обліковується заборгованість за бюджетною позичкою в сумі 1712391 грн..

13.08.2004 р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі про банкрутство ДП “Уладівський спиртовий завод” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Крім того, ухвалою цього ж суду від 06.05.2009р. згадана сума заборгованості включена в реєстр вимог кредиторів (четверта черга). Однак, незважаючи на введений мораторій, відповідачі з 13.08.2004р. продовжують незаконно нараховувати пеню, підтвердженням чого слугують листи УДК у Літинському районі у Вінницькій області № 03-80/65 від 21.05.2008р. та № 03-80/76 від 29.05.2008р. Такі дії, на думку позивача, суперечать законодавству про банкрутство, та є протиправними.

Також позивач вказує, що під час конкурсного провадження задоволення вимог кредиторів можливе лише шляхом застосування процедур, передбачених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а тому підписання та направлення на його адресу Протокольного рішення щодо відшкодування сум податку на додану вартість, є фактом сепаратного задоволення вимог окремого кредитора, що не відповідає встановленому законом порядку і є неправомірним, а вчинення відповідачами оскаржуваних дій під час конкурсного провадження є протиправним.

Відмовляючи в позові ДП “Уладівський спиртовий завод” Вінницький окружний адміністративний суд виходив з того, що Протокольне рішення щодо відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку, в рахунок погашення простроченої заборгованості Державного підприємства “Уладівський спиртовий завод” за бюджетною позичкою не є нормативним чи ненормативним правовим актом суб'єкта владних повноважень обов'язковим для виконання; дане рішення є протоколом про наміри, яке породжує правові наслідки, що обумовлені його змістом. Після спільного погодження всіма суб'єктами податкових і бюджетних правовідносин своїх зобов'язань; згадане рішення позивачем не підписувалось, його погодження не відбулось, і жодних правових наслідків воно не спричинило; органи державної податкової служби та державного казначейства, діючи в межах наданих повноважень запропонували позивачу скористатись можливим варіантом отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а останній, виходячи з власного інтересу, відмовився від запропонованої схеми.

Однак, з такими висновками сду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

У відповідності до ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли, щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п.1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Аналіз приведених норм процесуального права, як і будь-які інші норми права не дають підстав до висновку про виключення з юрисдикції адміністративних судів спорів про бездіяльність чи незаконні дії органів влади, їх посадових чи службових осіб з огляду на стадійність прийняття кінцевого рішення. Помилковим є судженя , що такі дії, бездіяльність знаходяться за межами публічно-правових відносин. Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що такий висновок Вінницького окружного адміністративного суду протирічить частині 2 статі 124 Конституції України, згідно якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Оскаржувана у даному випадку протиправна діяльність відповідачів суттєво порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, тому вимоги позивача підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, адже фінансові відносини за участі субєктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, а також адміністративні та інші відносини за участі субєктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є субєктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо субєкта господарювання, відносяться до компетенції адміністративних судів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за період з 01.01.1996р. по 13.08.2004р.на суму простроченої заборгованості за бюджетною позичкою, наданій на поворотній основі ДП “Уладівський спиртовий завод” управлінням Державного казначейства у Літинському районі Вінницької області була нарахована пеня в сумі 5300747,39 грн.; розрахунок по якій був спрямований до Літинського відділення Хмільницької ОДПІ як до органу стягнення такої заборгованості.

Головне управління державного казначейства у Вінницькій області, управління державного казначейства у Літинському районі, під час нарахування пені керувалися Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені, затвердженої наказом Дежавної податкової адміністрації України від 01.02.2001 року № 77 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.03.2001 року за № 240/5431 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом від 11.06.2003 року № 290 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.06.2003 року №522/7843).

Колегія суддів зауважує, що вказана Інструкція розроблена відповідно до Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а даний закон не регулює порядок погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та спеціальними законами з питань державного боргу та його обслуговування.

Частина 4 статті 17 Бюджетного кодексу України, що діяв на момент виникнення спірних відносин, визначає лише механізм стягнення бюджетних позичок, тотожний стягненню податків, проте не встановлює відповідальність за порушення строків погашення.

Отже, пеня нараховувалася після набуття чинності вищезгаданою Інструкцією.

Відповідно до Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України 25.04.2002 № 74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2002 року за № 436/6724 органи державного казначейства України щомісяця до 20-го числа місяця, наступного за звітним, районні (міські) управління (відділення) Державного казначейства України надають у паперовому вигляді відповідним податковим органам інформацію про стан простроченої заборгованості перед державним бюджетом за кредитами, залученими державою кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі в порядку, встановленому чинним законодавством на суму заборгованості з основного боргу, відсотків та пені, нарахованої на таку заборгованість станом на 1 число поточного місяця, у національній валюті з обов'язковим зазначенням кодів бюджетної класифікації, на які повинні зараховуватись суми простроченої заборгованості за кожним її видом.

Про вжиті заходи, щодо стягнення простроченої заборгованості, органи державної податкової служби інформують відповідні територіальні органи Державного казначейства України з наданням копій документів (постанови, ухвали, рішення суду тощо) до 10-го числа наступного місяця.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, до порушення 13 серпня 2004 року господарським судом Вінницької області справи № 5/435-04 про банкрутство ДП “Уладівський спиртовий завод” органи держказначейства у передбаченому законодавством порядку не надавали податковому органу інформацію про пеню, нараховану на заборгованість позивача за бюджетною позичкою.

В силу приписів частини 4 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду, протягом дії якого не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. З огляду на зміст наведеної норми права, будь-яке нарахування пені на грошову заборгованість, яка входить до складу конкурсних вимог кредиторів у справі про банкрутство боржника, після порушення конкурсного провадження та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів суперечить закону та є протиправним.

Згідно частини 1 статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до частини 2 статті 14 цього Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, -не розглядаються і вважаються погашеними.

Так, ухвалою господарського суду Вінницької області від 13 вересня 2004 року зобов'язано заявника (ініціюючого кредитора) подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство позивача, призначено розпорядника майна, введено режим розпорядження його майном. 8 жовтня 2004 року в газеті “Голос України” опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство позивача.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 06 травня 2009 року постановленою за наслідками розгляду вимог Хмільницької обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області як органу стягнення в частині заборгованості позивача за бюджетною позичкою та нарахованої на неї пені, господарський суд відхилив грошові вимоги у частині пені в сумі 82195 гривень у зв'язку з безпідставністю такого нарахування (а.с. 144-148).

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що пеня, нарахована до порушення справи про банкрутство апелянта в частині, яка не була заявлена та, відповідно, відхилена господарським судом, є, погашеною в силу закону. Заявлені ж вимоги за пенею, нарахованою на бюджетну позичку, були відхилені господарським судом як незаконні. Отже, в даний час апелянт не має зобов'язань перед Державним бюджетом України за пенею, нарахованою внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов'язання по сплаті бюджетної позички.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 332 від 04 квітня 2006 року Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Державного казначейства України, який утворюється Державним казначейством України за погодженням з Міністром фінансів України. Для виконання покладених на Головне управління завдань у районах, містах та в районах у містах головою Державного казначейства України за погодженням з Міністром фінансів можуть утворюватися управління (відділення), що є відокремленими структурними підрозділами Головного управління і не мають статусу юридичної особи. Начальники управлінь (відділень) у районах, містах та в районах у містах призначаються на посаду і звільняються з посади Міністром фінансів України за поданням голови Державного казначейства України.

Пункт 3 вказаного Типового положення відносить до основних завдань Головного управління державного казначейства у Вінницькій області, управління державного казначейства у Літинському районі забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає: зокрема, контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями; у межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства; ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного та місцевих бюджетів.

Статтею 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів.

Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, нарахування органами держказначейства пені та відображення в обліку відомостей про заборгованість позивача перед Державним бюджетом України за пенею, нарахованою внаслідок несвоєчасного виконання останнім грошового зобов'язання по сплаті бюджетної позички не відповідає вимогам щодо достовірності та об'єктивності даних про зобов'язання позивача, отже суперечить меті ведення бухгалтерського та фінансового обліку - надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище та стан розрахунків позивача з Державним бюджетом України. Відтак, вказані дії відповідачів є протиправними.

За таких умов, колегія суддів приходить до висновку, що оспорювана постанова ВП № 17639464 від 10.03.2010 року винесена з порушення норм статті 87 Закону України “Про виконавче провадження”, а дії відповідача по притягненню позивача до відповідальності за статтею 76 Закону України “Про виконавче провадження”, суперечать ст. 19 Конституції, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності вкладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечення відповідачів не містять жодних доказів законності відображення в обліку відомостей про заборгованість позивача перед Державним бюджетом України за пенею, нарахованою внаслідок несвоечасного виконання останнім грошового зобовязання по сплаті бюджетної позички, у звязку з чим колегія суддів приходить до висновку про неправомірність доводів суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

За таких обставин, оцінюючи у сукупності добуті в судовому засіданні докази, суд першої інстанції повинен був встановити, що позовні вимоги не суперечать нормам чинного законодавства, обґрунтовані на законі, а тому мають бути задоволені.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року та постановлення нової про задоволення позову.

На підставі викладеного, ст.ст.196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу державного підприємства “Уладівський спиртовий завод” на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року скасувати.

Постановити нову постанову, якою позовні вимоги державного підприємства “Уладівський спиртовий завод” до Хмільницької обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області, Головного управління державного казначейства у Вінницькій області, управління державного казначейства у Літинському районі про визнання протиправними дій з підписання та надіслання позивачу “Протокольного рішення щодо відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку, в рахунок погашення простроченої заборгованості ДП “Уладівський спиртовий завод” за бюджетною позичкою” під час провадження у справі про банкрутство останнього, та нарахування пені в сумі 6026454,17 грн. за згаданою заборгованістю ДП “Уладівський спиртовий завод”, зобовязання відповідачів виключити з обліку відомості про грошове зобовязання ДП “Уладівський спиртовий завод” перед Державним бюджетом України за пенею в сумі 6026454,17 грн., яка була нарахована внаслідок несвоєчасного виконання останнім грошового зобовязання по сплаті бюджетної позички задовольнити.

Визнати протиправними дії Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області, Головного управління державного казначейства України у Вінницькій області та управління Державного казначейства у Літинському районі Вінницької області з підписання та надіслання Державному підприємству “Уладівський спиртовий завод” ідент. код 05459163 “Протокольного рішення щодо відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку, в рахунок погашення простроченої заборгованості Державного підприємства “Уладівський спиртовий завод” за бюджетною позичкою” під час провадження у справі про банкрутство останнього;

Визнати протиправними дії Головного управління державного казначейства України у Вінницькій області та управління Державного казначейства у Літинському районі Вінницької області з нарахування Державному підприємству “Уладівський спиртовий завод” ідент. код 05459163 пені за заборгованістю останнього за бюджетною позичкою;

Зобов'язати Хмільницьку об'єднану державну податкову інспекцію Вінницької області, Головне управління державного казначейства України у Вінницькій області та управління Державного казначейства у Літинському районі Вінницької області виключити з обліку відомості про грошове зобов'язання Державного підприємства “Уладівський спиртовий завод” ідент. код 05459163 перед Державним бюджетом України за пенею, яка була нарахована внаслідок несвоєчасного виконання останнім грошового зобов'язання по сплаті бюджетної позички.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.В. Чаку

Н.М. Літвіна

Постанову виготовлено в повному обсязі 27.05.2011р.